Змістовний модуль: «ФАРМАКОЛОГІЯ ОБМІНУ»



 

Ціль (загальна): Уміти використовувати (вибирати і виписувати) засоби діючі на обмін для корекції порушень функцій.

 

Конкретні цілі

        Уміти:                                                 Вихідний рівень

1. Визначати групову приналежність засобів, діючих на обмін. 1.Трактувати роль вітамінів у біохімічних процесах (біохімія). 2. Трактувати дію гормонів на біохімічні процеси (біохімія). 3.Інтерпретувати симптоми вітамінного дефіциту (біохімія). 4.Розрізняти механізми січоутворення і його гормональної регуляції (норм. фізіологія), утворення серцевих і ниркових набряків (патологічна фізіологія). 5.Інтерпретувати показники кислотно-лужної рівноваги, електролітного складу крові (норм. фізіологія, біохімія). 6.Трактувати механізми розвитку гіповолемії (патологічна фізіологія). 7. Інтерпретувати патогенез типових порушень ендокринної системи (патфізіологія).
2. Передбачати зміни функцій організму під впливом засобів, діючих на обмін, відповідно до їх фармакодинаміки і фармакокінетики (у терапевтичних і токсичних дозах).  
3. Вибирати необхідні групи засобів при захворюваннях, зв'язаних з порушеннями обміну.  
4. Застосовувати відомості про форми випуску, дози при виписуваннні рецептів.  

 

Для з'ясування, чи відповідає вихідний рівень Ваших знань-умінь необхідному, пропонуємо виконати ряд завдань.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ І САМОКОРЕКЦІЇ ВИХІДНОГО РІВНЯ ЗНАНЬ-УМІНЬ

1.Який з названих вітамінів є водоразчинним?

А. Ретинол. Б. Ергокальциферол. В. Токоферол. Г. Рибофлавін.

2.Який з названих вітамінів є жиророзчинним?

А. Тіамін. Б. Нікотинова кислота. В. Рутин. Г. Філохінон.

3.Який вітамін бере участь у розпаді жирів і вуглеводів?

А. Фолієва кислота. Б. Ціанокобаламін. В. Нікотинова кислота. Г. Ретинол

4.Який вітамін бере участь у процесі синтезу білків?

А. Ретинол. Б. Ергокальциферол. В. Токоферол. Г. Філохінон.

5.Який вітамін забезпечує фосфорно-кальцієвий обмін?

А. Ретинол. Б. Ергокальциферол. В. Токоферол. Г. Філохінон.

6.Який вітамін бере участь у забезпеченні імунного захисту?

А. Ретинол. Б. Ергокальциферол. В. Токоферол. Г. Філохінон.

7.Який вітамін бере участь у знешкодженні вільних радикалів — продуктів перекісного окислювання ліпідів?

А. Ретинол. Б. Ергокальциферол. В. Токоферол. Г. Філохінон.

       8.Який з перерахованих гормонів діє безпосередньо на функції кліток виконавчих органів?

А. АКТГ. Б. Тиреотропний. В. Лютеїнизуючий. Г. Окситоцин.

       9.Який з перерахованих гормонів регулює вуглеводний обмін?

А. Тироксин. Б. Паратгормон. В. Інсулін. Г. Гормон росту.

       10.Який з перерахованих гормонів регулює теплотворення?

А. Пролактин. Б. Трийодтиронін. В. Тирокальцитонін. Г. Глюкагон.

       11.Який з перерахованих гормонів підсилює синтез білків?

А. Естрадіол. Б. Тестостерон. В. Гідрокортизон. Г. Тироксин.

       12.Який з перерахованих гормонів бере участь у регуляції росту і розвитку?

А. Адреналін. Б. Інсулін. В. Тироксин. Г. Паратгормон.

       13.Який з перерахованих гормонів бере участь у регуляції водно-сольового обміну (натрію і калію)?

