Вплив християнства на подальший розвиток культури



 Ранні пам’ятки християнського мистецтва належать до ІІ–ІІІ ст. У цей час християнство було гнаною релігією, і найхарактернішими пам’ятками його є таємні підземні катакомби, де послідовники Христа збиралися для спільної молитви та трапези любові.

Стіни катакомб були прикрашені розписами на християнські сюжети. Найбільш ранні з них – через потребу конспірації – мають символічний характер: наприклад, Христа символізувало зображення риби, християнство – виноградної лози з гронами тощо.

 Як вже згадувалося вище, у 325 році Костянтин оголосив християнство державною релігією, хоча сам імператор залишався язичником, а хрещення прийняв вже на смертному ложі.

Тоді починають будуватися християнські храми – базиліки, праобразом яких були римські публічні центри.

Перед входом до базиліки містився двір, оточений колонадою (в ньому залишалися ті, хто ще не пройшов обряд хрещення і тому не мав права входити до храму). В центрі двору розташовувався фонтан для обмивання. Потім йшов нартекс (закрите приміщення перед храмом для тих, хто готується до хрещення або кається). Із нартексу йшли входи до головного приміщення храму, яке являло собою велику залу з рядами колон (інколи їх було три, і кожна називалася навою). У протилежному до дверей східному боці була напівкругла апсида, де містився вівтар; сонце зранку освітлювало крізь вікна апсиди всю церкву. У вівтарі на престолі стояв семисвічник, успадкований з юдейського культу; тут вершилося священнодійство перевтілення хліба й вина на Тіло й Кров Христові (євхаристія), що змінило собою жертвоприношення старозавітної церкви. Тут лунали церковні гімни й звучали проповіді, що коментували Біблію, яку читали з величезною пошаною. Все це було повторенням структури скинії Мойсея та Соломонового храму й зберігається в структурі православної церковної будівлі й сьогодні. Храм прикрашався мармуром та мозаїкою. Базиліка стала основою для формування типу християнського храму в епоху середньовіччя.

Матір’ю християнських церков всього світу вшановується базиліка, яка носить ім’я Іоанна Предтечі – Сан Джованні ін Латерано. Це перший із легально зведених християнських храмів. Імператор Костянтин побудував її у 319 році, як приватна особа на землі, що належала йому, і за власні кошти. Константин не бажав порушувати традиції і викликати невдоволення сенату, яке б не забарилося у випадку зведення християнської церкви поряд з храмами язичницьких богів. Тому місце вибрав на околиці міста – біля авреліанської стіни, яка була межею Рима.

У соборі Сан Джованні ін Латерано декілька віків знаходилося (до пограбування у ХV ст.) багато християнський реліквій, тут зберігалися голови свв. Петра і Павла, накидка Діви Марії, частина столу Таємної вечері. До неї ведуть 28 щаблів Святих сходів (skala santa), яких привезли у Рим із Єрусалиму. По них Ісус колись піднімався до Пілата.

В цьому храмі папа Сильвестр І охрестив на смертному одрі імператора Костянтина; тут поховано багато пап.

В період Костянтина почали зводити собор Святого Петра та церкву Санта Кроче ін Джерузалемме (Святого Хреста Єрусалимського) – також на околиці міста, поряд з палацом, де імператриця Єлена, мати Костянтина, в невеличкій молитовні зберігала частину Животворящого Хреста, привезену із Єрусалима. Базиліка – справжня скарбниця безцінних реліквій. Тут знаходився святий цвях, із тих, яким були прибиті руки і ноги Христа; два святі шипи із тернового вінка Спасителя; каміння з-під Його святих ясел. Навіть вказівний палець Фоми Невіруючого, якого вклав у рану учень воскреслому Вчителю.

В число чотирьох найраніших християнських храмів входить базиліка Санта Марія Маджоре – Свята Марія Велична. Вона найкраще за інших зберегла свій початковий вигляд, хоча пізніше до неї з боків прибудували капели.

Будівництво базиліки розпочалося після Ефеського собору 431 р., коли було підтверджено незаперечність Символу віри. Всередині базиліка поділена на три нави двома рядами із 40 колон із іонійськими капітелями. Такі довгі колонади були характерні для Рима епохи Костянтина. Як і всі римські базиліки ІV–V ст. Санта Марія Маджоре не має склепіння, центральна нава в ній перекрита стелею.

Велике значення в інтер’єрі ранніх церков відіграє християнська мозаїка. В Санта Марія Маджоре вона покриває стіни центральної нави, тріумфальну арку та апсиду. Головна тема мозаїк – прославляння Богоматері („Благовіщення”, „Поклоніння волхвів”, „Стрітення”, „Втеча до Єгипту” та ін.). Також – мозаїчні сцени на сюжети Біблії. В соборі збереглася мозаїка „Трійця” – одне із перших втілень цього найважливішого богословського сюжету в образотворчому мистецтві, яке дійшло до нашого часу.

В Санта Марія Маджоре зберігається велика кількість святих реліквій – Свята Кров Христова, декілька шматків дерева Його ясел, мощі апостола Матвія. В капелі Паоліна, зведеної на початку ХVІІ ст. встановлений образ Богоматері, захисниці римлян, – „Salus Populi Romani”(„Спасіння римського народу”). І монументальність, і величність образу відповідає загальному настрою храму, який носить ім’я Цариці Небесної.

Послідовники Константина на імператорському престолі також займалися християнським будівництвом. При Феодосії І (379–395), наприклад, в Римі зведено церкву Сапета Пуденціана і велику базиліку, присвячену св. Павлу. Їх також будували далеко від центру, що відбилося на назві собору Святого Павла: фуорі ле мура – „за міськими стінами”. Базиліка Сан Паоло фуорі ле мура звели над гробівником святого Павла, у 1823 р. вона згоріла. Сучасний храм є точною копією колишнього. Тут зберігаються страшні ланцюги св. Павла, якими від був прикутий у в’язниці.                

