Поняття «екологічний ризик» в системі екологічних понять.
ЛЕКЦІЯ
МЕТОДОЛОГІЧНІ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ
План
1. Історія питання оцінки екологічного ризику
2. Підходи до визначення і критеріїв виділення екологічного ризику.
3. Поняття «екологічний ризик» в системі екологічних понять.
4. Класифікація екологічних ризиків.
5. Методика оцінки ГЕР на прикладі Кривбасу.
Історія питання оцінки екологічного ризику
Поняття «геоекологічний ризик» формується на підставі поняття «ризик» і вперше вивчається в кінці XIX – на початку ХХ ст., концепція ЕР формується у зв’язку з розвитком теорії ризик-аналізу та поглядами про сталий розвиток. Добре розроблена й застосовується на практиці методика оцінки ЕР у США та деяких країнах Європи, Азії. В Україні концепція ГЕР почала розвиватися порівняно недавно (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.) і характеризується слабко розробленою теоретико-методичною базою, відсутністю чіткого визначення поняття «геоекологічний ризик», критеріїв та єдиної методики кількісної оцінки ГЕР.
У розвитку концепції ризик-аналізу і екологічного ризику можна виділити декілька історичних етапів:
1. Виникнення перших уявлень про ризик ХІХ – початок ХХ століття. Ризик потрапляє у поле зору математики, статистики і деяких правових дисциплін і розуміється як ймовірність настання яких-небудь несприятливих подій (ймовірність аварій на промислових підприємствах, загроза життя і здоров'ю людини, ймовірність економічних втрат і т.д.)
|
|
|
2. Розвиток різних концепцій і теорій ризику на початку – середині ХХ століття. Створення теорії ігор, ймовірності, операцій, катастроф, ухвалення рішень, і багатозначної логіки, в руслі декількох дисциплін (психології, військових, економічних, демографічних, біологічних, правових дисциплін). На даному етапі поняття ризику диференціюється, виникає багато різних визначень поняття ризик в різних наукових напрямах.
3. Перехід концепцій і теорій ризику на міждисциплінарний рівень у 60-ті роки ХХ століття. Ризик стає загальнонауковим поняттям, тобто таким, яке виходить за межі тієї або іншої науки або їх специфічної групи.
4. Створення перших науково-дослідних інститутів ризик-аналізу. У 1981 р.створене перше міжнародне суспільство аналізу ризику в США.
5. Всесвітній розвиток суспільств і дослідницьких інститутів аналізу ризику, в період з 1981до нашого часу.Здійснюється розробка методологічно-понятійного апарату ризик-аналізу. Проводяться широкомасштабні дослідження по ідентифікації, оцінці і управлінню ризиками в різних галузях науки, об'єктом досліджень виступають системи різного просторового рангу (від глобальних до локальних).
|
|
|
Підходи до визначення і критеріїв виділення екологічного ризику.
На даний час панує єдина концепція ненульового або прийнятного ризику, оскільки рівень ризику в будь-якій системі не може бути рівним нулю. Проте в межах такого єдиного підходу існує значна кількість суперечливих поглядів на сам екологічний ризик і методику його оцінки. У різних підходах проблема екологічного ризику розглядається з багатьох точок зору, ризики визначаються для різного рангу просторових систем, часто визначення самого поняття ризику і екологічного ризику даються з погляду певної науки (економіки, охорони здоров'я, статистики, біології і ін.) і тому носять однобокий і вузький характер, що неприпустимо для визначення такого комплексного поняття.
Екологічний ризик оцінюється переважно з точки зору чотирьох підходів: соціального– з точки зору здоров’я людини (Р. Т. Давидова, Б. І. Порфір’єв, У. Роув); економічного, двоаспектно: соціально-економічного – як загроза людських і матеріальних утрат (В. І. Осипов, В. Одинець, С. А. Соболєв) та еколого-економічного – як загроза екологічних збитків, нанесених оточуючому середовищу (Н. Є. Дєєва, Л. В. Панжар, Н. П. Тихомиров); біоекологічного – як порушення функціонування екосистеми (В. А. Барановський); геоекологічного – як імовірність відмови геосистеми виконувати задані функції (М. Д. Гродзинський, Т. А. Хоружая, Л. К. Казаков).
|
|
|
 |
Соціальний підхід.
