Ефективність та перспективи розвитку реконструкції промислових об'єктів
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
КУРС ЛЕКЦІЙ
з дисципліни
«ОСНОВИ РЕКОНСТРУКЦІЇ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД»
Для студентів спеціальності 7.092103
"Міське будівництво та господарство"
Затверджено
на засіданні кафедри
будівельного виробництва.
Протокол № 01/09 від 2.09.2009 р.
Львів –2009
Зміст дисципліни
| № п/п | Найменування розділів | Кількість годин | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| стац | заоч | стр | ||
| 8 семестр Модуль 1 | 20 | 7 | ||
| 1 | Вступ. Роль і місце реконструктивних та будівельно-ремонтних робіт в збільшенні потужності і продовженні терміну експлуатації основних фондів. | 4 | 1 | 5 |
| 2 | Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизаціївиробничих будівель і споруд. Організація та виконання обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації будівель (споруд) | 4 | 1 | 15 |
| 3 | Основні положення з діагностики технічного стану будівельних конструкцій та основ будівель (споруд). Порядок визначення термінів перших планових обстежень та паспортизації технічного стану будівель (споруд). Паспорт технічного стану будівлі (споруди) | 4 | 1 | 26 |
| 4 | Особливості обстеження деяких частин будівель (споруд) та їх конструкцій: основ та фундаментів, бетонних та залізобетонних конструкцій, кам’яних та армокам’яних конструкцій. | 2 | 1 | 42 |
| 5 | Особливості обстеження деяких частин будівель (споруд) та їх конструкцій: металевих конструкцій, дерев’яних конструкцій, покрівель та гідроізоляцій, конструкцій, що зазнають впливу агресивних середовищ. Геодезичні обстеження будівель споруд та конструкцій. | 2 | 1 | 65 |
| 6 | Загальні положення з реконструкції і посилення конструктивних елементів будівель і споруд. Оцінка несучої здатності конструкцій, що посилюються. Систематизація. коротка характеристика, область застосування і вибір способів посилення конструктивних елементів будівель і споруд. | 2 | 1 | 85 |
| 7 | Посилення фундаментів залізобетонною сорочкою, нарощуванням, підводкою нових частин фундаментів, з допомогою паль. | 2 | 1 | 115 |
| Модуль 2 | 19 | 7 | ||
| 8 | Посилення фундаментів залізобетонною сорочкою, нарощуванням, підводкою нових частин фундаментів, з допомогою паль. | 2 | 1 | 136 |
| 9 | Повне і часткове pозвантаження конструкцій | 2 | 1 | |
| 10 | Посилення конструкцій обоймами. Посилення конструкцій залізобетонною сорочкою. Посилення конструкцій нарощуванням | 2 | 1 | 136 |
| 11 | Посилення додатковими жорсткими і пружними опорами | 2 | 1 | |
| 12 | Посилення рами залізобетонним каркасом з попередньо напруженими тяжами. Посилення збірної балки покриття шпренгелем. Посилення додатковоюпопередньо напруженою арматурою | 2 | 1 | |
| 13 | Посилення збірних і монолітних плит.Посилення збірних ребристих плит при недостатній площі опирання. | 2 | 1 | |
| 14 | Посилення коротких консолей деформаційних швів підвісними металевими підпорками. Посилення капітелі безбалочного перекриття попередньо напруженим шпренгелем.Посилення колон | 2 | 1 | |
| 15 | Посилення ферм. Посилення конструкцій на сприйняття поперечних сил.Застосування сучасних технологій при посиленні конструкцій. | 2 | ||
| 16 | Врахування вимог технології і умов виробництва робіт при розробці конструкції посилення. Техніка безпеки | 2 | ||
| 17 | Розрахунок посилення конструкцій. Загальні положення з розрахунку | 1 | ||
| Разом по курсу : | 39 | 14 | ||
|
|
|
|
|
|
Лекція №1
Вступ. Роль і місце реконструктивних та будівельно-ремонтних робіт в збільшенні потужності і продовженні терміну експлуатації основних фондів.