  

Система виховання й освіти

Особливу роль у римлян відігравало сімейне виховання. Діти виховувалися в дусі поваги до вірувань і звичаїв предків, беззаперечного підкорення батьківській владі. Справжній громадянин у римлян — це слухняний син і дисциплінований воїн. Прадавнє законодавство передбачало суворе покарання за порушення батьківської волі, в цьому ж напрямі діяла державна релігія з її обожнюванням громадянської і військової доброчесності. У V ст. до н. е. з'явилися елементарні (у перекладі з латині — основні) школи, де навчалися головним чином діти вільних громадян. Предмети — латинська і грецька мови, письмо, читання і лічба. Пізніше серед знатних і заможних сімей набула поширення домашня освіта. У II ст. до н. е. виникли граматичні і риторські школи, які також були доступні тільки для дітей багатих римлян. Риторські школи були своєрідними вищими навчальними закладами (ораторське мистецтво, право, філософія, поезія). Поступово юристи-вчителі утворили досить стійкі групи, які отримали назву «кафедри». За таким же принципом оформляються кафедри риторики і філософії, медицини й архітектури. Декілька вищих шкіл виникає у II ст. н. е. (Рим, Афіни). Студенти, які приїжджали здобувати освіту з різних частин Римської держави, об'єднувалися в земляцтва — «хори».

У період республіки навчання було приватним, і держава в нього не втручалася. Однак у часи імперії держава почала контролювати систему освіти. Вчителі перетворилися на оплачуваних державних службовців. Відповідно до розмірів кожного міста встановлювалася кількість риторів і граматиків. Вчителі користувалися рядом привілеїв, а в IV ст. н. е. всі кандидатури викладачів підлягали затвердженню імператором. Така система мала і позитивні, і негативні наслідки.

Римляни зуміли освоїти і переробити накопичений наукою різних країн потенціал і, розвиваючи його, досягнути найзначніших результатів, особливо в тих галузях знань, де можливе практичне застосування наукових досягнень.

На римській філософії найсильніше позначався грецький вплив, тут не склалося жодного оригінального напряму. Популярність отримали насамперед морально-етичні вчення. Майже офіційною доктриною римської держави став стоїцизм, який бачив мету філософії в тому, щоб вказати шлях до щастя. Видатним представником цього напряму був Сенека. Він відігравав помітну політичну роль при імператорі Нероні, але закінчилася його кар'єра трагічно. Запідозривши участь Сенеки в змові, Нерон змусив філософа покінчити життя самогубством. Сенека насамперед розробляв проблеми практичної моралі: подолання страху смерті, важливість стриманості, етична рівність людей, існування долі. Філософська розробка такого кола ідей дозволяє вважати вчення Сенеки одним з джерел християнської етики.

Помітним внеском римської науки було створення цілого ряду енциклопедичних робіт, які систематизували знання, накопичені в різних сферах. Так, основні ідеї античної матеріалістичної думки про атоми, про смертність душі, незалежність природи від волі богів викладає Тіт Лукрецій Кар у науково-просвітницькій поемі «Про природу речей». Він, зокрема, формулює фундаментальні ідеї зв'язку руху і часу, збереження речовини («з нічого ніщо постати не може та в цілковите ніщо повернутись»), нескінченність світу («Всесвіту справді у жодному напрямі жодна границя не замикає… Визнати мусиш те, що не має кінця, в який бік би не ширився, всесвіт»).

Класична праця з географії належить Страбону, який зібрав у своїй «Географії» всі існуючі відомості про країни і народи — від Британії до Індії. Птолемей, узагальнюючи астрономічні спостереження, розробив геоцентричну модель світу, згідно з якою навколо Землі, яка має форму кулі, обертаються Сонце та інші планети. Ця модель залишалася панівною до Нового часу. Головною фігурою античної медицини і незаперечним авторитетом протягом подальшого тисячоліття був Гален, який вивчав нервову систему, спинний мозок. Галену належить перша в історії науки концепція кровообігу.

З огляду на особливе ставлення римлян до своєї держави зрозуміла виняткова роль історичної науки у Стародавньому Римі. Істориками часто ставали люди, які займали високе суспільне становище і брали активну участь у політичному житті. Історичні твори належать Юлію Цезарю («Записки про гальську війну»). Близьким до Октавіана Августа був Тіт Лівій, твори якого є майже єдиним джерелом для вивчення ранніх періодів в історії Риму. Тацит намалював картину римської історії часів імперії, приділивши значне місце варварським племенам, які нападали на Рим, згадавши серед інших і венедів (одна з назв слов'янських племен у старовину). Одним з найпопулярніших істориків світу залишається Плутарх, який обрав жанр історичного портрета. Його твори і зараз видаються великими тиражами, читаються. У «Порівняльних життєписах» він відшукує паралелі в грецькій і римській історії через розгляд біографій уславлених людей.

Виключно значущим і оригінальним внеском Стародавнього Риму в світову наукову традицію є створення юриспруденції. Римське право обов'язково входить в навчальний курс усіх сучасних вищих навчальних закладів, які готують юристів. Перші закони були письмово оформлені за часів боротьби плебеїв з патриціями в ранній республіці і втілили перемогу рівності політичних прав усіх громадян Риму. В результаті з'явилися так звані «Закони Дванадцяти таблиць», які заклали підвалини римського законодавства. Важливий внесок у розвиток юриспруденції зробив Марк Туллій Цицерон — видатний оратор, автор праць з філософії держави, послідовний прихильник демократичного правління. Після вбивства Цезаря він намагався відтворити республіку, але марно.

У Римі діяла чітка судова система. У часи пізньої республіки та імперії, коли в закони часто вносилися зміни, виникла потреба інформувати громадян про закони, які приймалися. За Юлія Цезаря на центральну площу виставляли гіпсову дошку з повідомленнями про воєнні перемоги й урядові акти та рішення — «Щоденні відомості римського народу» (своєрідний прообраз газет). Копії розсилалися по державі у всі провінції.

РИМСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНИЙ ГЕНІЙ

Архітектура (зодчество) - мистецтво будувати будинки і їхні комплекси,призначені для повсякденних запитів приватного, громадського життя ідіяльності людей. Будь-який будинок укладає в собі життєво необхіднепросторове ядро - інтер'єр. Його характер, виражений у зовнішній формі,визначений призначенням, умовами життя, потребою у зручності, у просторі іволі руху. Зв'язана у своєму розвитку з постійно мінлівімі матеріальнимипотребами людини, з розвитком науки і техніки, архітектура є однією з формматеріальної культури.

 Разом з тим архітектура - один з видів мистецтва. У художніхобразах архітектури відбиваються і лад громадського життя, і рівеньдуховного розвитку суспільства, і його естетичні ідеали. Архітектурнийзадум, його доцільність розкриваються в організації просторів інтер'єру, вугрупуванні архітектурних мас, у пропорційних відносинах частин і цілого, урітмічному ладі. Співвідношення інтер'єру й обсягу будинку характеризуєсвоєрідність художньої мови архітектури.

