Географія туризму, як навчальна дисципліна. Її роль в системі географічних наук. Основні завдання курсу



Географія туризму – галузь знань про просторово-часові закономірності функціонування туризму як суспільного явища.

Географія туризму – географічна наука, яка вивчає територіальну організацію туристського господарства, умови та особливості його розвитку в різноманітних регіонах.

Завданнями є : оцінка рекреаційних ресурсів, економічне обґрунтування та пошук засобів їх ефективного використання, визначення передумов розвитку туризму, вивчення територіальної організації туристичного господарства, дослідження туристичних зв’язків, туристичне районування території, прогнозування розвитку туризму.

Предметне коло торкається передусім питань територіальної організації туристичного господарства, яке розглядається як галузь народногосподарського комплексу, яка обслуговує туристів. Ця галузь є комплексною, спеціалізованою, розвивається на основі ефективного використання туристичних ресурсів та туристсько-рекреаційних систем.

Об’єктом є ринок туристичних послуг, а предметом – форми його територіальної організації, які формуються за конкретних умов ринкового середовища, відтворюючи сукупну дію об’єктивних умов та суб’єктивних чинників на певній території.

Місце географії туризму в ієрархічній структурі географічних наук

 (за Алаєвим).

Географія – система наук

Суспільна географія – родина наук

Соціальна географія – комплекс наук (дисципліна)

Рекреаційна географія – галузь

Географія туризму – розділ

 

Тема 4. Туристсько-рекреаційні ресурси України.

Вплив туризму на природне довкілля. Поняття про туристсько-рекреаційні ресурси. Класифікація туристсько-рекреаційних ресурсів. Характеристика туристсько-рекреаційних ресурсів. ПЗФ України, його роль в розвитку туризму. Територіальна особливість інфраструктурних ресурсів. Туризм та навколишнє середовище.

Туризм і довкілля

Поширення туризму може шкідливо впливати на природне й культурне довкілля. Туристи завдають шкоди навколишньому середовищу, забруднюють його відходами своєї життєдіяльності. Неорганізований туризм буває причиною забруднення води у криницях та водоймах. Використання різних видів транспорту у туризмі негативно впливає на стан повітря, призводить до небажаних змін у складі місцевої флори й фауни тощо. Коли в районах відпочинку збирається велика кількість туристів, система очищення та видалення стічних вод бувають перевантажені і це є причиною неконтрольованого викиду брудних стоків до водойм. Найчастіше причиною руйнування довкілля стає освоєння курортних зон, спорудження інфраструктури для відпочинку. Саме непродумані підходи до створення туристичних центрів у певних регіонах викликають порушення місцевих екологічних і суспільних систем. З метою обмеження шкідливого впливу традиційних видів туризму створюються «закриті» території – нац..парки, заповідники, заказники; регулюються тур потоки.

Поняття про туристсько-рекреаційні ресурси. Класифікація туристсько-рекреаційних ресурсів.

ТРР – об’єкти та явища природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їх спеціалізацію та економічну ефективність.

ТРР: природно-географічні, природно-антропогенні, суспільно-історичні.

Природно-географічні: кліматичні, бальнеологічні, водні, біотичні, рельєф.

Кліматичні ресурси займають особливе місце в розвитку туризму. Вони визначають просторову організацію відпочинку. Клімат є основою для створення кліматичних курортів. Найменшою тривалістю теплого періоду з температурою, що перевищують +15, визначається гірський р-н Карпат (до 50 днів), найбільшою – Причорномор’я (більше 140 днів). Період із найсприятливішим для літньої рекреації температурним режимом становить в Україні 5-6 місяців (від 3 у передгір’ях Карпат і до 9 на ПБК). Щодо зимових видів відпочинку сприятливий період від декількох днів на ПБК до 4-5 місяців в Карпатах (від початку грудня і до середини квітня).

ПБК – один із основних кліматичних туристичних районів. До кліматичних курортів можна віднести: Алупка, Алушта, Гаспра, Гурзуф, Коктебель, Кореїз, Місхор, Лівадія, Масандра, Новий світ, Ялта, Форос, та інші (середня температура липня +24, січня +3).

Кліматичні курорти Карпат: Ворохта, Карпати (Свалявський р-н), Косів, Тетарів, Яремча, Ясіня тощо (температура +20).

Кліматичні курорти Причорноморського регіону: Бердянськ, Затока, Кароліна Бугаз, Шабо, Кирилівка, Коблево, Маріуполь, Одеська група курортів, Очаків, Сергіївка тощо.

Ще до кліматичних курортів можна віднести Білу Церкву, Качанівку, Конча-Заспу, Пирогове, Феофанія тощо (-5,+20).

