Тема 8. Сучасна система міжнародних економічних зв'язків
Мета: розкрити процес формування сучасної системи світового господарства, визначити особливості всесвітніх економічних зв'язків 20-го століття, надати оцінку місця України в системі сучасних світогосподарських зв'язків.
План лекційного заняття
1. Особливості міжнародних економічних зв'язків першої половини 20-го століття: загальна характеристика
2. Наслідки Першої світової війни
3. Світова депресія 1929 – 1933 рр. і шляхи виходу з неї
4. Відновлення системи світогосподарських зв'язків в повоєнні роки
5. Міжнародна економічна система другої половини 20- початку 21 століття.
6. Місце України в системі сучасних світогосподарських зв'язків
1.Особливості міжнародних економічних зв'язків першої половини 20-го століття: загальна характеристика
В історії світової економіки та економічної думки перша половина XX ст. (1914 р. – 1940-ві рр.) ― період розвитку та утвердження зрілої індустріальної регульованої ринкової світової економіки. Його поділяють на етапи: 1914–1923 рр. ― військової економіки та післявоєнної кризи; 1924–1928 рр. ― стабілізації; 1929–1933 рр. — світової економічної кризи; 1934–1939 рр. ― передвоєнної економічної кон’юнктури; 1939 р. – кінець 1940-х рр. ― військової економіки та відбудови. Цей період характеризують такі процеси:
· індустріалізація продовжувався на основі досягнень другої науково-технічної революції.
· структурна перебудова економіки відбувалася в умовах уповільнення темпів розвитку основних макроекономічних показників. У 1914–1950 рр. середньорічні темпи приросту ВСП становили 1,4% (враховуючи світові війни та кризу 1929–1932 рр.). Темпи промислового виробництва в економічно розвинених країнах у 1920–1937 рр. дорівнювали 3,9%. Цей показник становив відповідно в США 2,5%, Західній Європі ― 3,7%, в Японії ― 6,2%;
|
|
|
· економічна криза 1929–1933 рр., зростання державного контролю над економічним життям;
· дезінтеграція та розбалансованість світового ринку, автаркічні процеси в національних економіках;
· панування у 1920–1930-х рр. ідей економічного лібералізму, розвиток неокласичної економічної теорії в теоріях ринкових структур недосконалої конкуренції. Виникнення та розвиток неортодоксальних течій економічної думки: інституціоналізму, представники якого аналізували господарське життя із врахуванням позаекономічних чинників, та кейнсіанства з обґрунтуванням необхідності макроекономічного регулювання. Паралельно сформувався неолібералізм із визнанням держави як інституту для створення конкурентного середовища. Їх формуванню сприяла економічна криза 1929–1933 рр., що показала непереконливість неокласичної концепції підтримки економічної рівноваги на основі саморегулювання господарства шляхом ринкової конкуренції.
|
|
|
Після великої циклічної кризи 1873—1878 pp., яка мала загальносвітовий характер, прискорилася трансформація пануючої в провідних країнах світу економічної системи. Місце сотень виробників у кожній галузі почали займати одиничні найбільші компанії — монополії. Типові приклади: "Стандарт ойл", частка якої наприкінці XIX ст. становила майже 90 % нафтовидобутку в США і майже 60 % світового видобутку нафти, "Форд моторз", частка якої у 20-х роках XX ст. становила 80 % американського автомобільного ринку і дві третини світового, "Юнайтед стейтс стіл", "Юнайтед фрутс", компанії Круппа, Нобеля та інших найбільших промисловців.
Змінився також характер товару. Замість звичайних традиційних стали приходити марочні товари — бренди: "Кока-кола", "Кемел", "Лівайс", "Еріксон", "Проктор енд Гембл" тощо. У конкуренції марок провідну роль почали відігравати нецінові чинники.
З появою нових засобів поширення інформації (телеграф, телефон, радіо) доступ до комерційно важливої інформації став відповідно менш доступним.
|
|
|
Для монополістичної системи характерне різке загострення боротьби між найбільшими компаніями світу і між урядами національних держав, які підтримували їх, за контроль над джерелами дешевої сировини та ринками збуту. Ця боротьба призвела до різкого посилення мілітаристських кіл (військово-аристократичної партії), особливо в Німеччині, Японії, Великій Британії, Італії, Австрії і Росії, а також до розв'язання двох світових воєн і безлічі регіональних конфліктів.
Економічне зростання періодично переривали економічні кризи, найглибша з яких — Велика депресія 1929—1933 pp. — стала найбільшим випробуванням як для ринкової економічної системи, яка після цієї кризи почала в черговий раз трансформуватися, так і для економічної теорії.
В епоху монополістичної конкуренції в Європі та Північній Америці завершився демографічний перехід. Чисельність населення стабілізувалася на рівні 400 і 200 млн. осіб відповідно. Надалі помірне зростання населення підтримувалося (якщо таке було) виключно за рахунок міграції вихідців з Азії й Африки.
