Поняття суспільства в соціології



На протязі розвитку соціології як науки одним з найважливіших питань було питання експлікації суспільства. Різні вчені його трактують:

 

Е.Дюркгейм:суспільство – це над індивідуальна духовна реальність, в основі якої лежать колективні уявлення.

М.Вебер:суспільство – це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних, тобто, орієнтованих на інших, дій.

Т.Парсонс: суспільство – це система відносин між людьми, в основі якої лежать норми та цінності.

К.Маркс:суспільство – це сукупність відносин між людьми, які розвиваютьсяісторично і складаються в процесі їх діяльності.

Андрущенко:суспільство – сукупність людей, об’єднаних конкретними інтересами, потребами, симпатіями, певним видом діяльності.

Смелзер:суспільство – це об’єднання людей, які мають спільні географічні кордони, спільну законодавчу систему, певну національну ідентичність.

П.Сорокін:суспільство – це сукупність індивідів, які безпосередньо або опосередковано пов’язані з певною територією.

В соціології поняття „суспільство” використовують в таких основних значеннях:

* сукупність соціальних спільнот (менш стійкі) і соціальних груп (стійкі, історично склалися);

* соціальний простір, в якому живуть люди;

* сукупність соціальних інститутів, що регулюють соціальні відносини.

ОЗНАКИ СУСПІЛЬСТВА

1. Спільність території перебування, часто ця територія співпадає з державними кордонами;

2. Цілісність і стійкість, колектив та колективна єдність;

3. Самовідтворення та саморегуляція;

4.  Рівень розвитку культури, який знаходить своє вираження у виробленні системи норм та цінностей.

 

Методологічні підходи до вивчення суспільства в соціології.

Системний підхід

Суспільство розглядається як соціальна система, що включає в себе ряд елементів: люди, соціальні взаємодії та відносини, соціальні інститути та організації, соціальні норми та цінності.

У нас в країна цей підхід сформувався в 70-80 рр. Має таку передісторію: в США перед ІІ Світовою війною емігрант Берталанджі, біолог за освітою, зробив доповідь про системний підхід. І запропонував розглядати наукові проблеми паралельно з природою, мається на увазі види, роди тощо, які розглядаються в цілому. Його доповідь на той час не мала успіху, однак після війни спричинила фурор в науці і слугувала народженню нового методу.

Структурний функціоналізм

Популярний в сучасній американській соціології з 30 рр. ХХ ст.. Представники – Т.Парсонс, Р.Мертон. Суть: суспільство як єдиний організм складається з багатьох частин: економічної, політичної, військової, релігійної. Кожна з цих частин може існувати тільки в рамках цілісності, де вона виконує конкретні строго визначені функції. Наприклад, згідно з Парсонсом існує 4 основні функції соціальних підсистем:

· функція адаптації – виконує економічна підсистема;

· функція цілепокладання – виконує політична підсистема;

· функція інтеграції – правові інститути та звичаї;

· функція відтворення структури – система вірувань, мораль, освіта та виховання.

 

Конфліктний підхід

Представники: Л.Козер, Р.Дарендорф, К.Маркс. Основні ідеї сформовані К.Марксом, який вважав, що нерівність у суспільстві породжує конфлікт. Суспільство розглядав як арену битви.

    М.Вебер виділяв 3 види соціальної нерівності: багатство (економічне становище), рівень та об’єм влади, престиж.

    Р.Дарендорф виділяв 15 видів конфліктів, відмічав позитивні їх функції. Головне, не приховувати їх, а намагатися вирішити.

    Р.Дарендорфзапропонував конфліктну модель суспільства:

- кожне суспільство завжди знаходиться у стані змін;

- у кожному суспільстві завжди існують елементи незгоди, що ведуть до загальних конфліктів;

- кожний елемент суспільства може сприяти його інтеграції і зміні;

будь-яке суспільство базується на насиллі одних членів суспільства над іншими, які завжди будуть боротися проти свого пригніченого становища.

Соціологія повинна займатися вивченням поведінки людей в точні перетину суспільства і окремої людини.

Цивілізаційний підхід

Представники: А.Тойнбі, О.Шпенглер. Зміна цивілізацій є вираженням розвитку суспільства, кожна з них включає 3 періоди: підготовчий, власне культурний, упадок або виродження.

Формаційний підхід

Представники: В.Ленін, К.Маркс. Кожна з формацій (первіснообщинна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) розглядається на основі базиса та надбудови.

 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 508; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!