Автори (Ю.Г. Ермаков і Т.И. Кондратьева, Р.Т. Давидова, Б.И. Порфірьев, У. Роув). Такий підхід до визначення екологічного ризику з'явився першим в історії дослідження ризику, в руслі американської концепції, де під ним розуміють - небезпеку дії шкідливих матеріалів і умов на здоров'я людини,відповідно постійна присутність в навколишньому середовищі потенційно небезпечних для здоров'я людини речовин і створює ступінь ризику, який ніколи не рівний нулю. Всі заходи, що проводяться, лише зменшують, мінімізують ризик. Даний критерій екологічного ризику складається із 3 показників:
-наявність у навколишньому середовищі токсичних речовин;
-реакция людини на токсичні речовини;
-стійкість і адаптація людини до наявності токсичних речовин.
Р.Т. Давидова зазначає, що екологічні ризики пов'язані із забрудненням навколишнього середовища і обумовлені перетворюючою діяльністю людини в процесі привласнення матеріальних благ.
Таким чином, в даному підході екологічний ризик визначається як – ризик від присутності в навколишньому середовищі потенційно небезпечних для здоров'я людини речовин, тобто це ризик від забруднення навколишнього середовища, а як критерій екологічного ризику виділений - ступінь дії шкідливих речовин на здоров'я населення.
|
|
|
Недоліки даного підходу полягають у тому, що по-перше це дуже вузький характер дослідження екологічного ризику, оскільки з об'єктів дії ризиків виділене тільки здоров'я людини; по-друге відсутня чітка методика кількісної оцінки екологічного ризику, розглянуті тільки якісні аспекти питання, приведена лише логічна структура проведення аналізу і управління ризиком; крім того, американська концепція в сучасному світі вже дещо змінилася - екологічний ризик визначається комплексно, набагато ширше, ніж вплив забруднення на здоров'я людини. Цінність даного підходу полягає у тому, що соціальний критерій екологічного ризику є складовою частиною комплексного критерію, і безумовно необхідний при проведенні оцінки ризику втрати здоров'я (життя) населення
2. Економічний підхід.За основу виділення даного підходу прийнятий критерій врахування економічних збитків в екологічному ризику, оцінка ризику виконується системою економічних методів.
У даному підході ми виділяємо соціально-економічний і еколого-економічний підходи.
Соціально-економічний підхід простежується в працях: Э.Д. Арустамова, В.И. Осипова, В. Одінца, С.А. Собольова.
У руслі підходу за критерійекологічного ризику прийняті збитки виникаючі у разі надзвичайної ситуації, причому враховуються як соціальні так і економічні збитки. Ризик визначається як ймовірність небезпеки помножена на очікуваний від неї збиток (економічний і соціальний). Всі автори даного підходу пропонують виділяти не тільки екологічний ризик, але і як один з його видів – індивідуальний ризик, як ризик передчасної смерті від надзвичайної ситуації, кількісно індивідуальний ризик обчислюється по формулі: R=n/N, де n – кількість загиблих від надзвичайної ситуації, N – загальна чисельність населення території, що підпала під вплив надзвичайної ситуації.
В.И. Осипов, акцентуючи увагу на природних ризиках, наводить дані кількісно виражаючі індивідуальний ризик, рівень індивідуального ризику не повинен бути вищим, ніж 1•10-4, тобто 1 загиблий на 10 000 населення за рік.
У соціально-економічному підході екологічний ризик розглядається вже як ймовірність отримання не тільки соціальних (смерть або втрата здоров'я людини), але і економічних збитків (виражені у вартісній формі). Автори здійснили спробу класифікувати екологічний ризик на підставі рівня його прийнятності (прийнятний, гранично допустимий, надмірний або неприйнятний), генетичної ознаки (природні і техногенні ризики), при визначенні екологічного ризику використовують поняття надзвичайної ситуації, розуміючи її, як подію ймовірність реалізації якої і є ризик
Перевагою підходу є облік декількох показників для оцінки ризику, проте однонаправленість цих оцінок, відсутність чіткої методики кількісного визначення екологічного ризику і деяка плутанина у визначеннях основних понять не дають необхідної комплексності розуміння екологічного.
Еколого-економічний підхід. Підхід сформований на підставі загального критерію екологічного ризику, що виділяється такими авторами: Н.Е. Дієва, Л.В. Панжар, Н.П. Тіхоміров із співавторами. Критерієм екологічного ризику є величина ймовірності події з максимальними економічними збитками для людини, підприємства, оточуючого середовища.