 Велике значення має художнє оформлення зовнішнього виду будинків. Якжоден інший вид мистецтва, архітектура постійно впливає своїми художніми імонументальними формами на свідомість маси людей. Вона відкриваєсвоєрідність навколишньої природи. Міста, подібно людям, мають неповторнеобличчя, життя, історію. Вони оповідають про сучасне життя, про історіюминулих поколінь.

 Різноманіття суспільних потреб людини народжує розмаїтість типівархітектури: житлової, суспільно-цивільної, промислової. Містобудуваннявраховує характер місцевості, економіки, умови транспорту, розміщеннянаселення. У періоди художнього підйому архітектура гармонічно розвиваєтьсяв співдружності з іншими видами мистецтва. Скульптура, живопис,декоративні мистецтва втілюють у конкретних образах ідеї, закладені успоруді. І архітектура й образотворче мистецтво збагачують один одного вцьому синтезі.

 Під древнім Римом розуміється не тільки місто Рим античної епохи алей усі завойовані ним країни і народи, що входили до складу колосальної

Римської держави - від Британських островів до Єгипту. Римське мистецтво --вище досягнення і підсумок розвитку давнього мистецтва. Його створювали НЕтільки римляни (чи італікі), але й древні єгиптяни, греки, шини, жителі

Піренейського півострова, Галії, Древньої Німеччини й інші народи,підкорені Римом, що іноді стояли на більш високому рівні культурногорозвитку. Римське мистецтво склалося на основі складного взаємопроникненнясамобутнього мистецтва місцевих італійських племен і народів, у першу чергумогутніх етрусків, власників давньої високорозвиненої самобутньої художньоїкультури. Вони познайомили римлян з мистецтвом містобудування (різніваріанти зведень, тосканського ордер, інженерні споруди, храми і житловібудинки та ін.), настіннім монументальний живопис, скульптурним імальовничим портретом, що відрізняється гострим сприйняттям натури іхарактеру.

 У художній майстерності, безумовно, панувала давньогрецька школа,зате на форми мистецтва в кожній провінції Римської держави впливалимісцеві традиції. Особливо великий внесок у створення римської культуривнесли грецькі колоністи в Південній Італії і Сицилії, їхні багаті містабули центрами наукового життя і художньої культури античності.

 Широта містобудування, що розвивалося не тільки в Італії, але йпровінціях, відрізняє римську архітектуру. Сприйнявши від етрусків і греківраціонально організоване, строге планування, римляни удосконалили її івтілили в містах більшого масштабу. Ці планування відповідали умовам життя:торгівлі величезного розмаху, духу вояччіні і суворій дисципліні, тяжіннюдо розваг і парадності. У римських містах у певній мірі враховувалисяпотреби вільного населення, санітарні нестатки, тут зводилися параднівулиці з колонади, арками, монументами.

 Древній Рим дав людству справжнє культурне середовище: прекрасносплановані, зручні для життя міста з брукованімі дорогами, мостами,будинками бібліотек, архівів, німфеєв (святилищ, священних німфам),палаців, вілл і просто гарних будинків з добротними красивими меблями - усеті, що характерно для цивілізованого суспільства.

 Римляни вперше стали будувати "типові" міста, прообразом якихз'явилися римські військові табори. Прокладали дві перпендікулярні вулиці -кардо і декуманум, на перехрестя яких зводили центр міста. Міськепланування підкорялося строго продуманій схемі.

 Практичний склад римської культури позначався в усьому - у тверезостімислення, нормативному представленні про доцільний світопорядок, ускрупульозності римського права, що враховувалися всі життєві ситуації, утяжінні до точних історичних фактів, у високому розквіті літературноїпрози, у прімітівній конкретності релігії.

 У римському мистецтві періоду розквіту головну роль гралаархітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах скоряють своєю міццю.

Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основнемісце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності державиі розрахованим на величезні кількості людей.

 В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної повисоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатствукомпозиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерніспорудження (акведуки, мости, дороги, гавані, міцності) як архітектурніоб'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж.

 Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумнійдоцільності, у логіку структури спорудження, у художньо точно знайденихпропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишнійдекоратівності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичнихпобутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міськогонаселення.

 Історія Риму поділяється на два етапи. Перший - епоха республіки, --що почався у кінці VІ ст. до н.е., коли з Риму були вигнані етруські царі,і тривав до середини І ст. до н.е. Другий етап - імператорський - почавсяправлінням Октавіана Августа, що перейшло до єдиновладдя, і тривав до ІVст. н.е.

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ПЕРІОД

 Початок Давньоримська мистецтва належить до періоду республіки (кінець VІ - середина І ст. до н.е.). Воно досягло розквіту в періодутворення світової рабовласницької держави, різнорідної за етнічним ісоціальним складом складної по господарській і громадській організації.

 

 Потреби римського суспільства породили багато типів споруджень:амфітеатрі, терми, тріумфальні арки, акведуки та ін. На римському грунтідістали нове архітектурне рішення палаци, особняки, вілли, театри, храми,мости, надгробні пам'ятники. Раціоналізм, що лежить в основі римськоїархітектури, виявлявся в просторовому розмахові, конструктивній логіці іцілісності гігантських архітектурних комплексів, суворій симетрії ічіткості.

 З поширенням римського панування на Грецію й елліністічні державив Рим проникнули витонченість і розкіш елліністічніх міст. Припливбагатств із завойованих країн протягом ІІІ-І ст. до н.е. змінили вдачіримлян, породжуючи серед панівних класів марнотратство. Ввозилися увеличезній кількості знамениті грецькі статуї і картини грецьких майстрів.

Римські храми, палаци перетворилися у свого роду музеї мистецтва.

 Захоплення грецьким мистецтвом з'явилося насамперед у звертанні доордерної системи. У той час як у грецькій архітектурі ордер відігрававконструктивну роль, у Римі він використовувався головним чином удекоративних цілях.

 Опорні функції в римській архітектурі виконувала звичайно стіна.

Римляни винайшли бетон - найважливіший будівельний матеріал, за допомогоюякого закріплювали будівлі, що споруджуються. Вони відкрили новий спосібзведення будинків - монолітно-оболончатій замість стояково-балковоїсистеми. При стояково-балковій системі, як видно з назви, основуконструкції складають дві стійки, на яких лежить горизонтальна балка.

Основу монолітно-оболончатої системи складають дві вузькі цегельні стіни,між якими залитий битий щебінь з бетоном, зовні вони обліцьовувалісямармуром чи іншими породами каменів. Переваги нової системи будівництвавидні і зараз: від багатьох грецьких храмів з їхніми колонами, на якихлежати перекриття і фронтоні, залишилося по 2-3 колони, багато ж римськихбудинків дожили до наших днів.