2.Наслідки Першої світової війни
Перша світова війна (1914–1918 рр.) ― це наслідок боротьби індустріальних держав за переділ світових сфер впливу. У ній було задіяно 34 суверенні держави з 56, у військових діях брали участь 74 млн осіб, з яких загинуло 10 млн, було травмовано 20 млн, загинуло від голоду та епідемій 10 млн. За оцінками економістів, видатки на військові потреби воюючих держав збільшились у 20 разів (208 млрд дол. у цінах відповідних років) і перевищили в 12 разів золотий запас європейських країн. Було знищено третину національного багатства Європи. На війну працювало 40 тис. підприємств і 13 млн зайнятих у країнах Антанти та відповідно 10 тис. і 6 млн у країнах Троїстого союзу. Лише дві країни ― США і Японія ― у роки війни збільшили національне багатство. США остаточно утвердилися як лідер світового економічного розвитку. Японія встановила монополію на торгівлю у Південно-Східній Азії.
|
|
|
США за роки Першої світової війни перетворилися на високорозвинуту індустріальну державу, наймогутнішу країну світової економіки. Національне багатство цієї держави зросло на 40%, тут було сконцентровано 1/2 золотого запасу світу.
Змінився міжнародний фінансовий статус США. Країна ліквідувала майже половину заборгованості, стала кредитором багатьох держав на загальну суму 15 млрд дол.
У 1920 р. США, населення яких становило 6% від світового, виробляли понад половину світової промислової продукції, 1/2 вугілля, 2/3 нафти, 3/5 чавуну і сталі, 85% автомобілів.
У Великій Британії різко зменшилися основні показники: національного багатства ― на половину; промислового виробництва ― на 20%; експорту товарів ― удвічі. Розвивалися лише галузі, що працювали на військову промисловість (металургійна, хімічна, виробництво зброї). Внутрішній державний борг збільшився у 12 разів і досяг 7,8 млрд ф. ст., зовнішній борг ― 1,15 млрд ф. ст., з яких 850 млрд ф. ст. або 4 млрд дол. ― це борг перед США. Світова фінансова столиця з м. Лондона перемістилася в м. Нью-Йорк.
За Версальським мирним договором Велика Британія як країна-переможниця отримала значну частину репарації з Німеччини для покриття господарських витрат, збільшила за рахунок Німеччини і Туреччини свої колонії, територія яких досягла 35 млн кв. км, а населення ― близько 450 млн осіб.
Загалом Велика Британія послабила позиції у світовому господарстві та міжнародних економічних зв’язках.
У Франції загальні втрати в ході війни оцінюються в 134 млрд золотих франків. Німеччина окупувала і зруйнувала господарство 10 найрозвиненіших департаментів Франції. За 1914–1918 рр. промислове виробництво скоротилося на 40%, сільськогосподарське ― на третину, експорт ― майже на половину. Пришвидшилася індустріалізація економічно відсталих південних департаментів. Нестача палива та сировини змушувала промисловців інтенсифікувати виробництво шляхом упровадження нових техніки і технологій, раціоналізації виробництва. Країна імпортувала значну частину сільськогосподарської продукції.
Величезні витрати на військові потреби підірвали стабільність французької валюти. Країна перестала відігравати роль світового кредитора, особливо після втрати інвестицій (приблизно 4 млрд дол.), вкладених у Російську імперію. Загальний державний борг у 1920 р. становив 300 млрд франків, з них 62 млрд фр. (7 млрд дол.) ― це зовнішній (США та іншим країнам).
Версальський договір зміцнив позиції французької економіки. Це компенсувало втрати Франції та сприяло піднесенню її економіки.
Для Німеччини економічні наслідки Першої світової війни були найважчими. Витрати становили 150 млрд марок, а нагромаджені за роки війни ресурси ― лише 35 млрд марок. Державний борг збільшився з 5 до 160 млрд марок. У 1918 р. порівняно з 1913 р. обсяги промислового виробництва скоротилися на 43%, сільськогосподарського ― на 35–50%, національне багатство зменшилося удвічі. У 1916 р. почався голод. Скоротилася реальна заробітна плата, робочий день становив 12–14 годин. Було запроваджено загальну трудову повинність, карткову систему, державне кредитування промисловості. Економічне становище держави погіршили умови Версальського договору.
Післявоєнний економічний розвиток країн світу визначався укладенням ряду договорів, що склали Версальсько-Вашингтонську систему, в якій центральне місце становив Версальський договір, підписаний у 1919 р. 27 країнами-переможницями і Німеччиною.
Німеччину зобов’язали сплатити контрибуцію (репараційні виплати) країнам-переможцям у сумі 132 млрд золотих марок. На певний час Велика Британія та Франція позбулись сильного економічного конкурента.
Післявоєнний етап (1918–1923 рр.) характеризується кризовими явищами в економіці, глибина яких залежала від наслідків війни, політико-соціального та економічного розвитку, національних особливостей. Важливу роль відігравали загальні чинники: диспропорція галузевої структури, зменшення виробничих потужностей, конверсійні процеси, обмеженість інвестицій, гіпертрофована система державного регулювання, економічна експансія США тощо.