Перевпрофіляція будівель приймається, як узагальнене поняття під яким слід розуміти комплекс робіт, що проводяться для покращення експлуатаційних якостей об’єкту. Поняття «перепрофіляція» включає капітальний ремонт, модернізацію, реконструкцію , аварійно-відновлювальні роботи і реставрвцію.
|
|
|
Основна мета перевлаштування будівель і споруд - приведення їх у відповідності до діючих норм архітектурно-планувальних і функціональних рішень. Слід чітко розуміти, що сьогодні характер перевлаштування будівель визначається не тільки історичними, архітектурно-художніми, ландшафтно-екологічними обмеженнями, економічною і функціональною доцільністю, але і в деякій мірі залежать від засобів та переваг Замовників.
Виходячи із ступеня відповідальності об’єкту реконструкції різноманітність сучасних вимог (функциональних, соціальних, естетичних, технічних і ін.) соціально-економічна оцінка варіантів реконструкції виконується на основі наступних принципів:
• основна мета реконструкції — привести об’єкт в максимально можливу відповідність сучасним вимогам;
• забезпечити відповідність всіх параметрів будівлі або споруди, що підлягає реконструкції діючим нормам і правилам;
• проектні пропозиції по реконструкції повинні передбачати збереження всього, що має історико-художню цінність або створює історичний фон пам'ятнику культури.
|
|
|
Економічний аспект ухвалення рішення про доцільність реконструкції припускає:
1) порівняльний аналіз варіантів пристосування об’єкту реконструкції для того чи іншого призначення;
2) аналіз техніко-економічних показників порівнюваних варіантів перевлаштування об’єкту реконструкції;
3) облік соціальних, економічних, естетичних вимог за допомогою системи об’єктивних показників;
4) визначення вартості варіантів реконструкції, майбутніх експлуатаційних витрат, термінів робіт по реконструкції будівлі або споруди;
5) перспективи отримання доходів від функціонування обьекту після реконструкції;
6) співставлення результатів техніко-економічного аналізу з врахуванням соціальних, економічних і естетичних аспектів реконструкції.
Соціально-економічна ефективність реконструкції залежить від наступних обставин:
• забезпечення високої надійності експлуатації об’єкту без зміни або відповідно до соціально-економічно обгрунтованих змін функціонального призначення будівлі;
• максимально можливе збереження існуючих конструктивних елементівоб’єкту (за умови прийнятного технічного стану) з метою зменшення витрат на реконструкцію;
• допущення додатковихматеріальних, трудових і фінансових витрат, необхідних для усунення можливих дефектів і ризиків, а також поліпшення умов;
• мотивована відмова від реконструкції, якщо з функціональних і технічних міркуваннях будівля відповідає вимогам, що до неї пред’являються або її знесення економічно ефективніше, ніж реконструкция. Слід врахувати, що реконструкція унікальних об’єктів може вимагати додаткових витрат. Вартість реконструкції унікальних об’єктів часто перевищує затрати на будівництво нових об’єктів, але в цьому випадку на першому місці знаходяться не економічні і функціональні параметри, а соціально-культурні показники.
Крім витрат, пов’язаних із забезпеченням необхідних умов функціонування об’кту після реконструкції, часто з’являється необхідність додаткових витрат, пов’язаних:
1) із утриманням будівлі або споруди в безпечному стані;
2) конкретними умовами виробництва робіт;
3) усуненням причин, які можуть призвести до додаткових витрат в процесі експлуатації будівлі.
