Облік надходження товарів та їх зберігання.

Товари належать до запасів підприємства і обліковуються згідно з П(С)БО 9.

Запаси — це активи, які [9]:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної госпо­дарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого прода­жу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, ви­конання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Оцінка запасів здійснюється при їх придбанні, вибутті та на дату балансу.

Первісна оцінка запасів

Запаси при придбанні (отриманні) або виготовленні зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх собівар­тість, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (про­давцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транс­портування запасів до місця їх використання, у т.ч. витрати зі страху­вання;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у за­планованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріа­льні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати під­приємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися за справед­ливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до ви­трат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

- понаднормові втрати і нестачі запасів;

- проценти за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оцінка вибуття запасів здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

У податковому обліку до валових витрат включаються не ті запаси, які використані у виробництві, а ті, що придбані підприємством у звітно­му періоді. При цьому датою придбання вважають дату першої з подій — або надходження товарно-матеріальних цінностей, або їх оплати. За ре­зультатами звітного кварталу робиться перерахунок залишків запасів по­рівняно з залишками на початок кварталу, щоб певною мірою визначити використані запаси, а не тільки придбані; при цьому дозволяється оцінка вибуття запасів тільки методами ідентифікованої собівартості або ФІФО.

Метод нормативних затрат застосовується для оцінки, насамперед, готової продукції.

Підприємства торгівлі, як зазначалось, застосовують оцінку за ці­нами продажу, якщо інші методи їм використовувати недоцільно.

Оцінка запасів на дату балансу

Запаси відображають у бухгалтерському обліку і фінансовій звіт­ності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою ва­ртістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації за­пасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних ви­трат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Уцінка запасів до чистої вартості реалізації є обов'язковою і здійс­нюється проведенням:

Д-т 946                    К-т 28 (20, 22...).

Дооцінювати дозволяється тільки раніше уцінені запаси на суму, не більшу від суми попередньої уцінки тим самим проведенням, але методом сторно.

В оптовій торгівлі товари зазвичай обліковують на субрахунку 281 «Товари на складі», в роздрібній — на рахунку 282 «Товари в торгівлі»; в роздрібній торгівлі можуть використовуватися обидва субрахунки: 281 — для обліку товарів на складі підприємства роздрібної торгівлі, 282 — для обліку товарів у торговому залі.

У роздрібній торгівлі, якщо облік товарів ведеться за цінами про­дажу, на них при оприбуткуванні встановлюється торгова націнка:

Д-т 282 (281)                    К-т 285.

Якщо транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) визначають окремо, не включаючи до вартості товарів у момент придбання, їх облік ве­деться на субрахунку 289 «Транспортно-заготівельні витрати».

У балансі сальдо рахунку 28 згортається за всіма субрахунками; до валюти балансу включається купівельна вартість товарів.

Надходження товарів, як і інших запасів, оформлюється такими первинними документами:

від постачальника надходять документи:

- рахунок-фактура;

- накладна, товарно-транспортна накладна;

- податкова накладна (з податку на додану вартість);

- платіжна вимога-доручення;

- сертифікат якості, гарантійний талон за необхідності;

на підприємстві при отриманні запасів заповнюються документи:

- акт про приймання матеріалів (форма № М-7);

- прибутковий ордер (форма № М-4);

- довіреність (форма № М-2, М-26, бланк суворої звітності) — ви­дається працівнику для отримання запасів у постачальника;

- товарно-транспортна накладна (при доставці автомобільним транспортом);

- акт про нестачі;

- комерційний акт (в разі нестачі на залізниці);

- платіжна вимога-доручення або платіжне доручення (для оплати вартості отриманих запасів).

Із партією товару постачальник передає товарно-супроводжувальні документи, податкову накладну та платіжний документ (платіжну вимогу-доручення).

Оприбуткування запасів на склад оформлюють прибутковим орде­ром або актом про приймання. Комірник повинен здійснити прийман­ня товарів за кількістю і якістю. Якщо немає розбіжностей у кількості та якості отриманого товару з тим, який вказано у документах поста­чальника, можна на документах постачальника ставити штамп або ро­бити напис «Оприбутковано в повному обсязі». Видані довіреності ре­єструють у журналі реєстрації довіреностей (форма № М-3); довіреність залишається у постачальника.

Регістром аналітичного обліку з обліку товарів на складі є картка складського обліку (форма № М-12).

Комірник, як правило, щодня передає всі прибуткові і видаткові документи до бухгалтерії з товарним звітом. В товарному звіті наво­дяться залишки товарів на початок і кінець звітного періоду, дані про надходження і вибуття товарів за кожним прибутковим та видатковим документом.