 Велике місце належало арці, що спиралася на масивні стовпи. Колонії немогли нести на собі навантаження багатоповерхових споруджень із склепінніміі купольними перекриттями і лише в аркадах зберігали конструктивну роль,причому частіше застосовувалися запозичений у греків пишний коринфськогоордер і строгий тосканського, успадкованого від етрусків.

 Головне завоювання римлян у будівництві суспільних споруджень --створення величезних внутрішніх просторів, вільних від внутрішніх опор.

Необхідність їхніх перекриттів викликала розвиток могутніх склепінніх ікупольних конструкцій, що лише обмежено застосовувалися на Сході й у

Греції. Римська техніка стала широко використовуватися в цивільній ікультовій архітектурі. Вона послужила зразком для розвитку візантійської ієвропейської архітектури.

 Основною формою перекриттів був ціліндрічній звід з бетону і каменю.

Його бічний тиск сприймала опорна стіна, що грала важливу роль у римськійархітектурі. З перетинання двох циліндричних зводів однакової висоти впідніжжях зводу (п'ятах) і вершині (де закладений замковий камінь) вийшовхрестовий звід. При рівності прольотів він дає в плані квадрат. Внутрішняповерхня зводів утворює у перетинанні гострі краї - ребра, у підставі якихзосереджується тиск зводу. Це дало можливість прорізаті опорні стінинапівціркульнімі арками, замінити стіну окремими стовпами, що приймали насобі тиск арки.

 витягнуті в довжину приміщення залів-галерей звичайно поділялися наквадрати і перекривали ланцюгом хрестових зводів, що породжувало ефектнорозчленування внутрішнього простору. З круглих в плані будинкуперекриттів, які рівномірно піднімалися нагору, виник купольний звід, щоутворила півкуля, розташована на ціліндрічній підставі. Багатокутні в планіприміщення перекривали зімкнутімі зводили (монастирський звід) чисферичних куполом. В останньому випадку купол спирався своїм кільцем тількина середину прічілків, а перехід від форми окружності до Багатокутникизаповнювався ввігнутімі сферичних стінами - "вітрилами".

 У республіканський період склалися основні типи римської архітектури.

Сувора простота життєвого укладу в умовах постійних запеклих воєн знайшлавідображення в конструктивній логіці монументальних інженерних споруджень.

У них раніш за все проявилася своєрідність римського мистецтва.

 Уявімо собі Рим в епоху республіки.

 Звертають увагу грандіозні спорудження - древні оборонні стіни Риму,що виникли ще у VІІІ ст. до н.е. на трьох пагорбах: Капітолії, Палатіні і

Квіріпалі, викладені з каменю (рання-VІ ст. До н.е. і так звана Сервієвастіна - 378 -352 р.. до н.е.).

 Римські дороги мали важливе стратегічне значення, вони поєднувалирізні частини країни. Ведуча до Риму Атієва дорога (VІ-ІІІ ст. До н.е.) дляруху когорт і гінців була першою з мережі доріг, що покрили пізніше всю

Італію. Біля долини Аріччі дорога, мощена товстим шаром бетону, щебеню,плитами лави і туфу, йшла через рельєф місцевості по масівній стіні (197 мдовжиною, 11 м висотою), розчленованої в нижній частині трьома наскрізнимиарковімі прольотом для гірських вод.

 Потупово в наступні століття Рим стає найбільш багатим водою містомсвіту. Могутні мости й акведуки (акведук Апеля Клавдія, 311р. До н.е.,акведук Марція, 144р. до н.е.), що пробігають десятки кілометрів, зайняливидне місце в архітектурі міста, у вигляді його мальовничих околиць,входячи невід'ємною частиною в пейзаж Римської Кампанії.

 До найдавніших склепінніх конструкцій входити стічний канал (клоака

Максима) у Римі, що зберігся до наших днів.

 Громадське життя протікало на ринковій площі. Наприклад, у греків вонаназивалася агорою і звичайно, як в Афінах, знаходилася в підніжжі акрополя.

У римлян це був форум. Тут відбувалися всі головні міські події: збори,ради, тут оголошували важливі рішення, навчали дітей, торгували, вонаслужила ареною політичної діяльності, народних зібрань, військовихтріумфів. В архітектурний ансамбль входили храми, васильки, крамниціторговців, ринки. Площі прикрашалися статуями знаменитих громадян,політичних діячів і були оточені колонами, портиками.

 Найдавніший форум у Римі - республіканський форум Романум (VІ століттядо н.е.), до якого сходилися всі дороги. З його трибун лунали мовинайбільших римських ораторів, воєначальників. Надалі до цього форумупримкнули форум Цезаря, імператорів Августа, Весісіана, Нерви і Траяна.

Зараз від Форуму Романум залишилися фундаменти будівель.

 В останні століття республіки форум отримав закінчений архітектурнийвигляд. З однієї сторони до нього примикали значний будинок державногоархіву - Табуларій (від "Табула" - мідна табличка з написом), що стояв насклепінніх підземних поверхах. Це був зовсім новий тип суспільного будинку,і той факт, що він з'явився вперше в римлян, говорить про їхню винятковуповагу до історії.

 Зовні Табуларій був декоративний грецьким ордером, усередині ж вінскладався із системи склепінніх приміщень. З форуму на Капітолій вели довгісходи Табуларія з 67 сходинок. Такі коридори і сходи часто зустрічаються вреспубліканських будинках. Вони створюють враження велічезності охопленогоархітектурою простору. Але при цьому усі форми добре доступні для огляду вїхньому перспективному скороченні: сама маленька арка чи сходинка відмінновидні, сама далека мета досяжна.

 На площі височіли храми, серед них храм Вести, богині-діви, у якомугорів невгасимого вогонь, що символізував життя римського народу. Тут жепіднімалися колони, до яких прікріплювалі ростри - носи переможених ворожихкораблів (звідси і назва - ростральна колона), і проходила "священнадорога ", уздовж якої стояли таберни - крамниці ювелірів і золотих справмайстрів. Колись тут стояли і крамниці торговців, але вони були виведені замежі площі, утворивши окремі невеликі форуми: форум Боаріум - м'ясний ринокі форум Оліторіум - овочевий ринок. Форум поступово поростав не тількибудинками, але і почесними статуями римських громадян. В епоху імперії донього будуть прибудовані храми, присвячені богам й обожненім людям.