На етапі стабілізації (1924 р. – жовтень 1929 рр.) зростали темпи економічного розвитку і валові обсяги промисловості та торгівлі, модернізувалися старі та пришвидшено розвивалися нові галузі, зміцнювалися національні валюти. Економічна політика характеризувалася зменшенням втручання держави в економічне та соціальне життя країни.
3.Світова депресія 1929 – 1933 рр. і шляхи виходу з неї
Світова економічна криза 1929–1933 рр. (Велика депресія) почалася з різкого зниження цін на акції на Нью-Йоркській біржі 24 жовтня 1929 р.: їх вартість до березня 1933 р. становила лише 19 млрд дол. (зменшилась у 5 разів), а сума збитків ― 15 млрд дол. За змістом це була циклічна криза перевиробництва. Диспропорції між темпами зростання прибутків підприємств і темпами зростання виробництва (прибутки збільшувалися удвічі швидше) не супроводжувалися зниженням цін на товари і зростанням заробітної плати. Ринок не зміг поглинути зростаючу товарну масу. Почалося скорочення виробництва, що зумовило ланцюгову реакцію: зменшились обсяги кредитних операцій, знизився курс акцій, криза поширилася на банківську, фінансову, промислову та аграрну економіку, охопивши Латинську Америку, Західну Європу, країни Азії та Африки, порушивши міжнародні економічні зв’язки. Проявом економічної кризи 1929–1933 рр. стало масове скорочення виробництва та послуг, розорення і банкрутство, зниження рівня зайнятості та заробітної плати, виникнення безробіття.
Дж.М. Кейнс розкривав причини економічної кризи на основі своєї концепції сукупного попиту. Впродовж останніх п’яти років перед кризою відбувалося нагромадження фондів погашення та амортизаційних відрахувань для підприємств, які не мали потреби поновлювати устаткування. Проте збільшити нові інвестиції, щоб поглинути заощадження, які заможне американське суспільство за умов повної зайнятості може заощаджувати, було неможливо.
Найважчими були наслідки світової кризи 1929–1933 рр. У США валовий національний продукт (ВНП) зменшився на 31%, у країнах Західної Європи валовий суспільний продукт (ВСП) ― на 9–10%. Спостерігаються істотні відмінності між країнами. В Австрії спад становив 22,5%, у Великій Британії ― 18,2%, Німеччині ― 16,1%, Італії ― 3,9%, у Данії ― 2%. Європейські країни рівня ВСП 1929 р. досягли лише в 1935 р.
У державній економічній політиці основними стали методи макроекономічного регулювання. Їх зміст ― поширення одержавлення економіки шляхом державного регулювання і збільшення частки валового національного продукту (ВНП), що розподіляється державою. На визначеному етапі ці заходи сприяли економічному розвитку, підвищенню рівня добробуту народу, збільшення випуску продукції.
Економічна криза 1929–1933 рр. показала, що в умовах монополізації економіки ринковий механізм неспроможний розв’язати внутрішні та зовнішні протиріччя. Одночасно проявилася криза неокласичної економічної теорії, що обґрунтовувала автоматичний характер дії механізму ринкової економіки. Тому виникла необхідність нового підходу до пояснення суті економічних процесів, розробки нової концепції економічної політики держави. Це завдання виконала економічна теорія Джона Мейнарда Кейнса (1883–1946) ― видатного англійського вченого-економіста, політичного і громадського діяча.
Заслугою Дж.М. Кейнса було те, що він один із перших почав розглядати вимушене безробіття, яке має в своїй основі внутрішні, економічні причини. Вчений вказував, що насправді, на практиці підприємці в умовах економічного спаду і скорочення попиту на свої товари віддають перевагу зменшенню обсягів виробництва за даної ціни та скороченню зайнятості, а не зниженню цін та заробітної плати при збереженні попередніх обсягів виробництва та зайнятості. Саме це породжує вимушене безробіття.
Слід зауважити, що Дж.М. Кейнс завжди залишався прихильником ринкової економіки і основних її засад. Тому, виступаючи за проведення активної державної економічної політики, в той же час, негативно ставився до розширення державної власності та будь яких спроб утиску приватної ініціативи, зменшення свободи підприємницької діяльності. Теорія Дж.М. Кейнса ― це збереження ринкових механізмів саморегулювання на мікрорівні і здійснення суспільного, державного регулювання на макрорівні.
Таким чином, Дж.М. Кейнс пришов до висновку, що сучасна система ринкових відносин не є досконалою і саморегульованою, максимально можливу зайнятість і економічне зростання може забезпечити лише державне регулювання. Воно повинно бути скерованим на стимулювання ефективного сукупного попиту.
4.Відновлення системи світогосподарських зв'язків в повоєнні роки
Основою економічної стабілізації країн Західної Європи став план Дж. Маршалла (за ім’ям державного секретаря США Дж. К. Маршалла) ― програма відновлення та розвитку економіки Європи (1948–1951 рр. ).