Кліматичні курорти України забезпечують загальне оздоровлення та лікування. Важливим фактором є відсутність акліматизації для більшої частини Європи, що є потенційними споживачами українського туристичного продукту.

Бальнеологічні ресурси – до них належать джерела мінеральних вод і лікувальних грязей різного хімічного складу.

Курорти що функціонують на базі бальнеологічних ресурсів: Аркадія, Біла Церква, Березівські мін води, Великий фонтан, Верховина (Сойми), Гірська Тиса (Кваси), Гусятин, Деренівка (Ужгород), Голубине, Миронівка, Поляна (Свалявський р-н), Рай-Оленівка, Синяк, Східниця, Шаян тощо.

Бальнеогрязьові – Бердянськ, Євпаторія, Затока, Кирилівка, Куяльник, Любінь Великий, Миргород, Моршин, Немирів, Саки, Сергіївка, Трускавець, Феодосія, Хмільник, Шкло.

Грязьові – Лебедівка, Холодна Балка.

Україна багата на якісні та унікальні джерела мінеральних вод, родовища лікувальних грязей, що поширені майже в усіх областях України. Найбільше сконцентровані мінеральні води в Карпатському та Причорноморському регіоні, а лікувальні грязі на Пд.України, і Зх.Полісся.

Відомі бальнеологічні курорти: Трускавець, Миргород, Немирів, Кваси, Хмільник, Саки, Євпаторія тощо.  

Водні ресурси- до них належать водні артерії. Саме більшість санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку та інших туристсько-оздоровчих закладів розміщені близько до водних об’єктів. Найпотужніший туристичний комплекс України сформувався на узбережжі теплих Азовського і Чорного морів. Північна частина Чорного моря вважається найсприятливішою з точки зору рекреації, оскільки невелика глибина, прихід теплих річкових вод влітку забезпечує більше прогрівання, ніж на інших ділянках. Тривалість в Азово-Чорноморському  басейні становить більше 4 місяців – з кінця травня до початку жовтня. Але відпочинок на морі корисний не всім, а практично здоровим людям молодого та середнього віку. Переважно більше туристів на курортах ПБК, Одеси, Скадовську, Бердянську. Значно розвивається інфраструктура і підвищується рівень обслуговування на зх. узбережжі Криму, в окремих районах Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей.

В Україні налічується близько 20 тисяч озер. Озера мають велике значення для організації відпочинку та туризму. Найбільшу бальнеологічну цінність мають озера та лимани, оскільки є місцем зародження лікувальних грязей (Сасик, Тилігульський, Хаджибейський, Куяльницький). Добре використовуються озера пн. частини України в туристичній галузі. Крім Шацьких озер у Волинській області велике значення для відпочинку мають озера Біле, Любязь, Волянське, Турське та ін. Туристична зона Полісся біля озер Білого (Володимерецький р-н, Рівненської обл..), Деснянка (Сосницький р-н Черніговської обл.), Борового та Оріхового (Коропський р-н, Чернігівська обл), озера Києва.

Широко використовуються у туристичному відношенні річки. Найбільше рекреаційне навантаження припадає на Дніпро та його притоки (Припять, Тетерів, Рось, Тясмин, Інгулець,Десну, Ворсклу тощо). Ця найдовша артерія України проходить через 2 міста-мільйонера, важливі економічні та культурно-історичні центри держави ( Київ, Канів, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Нову Каховку, Херсон тощо), які виступають не лише генераторами туристичних потреб та вагомими круїзними центрами. На берегах Дніпра знаходяться такі міста, як Ковель, Луцьк, Рівне, Житомир, Біла Церква,Чернігів, Полтава, Миргород тощо. Це зумовило розміщення великої кількості туристичних закладів.

Південний Буг є перспективним для розвитку туризму. На його берегах знаходяться такі міста як Хмільник, Вінниця, Умань, Миколаїв тощо.

Важливу роль в розвитку туризму відіграють гірські річки  Карпат та притоки Дністра, Пруту, Тиси.

Річки Криму (Салгир, Альма, Кача, Чорна, струмки ПБК) утворюють велику кількість водоспадів, каньйонів і тому, в першу чергу, є важливими екскурсійними об’єктами .

Також в басейні Сіверського Донця розміщення розташована величезна кількість туристичних закладів (Рай-Оленівка, Святогірськ, Кремінна).

Гирло Дунаю сприяє для організації круїзів (Ізмаїл, Кілія, Вилкове) та екологічного туризму (Дунайський біосферний заповідник). 

Природно-антропогенні: ПЗФ

 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 500; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!