Особливістю підходу є його більш комплексний характер в порівнянні з попередніми підходами. Автори розглядають екологічний ризик, як частину концепцій екологічної безпеки і сталого розвитку регіонів, розробляють методики оцінки і управління екологічних ризиків, проводять класифікацію екологічного ризику по різних критеріях.
Н.П Тіхоміров пропонує використовувати статистичні, експертні і аналітичні методи визначення екологічного ризику, Л.В. Панжар розраховує коефіцієнт екологічного ризику, який виражає співвідношення очікуваних збитків від екологічних порушень до величини капіталу промислового підприємства, Після виконання кількісної і якісної оцінки екологічного ризику виконується вибір методу управління ризиком, таким чином йдеться про еколого-економічний аналіз ризику що складається з двох етапів: оцінки і управління ризиком.
Екологічний ризик розглядається в даному підході на основі суб'єкт-об'єктних відносин, об'єктами екологічного ризику виступають вже – здоров'я і працездатність людей, цивільна відповідальність за спричинення збитку третій стороні, екологічний стан в регіоні. Суб'єкти екологічного ризику – це людина, підприємство, суспільство, окремі соціальні групи, регіон в цілому. Автори визначають екологічний ризик– як ризик економічних втрат (збитків), які можуть бути у об'єктів різного рівня суспільної організації, внаслідок погіршення стану (якості) навколишнього середовища.
Позитивною стороною підходу є комплексність поняття і критеріїв екологічного ризику, виконання всебічного аналізу чинників і джерел екологічного ризику, використання різноманітних методів розрахунку екологічного ризику (статистичні, аналітичні, експертні). Проте є і недоліки – це складність отримання початкової інформації для розрахунку ризику і використовування методів економічної статистики, хоча не завжди можливо виразити у вартісній формі екологічні.
Біоекологічний підхід.
Даний підхід розкритий в роботі В.А. Барановського і И.М. Підкамінного, що склали карту України «Антропоекологічний ризик». Критерієм екологічного ризику є порушення відносин живих організмів з навколишнім середовищем. Екологічний ризик визначається як – явище небезпеки порушення відносин живих організмів з навколишнім середовищем внаслідок дії природних, антропогенних і техногенних чинників. Екологічний ризик розглядається авторами в руслі концепції екологічної безпеки і ділиться умовно на дві складові: біоекологічний (ризик для живої природи) і антропоекологічний (ризик для людини). Автори проводять класифікацію екологічного ризику за декількома критеріями, вказують на здійснення ризик-аналізу в два етапи. Кількісна оцінка антропоекологічного ризику виконана виходячи з екологічного потенціалу території (він обчислюється по формулі Е=Т/С+Н, де Т – техногенне навантаження на природне середовище, З – потенціал стійкості природного середовища, Н – ступінь охоплення території несприятливим природно-антропогенним процесам) з використанням критерію Ешбі. На підставі оцінки ризику автори склали карту України, де показані території з допустимим, помірним, підвищеним і високим рівнями ризику, кількісно параметри антропоекологічного ризику змінюються в інтервалах (від мінімального до максимального) від 1•10-5 до 2,5•10-1.
Такий підхід до визначення екологічного ризику є класичним біолого-екологічним, оскільки в центрі системи оцінки стоїть людина. Розгляд тільки екосистеми на нинішньому етапі розвитку суспільства декілька однобічний, оскільки не враховує багатьох інших чинників і аспектів екологічного ризику.
Геоекологічний підхід.
Підхід найчисленніше представлений в літературних джерелах. Автори в руслі цього підходу відштовхуються від основного критерію екологічного ризику – критичного рівня зміни показників (параметрів) природно-господарської системи(нижче буде уточнений). Даний підхід з різним ступенем глибини розкритий в роботах: Т.А. Акимової і В.В. Хаськіна, Е.П. Буравльова, М.Д. Гродзінського, С.П. Курдюмова, Л.К. Казакова і В.П. Чижевої, Г.Г. Малінецкого, И.Г. Медведева, Е. Хлобистова, Т.А. Хоружаї.
М.Д. Гродзінській виходить з того, що критична зміна параметрів геосистеми (у деяких авторів природно-господарської системи, геоекосистеми) веде до втрати її стійкості, тобто – здатності при дії зовнішнього чинника перебувати в заданій області станів (нормальних або допустимих) і повертатися в неї за рахунок інертності і відновлюваності, а також переходити завдяки пластичності з однієї локально стійкої області станів до інших, не виходячи при цьому за межі інваріанта впродовж заданого інтервалу.
