Відносну лінійну нев'язку ходу обчислюють за формулою



fвідн.= ,                                                    (2.10)

де Р = Sd (периметр ходу),                                                                 (2.11)

 і виражають у вигляді аліквотного дробу (дріб із чисельником, що дорівнює одиниці).

Одержане значення fвідн. порівнюють із допускною лінійною нев'язкою fдоп. = . Якщо fвідн. £ fдоп., довжини ліній виміряні якісно, і тоді ув'язують прирости координат.

Поправки δDx та δDу в обчислені прирости і координат визначаються за формулами

δDx =- d,

δDу =- d,                                                         (2.12)

тобто нев'язки fx і fy розподіляють у прирости координат пропорційнодовжинам ліній, за якими ці прирости обчислені.

Заокруглені до 0,01 м поправки δDxі δDу записують над відповідними приростами координат (графи (6 і 7).

Приклад:                 DxI-II= - м,

                                 δDуIV-V= + м.

Ув'язані прирости координат обчислюють за формулами :

ув.= Dх + δDx ,

Dyув.= Dy + δDy .                                                (2.13)

 

Контроль:                SDхув.=0,                         

SDyув.=0.                                                         (2.14)

2.3.5 Обчислення координат точок

      

Координати точок теодолітного ходу обчислюють послідовно, використовуючи координати точки І і ув'язані прирости координат:

xII=xI+Dхув.I-II ,

yII=yI+Dyув.I-II .                                                                             (2.15)

                                       ……………………

                                       ……………………

Контроль:                xI=xV+Dхув.V-I ,

yI=yV+Dyув.V-I .

 

Приклад:                 x2=+105,10+36,36 =+141,46 м,

y2=-83,12+37,02=-46,10 м,

                                             ……………………

                                             ……………………

x 1=+84,02+21,08=+105,10 м,

y1=-60,14-22,98=-83,12 м.

 

 

Побудова топографічного плану

       

2.4.1 Побудова та оцифрування координатної сітки

На аркуші ватману (формат A3) проводять діагоналі, на яких відкладають довільні,але однакові відрізки. З'єднавши одержані точки, одержують прямокутник, який є основою для побудови координатної сітки (рисунок 1).

На сторонах прямокутника будують сітку квадратів (довжина сторони

10 см). Сітку оцифровують у масштабі 1:500, тобто кратно 50 м, відповідно до значень координат точок. Сітка повинна бути побудована й оцифрована так, щоб усі точки теодолітного ходу помістились на аркуші і при цьому план розміщувався приблизно посередині аркуша. Крім того, у зв’язку з тим, що на цьому ж аркуші буде будуватись частина плану за результатами тахеометричної зйомки, необхідно, щоб навколо точки IV ще залишалось чисте місце в радіусі приблизно 6 см.

 

 

Рисунок 1 - До побудови координатної сітки і нанесення точок теодолітного ходу (координати точки I: xI = 105.10 м, yI = -83.12 м)

 

2.4.2 Нанесення точок знімальної основи

Нанесення на план точок теодолітного ходу виконують за допомогою циркуля і масштабної лінійки у такій послідовності (рисунок 1):

1.Знаходять квадрат, де повинна розміщуватись точка.        

2.На протилежних сторонах квадрата за напрямком осі x відкладають у масштабі відрізки, які дорівнюють різниці абсциси точки й оцифрованої сітки.

3.З'єднують одержані при відкладанні точки і на цій лінії за напрямком осі у відкладають у масштабі різницю ординати точки та оцифрованої сітки.

4.Точку наколюють голкою циркуля, обводять колом діаметром 1,5 мм і зліва підписують номер точки.

Правильність нанесення точок контролюють за такими параметрами: точки теодолітного ходу повинні розташовуватись на плані за годинниковою стрілкою; довжини ліній, виміряні на плані, з точністю масштабу мають дорівнювати відповідним горизонтальним прокладенням; дирекційні кути, виміряні на плані, повинні збігатися з їх відповідними значеннями, які використовувалися при обчисленнях.