Особливості обліку витрат на реконструкцію житлових і громадських будівель визначаються рядом чинників. По-перше, в обьекте, який підлягає реконструкції не завжди вдається повністю забезпечити набір і параметри приміщень, які б відповідали сучасним об’ємно-планувальним і функціонально-технологічним вимогам відповідно до завдання на проектування. По-друге, складність реконструктивних робіт може підняти затрати по ряду робіт, виконуваних найбільш кваліфікованими кадрами. По-третє, виникає необхідність застосування дрібносерійних або індивідуальннх конструктивних елементів, що мають значнобільшу вартість в порівнянні з типовими виробами і крнструкціями. По-четверте, зростають експлуатаційні витрати, пов’язані з амортизаційними відрахуваннями на реновацію і капітальний ремонт дорожчих будівель, що підлягають реконструкції, а також збільшуються експлуатаційні витрати, обумовлені зверхнормованими габаритами приміщень.
Економічна ефективність реконструкції громадських будівель підвищується при можливості організації будівельних робіт без виводу об’єкту з експлуатації. В цілому при економічному аналізі ефективності реконструкції громадських будівель і споруд виділяються три групи показників, що визначають її доцільність:
1) усреднені показники, що характеризують рівень реконструкції;
2) капіталовкладення і їх ефективність;
3) показники конкретного об’єкту для порівняльного аналізу.
Структура витрат на реконструкцію визначається складом і об’ємом робіт і дуже сильно відрізняється по окремих будівлях і спорудах. Загальна сума капіталовкладень, як правило, складається з наступних груп короткочасних витрат:
Ср = Сн + Сф + Су(1.1)
де Ср — сума капітальних вкладень на реконструкцію, грн;
Сн — нові капіталовкладення на реконструкцію, грн;
Сф — основні фонди, що вивільняються в результаті реконструкції і передаються за вартістю їх реалізації для використання на інші об’єкти будівництва, грн;
Зу — втрати від ліквідації діючих основних фондів в результаті реконструкції, оцінені за їх залишковою вартістю, грн.
Економічну ефективність реконструкції будівель і споруд слід розуміти як співставлення корисних результатів з витратами, здійсненими для досягнення цих результатів. В загальному вигляді вона виражається так:
Eр=Пр/С≥1 або(1.2)
Ер = (Пр-С)≤0(1.3)
1) де Е — економічна ефективність реконструкції, грн/грн;
2) Пр — корисні результати реконструкції, грн;
3) С — сумарні капіталовкладення, необхідні для досягнення даних результатів, грн.
У розгорненій формі вираз (1.2) може бути представлене у вигляді
Ер = (Д-М)/С(1/t + а) ≥1(1.4)
де Д — очікуваний річний дохід (в середньому за даний період), грн;
М — очікувані поточні витрати (в середньому за даний період), що розуміються в цілому як собівартість, руб;
С — вартість капіталовкладень з урахуванням їх заморожування в період реконструкції будівлі, тобто номінальна сума капітальних витрат, помножена на коефіцієнт Z;
t — тривалість (кількість років) експлуатації створених в результаті реконструкції основних фондів;
а — річна норма амортизації основних фондів.
Коефіцієнт визначається за формулою Z=1+Т/2+t, де Т— тривалість (кількість років) здійснення капіталовкладень (період реконструкції).
З досвіду реконструкції різних будівель і споруд виходить, що її важлива економічна перевага — відносно невеликий розрив між вкладенням засобів і отриманням доходу.
З міркувань містобудівного і економічного характеру нерідко передбачається реконструкція житлових мікрорайонів з метою:
1) збільшення щільності забудови;
2) ліквідації малоцінного житлового і нежитлового фонду;
3) ліквідації фонду, що має значний моральне і фізичне зношення;
4) впорядкування території і її транспортного розвантаження.
В цьому випадку об'єми нового будівництва в мікрорайоні, що підлягає реконструкції, опорний фонд і перелік об'єктів, що підлягають знесенню, визначаються проектом детального планування.