А. Гідрокортизон. Б. Прогестерон. В. Дезоксикортикостерон. Г. Окситоцин.

       14.Який з перерахованих гормонів бере участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну?

А. Вазопресин. Б. Тирокальцитонін. В. Кортизол. Г. Глюкагон.

       15. Правошлуночкова хронічна серцева недостатність супроводжується розвитком розповсюджених набряків тіла. Який з названих факторів відіграє ведучу роль у цьому випадку?

А. Підвищення проникності капілярів. Б. Підвищення тиску в артеріальному кінці капіляра. В.Підвищення тиску у венозному кінці капіляра. Г. Зниження онкотичного тиску плазми крові.

       16. У хворого, лабораторне дослідження сечі якого знайшло помірну гематурію, відсутність глюкози і 3% білка, з'явилися загальні набряки. Який з названих факторів відіграє ведучу роль у цьому випадку?

А. Підвищення проникності капілярів. Б. Підвищення тиску в артеріальному кінці капіляра. В.Підвищення тиску у венозному кінці капіляра. Г. Зниження онкотичного тиску плазми крові.

       17. При калорійно повноцінній дієті, але з дефіцитом азотистих сполук, розвиваються набряки. Який з названих факторів відіграє ведучу роль у цьому випадку?

А. Підвищення проникності капілярів. Б. Підвищення тиску в артеріальному кінці капіляра. В.Підвищення тиску у венозному кінці капіляра. Г. Зниження онкотичного тиску плазми крові.

       18. Який відділ нефрону забезпечує здатність нирок продукувати сечу з питомою вагою більшою, ніж у плазми крові?

А. Проксимальні звиті канальці. Б. Спадне коліно петлі Генле. В. Висхідне коліно петлі Генле. Г. Дистальні звиті канальці і збірні трубочки.

       19. Який відділ нефрону забезпечує здатність нирок продукувати сечу з питомою вагою меншою, ніж у плазми крові?

А. Проксимальні звиті канальці. Б. Спадне коліно петлі Генле. В. Висхідне коліно петлі Генле. Г. Дистальні звиті канальці і збірні трубочки.

 

Інформацію, необхідну для формування знань-умінь можна знайти в наступних підручниках:

1. Філімонов В. І. Нормальна фізіологія. Київ. «Здоров'я», 1994. С. 189-229, 489-510.

2. Березов Т. Т., Коровкин В. Ф. Біологічна хімія. М., «Медицина», 1998. С. 204-246, 248-297, 586-591, 608-624..

3. Зайко Н.Н. Патологічна фізіологія. Київ. «Вища школа», 1995. С. 303-325.

 

Еталонні відповіді к завданням: 1:Г, 2:Г, 3:В, 4:Г, 5:Б, 6:А, 7:В, 8:Г, 9:В, 10:Б, 11:Б, 12:В, 13:В, 14:Б, 15:В, 16:Г, 17:Г, 18:В, 19:Г.

ТЕМА 17. ПРИНЦИПИВІТАМІНОТЕРАПІЇ.

 

Актуальність теми: До числа необхідних факторів харчування відносяться низькомолекулярні органічні сполуки екзогенного походження — вітаміни. Їх недостатність в організмі породжує порушення функцій і хвороби: а- і гіповітамінози. Причиною розвитку цих хвороб може бути недостатнє і нераціональне харчування (надлишок консервованих і ненатуральних продуктів), а також порушення функцій ШКТ і т.п. Вітаміни як лікарські засоби можуть використовуватися для лікування специфічних варіантів вітамінного дефіциту, а в силу їх участі в різноманітних видах обміну як засоби регуляції і впливу на них і без наявності специфічної патології.

Ціль (загальна): Уміти використовувати (вибирати і виписувати) вітамінні засоби для корекції порушень функцій.

 

Конкретні цілі

        Уміти:

1. Інтерпретувати групову приналежність вітамінів.