Е.Хлобистов визначає екологічний ризик як – ймовірність негативних наслідків, які ведуть за собою необоротну деградацію екосистем, тобто як крайній ступінь втрати стійкості системи і перехід її до іншого деструктивного стану. Подібним є уявлення про кризову екологічну ситуацію – коли основні параметри стану і функціонування геоекосистем наближаються до критичних значень, коли вся геоекосистема в цілому втрачає стійкість і саморегуляцію, характеризується спрощенням структури і збільшенням амплітуди коливань значень основних її параметрів. Г.Г. Малінецкий говорить про можливість виділення декількох показників системи, зміна яких свідчить про близьку можливість деструктивної зміни всієї системи.
Т.А. Акимова і В.В. Хаськін замість поняття стійкості використовують поняття цілісності системи, маючи на увазі під цим збереження видового складу, біорізноманітності і структури внутрішніх зв'язків; автори пропонують визначати рівні екологічного ризику залежно від рівнів напруженості екологічної обстановки, загальної забрудненості навколишнього середовища, ступеня антропогенного впливу на структуру екосистеми, відповідно, чим вище значення цих 3 показників, тим більше ступінь екологічного ризику. Т.А. Хоружая також пропонує використовувати для визначення екологічного ризику непрямі показники: коефіцієнт екологічної небезпеки Л.Хокансона, індекс екологічної небезпеки.
У роботах М.Д. Гродзінського екологічний ризик тісно пов'язаний з поняттям відмови геосистеми – події виходу геосистеми з області нормальних або допустимих станів; це подія виходу характеристик (параметрів) геосистеми із заданих діапазонів їх можливих (допустимих, нормальних) змін. Автор виділяє два основні види відмов: функціональні (вихід з області допустимих станів) і природно-ландшафтні (вихід з області нормальних станів), причому другий вид відмов має жорсткіші рамки.
Хоча в даному підході представлені погляди багатьох учених, які відрізняються за визначенням поняття екологічний ризик і методиці його оцінки, проте, загальним критерієм екологічного ризику даного підходу є – втрата стійкості геосистеми.
Виходячи з положень даного підходу екологічний ризик – це ймовірність події виходу характеристик (параметрів) геоекосистеми із заданих діапазонів (нормальних, допустимих) їх можливих змін.
Не дивлячись на те, що в літературі ці 4 існуючі різні напрями прийнято позначати одним і тим же терміном «екологічний ризик», ми вважаємо за доцільне відмінності, що сформувалися усередині одного поняття, позначити відповідними термінами, так екологічні ризики, що відображають геоекологічний підхід пропонуємо назвати геоекологічними.
Поняття «екологічний ризик» в системі екологічних понять.
Проявом недостатньої розробки теоретико-методичного апарата оцінки ГЕР є спільні трактування змісту понять «екологічний ризик», «геоекологічний ризик», «екологічна небезпека», «екологічна ситуація», «надзвичайна ситуація», «екологічна криза», «екологічна катастрофа». Аналіз показав, що під геоекологічним ризиком як складовою екологічного ризику слід розуміти ймовірність відмови ПГТС виконувати задану функцію, оскільки оцінка ГЕР полягає у визначенні ступеня ймовірності виникнення екологічно несприятливих явищ, процесів, ситуацій; натомість інші вищеназвані екологічні поняття фіксують оцінку вже сформованих негативних процесів та явищ. Поняття «геоекологічний ризик» відрізняється і прогнозним характером – відображає суть нелінійного багатоваріантного розвитку геосистем, виступає ймовірнісною величиною, що змінюється в межах від 0 до 1
Одним з таких часто використовуваних понять є «екологічна небезпека», це поняття визначається багатозначно різними вченими, це і певна ситуація, і екологічні впливи і ймовірність розвитку і прояву будь-яких негативних процесів. Проведений аналіз показав, що деякі автори підміняють поняття «екологічна небезпека» поняттям «Геоекологічний ризик». Загальним для обох понять є наявність негативних наслідків реалізації подій і явищ для соціуму та екосистем, але екологічна небезпека характеризується можливістю настання яких-небудь несприятливих подій, а ГЕР описує ймовірність настання цих подій. У ЕБ є якісні критерії, ГЕР характеризується кількісним критерієм - ймовірністю від 0 до 1, але ніколи не дорівнює нулю, ризик - це міра небезпеки. Тому ми пропонуємо розуміти під екологічною небезпекою - ситуацію можливої негативної зміни навколишнього середовища під впливом різних факторів.