У червні 1947 р. держсекретар США Дж. Маршалл, виступаючи в Гарвардському університеті, запропонував європейським державам американську програму економічної допомоги у повоєнному відновленні. У квітні 1948 р. Конґрес США ухвалив «Закон про допомогу іноземним державам», що визначав умови двобічних угод, завдання розвитку економіки на «принципах індивідуальної свободи, вільних інститутів і справжньої незалежності», стимулювання американських інвестицій і розширення міжнародної торгівлі, зменшення торгового мита для американських товарів, досягнення міжнародної фінансової стабільності, встановлення справедливих обмінних курсів тощо. Європа розглядалася як єдиний економічний простір, пропонувалося ухвалити міжнародно-правовий договір між країнами. Вони мали бути не пасивним об’єктом американської допомоги, а ініціаторами у виробленні та реалізації плану Маршалла. США з цією метою створили Адміністрацію економічного співробітництва, місія якої діяла в кожній державі.
Учасниками плану Маршалла стали 16 європейських країн (Велика Британія, Франція, Італія, Бельґія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Ірландія, Іспанія, Швеція, Люксембурґ, Австрія, Швейцарія, Портуґалія, Греція, Туреччина), а з грудня 1949 р. ― ФРН. З метою координації діяльності в липні 1947 р. вони створили Комітет Європейського Економічного Співробітництва, реорганізований у 1948 р. на Організацію європейського економічного співробітництва (ОЄЕС).
План Маршалла діяв з квітня 1948 р. до 30 грудня 1951 р. Обсяг американської допомоги країнам ОЄЕС становив 17 млрд дол. (у цінах 1990 р. ― 102 млрд дол.). З них 4 млрд дол. асиґнували протягом перших 15 місяців. Допомогу надавали: а) безвідсотковими товарними позиками та дотаціями, склад яких визначали США; б) звичайними позиками під низькі відсотки; в) у вигляді доларової «зумовленої допомоги» в обмін на національну валюту за офіційним курсом. Так, дотаціями вважали постачання предметів життєвої необхідності. Постачання промислового обладнання фінансували за рахунок позичок міжнародного банку, а сировини, сільськогосподарських машин, запасних частин тощо ― під ґарантії американського уряду через експортно-імпортний банк США. Майже 70% допомоги становили продовольство, паливо, добрива.
Допомогу розподіляли між країнами не за потребами в інвестиціях, а відповідно до стану платіжного балансу щодо доларової зони. Товарами розпоряджались уряди держав. Гроші, отримані від продажу, надходили в національний банк країни на спеціальний рахунок (так звані еквівалентні фонди). Країнам-учасницям належало 95% коштів цих фондів. За контролювання Адміністрації економічного співробітництва їх витрачали на зменшення дефіциту бюджету, розвиток торгівлі, виробництво металу, цементу, промислового обладнання, калійних добрив тощо. Частина коштів йшла на оплату сировини, котру США вивозили.
Все-таки значення допомоги згідно з планом Маршалла для різних країн не було однаковим. Німеччина, Велика Британія, Франція та Італія отримали 2/3 усіх коштів. Радянський Союз відмовився від допомоги, оскільки США не прийняли його вимог щодо самостійного визначення кожною країною обсягу допомоги та її форми; розмежування держав на країни-союзники, що зберігали нейтралітет, і колишніх супротивників; вирішення проблеми репарації Німеччини. Історики та економісти неоднозначно оцінюють позицію СРСР щодо плану Маршалла. Безперечно, його реалізація була б конструктивним підходом до розв’язання повоєнних господарських проблем. Однак поширеним є твердження, що американська допомога в умовах боротьби з комунізмом, що вже розпочалася, була спланована так, щоб поставити СРСР в такі умови, коли він змушений буде відмовитися від участі в плані Маршалла.
Програму відбудови Європи було виконано. На початку 1950-х рр. досягнуто довоєнного промислового рівня. Еквівалентні фонди доповнили внутрішні ресурси капіталів країн-учасниць, які отримали додаткових товарів і послуг на 3–4% від свого національного доходу. Посилився державний контроль економіки. Стабілізувалася система міжнародних розрахунків. Створення ОЄЕС стало імпульсом до європейської інтеграції. В 1950 р. її члени з метою відновлення конвертованості валют утворили Європейський платіжний союз, ухвалили Кодекс лібералізації торгівлі, що знизив кількісні обмеження імпорту.
5.Міжнародна економічна система другої половини 20- початку 21 століття.
Із 50-х рр. 20 ст. процес інтернаціоналізації характеризують такі аспекти.
Зменшилося значення міжнародної торгівлі як головної форми інтернаціоналізації впродовж багатьох років, Процес інтернаціоналізації почав переміщатися зі сфери обігу у сферу матеріального виробництва.