2. Передбачати зміни функцій організму під впливом вітамінних засобів відповідно до їх фармакодинаміки і фармакокінетики (у терапевтичних і токсичних дозах).

3. Вибирати бажаний напрямок дії лікарських засобів при а- і гіповітамінозах, необхідності посилення адаптації, захворюваннях, не зв'язаних з вітамінним дефіцитом.

4. Застосовувати відомості про форми випуску, дози при виписуваннні рецептів.

 

Після засвоєння необхідних базисних знань переходить до наступного (орієнтовна основа дій при підготовці до заняття):

1.Прочитайте теоретичні питання до заняття.

2.Вивчить підручник: Коміссаров І. В. та ін. «Фармакологія: введення у фармако- і хіміотерапію» — Донецьк, «Новий світ», 2004, с. 206-211 і лекцію.

3.Розв‘яжить задачі для вироблення навичок застосування вивченого матеріалу.

4.У препаратному зошиті складіть список препаратів по формі, що рекомендується.

5.У робочому зошиті випишіть: тіаміну хлорид для лікування авітамінозного поліневриту, нікотинову кислоту для лікування пелагри, ціанокобаламін для лікування мегалобластичної анемії, аскорбінову кислоту для лікування цинги, ергокальциферол для профілактики рахіту, вікасол для попередження кровотеч.

Теоретичні питання на підставі яких можливе виконання цільових видів діяльності:Вітаміни. Визначення. Класифікація. Жиророзчині вітаміни: ретинолу ацетат, ергокальциферол, токоферолу ацетат, вікасол. Водорозчинні вітаміни групи В (тіаміну хлорид, рибофлавін, нікотинова кислота, кальцію пантотенат, піридоксину гідрохлорид, фолієва кислота, ціанокобаламін, кальцію пангамат), групи С (аскорбінова кислота), групи Р (рутин, кверцетин). Способи участі в регуляції функцій, в обмінних процесах. Види патології при дефіциті вітамінів. Застосування вітамінів як засоби замісної й адаптаційної терапії. Використання при відсутності дефіциту вітамінів (фармакодинамічна терапія). Ймовірні ускладнення. Гіпервітамінози.

 

Навчальні задачі:

       1. Який з вітамінів застосовується для лікування авітамінозного поліневриту?

А. Фолієва кислота. Б. Ціанокобаламін. В. Нікотинова кислота. Г. Тіамін.

       2. Який з вітамінів застосовується для лікування пелагри?

А. Фолієва кислота. Б. Ціанокобаламін. В. Нікотинова кислота. Г. Ретинол

       3. Який з вітамінів застосовується для лікування рахіту?

А. Фолієва кислота. Б. Ергокальциферол. В. Нікотинова кислота. Г. Ретинол

       4. Який з вітамінів застосовується для лікування геморагічного діатезу?

А. Филлохинон. Б. Ціанокобаламін. В. Нікотинова кислота. Г. Ретинол

       5. Який з вітамінів застосовується для лікування цинги?

А. Фолієва кислота. Б. Ціанокобаламін. В. Нікотинова кислота. Г. Аскорбінова кислота.

       6. Який з вітамінів застосовується для лікування гіпоацидного гастриту?

А. Фолієва кислота. Б. Ціанокобаламін. В. Піридоксин. Г. Ретинол

Еталон відповіді до завдань: 1: Г.

 

ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЙ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ПРИНЦИПІВ ВІТАМІНОТЕРАПІЇ

 

1.Відповідно до клінічної картини хвороби чи її патогенезу намітьте ціль медикаментозного впливу при лікуванні авітамінозного поліневриту, пелагри, цинги, рахіту, кровотечності, мегалобластичній анемії, гіпоацидного гастриту, атеросклерозу, необхідності посилення адаптації.

2.Знайдіть способи досягнення поставленої мети і групи засобів відповідно до патогенезу хвороби і фізіологічних механізмів регуляції функцій.