Рис. 1. Соотношение понятий «геоэкологический риск» и «экологическая опасность»; ПХТС – природно-хозяйственная территориальная система.
Іншим, близьким до геоекологічного ризику поняттям є поняття «екологічна ситуація» (ЕС). У цілому ЕС - це просторово-часове поєднання різних умов та факторів, що створюють певну екологічну обстановку на території різного ступеня благополуччя або неблагополуччя (Б. І.Кочуров, 1997).
ЕС визначають по набору специфічних екологічних показників, що демонструють відхилення параметрів станів системи від норми, тому, на наш погляд ГЕР виступає одним з показників конкретних екологічних станів, що дозволяє судити про гостроту ЕС. Поняття ЕС і ГЕР подібні з точки зору оцінки якості навколишнього середовища людини (відображають ступінь її неблагополуччя), збігаються вони й по просторових параметрах, оцінка ГЕР може служити підставою для прогнозу майбутніх ЕС; однак відмінності даних понять істотні: ГЕР відображає імовірнісний характер розвитку подій і негативної зміни геосистем, ЕС - характеризує вже склалося фактичне становище геосистеми по набору певних екологічних показників Завданням оцінки ГЕР виступає попередження тієї чи іншої (негативної) екологічної ситуації, завданням оцінки ЕС, перш за все, є контроль, фіксація якості по набору специфічних показників.
 |
Рис. 2. Соотношение понятий «геоэкологический риск» и «экологическая ситуация».
Ще одним, близьким до геоекологічного ризику поняттям є поняття надзвичайної ситуації (НС).В цілому під надзвичайної ситуацією розуміють - порушення нормального життя і діяльності на об'єкті або певній території (акваторії), спричинене аварією, катастрофою, стихійним або екологічним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, а також військовими діями,і що призвело або може призвести до людських і матеріальних втрат [10,12].Всі опрацьовані нами визначення НС схожі з наведеним, поняття НС не підмінюється поняттям геоекологічного ризику і навпаки, поняття НС є одним з різновидів поняття «ситуація».
Схожість понять «надзвичайна ситуація» і «Геоекологічний ризик» виникає з загального генезису: і ГЕР та НС викликаються проявом негативних природних і техногенних процесів і можуть мати негативні наслідки. Існують і відмітні риси даних понять: ГЕР виступає ймовірнісною характеристикою ситуації, тоді як надзвичайна ситуація являє собою фактичну сукупність станів і процесів. ГЕР характеризується кількісним критерієм у вигляді математичної величини - імовірності, НС оцінюють за критеріями тяжкості і частоти прояву негативних подій (див. рис. 3).
Рис. 3. Соотношение понятий «геоэкологический риск» и «чрезвычайная ситуация».
Іншими близькими екологічному ризику поняттями є поняття екологічної кризи та екологічної катастрофи. Екологічна криза - стаціонарне, щодо поступове оборотне або необоротне погіршення стану навколишнього середовища, викликане антропогенними чи природними чинниками. Екологічна катастрофа - нерівноважний, нестаціонарне перетворення навколишнього середовища, наслідком якого є втрата стійкості в результаті зміни внутрішніх параметрів і / або швидкої зміни зовнішніх змінних[2, 3, 7, 11]. Дані поняття характеризують різні типи станів геосистеми (від нормального, стаціонарного до катастрофічного), не мають чітких критеріїв, у той час як поняття «Геоекологічний ризик» виступає ймовірнісної величиною з кількісними критеріями.
Отже, загальним для понять «екологічна небезпека», «екологічна ситуація», «надзвичайна ситуація», «екологічна криза», «екологічна катастрофа» є - відображення суті поняття «ситуація» різного ступеня екологічної гостроти. Оцінка геоекологічного ризику полягає у визначенні рівня ймовірності виникнення несприятливих явищ, процесів, ситуацій; в той час як вищезгадані поняття фіксують оцінку вже сформованих негативних процесів і явищ. Поняття «Геоекологічний ризик» відрізняється і прогнозним характером - відображає суть нелінійного, багатоваріантного розвитку геосистем, виступає ймовірнісною величиною змінюється в межах від 0 до 1.
Рис. 4. Співвідношення понять «геоекологічний ризик» (ГЕР), «екологічна небезпека» (ЕН), «екологічна ситуація» (ЕС), «надзвичайна ситуація» (НС), «екологічна криза» (Екр) та «екологічна катастрофа» (Екат).
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 466; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!