ТЕМА 3.З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ



ПЛАН

1. О.Конт – основоположник соціології.

2. Соціологічна теорія Г.Спенсера.

3. Соціологічні погляди Е.Дюркгейма.

4. Етапи розвитку людства за К.Марксом.

 

Огюст Конт (1798-1857 рр.) – французький вчений, основоположник соціології. Значний вплив на його теоретичні концепції здійснила творчість Сен-Сімона , у якого він працював секретарем 8 років (1817-1824 рр.). однак через серйозні розбіжності у поглядах з теоретичних та політичних питань їм прийшлося припинити співпрацю. Конт не сприймав ідею класової боротьби. І під час революційних подій в Парижі виступав проти дій як пролетаріату так і буржуазії. Він звернувся до групи інтелігенції створити „Партію прогресу та порядку”, однак його ідеї на той час не знайшли підтримки.

Основна робота О.Конта– „Курс позитивної філософії”,6 томів (1830 – 1842 рр.). В останньому томі він вводить термін „соціологія” і визначає її як позитивну науку про суспільство.

В системі Конта обґрунтування виникнення нової науки знаходить своє пояснення в слідую чому: це здійснено на основі сформульованого ним закону 3-х стадій чи 3-х етапів розумового розвитку людства (етапи відповідають розвитку науки та світогляду).  

1. ТЕОЛОГІЧНИЙ– (панування функцій та ілюзій), часовий проміжок – від стародавності до ХІІІ ст.. характерні риси: релігійний світогляд, військово-авторитарні політичні режими, а центрі духовного життя – воїни та жерці.

2.МЕТАФІЗИЧНИЙ – (влада абстракцій та загальних міркувань). Часовий період – ХІV – ХVІІІ ст. Характерні риси: руйнування теологізму, перехід до нового суспільного порядку, лібералізм, індивідуалізм, демократія. В центрі духовного життя – філософи-метафізики, юристи, літератори, публіцисти.

3.ПОЗИТИВНИЙ –(влада реального позитивного знання). Почався в ХІХ ст. Характерні риси: утвердження позитивного наукового світогляду, розквіт науки, промисловості. В центрі духовного знання – вчені, філософи-позитивісти, діячі мистецтва.

Кожному етапу розвитку людства відповідають певні форми політичної суспільної організації і господарства.

КЛАСИФІКАЦІЙНА ПІРАМІДА НАУК О.КОНТА

О.Конт всі науки вибудовує в піраміду, розміщуючи їх у певній ієрархії в залежності від досягнення різними сферами знання позитивного стану. Математика – фундамент всіх наук. На вершині – соціології, тому що в своїх дослідженнях вона опирається на позитивний метод, і в ній немає абстрагувань, метафізичності тощо.

Соціологія

Біологія

Хімія

Фізика

Астрономія

Математика

Вперше проблему вивчення суспільства поставив у рамки окремої науки, однак не зміг чітко визначити її предмет.

Виокремив такі методи вивчення суспільства та соціальних фактів:

1. Спостереження – дає об’єктивні факти незалежно від нашої волі.

2. Порівняння – порівнює життя народів, які живуть в різних місцях земної кулі.

3. Історичний метод – для того щоб вивести сучасний стан суспільства необхідно спочатку вивчити його минулий стан.

4. Експеримент - всі факти потрібно різнобічно вивчати і перевіряти.

 

Структура соціології:

· соціальна статика – вивчає умови та закони функціонування соціальних систем; в цьому розділі вивчаються основні соціальні інститути: сім’я, держава, релігія.

· Соціальна динаміка – розвиває теорію соціального прогресу та обґрунтовує закономірний характер розвитку історії.

2. Соціологічна теорія Г.Спенсера.

Г.Спенсер (1820 – 1903 рр.) – англійський філософ, соціолог, один з засновників позитивізму. Йому належать ряд наукових праць, наукові розроби в різних галузях соціального пізнання.

Основні роботи: „Соціологія як предмет вивчення”, „Основи соціології”, „Принципи соціології”.

        Його соціологічна теорія базується на 3-х основних елементах:

· еволюційна теорія

· органіцизм (вчення про живі організми);

· вчення про соціальні організації.

 

Еволюційна теорія Г.Спенсера є однією з найпопулярніших в ХІХ ст.. На основі вивчення органічного світу на 7 років раніше за Ч.Дарвіна прийшов до висновку про ідею існування еволюції в органічному світі і формулює принципи природного відбору і боротьби за виживання. Ідея еволюції базувалась на наукових фактах і даних а еволюціонізм поширювавcя на всі без виключення процеси та явища у природі та суспільстві – космічні, хімічні, біологічні, соціальні.