3.Виберіть придатну речовину з необхідними фармакодинамічними і фармакокінетичними властивостями і бажаними формами випуску.

 

Приклад: авітамінозний поліневрит:

1.Нормалізувати обмін і функції периферичних нервів, порушених дефіцитом вітаміну В1.

2.Застосувати замісну терапію вітаміном В1.

3.Вибрати тіаміну хлорид, як засіб доступний для перорального застосування.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОБОТИ СТУДЕНТІВ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ

I. Перевірка (список препаратів, домашні рецепти) і корекція вихідного рівня (самостійне письмове виконання індивідуальних завдань).

II. Самостійна робота і розбір її результатів.

1.Робота з тестами.

2.Розв‘язування задач.

III. Виписування рецептів за показаннями: авітамінозний поліневрит, пелагра, цинга, рахіт, необхідність посилення адаптації, гіпоацидний гастрит, атеросклероз

IV. Підсумковий тестовий контроль.

ТЕМА 18. ПРИНЦИПИГОРМОНОТЕРАПІЇ І ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ЕНДОКРИННИХ ЗАЛОЗ.

 

Актуальність теми: Гормони — ендогенні сполуки, що виробляються в залозах внутрішньої секреції та забезпечують  процеси росту, розвитку і нормального плину біохімічного обміну. Є незамінними засобами лікування специфічних ендокринних захворювань, а також запальних і алергійних. Можуть використовуватися в ряді випадків гострої і невідкладної терапії (специфічні коми, різні види шоку).

Ціль (загальна): Уміти використовувати (вибирати і виписувати) гормональні засоби і засоби лікування ендокринної патології.

Конкретні цілі

        Уміти: 

1. Інтерпретувати групову приналежність гормональних засобів.

2. Передбачати зміни функцій організму під впливом гормональних засобів відповідно до їх фармакодинаміки і фармакокінетики (у терапевтичних і токсичних дозах).

3. Вибирати бажаний напрямок дії лікарських засобів при гипо- і гіперфункції ендокринних залоз (цукровий і нецукровий діабет, мікседема, ендемічний зоб, тиреотоксикоз.

4. Застосовувати відомості про форми випуску, дози при виписуваннні рецептів.

 

Після засвоєння необхідних базисних знань переходить до наступного (орієнтовна основа дій при підготовці до заняття):

1.Прочитайте теоретичні питання до заняття.

2.Вивчить підручник: Коміссаров І. В. та ін. «Фармакологія: введення у фармако- і хіміотерапію» — Донецьк, «Новий світ», 2004, с. 212-221 і лекцію.

3.Розв‘яжить задачі для вироблення навичок застосування вивченого матеріалу.

4.У препаратному зошиті складіть список препаратів по формі, що рекомендується.

5.У робочому зошиті випишіть: пітуітрин для лікування нецукрового діабету, преднізолон для лікування аддісонізму, моносуінсулін і гліквідон для лікування цукрового діабету, глюкозу й адреналін для усунення гіпоглікемічної коми, розчин Люголю для лікування ендемічного зоба, трийодтироніну гідрохлорид для лікування мікседеми, мерказоліл для лікування тиреотоксикозу.

Теоретичні питання на підставі яких можливе виконання цільових видів діяльності:Гормони: визначення. Способи класифікації: за хімічною структурою, по продукуючим залозах, по способу одержання і т.п. Механізми дії. Засоби: кортикотропін для ін'єкцій, пітуітрин для ін'єкцій, адіурекрин, моносуінсулін, гідрокортизону ацетат, преднізолон, дексаметазон, дезоксикортикостерону ацетат, естрадіолу дипропіонат, етинілестрадіол, синестрол, прогестерон, тестостерону пропіонат. Принципи застосування гормонів як засобів замісної і фармакодинамічної терапії. Контрацептивні засоби і лікування безплідності (кломіфена цитрат). Принципи лікування ендокринної патології (гипер- і гіпофункції залоз). Засоби: мерказоліл, розчин Люголю, гліквідон, метформін. Використання лікарських засобів при цукровому діабеті, захворюваннях щитовидної залози, інших ендокринних захворюваннях.