Комплексна інтернаціоналізація виробництва поширилася на всі країни світу, галузі матеріального і нематеріального виробництва. Завдяки інтернаціоналізації вирішувалося питання вузькості внутрішніх ринків і нестачі ресурсів. Об’єктивною основою інтернаціоналізації виробництва залишалося поглиблення міжнародного поділу праці. Якщо у першій половині XX ст. переважала міжгалузева спеціалізація, то з початком сучасної науково-технічної революції (СНТР) важливого значення набула внутрігалузева спеціалізація: предметна, подетальна, з технічних досліджень. Розвивалися такі форми кооперації як підрядна, спільне виробництво, спільні підприємства.
Збільшилися масштаби транснаціоналізації та роль транснаціональних компаній (ТНК). Обсяг міжнародних внутрішньокорпоративних поставок транснаціональних компаній і міжнародних монополій перевищував 30% товарообороту на світовому ринку;
Зросло значення міжнародного обміну послугами та руху капіталів, міжнародного науково-технічного співробітництва. Почала формуватися світова інфраструктура — комплекс галузей, що обслуговували світові економічні відносини (транспортна система, мережа інформаційних комунікацій тощо).
Процес інтернаціоналізації сприяв розширенню і формуванню нового змісту форм міжнародних економічних відносин: міжнародної торгівлі, вивозу капіталу, міжнародної міґрації робочої сили, міжнародних валютних відносин.
Розвиток світового господарства відбувався в умовах сучасної науково-технічної революції (СНТР). Її основні ознаки:
· пришвидшення та зростання ефективності науково-технічного прогресу;
· перетворення науки на безпосередню продуктивну силу, зростання значення фундаментальних досліджень. Початок нового етапу суспільного поділу праці, пов’язаного з перетворенням науки в самостійну галузь економіки; створення наукових і проектних інститутів, дослідних центрів;
· охоплення СНТР усіх сфер економіки, розвиток нових галузей на основі наукових досягнень (так званих наукомістких галузей). Якісна зміна всіх елементів продуктивних сил;
· створення нових видів енергії та штучних матеріалів зі заданими властивостями;
· зміна характеру та змісту праці, зростання значення творчих і контролюючих елементів. Підвищення рівня загальної та спеціальної освіти, формування інтелектуального розвитку суспільства як важливої умови економічного зростання;
· зростання соціального та економічного значення інформаційної діяльності;
· значне зростання суспільного прогресу, інтернаціоналізації та інтеграції економіки, виникнення глобальних економічних і соціальних проблем. Формування народногосподарських комплексів.
Основні напрями сучасної науково-технічної революції:
· збільшення частки видатків у національному доході на фінансування наукових досліджень і експериментально-конструкторських розробок (НДЕКР) або науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР);
· комплексна автоматизація (використання верстатів із числовим програмним управлінням, електронно-обчислювальних машин, автоматів і роботів) виробництва, інфраструктурної діяльності, побуту. Розвиток галузей із виробництва засобів автоматизації;
· нові тенденції в галузі машинобудування: виділення трьох підгалузей (загального машинобудування, що охоплює верстатобудування; електротехнічної; транспортної); поява нових галузей, зокрема, електронної, радіоелектронної, космічної тощо;
· швидкий розвиток хімічної промисловості, виробництво штучних матеріалів (хімізація економіки);
· створення на основі фундаментальних відкриттів нових технологій ― лазерної, плазмової тощо. Зародження інформаційної революції;
· впровадження досягнень СНТР у сільському господарстві: перехід до масової механізації, хімізації, електрифікації, використання мікробіології та генної інженерії для вдосконалення сільськогосподарських технологій;
· освоєння космічного простору і виникнення космології.
Під впливом сучасної науково-технічної революції (СНТР) завершилася індустріалізація в усіх сферах господарства, в індустріально-розвинених країнах формувалися ознаки нової постіндустріальної економіки.
6.Місце України в системі сучасних світогосподарських зв'язків
Сучасний етап розвитку економіки України в системі світогосподарських зв'язків відбувається за надзвичайно складних умов як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Незважаючи на появу ознак економічної стабілізації у світі, зокрема послаблення ризиків різкого зниження світового ВВП, припинення падіння міжнародної торгівлі, зовнішній попит з боку країн - торговельних партнерів України залишається досить низьким.
Розвиток економіки України як складової світової економіки передбачає насамперед участь у міжнародних економічних відносинах на світовому ринку товарів і послуг, у міжнародній міграції капіталу, технологій та інновацій, робочої сили, а також співпрацю з міждержавними регіональними економічними об'єднаннями та міжнародними економічними організаціями з конкретних питань функціонування світового господарства (СОТ, МВФ, Світовим банком, ЄБРР тощо).
Україна на світовому ринку товарів і послуг. Звуження світового попиту, низькі ціни на товарних ринках, загострення конкуренції та підвищення протекціонізму зумовили скорочення обсягів українського експорту. Внаслідок різкого падіння світових цін найбільшого скорочення зазнали галузі, зорієнтовані на експорт сировинної продукції, а саме металургія, хімічна промисловість, виробництво мінеральних продуктів.
