Дослідження деяких фізіологічних параметрів у ВГ-і НГ-тварин



При низькому парціальному тиску кисню

Природно припустити, що наявність в загальній масі тварин особин, що відрізняються підвищеною стійкістю до гострої гіпоксичної гіпоксії, може бути результатом особливостей тканинного обміну, обумовленого мутаціями, генетичним блоком або аномальним ізоферментним спектром. Перевірка може бути здійснена або безпосереднім вивченням ферментного набору кожної тварини, або дослідженням сумарних біофізичних показників їх енергетичного обміну. В якості таких показників найбільший інтерес можуть представити окислювально-відновлювальний потенціал (ОВП), відображаючи співвідношення окислених і відновлених форм органічних сполук, і локальна температура, що характеризує співвідношення екзотермічних процесів метаболізму та регіонарного кровотоку.

Вимірювання ректальної температури були проведені у трьох груп щурів в умовах зниженого парціального тиску кисню. Досліджували реакцію цих тварин на внутрічерепне введення стандартної дози тіопенталу натрію, достатньої для короткотимчасового наркозу.

Отримані результати свідчать про те, що високостійкі до гіпоксії тварини відрізняються більшою стабільністю температури і меншою тривалістю наркотичного сну. Всі ці дані дають підстави для пошуку біохімічних субстратів, що відрізняють високостійких  до гіпоксії тварин від «типових» середньо стійких до дефіциту кисню представників популяції.

Вплив гострої гіпоксії на деякі показники кисневого гомеостазу у високо- і низькостійких до гіпоксії щурів

З метою вивчення особливостей регуляції обмінних процесів і фізіологічних реакцій ВГ-і НГ-тварин являло інтерес зіставити показники зовнішнього дихання, серцевої діяльності і інших показників кисневого гомеостазу  цих  тварин в умовах дефіциту кисню.

Реакції ВГ-і НГ-тварин на недолік кисню досліджувалися в барокамері при ступінчастому розрідженні повітря, еквівалентному висоті 3,6 і 9 тис. м зі швидкістю 1 тис. м за 1 хв. Результати індивідуального аналізу показників стану Г-і НГ-тварин в умовах гіпоксії дозволили встановити, що при нормальному парціальному тиску кисню частота скорочень міокарда у ВГ-тварин трохи нижче, ніж у НГ-тварин. Аналіз наведених фактів з точки зору регуляторних можливостей системи зовнішнього дихання і кровообігу дозволяє говорити про те, що реактивність системи дихання у ВГ-тварин вище, ніж у низькостійких особин. У ВГ-тварин довше зберігається стабільність частоти скорочень міокарда. Моржливо, ці особливості є однією з причин їх кращого виживання в термінальних умовах.  

Аналізуючи отримані результати, можна відзначити, що при нормальному барометричному і парціальному тиску кисню, як і при розрідженні, еквівалентному 3 тис. м, спостерігаються достовірні відмінності між ВГ-і НГ-тваринами по інтенсивності місцевого кровотоку і частоті зовнішнього дихання. При розрідженні, що виникають на висоті 6 тис. м виникають розходження показників частоти пульсу та інтенсивності теплових потоків. При ще більш різкому впливі низького парціального тиску кисню (на висоті 9 тис. м) відмінності між ВГ-і НГ-тваринами за частотою пульсу і щільністю теплових потоків збільшуються. Таким чином, хоча гостра гіпоксична гіпоксія викликає в

зміни показників фізіологічного стану високо- і низькостійких тварин при розрідженні, в реакціях ВГ-і НГ-тварин спостерігаються статистично достовірні

відмінності. Ці розбіжності можуть свідчити про те, що у високостійких до гострої гипоксичної гіпоксії тварин є певні відмінності в реактивності механізмів,

які, у свою чергу, повинні бути обумовлені певними біохімічними особливостями

функціональної діяльності клітин і тканин.

Розділ III

Особливості окислювального метаболізму у високо- і низькостійких до гострої гіпоксії тварин

Усі життєві процеси пов'язані з витратою енергії, яка необхідна для виконання механічної, осмотичної, хімічної та електричної роботи в організмі. Дихання представляє собою ланцюг окисно-відновних реакцій, що забезпечує перенесення водню з первинних дегідраз - субстратів окислення - на кисень. Шлях проходження протонів і електронів від того чи іншого субстрату до кисню довгий, що має велике фізіологічне значення, тому що дозволяє використовувати енергію, що звільняються в результаті перенесення водню від одних речовин до інших. Особливо важливо те, що частина енергії не використовується безпосередньо живою клітиною, а акумулюється у вигляді багатих енергією фосфатних зв'язків.

Найбільш важливим акумулятором хімічної енергії є аденозинтрифосфорна кислота, при розпаді якої виділяється енергія. За рахунок енергії макроергічних зв'язків аденілової системи здійснюються всі енергетичні процеси в клітині. Однак не всі тканини в однаковій мірі поглинають кисень. Існує конституційна специфічність як в обміні речовин, так і в потребі в кисні.


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 76; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