Навчальні задачі:

1. Який засіб з названих варто використовувати для лікування важкої форми цукрового діабету (інсулінозалежний діабет1)?

А. Гліквідон. Б. Метформін. В. Глюкагон. Г. Моносуінсулін.

2. Який засіб з названих варто використовувати для лікування форми цукрового діабету помірної ваги (інсулінонезалежний діабет11)?

А. Гліквідон. Б. Гідрокортизон. В. Глюкагон. Г. Моносуінсулін.

3. Який засіб з названих варто використовувати для лікування нецукрового діабету ?

А. Гліквідон. Б. Пітуітрин. В. Глюкагон. Г. Окситоцин.

4. Який засіб з названих варто використовувати для лікування тиреотоксикозу?

А. Тироксин. Б. Розчин Люголю в низьких дозах. В. Мерказоліл. Г. Тиреотропин.

5. Який засіб з названих варто використовувати для лікування мікседеми?

А. Трийодтиронін. Б. Розчин Люголю в низьких дозах. В. Розчин Люголю у високих дозах. Г.Мерказоліл.

6. Який засіб з названих варто використовувати для лікування ендемічного зоба?

А. Трийодтиронін. Б. Розчин Люголю в низьких дозах. В. Розчин Люголю у високих дозах. Г. Мерказоліл.

7. Який засіб з названих варто використовувати для лікування аддісонізму?

А. Трийодтиронін. Б. Пітуітрин. В. Естрадіол. Г. Преднізолон.

Еталон відповіді до завдань: 1: Г.

 

ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЇ ПРИ ВИБОРІ ЗАСОБІВ КОРЕКЦІЇ ФУНКЦІЙ ЕНДОКРИННИХ ЗАЛОЗ.

1.Відповідно до клінічної картини хвороби та її патогенезу намітьте ціль медикаментозного впливу, що повинна бути досягнута при лікуванні важкого (інсулінозалежного) цукрового діабету, діабетичної коми, гіпоглікемічної коми, цукрового діабету помірної ваги (інсулінонезалежного), ендемічного зоба, мікседеми, тиреотоксикозу, нецукрового діабету, аддісонізму.

2.Знайдіть способи досягнення поставленої мети і відповідні групи засобів відповідно до патогенезу хвороби і фізіологічних механізмів регуляції функцій.

3.Виберіть придатну речовину з необхідними фармакодинамічними і фармакокінетичними властивостями і бажаними формами випуску.

 

Приклад: тиреотоксикоз.

1.Необхідно зменшити основний обмін, усунути підвищені функції ЦНС і симпатичної НС, обумовлені надлишковим виробленням гормонів щитовидної залози.

2.Цього можна досягти:

Зменшенням синтезу тиреоїдних гормонів за допомогою антитиреоїдних засобів.

Зменшенням вивільнення тиреотропного гормону аденогіпофіза за допомогою препаратів йоду і йодованних амінокислот.

3.Вибрати мерказоліл, що володіє здатністю гнітити синтез тироксину і трийодтироніну і придатний для перорального застосування.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОБОТИ СТУДЕНТІВ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ

I. Перевірка (список препаратів, домашні рецепти) і корекція вихідного рівня (самостійне письмове виконання індивідуальних завдань).

II. Самостійна робота і розбір її результатів.

1.Робота з тестами.

2.Розв‘язування задач.

III. Виписування рецептів за показаннями: важкий цукровий діабет (інсулінозалежний), діабетична кома, гіпоглікемічна кома, цукровий діабет помірної ваги (інсулінонезалежний), ендемічний зоб, мікседема, тиреотоксикоз, нецукровий діабет, аддісонізм.