Водночас відбулося суттєве звуження внутрішнього попиту та подорожчання імпорту (внаслідок знецінення національної грошової одиниці стосовно долара США), що призвело до скорочення обсягів імпорту.
Негативним чинником розвитку зовнішньої торгівлі України є низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг внаслідок їх високої собівартості, недосконалості механізмів державного регулювання, нерозвиненості ринкової інфраструктури підтримки експорту. Саме тому ключові завдання зовнішньоекономічної політики полягають у розвитку наукомістких галузей економіки, створенні конкурентоспроможних транснаціональних корпорацій, мінімізації критичної залежності від окремих країн, забезпеченні збалансованості експорту та імпорту.
Україна у міжнародній міграції капіталу, технологій та інновацій, робочої сили. Скорочення припливу іноземних інвестицій в Україну зумовлене насамперед несприятливими умовами інвестування: політичною та економічною невизначеністю, зростанням недовіри іноземних інвесторів, зниженням дохідності вітчизняного виробництва. Найбільшим реципієнтом прямих іноземних інвестицій залишається вітчизняний фінансовий сектор.
Одне з ключових завдань цивілізаційної перспективи України полягає в обґрунтованій та послідовній орієнтації країни на залучення до процесів техноглобалізму - світового тренду інтернаціоналізації створення, освоєння, використання (як виробничого, так і комерційного), передачі й розповсюдження інновацій та технологій. Основне місце в комерційному трансфері (передачі) технологій належить опосередкованій торговельними угодами й контрактами купівлі-продажу уречевлених технологій (засобів виробництва і предметів споживання), які є об'єктами світового ринку товарів і послуг.
Одним із важливих елементів глобалізованого світового простору є міжнародний ринок праці, який з його уніфікованою шкалою критеріїв щодо якості трудових ресурсів, розвитком нових форм зайнятості, гнучкістю і надзвичайною мобільністю робочої сили об'єднує понад 1,3 млрд працездатного населення світу. Україна не залишається осторонь міграційних процесів, які характеризуються як диверсифікованістю, так і зміною інтенсивності міграційних потоків.
Співпраця України з міждержавними регіональними економічними об'єднаннями та міжнародними економічними організаціями. Визначений Україною головний пріоритетний напрям розвитку - інтеграція у Європейський Союз - не виключає необхідності дотримання стратегічного балансу між ЄС та іншими можливими векторами зовнішньоекономічного розвитку.
Україна бере активну участь у діяльності економічних організацій системи ООН: Організації ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Європейської економічної комісії ООН, у Програмі розвитку ООН (ПРООН).
Україна є органічною складовою сучасного світового господарства, системи міжнародного поділу праці, що дає їй змогу використовувати додаткові можливості і ресурси для поглиблення системних ринкових реформ, надання їм цілісного, збалансованого та завершеного характеру. Водночас це сприятиме забезпеченню необхідних темпів економічного зростання, здійсненню структурних зрушень в економіці, створенню сучасної ринкової інфраструктури, підвищенню ефективності експортно-імпортних операцій, а також збільшенню внеску зовнішньоекономічного комплексу у приріст валового національного продукту України.
Перелік питань для самоконтролю
1. Велика депресія 1929 – 1933 років
2. Назвіть міжнародні інтеграційні організації та об’єднання, членом яких є Україна
3. Наслідки приєднання до інтеграційних об’єднань
4. Пріоритетні напрямки інтеграції національної економіки до сучасного світового господарства
Рекомендовані літературні джерела:
Базова : [2,3,7 ]
Допоміжна: [4,6]
Інформаційні ресурси в Інтернеті: [2,4]
Міжнародні видання: [2,5,7]
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Базова:
1. Алексєєва Т. І. Міжнародна торгівля : навч. посіб. / Алексєєва Т.І. ; М-во освіти і науки України, Харк. нац. екон. ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2013. — 250 с.
2. Антофій Н. М. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / Антофій Н. М., Булюк О. В., Фомішин С. В. ; за ред. проф. Фомішина С. В. - Херсон : Олді-плюс, 2015. - 350 с.
3. Бугас В. В. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. для студентів усіх форм навчання ф-ту економіки та бізнесу / В. В. Бугас, В. С. Кудлай, В. В. Бугас ; Київ. нац. ун-т технологій та дизайну. - Київ : КНУТД, 2014. - 94 с. : іл. - Бібліогр.: с. 37-38.
4. Герасимчук В. Г. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / В. Г. Герасимчук, С. В. Войтко. - К. : Знання, 2011. - 302 с
5. Дахно І. І. Міжнародна торгівля : [навч. посіб. для студентів ВНЗ] / І. І. Дахно. — Вид. 2-ге, допов. — Київ : Центр учб. літ., 2014. — 292 с.
6. Зеркалов Д. В. Безопасность международной торговли : справочник / Д. В. Зеркалов. — Киев : Дакор : КНТ, 2015. — 451 с.