 В епоху республіки, особливо в V-ІІ ст.ст. до н.е., храм - основнийтип суспільного будинку. Він склався поступово в результаті схрещуванняпереважним місцевих італійсько-етруського традицій із грецькими,пристосованими до місцевих умов. Будувалися круглі і чотірікутні псевдопериптер з входом лише з головного фасаду. Круглий храм - моноптерскладався з циліндричної основи, оточеною колонадою. Вхід був за етруськогозвичаєм з однієї, торцевої сторони.

 

 Круглий храм Сівілі (чи Вести) у Тіволі (І ст. до н.е.), під Римом,оточений коринфського колонами. Фриз прикрашений рельєфами з зображеннямтрадиційного римського мотиву - бичачих черепів, "букраніїв", з якихзвисають важкі гірлянди. Це був символ жертвопріносіні і пам'яті. Ордер утаких храмах відрізнявся твердістю малюнка і сухуватістю: колони втратиливластиву їм у Греції пластичність. Грецький круглий периптер звичайно мавсхідчасту підставу і був розрахований на круговий огляд. Храм Сівілі в

Тіволі, як і етруські храми, сполучав фронтальну строго симетричну подовжнюосьового композицію і круглу. Вісь храму підкреслена парадним входом зрозташованими перед ним сходинками, дверима і вікнами. Масивна зісклепіннімі прольотом підстава храму в Тіволі створює перехід відкам'яного обриву скелі, що він мальовничо завершує, до витонченої круглоїротонди коринфського ордера з легким фризом з гірлянд. Піднятий на високупідставу, гармонічний по пропорціях, зі стрункою і строгою доолонадою,наповненої світлом, храм домінує в пейзажі. Його спокійні гармонічні формиконтрастують з бурхливим каскадом водоспаду.

 Прямокутні римські храми також відрізнялися від ордерних грецьких, якпоказує добре збережений храм Фортуни Віріліс на бичачих форумі в Римі (Іст. до н.е) - унікальний зразок раннього завершеного римського храму типупсевдоперіпетра з замкнутою фронтальною осьового композицією. Грецькийпериптер у ній розчленований на відкритий з усіх боків глибокий переднійпортик і целлу, оточену напівколонами, що зливаються зі стіною. Акцентуючиголовний фасад портиком з вільно розташованими колонами і парадними сходамивходу, архітектор об'єднав його з замкнутим целлою іонічнім ордером. Унього теж вхід лише з одного боку, іонічні колони завершуються капітелямискромного малюнку. Фронтон зовсім "негрецького", без скульптур усерединійого тимпана і з багатими, строго накреслення профілями.

 Чудові римські мости І ст. до н.е. Так, міст Мульвія крім йогопрактичних переваг (він простояв більш двох тисяч років), відрізняєтьсявиразністю образу. Міст зорово ніби спирається на воду півкругамі арок,опори між якими для полегшення ваги прорізані високими і вузькимипрорізами. На арках зверху лежить карниз, що додає мосту особливузакінченість. Міст немов крокує від берега до берега, безупинно йде арками:він динамічний і одночасно стійкий.

 Своєрідність римської архітектури позначилася в створенні нового типуприватного житлового будинку багатих землевласників, торговців, ремісників.

Римські особняки - це здебільшого одноповерхові будинки, у яких затішністьсімейного побуту сполучав з пристосованістю до ділового життя.

 Частково зовнішній вигляд римського міста можна уявити на прикладі

Помпеї - італійського міста, що разом з містами Геркуланум і Стабія загинуву 79р. н.е. у результаті виверження вулкану Везувій. Поховане під попеломмісто випадково знайшли при будівництві водопроводу у XVІІ ст. З 1748 р.

До наших днів продовжуються його розкопки. Місто мало регулярне планування.

Прямі вулиці обрамлялися фасадами будинків, унизу яких були улаштованілавки-таверни. Великий форум був обнесений прекрасною двоповерховогоколонадою. Там знаходилися святилище Ісіді, храм Аполлона, храм Юпітера,великий амфітеатр, побудований, як і в греків, у природному поглибленні.

Розрахований на двадцять тисяч глядачів, він значно перевершував потребижителів міста і призначався також для приїжджих (населення Помпеї складалоне більш десяти тисяч чоловік). У місті було два театри.

 Чудові помпейські будинки - "Домус". Це були прямокутні спорудження,що тяглися вздовж двору, а на вулицю виходили глухими торцевими стінами.

Головним приміщенням був Атріум (від лат. Аtrium - "закопчений", "чорний",тобто приміщення, що почорніло від кіптяви), що виконував священну функцію.

Рим при основі мав у самому центрі культову яму - "мундус", куди всі жителікидали плоди і жменю землі зі своєї старої батьківщини. Відкривалася воналише один раз на рік - у день підземної богині чи не відкривалася зовсім.

Кожен будинок повторював цю модель: в атріумі часто був отвір у центрі даху - Комплювій. Під ним знаходився басейн для збору води, родинний мундусу, --імплювій. У цілому Атріум виконував функцію "світового стовпа", щоз'єднував кожен римський будинок з небесами і підземним світом. Чи невипадково в атріумі стояли всі найважливіші речі: важка скриня із сімейнимицінностями, стіл типу жертовника і шафа для збереження воскових масокпредків і зображень добрих духів-заступників - ларів і пенатів.

 В очах римлян, подібно етруски, будинок володів своїм сакральнимпростором, родинним космосом. Гарним прикладом етруського житла є будинок

Альбіція Цельса, у якого отвір у даху підтримують чотири корінфські колони.

 Але за походженням Помпея була містом грецьким. Той же помпейськійбудинок був одночасно проникнути і еллінськім духом. Ні в чому так яскравовін не виявляється, як у дивовижних перестильних двориках - невеликихшматочка природи, укладених усередині самих будинків і що являють собоюніби невеликі садочки чи квітники з фонтанами і німфеямі, мармуроварельєфами і бронзовими статуетками богів, свіжим, чистим повітрям іпрохолодною тінню від квітучих дерев і кущів.

 Усередині будинки були розписані. Прекрасно збережені фрескипоказують, яким було звичайне життєве середовище римлянина. Ранні будинки (ІІ - кінець І ст. До. Н. Е.) розписувалися у так званому першомупомпейському стилі. Стіни будинків були розкреслені геометричнихорнаментом, що нагадував обкладку стін напівкоштовнімі каменями. Потім цей

"Інкрустаційній" стиль перемінився "архітектурним", чи іншим помпейськім.

Він був у моді протягом І ст. до н.е. Майстри іншого помпейського стилюперетворювали інтер'єр у подобу міського пейзажу. У всю висоту стін йшлизображення колонади, усіляких портіків, фасадів будинків.