IV. Підсумковий тестовий контроль.

 

ТЕМА 19. ФАРМАКОЛОГІЯЗАСОБІВ, ЩОРЕГУЛЮЮТЬІКОРИГУЮТЬВОДНО - СОЛЬОВИЙОБМІН.

Актуальність теми: Патологія водно-сольового обміну і кислотно-лужної рівноваги може являти загрозу життя, і, як правило, супроводить багато станів, що вимагають термінової і невідкладної допомоги (шок, колапс, гострі отруєння і т.п.). Порушеня водно-сольового обміну виникають і при багатьох хронічних захворюваннях внутрішніх органів (серцева недостатність, нефрит, цироз печінки). Отже, вивчення цієї теми має професійне значення для анестезіологів, хірургів, терапевтів і придбані уміння будуть необхідні при вивченні відповідних дисциплін. З іншого боку, ці знання будуть потрібні для освоєння інших тим курсу фармакології («Антигіпертензивні засоби», «Загальні принципи лікування гострих отруєнь» і ін.).

Ціль (загальна): Уміти використовувати (вибирати і виписувати) засоби для корекції порушень водно-сольового обміну.

Конкретні цілі

        Уміти:

1. Інтерпретувати групову приналежність засобів, що застосовуються для корекції порушень водно-сольового обміну.

2. Передбачати зміни функцій організму під впливом сечогінних і коректорів плазми крові відповідно до їх фармакодинаміки і фармакокінетики (у терапевтичних і токсичних дозах).

3. Вибирати адекватні засоби лікування синдрому набряку, гіпертензії, гіповолемії, ацидозу і т.п.).

4. Застосовувати відомості про форми випуску, дози при виписуваннні рецептів.

 

Після засвоєння необхідних базисних знань переходить до наступного (орієнтовна основа дій при підготовці до заняття):

1.Прочитайте теоретичні питання до заняття.

2.Вивчить підручник: Коміссаров І. В. та ін. «Фармакологія: введення у фармако- і хіміотерапію» — Донецьк, «Новий світ», 2004, с. 159-163 і лекцію.

3.Розв‘яжить задачі для вироблення навичок застосування вивченого матеріалу.

4.У препаратному зошиті складіть список препаратів по формі, що рекомендується.

5.У робочому зошиті випишіть: гідрохлоротіазид і фуросемід для лікування синдрому загального набряку, фуросемід і маніт для лікування набряку легень, кислоту ацетилсаліцилову для лікування подагри, натрію хлорид для лікування дегідратаційного шоку, неогемодез для боротьби з гіповолемією при опіковій хворобі, калію хлорид для профілактики гіпокаліємії, кальцію хлорид для зниження проникності капілярів.

Теоретичні питання на підставі яких можливе виконання цільових видів діяльності:Сечогінні засоби: салуретики й осмотичні діуретики. Засоби: фуросемід, клопамід, гідрохлоротіазид, діакарб, спіронолактон, тріамтерен, маніт. Класифікація по локалізації дії в нефроні, силі, тривалості дії. Механізми модуляції реабсорбції в ниркових канальцях. Показання до застосування. Ускладнення при використанні.

Протиподагричні засоби: гіпоурикемічної (алопуринол) і урикозуричної (етамід, кислота ацетилсаліцилова) дії.

Засоби, що застосовуються як коректори при гіпокаліємії (калію хлорид і ін. каліймісткі засоби), гіпонатріємії (натрію хлорид), гіпокальціємії (кальцію хлорид, вітамінні і гормональні засоби), ацидозі (натрію гідрокарбонат, трисамін), алкалозі (амонію хлорид). Плазмозамінники: сольові (ізотонічн розчин натрію хлориду, складні сольові розчини), колоїдні (поліглюкін, реополіглюкін, неогемодез). Застосування плазмозамінників у терапії гіповолемії при шоку. Вибір відповідно до молекулярної маси компонентів і фармакологічних властивостей.