Для визначення економічної ефективності реконструкції мікрорайону (при збільшенні щільності житлового фонду і питомих капіталовкладень в будівництво об'єктів комунального господарства, що забезпечують можливість подальшої експлуатації) застосовують формулу
Ер = Пн/Пр(СсСб) F,(1.5)
де Пн — щільність житлового фонду «брутто» в мікрорайоні після реконструкції;
Пр — щільність житлового фонду «брутто» в мікрорайоні до реконструкції;
Сс — питомі капіталовкладення в будівництво об'єктів комунального господарства, грн/га;
Сб — питомі витрати на освоєння території мікрорайону (впорядкування, озеленення), грн/га;
F— площа території мікрорайону, що реконструюється, га.
Як правило, формула (1.5) застосовується для визначення економічної доцільності реконструкції конкретного мікрорайону і нового будівництва на територіях, що вимагають значних капітальних вкладень в їх освоєння (при високому рівні «порогових» витрат).
При розробці проектів реконструкції міст економісти виділяють три основні способи рішення задачі їх подальшого розвитку: внутрішня реконструкція (в межах існуючої території), розвиток міста на новій території (з великими витратами на освоєння території і прокладку комунікацій) і змішана реконструкція. Для вибору прийнятного економічного рішення може бути прийнятий план зіставлення дисконтованих витрат по періодах їх освоєння (на перший рік — щомісячний, на другій — поквартально, далі — по роках).
Відповідно до проектної практики, що склалася, містобудівники, експлуатаційники і економісти, інвентаризуючи існуючий фонд, розділяють його на три групи: опорний, непридатний, малоцінний фонд, знос якого уточнюється за наслідками розрахунку економічної ефективності реконструкції. Наприклад, будівлі, фізично зношені на 61—75%, можуть мати залишковий термін служби: для кам'яних будівель 10—20 років, для дерев'яного фонду — 7-12 років. При перерахунку фізичного зносу Зф у економічний (амортизація) Зе використовується коефіцієнт 1,4:
Зе=1,4*Зф.(1.6)
Для укрупненого визначення об'єму економічно допустимого і містобудівного виправданого зносу малоцінного житлового фонду використовують формулу (1.7):
S=[(а +b + c + н)(d + е)]/100k(1.7)
де S — об'єм допустимого зношення %;
а — капітальні вкладення в інженерні комунікації на нових територіях;
b— зношення і компенсація ліквідовуваних об'єктів сільського господарства;
с — витрати на підтримання 1м2 збереженої житлової площі малоцінного житлового фонду в районі реконструкції;
н — витрати на підтримання 1м2 нежитлової площі малоцінного житлового фонду, що зберігається, в районі реконструкції;
d — капітальні вкладення в інженерні комунікації в районах, що реконструюються;
е — витрати на розбирання будівлі;
k— вартість 1м2 житлової або нежитлової площі при новому будівництві.
При оцінці витрат по відшкодуванню зносу вбудованих або вбудовано-прибудованих в житлові будинки об'єктів відшкодування будівельного фонду розділяють по категоріях:
• не розраховані на отримання прибутку (школи, сади-ясла, бібліотеки і ін.);
• розраховані на отримання прибутку (підприємства торгівлі, громадського харчування, видовищні установи, спортивні споруди, майстерні і ін.).
Аналіз доцільності і термінів реконструкції забудови вимагає додаткової оцінки чинника морального зношення, що, у свою чергу, вимагає додаткових маркетингових досліджень ринку обміну і продажу-покупки нерухомості. Проте є усереднені оцінки, що дозволяють прогнозувати моральне зноешння будівель на території мікрорайону:
• житлові будівлі частково відповідають архітектурно-планувальній структурі міста і вимагають перебудови (вартість ремонту і модернізації збільшується в порівнянні із звичайними умовами на 10-20%);
• житлові будівлі не відповідають зовнішності навколишньої забудови (вартість ремонту і модернізації збільшується на 30-50%).
Вибір ефективних шляхів реконструкції міської забудови, варіантів і методів реалізації проектів освоєння території, їх економічний аналіз можливі тільки на основі комплексного, багатопланового обліку витрат і отриманих завдяки ньому результатів.