7. Зеркалов Д. В. Транспортное обеспечение международной торговли : справочник / Д.В.Зеркалов. — К. : Дакор : КНТ, 2014. — 627 с.
8. Копачинська І.Г. Навчальний посібник для самостійної роботи студентів з курсу "Міжнародна економіка" [Текст] / Копачинська І. Г. ; Нац. ун-т кораблебудування ім. адмірала Макарова, Ін-т післядиплом. освіти . - Миколаїв : Вид-во НУК, 2012. - 268 с.
9. Крилова Н. В. Міжнародна торгівля [Текст] : навч. посіб. / Н. В. Крилова. - К. : Знання, 2013. - 365 с.
10. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економіка [Текст] : підручник / Д. Лук'яненко, А. Поручник, Я. Столярчук ; Держ. ВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". - Київ : КНЕУ, 2014. - 762 с
11. Мельник Т. М. Міжнародна торгівля товарами в умовах глобальної конкуренції [Текст] : моногр. / Т. М. Мельник ; Київський національний торговельно економічний ун-т. - К. : КНТЕУ, 2015. - 395 с
12. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / А. Г. Бабенко [та ін.] ; Дніпропетр. держ. фінанс. акад. - Дніпропетровськ : Дніпропетр. держ. фінанс. акад., 2013. - 308 с.
13. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / Білоцерківець В. В. [та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. О. Задої та д-ра екон. наук, проф. В. М. Тарасевича ; Дніпропетр. ун-т економіки та права. - Д. : Вид-во ДУЕП, 2010. - 339 с.
14. Міжнародна економіка [Текст] : підруч. для студентів ВНЗ : [в 2 ч.] / за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. А. А. Мазаракі ; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - Київ : КНТЕУ, 2014.
15. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / Макогон Ю. В. [та ін.] ; Донец. нац. ун-т, Донец. ін-т залізн. трансп. Укр. держ. акад. залізн. трансп. - Донецьк : Донбас, 2012. - 276 с.
16. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. / О. В. Носова [та ін.] ; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. О. В. Носової ; Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. - Х. : ХДУХТ, 2010. - 322 с.
17. Міжнародна торгівля : навч. посіб. у тестах для студ. ден. та заоч. форм навчання спец. 6.030403, 7.050108, 6.050108 / Укоопспілка, Львів. комерц. акад. ; [уклад.: Семів С. Р., Бабець І. Г., Макар Н. М.]. — Львів : Вид-во Львів. комерц. акад., 2012. — 331 с.
18. Миценко І.М. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. для студентів ВНЗ / І. М. Миценко, Н. В. Стежко ; Кіровогр. нац. техн. ун-т. - Кіровоград : КНТУ : Поліграф-Сервіс, 2013. - 639 с.
19. Стратегії та тактики міжнародних торговельно-економічних переговорів: міжпредм. комплекс. тренінг зі спец. 8103 магістер. прогр. "Міжнародна торгівля" / Т. М. Циганкова [та ін.] ; Держ. вищ. навч. закл. "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". - К. : КНЕУ, 2011. - 213 с.
20. Ножовнік О. М. Міжнародна торгівля, оподаткування та страхування для бізнесу: огляд ключових проблем [Текст] : навч. посіб. з англ. мови проф. спілкування для студ. напряму підготов."Міжнародна економіка" / Олег Ножовнік ; ВНЗ "Ун-т економіки та права "КРОК". - К. : [б. в.], 2013. - 326 с.
21. Основы международной торговли : пособие для начинающих экспортеров / Севостьяненко Э. З., Перепелица Г. В., Перепелица В. И., Чевичалов Е. В. — Краматорск : Контраст, 2015. — 130 с.
22. Шевченко О.О. Міжнародна економіка [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. О. Шевченко ; Донбас. держ. машинобуд. акад. (ДДМА). - Краматорськ : ДДМА, 2012. - 375 с. :
23. Яковлєв Ю.П. Міжнародна торгівля. Практикум: навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. – К.: Кондор, 2014. – 380с.
Допоміжна:
1. Васюренко В.О. Міжнародна економіка [Текст] : конспект лекцій / Васюренко В. О. ; Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : Вид. ХНЕУ, 2011. - 86 с.
2. Гавриш О. А. Економіка зарубіжних країн [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навчаються за освіт.-проф. прогр. бакалавра з напряму підготов. "Міжнародна економіка" / О. А. Гавриш, В. І. Кривда, С. В. Нараєвський ; Нац. техн. ун-т України "Київ. політехн. ін-т". - К. : НТУУ "КПІ", 2011. - 489 с.
3. Міжнародна економічна діяльність України [Текст] : метод. вказівки до самост. роботи та модул. контролю знань для студ. напряму підготов. 6.030503 "Міжнародна економіка" заоч. форми навчання / Нац. техн. ун-т України "Київ. політехн. ін-т" ; [уклад. Сакалош Т. В. ; відп. ред. В. Г. Герасимчук]. - К. : НТУУ "КПІ", 2011. - 40 с.
