Класифікація функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей.



МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

Затверджено»

                                                                               на методичній нараді

Кафедри педіатрії №2

Завідувач кафедрою

Чл.-кор. НАМН України, професор Волосовець О.П.

                                                                            ________________________

Р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття

Навчальна дисципліна Педіатрія
Модуль № 1
Змістовний модуль № 5
Тема заняття Захворювання верхнього відділу ШКТ у дітей старшого віку (СЦБ, функціональна диспепсія, ГЕРХ, виразкова хвороба). Панкреатопатії (екзокринна недостатність).
Курс ІY курс
Факультет ІІ медичний

 

Київ 2012

Актуальність теми.

Зростання захворюваності ШКТ потребує від майбутніх інтерністів відповідально ставитися до оволодіння вміннями в діагностиці та лікуванні хвороб верхнього відділу ШКТ та підшлункової залози у дитячому віці. Сімейний лікар повинен, досконало володіючи методами клінічного обстеження дитини, вчасно діагностувати функціональні та органічні захворювання органів травлення і рекомендувати адекватне лікування.

Великий відсоток в структурі патології органів травлення дітей старшого віку мають функціональні захворювання. Використання світового досвіду, стосовно класифікації, етіопатогенезу, клініки, діагностики, лікування функціональних гастроінтестинальних захворювань, що базуються на принципах доказової медицини, може бути корисним в педіатричній практиці.

 

2. Конкретні цілі:

З`ясувати значення своєчасної діагностики та адекватного лікування функціональних і органічних захворювань стравоходу та шлунку для здоров`я та життя дітей.

Знати етіологію, фактори ризику виникнення, патогенез найбільш поширених функціональних та органічних захворювань стравоходу та шлунку у дітей.

Вміти проводити клінічне обстеження дітей з функціональними та органічними захворюваннями ШКТ.

Проаналізувати основні діагностичні критерії найбільш поширених функціональних та органічних розладів ШКТ у дітей.

Вміти інтерпретувати результати клінічного, лабораторного та інструментального обстежень дітей з функціональними та органічними розладами ШКТ.

Скласти діагностичний алгоритм при найбільш поширених функціональних та органічних розладів ШКТ у дітей.

 

Базовий рівень підготовки.

Назви попередніх дисциплін Отримані навички
Нормальна анатомія   Нормальна фізіологія   Патологічна анатомія та патологічна фізіологія   Пропедевтика педіатрії Знати анатомічну будову ШКТ   Визначати особливості роботи всіх відділів ШКТ.   Знати морфологічні та функціональні зміни при основних патологічних процесах.   Знати симптоми та синдроми функціональних та органічних розладів верхнього відділу ШКТ у дітей. Вміти проводити клінічне обстеження дітей з патологією ШКТ.

 

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

               

Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.

Блювота вихід шлункового вмісту під тиском.
Зригування вихід шлункового вмісту в ротову порожнину без тиска.
Стеаторея наявність у калових масах нейтрального жиру (стеаторея 1 типу); жирних кислот, мил (стеаторея 2 типу); того й іншого (стеаторея 3 типу).
Креаторея може бути ознакою порушення зовнішньо-секреторної фукції підшлункової залози (з'являється велика кількість м'язових волокон (+ + чи + + +). В нормі м'язових волокон в калових масах дуже мало.
Амілорея наявність у випорожненнях великої кількості крохмальних зерен свідчить про порушення розщеплення вуглеводів.

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Визначення функціональних та органічних захворювань верхнього відділу шлунково-кишково тракту?

2. Критерії постановки діагнозу функціональних та органічних захворювань верхнього відділу ШКТ?

3. Класифікація функціональних та органічних розладів ШКТ?

4. Лікування функціональних та органічних захворювань верхнього відділу ШКТ?

5. Класифікація блокаторів протонної помпи?

6. Діагностика та лікування виразки шлунку?

7. Роль хелікобактерної інфекції в розвитку виразки шлунку?

 

4.3 Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Збір анамнезу у дітей з функціональними та органічними захворюваннями верхніх відділів органів ШКТ та підшлункової залози.
2. Бесіда з родичами хворої дитини.
3. Збір сімейного анамнезу у родичів хворої дитини.
4. Проведення об'єктивного обстеження дитини з урахуванням її вікових особливостей.
1. Інтерпретація результатів проведеного дослідження: ФЕГДС, рН-метрія, рентгенографія та ін..
6. Інтерпертація результатів ультразвукового обстеження органів черевної порожнини у дітей старшого віку.

  1. Організація змісту навчального матеріалу.

 

Функціональні гастроінтестинальні розлади (ФГІР)– це порушення функції органів травлення, які пов'язані зі зміною їхньої регуляції на тлі вегетативних дисфункцій, психоемоційних та гуморальних факторів; проявляються різноманітною комбінацією персистуючих або рецидивуючих гастроінтестинальних симптомів без структурних або біохімічних порушень і можуть супроводжувати нормальний розвиток дитини.

Класифікація.23 травня 2006 року було прийнято вдосконалену класифікацію й нові критерії діагностики ФГР у дітей (Rome ІІІ Dіagnostіc Crіterіa – Римські критерії діагностики ІІІ). Римські критерії III – це консенсус міжнародної групи експертів з діагностики та лікування ФГІР , який базується на аналізі досліджень, що відповідають принципам доказової медицини. Відповідно до прийнятої класифікації (табл.), ФГІР у дітей було розподілено на дві групи: G і Н. До групи G було включено ФГІР, які спостерігаються у новонароджених і дітей раннього віку, а до групи Н - ФГІР, які зустрічаються у дітей та підлітків (4-18 років). В основі класифікації – головні скарги, про які сповіщають діти або їх батьки.

