Змістовий модуль 1. Лекція №5
АВТОНОМНА НЕРВОВА СИСТЕМА
План:
1. Поділ автономної нервової системи на відділи.
2. Будова та значення симпатичної системи.
3. Будова та значення парасимпатичної системи.
4. Будова та значення метасимпатичної системи.
Під автономною нервовою системою, systema nervosum autonomicum, розуміють ті структури центральної та еферентної периферичної системи, які регулюють всі фізіологічні процеси внутрішньої діяльності організму. Їхня діяльність спрямована на забезпечення необхідного функціонального стану для адекватної реакції фізіологічних систем організму на вплив зовнішнього середовища.
Згідно із міжнародною анатомічною номенклатурою тепер термін автономна замінив всі терміни, які існували раніше – вегетативна, вісцеральна та ін.
Автономна нервова система регулює внутрішні системи гомеостазу, виконує адаптаційно-трофічну функцію стосовно всіх органів і тканин. Рецептори автономної нервової системи сприймають зміни в хімічному складі крові або коливання тиску в судинній системі й у порожніх внутрішніх органах. Потім ця інформація передається в центральні ланки автономної нервової системи в головному мозку. Вищі центри автономної нервової системи розташовані в гіпоталамусі, у смугастому тілі й у мозочку. Звідти по рухових шляхах ідуть команди до внутрішніх органів, що безпосередньо регулюють стан внутрішнього середовища.
Периферична частина автономної нервової системи має найбільш виражені особливості. Від тіла нейрона, розташованого в центральній нервовій системі, починається аксон, що не доходить до виконавчого органа, а переривається в так званих гангліях автономної нервової системи. Тут розташовується другий нейрон автономної нервової системи. Аксон другого нейрона доходить до виконавчого органа й кінчається на клітинах його тканини.
|
|
|
Волокна першого нейрона називаються прегангліонарними (передвузловими), волокна другого – постгангліонарними (завузловими). Прегангліонарні волокна мають невеликий діаметр, 1-3,5 мкм, і покриті тонкою мієліновою оболонкою, постгангліонарні нервові волокна дуже тонкі, не більше 2 мкм, і не покриті мієліновою оболонкою.
Автономна нервова система ділиться на симпатичну, парасимпатичну та метасимпатичну. Виділяють три ознаки розподілу автономної системи:
1) морфологічну;
2) фізіологічну;
3) фармакологічну.
За фізіологічною ознакою відносини симпатичного й парасимпатичного відділів автономної нервової системи розглядаються як конкурентні й антагоністичні (табл.1).
Морфологічна ознака характеризується розміщенням другого рухового нейрона, що перебуває за межами ЦНС. Для симпатичної рефлекторної дуги цей нейрон міститься в паравертебральних (навколохребетних) вузлах, для парасимпатичної – усередині органів (мал. 48).
|
|
|
Центри симпатичної нервової системи більш компактні. Вони розташовуються в бічних рогах спинного мозку в грудо-поперековому відділі. Центри парасимпатичної нервової системи більш роз’єднані. Вони локалізуються в середньому мозку (ядро Якубовича), мосту (верхнє слиновидільне ядро), у довгастому мозку (нижнє слиновидільне й дорсальне ядра блукаючого нерва), а також у крижовому відділі спинного мозку.
Симпатичні вузли розташовуються ближче до центральної нервової системи (екстрамурально), ніж парасимпатичні, що містяться у стінці органів (інтрамурально). У зв’язку із цим прегангліонарний нейрон симпатичної системи має коротший, а парасимпатичної – довший аксон, ніж постгангліонарний. Однак на периферії симпатичні й парасимпатичні нейрони нерідко сусідять один з одним в інтрамуральних гангліях і симпатичних вузлах.
Гістологічно й гістохімічно симпатичні та парасимпатичні нейрони позбавлені чітких відмінностей. При їх диференціюванні варто враховувати комплекс ознак; довжину й форму дендритів, розподіл органоїдів і пігментів, ферментний склад. Так, у симпатичних нейронах при старінні відкладається багато пігменту, у парасимпатичних превалює зниження активності ферментів.
|
|
|
Парасимпатичний відділ має меншу зону іннервації, ніж симпатичний. Феномен мультиплікації уможливлює за певних умов генералізований вплив симпатичного відділу на систему органів у цілому. Нерви парасимпатичного відділу роблять строго локалізований вплив на структуру конкретного органа.
Згідно із фармакологічною ознакою, у синапсах симпатичної й парасимпатичної систем виділяють різні за хімічним складом речовини – медіатори. Специфічна фармакологічна ознака симпатичної частини автономної нервової системи – адренолінотропність, тому що вона збуджується при впливі адреналіном і норадреналіном. Парасимпатична частина збуджується від впливу ацетилхоліном. Специфічним блокатором проведення збудження в симпатичних синапсах є ерготоксин, у парасимпатичних – атропін.
Симпатична нервова система
Симпатична частина автономної нервової системи, pars sympathica, має центральний і периферичний відділи. Центральна частина симпатичної системи розміщується в спинному мозку, у латеральних проміжних ядрах 12 грудних і 3 верхніх поперекових сегментах. Центральний відділ представлений бічною проміжною субстанцією, якаутворює бічний стовп сірої речовини спинного мозку протягом між VIII шийним і II-III поперековими сегментами. Відростки клітин у вигляді прегангліонарних волокон, покритих мієліновими оболонками, залишають спинний мозок у складі переднього рухового корінця й зубчастих зв’язок оболонок спинного мозку, утворюючи білу сполучну гілку, що спрямовується до вузлів симпатичного стовбура.
|
|
|
Периферичний відділ симпатичної частини нервової системи утворений:
1) численними вузлами, розміщеними у вигляді парного симпатичного стовбура;
2) превертебральними (передхребетними) вузлами, які містяться в автономних сплетеннях черевної по-рожнини;
3) автономними нервами.