 Контрастом одноповерхових будинків патріціату з їхньою розкішшю ікомфортом були багатоповерхові дохідні будинки, що здавалися в наймання, --у них жив римський народ, Плебеї.

 При всіх досягненнях римській архітектурі властиві риси обмеженості.

Тенденція звелічуваті владу імператорів, спрямованість до масштабнихперебільшень, зовнішнім ефектам лише свідчить про кризу Римськоїреспубліки. Після розгрому численних повстань і завершення громадянськихвоєн почався період стабілізації, але вже в умовах твердої диктатуриімперії.

 

Імперський ПЕРІОД

 Наприкінці І ст. до н.е. Римська держава з аристократичної республікиперетворилася в імперію. Першим правителем, що відкрив шлях до єдиновладдя,був внучатий племінник Цезаря Октавіан, прозваний Августом (Блаженним).

Цезар усиновив його незадовго до своєї загибелі. Коли ж Октавіанапроголосили імператором (27р. до н.е.), це означало, що йому вручають вищувійськову владу. Офіційно він все ще вважався одним із сенаторів, хоча і "Першим серед рівних" - принцепсом. Час правління Октавіана називаєтьсяпринципатом серпня. З тих пір римське мистецтво почало орієнтуватися наідеали, що насаджували правителі. До кінця І ст. н. е. панують двідинастії: Юліїв-Клавдіїв і Флавіїв.

 Так названий "римський світ" - час затишку в класовій боротьбі, щонаступила на початку правління Августа, - стимулював високий розквітмистецтва, ріст будівництва. Античні історики характеризують періодправління Августа (27р. до н.е. - 14р. н.е.) як "золоте століття" Римськоїдержави. З ним пов'язані прославлені імена архітектора Вептрувпя, історика Тита Лівія, поетів Вергілія, Овідія і Горація.

 Офіційним напрямком у мистецтві став "серпневий класицизм", що зробиввеличезний вплив на наступний розвиток західноєвропейського мистецтва.

Римські художники орієнтувалися на великих майстрів Греції часів Філія, алеприродність грецької класики змінилася безстрасністю, стріманістю.

 Рим придбав зовсім новий вигляд, що відповідає престижу світовоїстолиці. Виросла кількість суспільних будинків, будувалися форуми,акведуки, збагатилися архітектурне оздоблення. За словами історика

Светонія, Август так Рим "прикрасив, що по справедливості міг хвалитися, щоприйняв його цегельний, залишає його мармуровим ". Місто вражало сучасниківнеозорістю площі - з жодного боку він не мав чітких кордонів. Йогопередмістя губіліся в розкішних віллах Кампанії. Чудові будинки, колошшепортики, склепінні і прикрашені фронтонами даху, багато декоровані басейниі фонтани чергувалися з зеленню гаїв і алей.

 При Августі був створений вівтар Світу - пам'ятник возз'єднанняприхильників нового режиму і республіканців, що зазнали поразки. Вівтарявляв собою самостійний будинок без даху, що огороджував жертовник.

Рельєфи, що прикрашали огорожу, були розділені на два яруси фризом змеандровий орнаментом (стрічковий орнамент, як правило, зламана під прямимкутом лінія). Нижній зображував застеляючі усе поле стебла, листи і завитки Древа Життя з пташками і різною живністю на ньому; верхній - урочистий хід,що включав членів імператорського будинку. Панують грецька ізокефалія (голови зображених знаходяться на одному рівні), однак у групу втручаються ожівляючі ритм фігури дітей різних віків.

Окремі персонажі зображені так, ніби обертаються, вони як би звертаються доглядача (що було неприйнятно для грецького пам'ятника).

 Золоте століття Августа не могло просто так піти в небуття - аджедовкола нього створювався ореол безсмертя. І Рим починає будувати собіпам'ятники. Собі і своєму сімейству серпня спорудив на Марсовому полівеличний мавзолей, близько 90 метрів у діаметрі, що складався з двохмогутніх концентричні стін і насипних пагорба з вічнозеленімі деревами.

Можливо пагорб вінчався статуєю правителя.

 Уявлення про стиль культової серпневої архітектури дає храм у Німі

(поч. І ст. н.е. Південна Франція), що належить до типу псевдопериптера, уякому акцентувався внутрішній простір. Класичні форми коринфського ордерастрого дотримані, пропорції стрункі, у порівнянні з республіканськимихрамами з'явилося тяжіння до добірності, нарядності. Храм вибудованих зрожевого вапняку, має шестиколонний портик. У композиції цілогопроступають вольова напруга і розумова ясність, що додають будинку відтінокофіційності. Урочистість підсилюється і тим, що храм піднятий на високийподіум (основу).

 Поряд з пануючих класичним плином продовжувала розвиватисяархітектура, що мала чисто практичне значення, наприклад, інженернібудівлі. Мудра простота задуму, уміння досягти художнього результатудеякими, але виразними засобами відрізняють грандіозний по висоті Гардськійміст у Німі (Південна Франція), що є частиною акведука, що постачає водоюмісто Немуз. Міст являє собою багатоярусний аркаду над долиною ріки Гар.

Майже рівні по висоті прольоту арок двох нижніх ярусів завершуються низькоюаркадою. Горізонтальність і масштабність спорудження і разом з тим йоголегкість підкреслені динамікою ритму наростаючих різного розміру арковіхпрольотів середньої аркади, що одержала значення композиційного центру.

Гардській міст - символ інженерного мистецтва Риму.

 Вже при перших приймача серпня починає зникати уявна ідеальністьзолотого століття. Новою віхою в мистецтві стало правління Нерона, одногоіз самих божевільних деспотів на римському троні.

 Імператор Нерон вирішив додати Риму новий вигляд. Він дивився на

Рим, як на своє особисте володіння, у якому центром повинний був стати йогобудинок. За наказом імператора були таємно спалені кілька міськихкварталів, на місці яких імператор спорудив його - знаменитий Золотийбудинок. Він був і палацом, і віллою одночасно. Древні автори, сильноперебільшуючі, писали, що тут розстеляліся безбережні сади і полючи і всебуло незвичайне і величезне. Збереглося кілька залів. Деякі з них маютьнезвичайну форму (наприклад, восьмикутну). Стіни, аркові ніші, склепінніперекриття зведені настільки вміло і красиво, що будинок, позбавленийусяких прикрас, вражає своєю оригінальною конструкцією. Прикрашали будинокфрески третього помпейського стилю, ще більш витончені і тонкі, ніж колись.