 

Навчальні задачі:

       1. Як відомо, клітки епітелію ниркових канальців функціонально асиметричні. Отже, перфузія капілярів канальця і самих канальців живильним розчином, що містить салуретики буде неоднаково впливати на інтенсивність реабсорбції натрію. Яка речовина буде сильніше змінювати діурез при капілярній перфузії?

А. Гідрохлоротіазид. Б. Фуросемід. В. Клопамід. Г.Спіронолактон. Д. Маніт.

       2. В умовах in vitro підтримували функціонування різних відрізків канальців нефрону. Яка із перерахованих речовин буде зменшувати реабсорбцію натрію при дії на клітини дистального відділу?

А. Гідрохлоротіазид. Б. Фуросемід. В. Клопамід. Г. Тріамтерен. Д. Маніт.

       3. На тлі введення актиноміцину, протипухлинного антибіотика, що порушує синтез и-РНК, тварині вводили різні салуретики. Сила сечогінної дії якого з перерахованих речовин повинна зменшиться?

А. Гідрохлоротіазид. Б. Фуросемід. В. Клопамід. Г.Спіронолактон.

       4. Яке поєднання речовин можна вважати нераціональним?

А. Гідрохлоротіазид і спіронолактон. Б. Фуросемід і калію хлорид. В. Діакарб і натрію гідрокарбонат. Г.Діакарб і амонію хлорид.

       5. Хворий, що страждає хронічною правошлуночковою серцевою недостатністю, одержував салуретики в зв'язку з розповсюдженими набряками всього тіла. На цьому тлі було почато лікування серцевими глікозидами в звичайних терапевтичних дозах, що привело до погіршення стану: підсилилася тахікардія, з'явилися часті екстрасистоли, ознаки поперечної блокади. При використанні якої терапії це можливо?

А. Гідрохлоротіазид і панангин. Б. Фуросемід. В. Тріамтерен. Г. Спіронолактон.

Еталон відповіді до завдань: 1: Г.

 

ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЙ ПРИ ВИБОРІ ЗАСОБІВ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ВОДНО-СОЛЬОВОГО І ПУРИНОВОГО ОБМІНУ

 

1.Відповідно до клінічної картини хвороби чи її патогенезу намітьте мету медикаментозного впливу при порушеннях водно-сольового і пуринового обміну: синдромі загального набряку, гіпокаліємії, ацидозі, подагрі; лікуванні гострих набряків мозку і легень, отруєнь хімічними речовинами, гіповолемії при шоку (дегідратаційному, опіковому, травматичному).

2.Знайдіть способи досягнення поставленої мети і групи засобів відповідно до патогенезу хвороби і фізіологічних механізмів регуляції функцій.

3.Виберіть придатну речовину з необхідними фармакодинамічними і фармакокінетичними властивостями і бажаними формами випуску.

 

Приклад: синдром загального набряку:

1.Видалити надлишкову кількість солей, що накопичилась в тканинах, і води.

2.Підсилити виведення води і солей нирками за допомогою салуретиків.

3.Вибрати фуросемід як петльовий салуретик з найбільш могутньою сечогінною дією, придатний для перорального застосування

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОБОТИ СТУДЕНТІВ НА ПРАКТИЧНОМУ ЗАНЯТТІ

I. Перевірка (список препаратів, домашні рецепти) і корекція вихідного рівня (самостійне письмове виконання індивідуальних завдань).

II. Самостійна робота і розбір її результатів.

1.Робота з тестами.

2.Розв‘язування задач.

III. Виписування рецептів за показаннями: синдром загального набряку, набряк легень, подагра, дегідратаційний шок, гіповолемічний синдром при опіковому шоку, гіповолемічний синдром при травматичному шоку.

IV. Підсумковий тестовий контроль.

 

 


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 485; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!