4. Колесник І. А. Міжнародні валютно-кредитні відносини [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навчаються за освіт.-проф. програмою бакалавра з напряму підготов. "Міжнародна економіка" / І. А. Колесник, М. О. Александрова. - К. : ДКС центр, 2011. - 203 с.
5. Мазаракі А. А. Регуляторна політика у сфері зовнішньої торгівлі / А. А. Мазаракі, Т. М. Мельник ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. — К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2010. — 469 с.
6. Минкова К. В. Международная многосторонняя торговля: от античности до ВТО [Текст] : [монография] / К. В. Минкова ; Санкт-Петербургский гос. ун-т. - СПб. : Издательство С.-Петербургского ун-та, 2016. - 311 с.
7. Структурні зміни та регулювання ринків в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі України : наук. доп. / [Осташко Т. О. та ін.] ; за ред. Т. О. Осташко ; НАН України, ДУ ”Ін-т економіки та прогнозування НАН України”. — Київ : ДУ ”Ін-т економіки та прогнозування НАН України”, 2015. — 93 с.
8. Структурна переорієнтація зовнішньої торгівлі у системі факторів економічного зростання / [А. А. Мазаракі та ін.] ; за заг. ред. А. А. Мазаракі ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. — К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2011. — 651 с.
9. Клименко, І. В. Три роки членства у СОТ: тенденції зовнішньої торгівлі України у посткризовий період : аналіт. доп. / [Клименко І. В., Федірко О. А., Ус І. В.] ; Нац. ін-т стратег. дослідж. — К. : НІСД, 2011. — 117 с.
10. Тіньова міжнародна торгівля: макроекономічна теорія та фіскальні наслідки для України / [Вдовиченко А. М. та ін. ; за заг. ред. Д. М. Серебрянського] ; М-во доходів і зборів України, Нац. ун-т держ. податк. служби України, НДІ фін. права. — К. : Алерта, 2014. — 200 с.
11. Юшина С. І. Державне регулювання зовнішньої торгівлі в Україні / С.І.Юшина ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. — К., 2016. — 147 c.
12. Циганкова Т.М. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ. - К.: КНЕУ, 2013.- 660с.
13. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.М. Міжнародна торгівля: Навч.-метод. посібник для сам ост. вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2014.- 256с.
Інформаційні ресурси в Інтернеті:
1. Офіційний сайт МВФ. – Режим доступу: http://www.imf.org/external/russian/index.htm
2. Офіційний сайт ЮНКТАД. – Режим доступу: http://unctad.org/en/Pages/Home.aspx
3. Офіційний сайт Світової організації торгівлі. – Режим доступу: http://rada.minrd.gov.ua/
4. Офіційний сайт Всесвітньої митної організації. – Режим доступу: http://www.wcoomd.org/
5. Офіційний сайт Кабінету міністрів України. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/
6. Офіційний сайт Верховної ради України. – Режим доступу: http://rada.gov.ua/
7. Офіційний сайт Державної фіскальної служби України. – Режим доступу: http://sfs.gov.ua/
8. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку та торгівлі. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/
9. Офіційний сайт Національного банку України. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/index
10. Офіційний сайт Антимонопольного комітету України – Режим доступу: http://www.amc.gov.ua/amku/control/main/uk/index
11. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
12. Електронний ресурс «Державна підтримка українського експорту». – Режим доступу: http://www.ukrexport.gov.ua/
13. Національна бібліотека України імені В. И. Вернадського - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.
14. Національна парламентська бібліотека - Режим доступу: http://nplu.org/
Міжнародні видання:
1. Berta Esperanza Hernández-TruyolStephen J. Powell Just Trade: A New Covenant Linking Trade and Human Rights - New York University Press, 2017
2. Edward D. MansfieldHelen V. Milner Votes, Vetoes, and the Political Economy of International Trade Agreements - Princeton University Press, 2016
3. Gary P. Sampson The WTO and Sustainable Development - United Nations University Press, 2015
4. Ian GoldinKenneth Reinert Globalization for Development: Trade, Finance, Aid, Migration, and Policy - World Bank, 2016 (Revised edition)
5. International accounting and reporting issues: 2013 review [Text] : rep. by the secretariat of the UN conf. on trade and development / UN conf. on trade and development. - New York ; Geneva : United Nations, 2014. - XI, 230 p.
6. Keith R. Brown Buying into Fair Trade: Culture, Morality, and Consumption - New York University Press, 2014
7. Michael Pettis The Great Rebalancing: Trade, Conflict, and the Perilous Road Ahead for the World Economy - Princeton University Press, 2013
8. Michala Meiselles International Commercial Agreements: An Edinburgh Law Guide - Edinburgh University Press, 2015
9. Ronald FindlayKevin H. O'Rourke Power and Plenty: Trade, War, and the World Economy in the Second Millennium - Princeton University Press, 2007
10. Sarah LyonMark Moberg Fair Trade and Social Justice: Global Ethnographies - New York University Press, 2016
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 361; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!