Таблиця.

Класифікація функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей.

G. Дитячі функціональні гастроінтестинальні розлади: Новонароджені/Діти раннього віку                  G1. Регургітація в немовлят (Infant Regurgitation або дитяча регургітація)                                                                                      G2. Синдром румінації в немовлят (Infant Rumination Syndrome)   G3. Синдром циклічної блювоти (Cyclic Vomiting Syndrome)        G4. Кольки в немовлят (або малюкові кольки - Infant Colic)      G5. Функціональна діарея (Functional Diarrhea)                  G6. Дишезія в немовлят (дитяча дишезія - Infant Dyschezia)     G7. Функціональний закреп (Functional Constipation)             H. Дитячі функціональні гастроінтестинальні розлади:            Діти/Підлітки                                                   H1. Блювота й аерофагія (Vomiting and Aerophagia)               H1a. Синдром румінації в підлітків (Adolescent Rumination Syndrome)                                                       H1b. Синдром циклічної блювоти (Cyclic Vomiting Syndrome)       H1c. Аерофагія (Aerophagia)                                     H2. Абдомінальний біль, пов'язаний з функціональними гастродуоденальними розладами (Abdominal Pain-related FGiDs)    H2a. Функціональна диспепсія (Functional Dyspepsia)             H2b. Синдром подразненого кишечника (Irritable Bowel Syndrome)  H2c. Абдомінальна мігрень (Abdominal Migraine)                  H2d. Дитячий функціональний абдомінальний біль (Childhood Functional Abdominal Pain)                                      H2d1.Синдром дитячого функціонального абдомінального болю (Childhood Functional Abdominal Pain Syndrome)                  H3. Закреп і неутримання калу (Constipation and Incontinence)     H3a. Функціональний закреп (Functional Constipation)             H3b. Неутримання калу (Non-Retentive Fecal Incontinence)    

        

Сучасний погляд на проблему функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей допомагає професійно діагностувати порушення, пов’язані з травним каналом у дітей, та диференціювати функціональні захворювання з органічними; дозволяє виключити зайві лабораторно-інструментальні та медикаментозні втручання; сприяє адекватному лікуванню та запобіганню прогресування та хронізації патології.

Клінічна різноманітність гастроінтестинальних хвороб з різними механізмами розвитку є об’єктивною причиною діагностичних помилок. Неузгодженість у гастроентерологічній термінології також може заважати верифікації діагнозу. Відхід від позицій доказової медицини сприяє гіпердіагностиці при адекватній поведінці, психотерапію.          

 

Синдром румінації.

Румінація– це постійна регургітація недавно з’їденої їжі, яку дитина знову пережовує й повторно ковтає, але при цьому відсутні ознаки якого-небудь явного органічного захворювання. Серед дітей старшого віку цей синдром частіше зустрічається серед дівчаток-підлітків. У третини підлітків з синдромом румінації відмічаються психологічні проблеми; розлади харчової поведінки. У дітей з розумовою відсталістю румінація є проявом самозбудження. Слід пам’ятати , що тривалий синдром румінації може призвести до порушень розвитку дитини та таких ускладнень, як дистальний езофагіт, персистуючий кашель, аспіраційна пневмонія.

Критерії діагностики. Діагноз встановлюють за наявності всіх ознак, зазначених нижче:

1. Повторювана безболісна регургітація їжі в ротову порожнину, пережовування або її вигнання, що:

a) починається незабаром після прийому їжі;

б) не відбувається під час сну;

в) не реагує на стандартне лікування, застосовуване при гастроезофагеальному рефлюксі.

2. Відсутність позивів на блювоту.

3. Відсутність доказів запального,анатомічного, метаболічного або неопластичного процесу, що зміг би пояснити ознаки захворювання.

Зазначені ознаки спостерігаються, принаймні, один раз на тиждень протягом, 2 місяців до встановлення діагнозу.

Основні принципи лікування. Для ефективної терапії синдрому румінації необхідно забезпечити адекватне оточуюче середовище, уникати емоційного навантаження. В дієті пропонується густа їжа, повільне її вживання. Ефективність психотерапії досягає 85%. Шляхом переконання, перевиховання та відволікання перебудовується відношення особи до свого розладу й оточуючого середовища.

Фармакотерапія. Обґрунтоване, доказове та ефективне лікування за допомогою лікарських засобів відсутнє. Можна використовувати прокінетики та антисекреторні препарати (блокатори H2-гістамінових рецепторів, інгібітори протонної помпи). Трициклічні антидепресанти використовують обережно, оскільки їх терапевтична ефективність обмежена.

 

Аерофагія – відчуття розпирання в епігастрії, що виникає внаслідок надмірного заковтування повітря й зменшується після відрижки повітрям. Серед дітей 4-18 років, що звертаються у гастроентерологічні відділення, аерофагія діагностується у 1,3 %. Аерофагію мають 8,8 % розумово відсталого населення. Надмірне заковтування повітря не обов'язково пов'язане з прийомом їжі.

Звичайно аерофагія проявляється голосною відрижкою повітрям, що може підсилюватись при психоемоційному навантаженні. Пацієнт скаржиться на почуття переповнення шлунка, здуття верхньої частини живота після їди. Ці скарги зменшуються після відрижки. Іноді при аерофагії виникають прояви з боку серцево-судинної системи - це можуть бути перебої в серці, відчуття посиленого серцебиття, біль в серці після прийому їжі.


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 299; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!