Ефективність та перспективи розвитку реконструкції промислових об'єктів
Ефективність реконструкції промислової будівлі визначають насамперед економічною доцільністю реконструкції і технічного переозброєння підприємства чи його частини. Порівняно з новим будівництвом під час реконструкції, як правило, менші витрата та інтенсивність використання матеріально-технічних, трудових та енергетичних ресурсів. Поза тим в результаті реконструкції може бути забезпечений приріст в продукції підприємства і покращання її якості, оновлення асортименту чи покращання умов праці.
Для скорочення витрат підприємств під час реконструкції можна використати такі резерви:
- часткова (замість повної) поетапна зупинка виробничого процесу;
- перенесення всього або частини виробництва у тимчасові будівлі;
- створення запасів сировини і напівфабрикатів, які випускають на ділянках чи цехах, що зупиняються;
- підвищення кількості змін роботи обладнання на виробничих ділянках, які випускають однорідну продукцію;
- використання напівфабрикатів, які поставляють з аналогічних за профілем підприємств.
Скоротити витрати у сфері будівельного виробництва можна за рахунок:
- використання організаційно-технічних рішень, які забезпечують інтенсифікацію будівельних процесів з мінімальною тривалістю та трудомісткістю робіт;
- застосування поточних методів виконання будівельно-монтажних робіт та їх концентрації;
- концентрації матеріально-технічних і трудових ресурсів;
- максимального використання засобів механізації та автоматизації будівельних процесів.
Розробка ефективних методів проектування, організації і виконання будівельно-монтажних робіт під час реконструкції промислових об'єктів є важливими завданнями. Для їх вирішення необхідно враховувати сучасні досягнення науки і практики будівництва, а також особливості реконструктивних робіт в умовах діючого підприємства. До основних напрямків підвищення їх ефективності належать:
- перехід до комплексного проектування реконструкції об'єктів з використанням нових конструктивно-технологічних рішень і методів виконання робіт;
- зниження матеріаломісткості, підвищення рівня збірності та покращення матеріально-технічного забезпечення об'єктів конструкціями, матеріалами і обладнанням;
- вдосконалення існуючих і розробка нових засобів механізації реконструктивних робіт;
- вдосконалення системи організації і керування реконструкцією. Важливим фактором оцінки ефективності реконструкції підприємств є скорочення термінів її проведення, якого можна досягти екстенсивними та інтенсивними методами.
До екстенсивних методів належать: насичення фронту реконструктивних робіт матеріально-технічними і трудовими ресурсами; підвищення змінності робіт; використання зупинок основного виробництва для виконання будівельно-монтажних робіт та ін.
Інтенсивні методи передбачають: підвищення продуктивності роботи робітників, машин і механізмів; використання комплектів машин і механізмів та ручного механізованого інструмента; використання прогресивних будівельних конструкцій, нових технологій та матеріалів, які забезпечують не тільки високу якість робіт, але й ефективність та довговічність.
До таких матеріалів і конструктивних елементів відносять композитні синтетичні матеріали, які використовують для відновлення і підсилення конструктивних елементів різного призначення. Це композитні матеріали на базі вуглецевих, базальтових, склопластикових, арамідних волокон.
Для підсилення конструкцій шляхом приклеювання (аплікації) композитні матеріали виготовляють у вигляді пластин (стрічок) із різних матеріалів незначної товщини і різної ширини. Найпоширеніші штучні матеріали, армовані:
- вуглецевими волокнами (СFRР - англ. СагbоnFіbге Rеіnforсеd Рlаstіс);
- скляними волокнами (GFRР - англ. Glass Fibre Reinforced Plastik);
- арамідними волокнами (АFRР - англ. АramidFibreReinforcedPlastik).
Їх механічні властивості подано у табл. 1.1.
Позитивні і негативні властивості композитних матеріалів порівняно із сталевими стрічками, які також використовують для підсилення конструкцій, подано в табл. 1.2.
Таблиця 1.1
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 587; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!