На світлому тлі золотаве-жовтим, блакітнуватім, смарагдовим булирозмежовані тонкі рамки, між якими на тендітних гірляндах звисали золотісудини. На стінах у рамках змішалісь окремі картинки, зверху йшли невеликіфризи з фантастичними зображеннями морських кентаврів, пташок, масок.

 Високий розквіт переживали провінції. Римська імперія перетворилася вімперію рабовласніків Середземномор'я. Сам Рим придбав вигляд світовоїдержави. Кінець І - початок ІІ ст. н. е. (період правління Флавіїв і

Траяна) - час створення грандіозних архітектурних комплексів, спорудженьвеликого просторового розмаху.

 Поруч із древнім республіканським форумом були зведені призначені дляурочистих церемоній форуми імператорів (Форум Траяна й ін.), прагнучихувінчаті себе пишними спорудження. Будувалися багатоповерхові будинки --вони визначили вигляд Риму й інших міст імперії. Дотепер вражають своєюсуворою величчю руїни гігантських палаців цезарів на Палатіні (І ст. н.е.). втіленням міці й історичної значущості імператорського Рима булитріумфальні спорудження, що прославляли військові перемоги Рима.

Тріумфальні арки і колони зводилися не тільки в Італії, але й у провінціяху славу Рима. Римські спорудження були там активними провідниками римськоїкультури, ідеології.

 Арки споруджували з різних приводів - і на честь перемог, і як знакосвячення нових міст. Однак їхній первинний зміст пов'язаний із тріумфом --урочистим ходом на честь перемоги над ворогом. Проходячи через арку,імператор повертався в рідне місто вже в новій якості. Арка була границеюсвого і чужого світу.

 Біля входу на римський Форум у пам'ять перемоги римлян в Іудейськійвійні була споруджена мармурова Тріумфальна арка Тита (81р.н.е.), щопридушував повстання в Іудеї. Тит, що вважався розсудливим і сповненимшляхетності імператором, правив порівняно недовго (79-81р.). аркуспоруджували на честь правителя у 81р., вже після його смерті. Зроблена заформою, що бліскає білизною однопрогонова арка (15,4 м висоти, 5,33 м ширини)служила підставою для скульптурної групи імператора на колісниці.

Розчленовування кам'яного масиву класичним ордером додало домірність іясність формам. По боках прорізу арки Тита розташовані по дві корінфськіколони. Прикрашає арку висока надбудова - аттик, із присвятив Тітові "Відсенату і народу римського ".

 Виступаючи антаблемент і аттик над ним, контрасти світла і тініпідсилюють пластичну і мальовничу виразність форм. Середню частину арки надархівольтом летучі замикають дві фігури богині перемоги - Вікторії,виконані в невисокому рельєфі. Вони ніби вінчають переможця. Простіраркового прольоту розширюється касетами зводу (невеликі поглиблення наповерхні чи стелі зводу, що мають найчастіше квадратну форму) і настіннімімальовничо трактуванні рельєфними композиціями, що зображують урочистийхід тріумфатора і легіонерів із трофеями, захопленими в храмах Єрусалиму.

Побудова високого рельєфу, його світлотіньові ефекти підсилюють відчуттяглибини прольоту арки. Бурхливі рухи легіонерів точно вириваються з площинирельєфу в реальний простір. Пафос їхніх жестів ніби вторить тріумфальнійтемі архітектури. Розфарбування і позолота підсилюють мальовничість іжиттєвість сцени. Зображені усередині арки сцени відповідають моментупроходження через неї, у такий спосіб глядач мимоволі прилучається до дії,ніби стає учасником сцени. Нагорі статуя імператора на колісниці,запряженій четвіркою коней.

 У аттику був похований порох Тита. Арка була архітектурнимспорудженням, постаментом для статуї й одночасно меморіальним пам'ятником.

Там ховали лише людей з особливою харизмою (у перекладі з грецького -

"Милість", "божественний дарунок"), тобто наділених винятковими особистимиякостями - мудрістю, героїзмом, сміливістю. Цезаря на Римському Форумі, Тита в його арці, Траяна в цоколі його колони. Інші громадяни спочивалиуздовж доріг за міськими воротами Риму.

 Пізніше були споруджені складні тріпрольотні тріумфальні арки:  Септімія Півночі (кінець ІІ ст. Н.е.), Костянтина (VІ ст. Н.е.).

 Велике місце в житті римлян займали видовища. Театри й амфітеатріхарактерні для античних міст. Ще в період пізньої республіки в Римі склавсясвоєрідний тип амфітеатру. Останній був цілком римським винаходом. Якщогрецькі театри влаштовувалися під відкритим небом, місця для глядачіврозташовувалися у виїмці пагорба, то римські театри являли собою самостійні замкнуті багатоярусні будинки в центрі міста з місцями на концентричнізведених стінах. Амфітеатрі призначалися для юрби жадібних до видовищ низівстоличного населення, перед якою в дні свят розігрувалися бої гладіаторів,морські бої і т.п.

 У 70 - 80 р. н. е. був споруджений грандіозний амфітеатр Флавіїв, щоодержав назву Колізей (від латинського colosseus - "величезний"). Вінвибудованих на місці зруйнованого Золотого будинку Нерона і належав донового архітектурного типу будинків. У Греції колись були тільки театри, щовлаштовували на природних схилах пагорбів і полів. Римський Колізей являвсобою величезну чашу зі східчастімі рядами сидінь, (замкнуту зовнікільцевою еліпсовідною стіною. У амфітеатрах давали різні вистави: морськібої (навмахії), бої людей з екзотичними звірінамі, бої гладіаторів. Усонячні дні над Колізеєм натягали величезний парусиновийнавіс - велума, чивеларій.

 Колізей - найбільший амфітеатр античної епохи. Він уміщав біляп'ятдесятьох тисяч глядачів. Могутні стіни Колізею (висота 48,5 м) розділеніна чотири яруси суцільними аркадами, у нижньому поверсі вони служили длявходу і виходу. У плані Колізей являє собою еліпс (156X198м); центр йогокомпозиції - нині зруйнована арена, оточена східчастімі лавами дляглядачів. Еліпс найбільш повно відповідав вимогам динаміки видовищ, щорозгортаються - гладіаторськіх боїв. Він давав можливість максимальноактивізувати глядача, наблизити місця прівілейованої публіки до арени; щоспускалися лійкою, розділяліся відповідно до суспільного рангу глядачів.