До нервів належать:
а) міжвузлові симпатичні гілки, якіз’єднують вузли симпатичного стовбура один з одним;
б) сірі сполучні гілки, якіскладаються з постгангліонарних волокон, позбавлених мієлінової оболонки. Вони спрямовуються від симпатичних вузлів до спинномозкових нервів і в їхньому складі досягають шкіри, судин м’язів і залоз тіла;
в) симпатичні волокна, які йдуть до внутрішніх органів і беруть участь в утворенні екстраорганних і інтраорганних автономних сплетень.
Периферична нервова система – це пара- і перевертебральні вузли й сплетення, які оточують кровоносні судини.
Паравертебральні вузли розташовані з боків хребетного стовпа, з’єднані міжвузловими гілками й утворюють правий і лівий суміжні симпатичні стовбури.Симпатичний стовбур, truncus sympathicus,– парний, утворений вузлами, з’єднаними між собою симпатичними волокнами. Він розміщується на бічній поверхні хребта на всьому його протязі. Кожний вузол (ганглій) симпатичного стовбура являє собою скупчення автономних нейронів, за допомогою яких відбувається перемикання більшої частини прегангліонарних волокон, які виходять зі спинного мозку й утворюють білі сполучні гілки. Прегангліонарні волокна контактують із автономними клітинами у відповідному вузлі або спрямовуються в складі міжвузлових гілок у вище або нижче розташовані вузли симпатичного стовбура. Білі сполучні гілки розміщуються в грудних і верхньому поперековому відділах. У шийних, крижових і нижніх поперекових вузлах таких сполучних гілок немає.
Вузли симпатичного стовбура також зв’язані особливими волокнами зі спинномозковими нервами – сірі сполучні гілки, якіскладаються в основному з постгангліонарних симпатичних волокон. Постгангліонарні волокна позбавлені мієлінової оболонки, тому вони мають сіре забарвлення. Сірі сполучні гілки відходять від кожного вузла симпатичного стовбура до кожного спинномозкового нерва, у складі якого вони йдуть на периферію, досягаючи органів, які вони іннервують, – поперечносмугастих м’язів, гладких м’язів і залоз.
У симпатичному стовбурі розрізняють шийний, грудний, поперековий, крижовий і куприковий відділи.
Шийний відділ має 2-3 шийних вузли. Верхній перебуває на рівні II шийного хребця, нижній шийний вузол – на рівні VI шийного хребця, середній шийний вузол перебуває між ними. Прегангліонарні волокна проходять через вузли й міжвузлові гілки. Постгангліонарні волокна оточують сонні артерії і їхні гілки іннервують органи голови й шиї і м’яз-розширювач зіниці. Вони виходять із вузлів. Від кожного вузла відходять серцеві нерви.
Грудний відділ складається з 10-12 вузлів. Перший грудний вузол, з’єднуючись із нижнім шийним вузлом, утворює зірчастий вузол. Гілки 4 верхніх грудних вузлів іннервують органи грудної порожнини, включаючи й серце. Гілки 5-9 вузлів утворюють великий черевний нерв. Гілки 10-12 вузлів утворюють малий черевний нерв. Черевні нерви проходять через діафрагму в черевну порожнину, приєднуються до черевного сплетення й іннервують органи черевної порожнини.
Поперековий відділ має 3-5 вузлів. Гілки цих вузлів приєднуються до аортального сплетення й іннервують органи черевної порожнини.
Крижовий відділ має 2-4 вузли, гілки яких приєднуються до підчеревного сплетення й іннервують органи малого таза.
Превертебральні вузли – розміщуються поблизу великих кровоносних судин, що відходять від аорти.
У черевній порожнині превертебральні вузли утворюють ряд сплетень: черевне (яке традиційно називають сонячним), аортальне, нижнє брижове, в ділянці малого таза – підчеревне.
Найбільше – черевне сплетення, воно утворене двома півмісяцевими вузлами, верхнім брижовим вузлом і їх гілками. Міститься навколо черевного стовбура й верхньої брижової артерії. Тому іннервує все те, що кровопостачається гілками черевного стовбура й верхньої брижової артерії (шлунок, печінка, селезінка, 12-типала кишка, підшлункова залоза, порожня, клубова, висхідна і частина поперечної ободової кишки).
Черевне сплетення внизу переходить в аортальне, котре розташовується на передній поверхні аорти, її гілки супроводжують парні вісцеральні артерії (гілки черевної аорти); іннервує – нирки, надниркові залози, сім’яні залози. Від аортального сплетення, в ділянці нижньої брижової артерії, відділяється нижнє брижове сплетення. Його гілки іннервують все те, що кровопостачає нижня брижова артерія: частина поперечної, низхідна і сигмоподібна ободова й пряма кишки.
Аортальне сплетення на рівні I крижового хребця переходить у підчеревне, розміщене на передній поверхні крижової кістки. Супроводжує гілки внутрішньої клубової артерії. Ділиться на 2 гілки, які оточують по обидва боки органи малого таза й іннервують їх.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 458; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!