 

 

2.4.3 Нанесення ситуації та оформлення плану

    Точки теодолітного ходу з'єднують лініями. За допомогою масштабної лінійки, циркуля і транспортира, використовуючи числові дані абрису свого варіанта, наносять ситуацію. Спосіб нанесення окремої точки ситуації на план відповідає способу зйомки цієї точки: перпендикулярів, створів, полярних координат, лінійної й кутової засічок.

Усі допоміжні лінії витирають, на плані залишаються тільки точки теодолітного ходу, перетини сітки координат і наявні елементи ситуації, зображені умовними знаками (додаток Е).

План оформляють кульковими ручками (чорний, зелений кольори), вулицю відмивають рожевим кольором, зарамочне оформлення плану – згідно з додатком Д.

 

Контрольні питання

1. Що називається теодолітним ходом і які вимоги ставляться до нього?

2. Які вимірювання і якими приладами проводять при прокладанні теодолітного ходу ?

3. Що називається горизонтальним прокладенням лінії ?

4. Що називається кутовою нев'язкою і як її обчислити для замкнутого теодолітного ходу ?

5. Як визначити гранично допускну кутову нев'язку і для чого вона служить ?

6. Як ув'язати виміряні кути і який контроль їх ув'язування ?

7. Що називається дирекційним кутом лінії ?

8. Як обчислити дирекційні кути сторін теодолітного ходу для виміряних правих за ходом горизонтальних кутів і який контроль цих обчислень ?

9. Як оцінити якість лінійних вимірювань у теодолітному ході ?

10. Що називається приростами координат точок і як їх обчислити?

11. Як обчислити нев'язки fx, fy, fa6c для замкнутого теодолітного ходу?

12. Який геометричний смисл нев'язок fx, fy , fa6c ?

13. Як ув'язують прирости координат і контролюють обчислення ?

14. Якими способами знімають ситуацію місцевості і які вимірювання проводять у кожному способі ?

15. Що називається абрисом горизонтальної зйомки ?

16. Що називається топографічним планом ?

17. Що називається масштабом плану і точністю масштабу ?

18. Як побудувати й цифрувати сітку координат ?

19. Як нанести на план точку теодолітного ходу ?

20. Який контроль нанесення на план точок теодолітного ходу ?


Тахеометрична зйомка

 

 

Вихідні дані

 

У якості зйомочної основи тахеометричної зйомки використані точки теодолітного ходу (попередня робота “Горизонтальна зйомка”), для яких методом геометричного нівелювання визначені позначки Н. Зйомка проведена зі станції (точки) IV теодолітного ходу теодолітом 2Т30. Теодоліт орієнтований на точку III.Планове положення точок місцевості (пікетів) визначалося способом полярних координат, а висотне положення – методом тригонометричного нівелювання. На станції (точці) зйомки на кожен пікет зняті відлік А по горизонтальному кругу і відлік КЛ по вертикальному кругу, визначена віддалемірна відстань Дв до пікету. Наведення теодоліта здійснювалось на відлік vпо рейці,який дорівнює висотіприладу і, тобтоv=і. Місце нуля МОвертикального круга теодоліта відоме. Результати зйомки занесені в журнал й абрис тахеометричної зйомки (додатки В і Г).

 

Вибір вихідних даних

 

На стандартному аркуші паперу (формат А4) за зразком (додаток Д) креслять “Журнал тахеометричної зйомки”, у який згідно з варіантом (номер варіанта збігається з варіантом попередньої роботи “Горизонтальна зйомка”) із додатка В виписують дані зйомки (у графи 1-4) і значення МО, а із додатка А –позначку HIVстанції (точки) тахеометричної зйомки. На окремомуаркуші у довільному масштабі креслять абрис тахеометричної зйомки для свого варіанта (додаток Г).

 


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 302; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!