Усередині йшли чотири яруси сидінь, яким зовні відповідали три яруси аркад:дорічна, іонічна і коринфського. Четвертий ярус був глухим, з коринфськогопілястрами - плоскими виступами на стіні. Пілястри, що членують стіну,коринфського ордера не порушують моноліт будинку, викладеного із сіроготравертин.

 Зовнішній вигляд Колізею з його могутнім пружним овалом сповненийсуворої енергії. Це відчуття створюється не тільки величезними масштабамибудинку, але й узагальненням основних форм, урочистою міццю простих ритмів.

Усередині Колізей дуже конструктивний і органічний, доцільністьсполучається в ньому з мистецтвом: він втілює образ світу і принципи життя,що сформувалися в римлян до І ст. н.е.

 Правлінням двох імператорів іспанців відкрівалося ІІ століття. Вонибули провінціаламі, але з патріціанського середовища. Це Траян (98 - 117р.) і усиновлення їм Адріан (117 - 138 н.). При правлінні Траяна Римськаімперія досягла піка своєї могутності. Надалі вона буде намагатися лишезберегти те, що було завойовано Траяном. Цей імператор шанувався кращим зусіх у римській історії. На портретах він виглядає людиною мужньою,суворою, але не простим воякам, а розумним і сміливим політиком.

 Траян багато зробив для своєї рідної Іспанії. У ній дотепер можнапобачити два створених при ньому мости - міст в Алькантара через ріку Тахо (нині Тежу) і акведук у Сеговії. Обоє належать до шедеврів світовоїархітектури. Міст в Алькантарі одноярусний, але з дуже високими прорізами.

Він завершується простим карнизом, у центрі якого, над проїзною частиною,перекину арка. Акведук у Сеговії - двохярусна, з вузькими високимипрольотом - може здаватися одноманітним через повторюваний ритм йогорівновеликих арок. Він суцільно рустованій (від лат. Rusticus -

"Сільський", "грубий", "необтесаній"), тобто складений із грубо обробленогокаменю. Це робить акведук природним, близьким до природи, з яким вінгармонійно сполучається.

 Самим знаменитим пам'ятником Траяна в Римі вважається його форум

Траяна, зведений Аполлодором дамаську (109 - 113 р.. Н.е.).

 Серед всіх імператорських форумів (Цезаря, Августа, Веспасіана,

Нерви, Траяна), що поросталі навколо старого Форуму Романум, це найбільшкрасивий і значний. Він складався з прямокутної площі, оточеної наскрізноюколонадою з входом - тріумфальною аркою, а також із двома могутнімип

 

Мистецтво Стародавнього Риму

Центр Рима сформувався в межах болотистої рівнини, оточеної трьома пагорбами – Капітолієм, Палатином і Квіріналом, де утворилася площа Давнього Рима – Римський форум (форум Романум). Форум виконував значення торгівельної і громадської площі; вигляд його склався вже до ІІ ст. до н.е. Пізніше ще п’ять форумів приєдналися до першого (імператорські форуми Цезаря, Августа, Віспасіана, Нерви і Траяна).

Внаслідок поступової, різночасової забудови форум Романум став адміністративним центром. Окремі будівлі, які виникли на вільних ділянках, тіснилися одне біля одного. У підніжжі скелястого Капітолію у 80-х рр. І ст. до н.е. було зведено будівлю Державного архіву – Табуляріуму. На його фасаді, вперше із вцілілих до нашого часу споруд, застосовано римську ордерну аркаду – типову римську архітектурну систему, яка поєднала два взаємо протилежні принципи перекриття – архітравний (балковий), пов’язаний своїм походженням з Грецією, шатровий, запозичений римлянами у етрусків.

Перед Табулярієм в різний час збудовані храми – богині Конкордії (Згоди) та Віспасіана (кінець І ст. н.е.).

На південно-західній стороні форуму розмістився храм Сатурна, поряд з ним – велика базиліка Юлія і далі – храм легендарних близнюків Діоскурів – Кастора і Полукса. Протилежна північно-східна сторона форуму обмежувалася базилікою Емілія. Торцеві вузькі частини форуму завершувалися ораторськими трибунами – рострами. Головна трибуна знаходилася на стороні Капітолію. Справа від неї розміщувалася тріумфальна арка Септимія Севера початку ІІІ ст. н.е.

Споруди Давнього Рима періоду республіки свідчать про цілковите оволодіння грецькими архітектурними ордерами. Серед збережених пам’яток монументального зодчества найбільш відомі три круглі храми богині Вести, збудовані у ІІ–І ст. до н.е.

При Нероні був побудований у 50 р. н.е. архітектором Рабірієм палац, який разом із садами займав величезну площу на пагорбах Палатіні та Еспіліні. Грандіозний імператорський маєток в центрі міста складався, крім палацу, з групи будівель, куди входили терми, фонтани, акведуки, різноманітні павільйони для розваг, парки, велике озеро, діброви та виноградники, в садах було багато статуй.

Внутрішні приміщення палацу нагадували казкову красу: наприклад, стеля їдальні оберталася, була викладена пластинами із слонової кістки, під час банкетів стеля розсувалася і звідти сипалися квіти. Стіни були облицьовані різними видами мармуру і так багато оздоблені позолотою, що палац назвали „Золотим”. Палац майже був цілком зруйнований при Флавії, на його місці були побудовані Колізей та терми Тита і Траяна.

Найдавнішим твором пластичного мистецтва перших десятиліть римської республіки є знаменита етруська бронзова Капітолійська вовчиця (поч. V ст.), яка на довгі століття стала символом Рима. (Фігури Ромула та Рема були виготовлені в епоху Відродження).

Одним із значних досягнень республіканського мистецтва став портрет. Йому передували воскові маски – „персони”, яких римляни знімали з облич померлих. Їх зберігали вдома, несли під час погребальних процесій. Подібний звичай спонукав римських скульпторів точно передавати риси людського обличчя. Перші мармурові портрети характеризуються деякою жорсткістю. Прикладом подібного образу може бути так званий „Брут” (кінець ІІІ – початок ІІ ст. до н.е.). Це гостро індивідуальний портрет римлянина з худим асиметричним обличчям, з напруженим поглядом і з скептичною складкою на тонких викривлених губах. В статуях на повен зріст римляни вирішили іншу проблему – образ ділової людини, оратора, громадянина республіки. Його поза проста і природна, рухи наповнені достоїнством; в обличчі немає ідеалізації. Фігура зодягнута в тогу, звідси умовна назва таких фігур – „тогатуси”. Такою є знаменита статуя „Оратор”, зведена на честь Авла Метелла і зображує римського магістра в момент звернення до співгромадян.

 


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 14012; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!