Бухгалтерські проведення з оприбуткування товарів наведені в табл. 2.1 на прикладі: торгове підприємство придбало товари вартістю 1000 грн без ПДВ, відповідно, ПДВ — 200 грн; транспортній організа­ції сплачено за доставку товарів від постачальника 250 грн плюс ПДВ — 50 грн.

Інвентаризація запасів перед складанням річної звітності проводиться не раніше 1 жовтня. Перед проведенням інвентаризації в бухгалтерії складається інвентаризаційний опис (форма № М-21), результати інвентаризації оформлюються порівняльною відомістю (форма інв.— 19). Надлишки оприбутковуються в інший операційний дохід підприємства, пересортиця пореноситься з одного регістра аналітичного обліку до іншого в межах одного синтетичного рахунку запасів:

виявлено надлишки                  Д-т 28 (20, 22...) К-т 719;

зроблено залік пересортиці         Д-т 28 (20)   К-т 28 (20).

Таблиця 2.1 - Кореспонденція рахунків з обліку товарів

№	Зміст операції	Д-т	К-т	Сума,грн
1	2	3	4	5
Перша подія оприбуткування товарів
1	Оприбутковано товари	28	631	1000
2	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	631	200
3	Відображено борг перед транспортною організацією	28	685 (631)	250

Продовження таблиці 2.1

1	2	3	4	5
4	Відображено податковий кредит з ПДВ за транспортування	641	685	50
5	Оплачено рахунки постачальника	631	311	1200
6	Оплачено рахунки транспортної ор­ганізації	685	311	300
Перша подія передоплата (транспортні витрати не відображаємо)
1	Здійснено передоплату за товари	371	311	1200
2	Відображено податковий кредит з ПДВ	641	644	200
3	Оприбутковано товари	28	631	1000
4	Списано ПДВ	644	631	200
5	Здійснено залік авансу	631	371	1200

 

Нестачі відносять на субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». До прийняття рішення про те, на які рахунки списувати нестачі, їх відносять також на позабалансовий субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Нестачі запасів можуть списуватись:

- на винних осіб (субрахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»);

- у межах норм природних втрат— на собівартість;

- на інші витрати операційної діяльності (субрахунок 947), якщо винні не встановлені або нестача виникла внаслідок стихійного лиха, пограбування тощо.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України [7] підприємства повинні відшкодовувати нестачі цінностей у двократному розмірі за формулою:

Рз= [(Бв - А)- Іінф + ПДВ + Акцизний збір] 2,

де Р₃ — розмір збитків;

Бв — балансова вартість активу;

А — сума нарахованої амортизації (для необоротних активів);

Іінф — індекс інфляції.

Бухгалтерські проведення з обліку нестач наведені у табл. 2.2.

Таблиця 2.2 – Кореспонденція рахунків з обліку нестач запасів

№ пор.	Зміст операції	Д-т	К-т
1	Виявлено нестачу запасів	947	28 (20...)
2	Списано нестачу в межах норм природних втрат	93 (23)	947
3	Віднесено понаднормову нестачу на поза­балансовий рахунок	072	—
4	Віднесено нестачу на винних осіб	375	716, 072
5	Віднесено на винних осіб нестачу в дво­кратному розмірі	375	716
6	Внесено в касу матеріально відповідаль­ною особою відшкодування збитків	301	375
7	Віднесено двократний розмір нестачі на розрахунки з бюджетом	716	642
8	Перераховано борг до бюджету	642	311
9	Списано на фінансовий результат:
	— операційні витрати;	791	947
	— операційний дохід	716	791

 

У результаті проведення інвентаризації виявляють неходові, зале- жалі, зіпсовані товари, крадіжки, товарні втрати.

Товарні втрати бувають нормовані та ненормовані.

Нормовані — це природні втрати, ламання, бій (посуду, новорічних іграшок, порцелянових виробів тощо), втрати в магазинах самообслу­говування.

Ненормовані — втрати понад встановлені норми, які зумовлені по­рушенням правил зберігання товарів, розтратами, крадіжками, уцінен­ням виробів застарілих моделей.

Природні втрати — це втрати при перевезенні, зберіганні та реалі­зації товарів, які зумовлені фізично-хімічними властивостями товарів (витікання, висихання, розтрушування). Граничні норми природних втрат встановлюються державними органами у відсотках до кіль­кості відповідних товарів.

При інвентаризації нестачі в межах норм природних втрат спису­ються на втрати обігу (Д-т 93).

---

Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 605; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!