В системі соціології Спенсер розглядає 3 види еволюційних процесів:

* неорганічні – зміни космічних систем;

* органічні – поява рослинного та тваринного світу;

* надорганічні – поява людини та суспільства.

Спенсер проводить послідовну аналогію між біологічним організмом і суспільством як соціальним організмом. Стверджує, що що постійне збільшення суспільства дозволяє дивитись на нього як на організм, і може бути класифіковане з точки зору морфологічних та психологічних характеристик.

Соціальний організм складається з трьох головних систем:

· регулятивної

· виробничої (вироблення засобів для життя);

· розподільчої (держава, сім’я, економіка, політика).

Виділяв 2 типи суспільств: військові та індустрійні (промислові).

Виділяв 5 основних соціальних інститутів, які повинні здійснювати свою регулятивну роль у суспільстві:

· домашні (сім’я, шлюб, виховання);

· обрядові (звичаї, традиції);

· політичні (держава, право);

· церковні;

· професійні (об’єднання людей за заняттями)

 

Сформулював „ЗАКОН РІВНОЇ СВОБОДИ”: кожен вільний робити все, що забажає, при цьому не порушуючи такої ж свободи інших.

        На думку Спенсера, держава повинна забезпечувати виконання цього закону і здійснювати правосуддя. Ідея рівної свободи звертає увагу на обмеження абсолютної свободи людини і одночасно на необхідність утвердження у суспільстві відповідних механізмів самоорганізації спільного життя людей.

3.Соціологічні погляди Е.Дюркгейма.

    Е.Дюркгейм (1858-1917 рр.) – французький соціолог, засновник першого соціологічного журналу „Соціологічний щорічник” (1896 р.). Став першим професором соціології в 1887 р. Брав активну участь в політичному житті Франції, займався прикладною соціологією, зокрема, соціологією освіти.

Основні роботи: „Про розподіл суспільної праці”, „Метод соціології”, „Правила соціологічного методу”, „Самогубство”.

        

Розробив методологію соціологічного дослідження:

- систематизував правила збору первинної соціальної інформації;

- провів аналіз зв’язків між емпіричною інформацією і достовірністю застосовуваних в дослідженнях гіпотез;

- вперше застосував статистичні дані в соціологічних дослідженнях.

 

Теоретико-методологічна концепція Дюркгейма називається соціологізм чи соціологічний реалізм – нею стверджується принцип специфічності та автономності соціальної реальності. Соціальні явища - це дещо зовнішнє по відношенню до індивіда, і їх можна розглядати як об’єктивні речі. Формула – соціальний факт є річ.

        Завдання науки – не просто описати і впорядкувати факти, а слід розкривати глибинні зв’язки і закономірності , наявність яких показує науковий характер соціології. Як первинні факти слід брати лише ті явища, що об’єктивно спостерігаються.

РОБОТА «САМОГУБСТВО»

В ній Дюркгейм відкидає пояснення самогубства індивідуальними психологічними мотивами, а відмічає, що лише соціальні фактори є його причиною. Самогубство залежить головним чином від зовнішніх факторів, а не внутрішніх якостей особистості.

    Опираючись на офіційну статистику виявив ряд особливостей, зокрема:

· рівень самогубств вищий влітку, ніж взимку;

· чоловіки покінчують життя частіше, ніж жінки;

· люди похилого віку частіше молодих;

· солдати частіше цивільних;

· протестанти частіше католиків. Цікаве пояснення щодо цього: католицизм є більш старою релігійною системою і має силу переконання та неприйняття нововведень більшу, ніж протестантизм, а значить у них більша єдність і солідарність, і таким чином менший рівень самогубств.

· Одинокі та вдови частіше одружених;

· Ступінь самогубств вищий в містах, ніж у селах. Пояснення: діти, сім’я, життя в селі є інтегруючим фактором і страхує від почуття соціальної ізоляції.

 

1. Етапи розвитку людства за К.Марксом

Одночасно з О.Контом та Г.Спенсером своєрідні ідеї в соціології розвивав і К.Маркс (1818 – 1883 р.). І хоча часто теорію Маркса вважають застарілою і відомою як „вчення про клас і класову боротьбу”, „про революцію і зміну суспільно-економічних формацій” тощо, його ідеї набагато глибші.

Система поглядів К.Маркса називається діалектичний матеріалізм. Підхід до аналізу суспільства – формаційний.Кожна з формацій (первісно-общинна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм, комунізм) розглядаються на основі взаємозв’язку базиса і надбудови. Базис – економічні відносини, а надбудова– політичні, правові, політичні, культурні інститути тощо. Протиріччя між виробничими силами та виробничими відносинами створюють передумови для зміни формацій. Революції – це локомотиви історії.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 395; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!