Обробка та аналіз результатів спостереження.



Ефективність ландшафтного моніторингу залежить від рівня оцінювання зібраної інформації.

Об’єктом оцінювання виступають змінені людиною геокомплекси різних рангів, предметом – антропогенні модифікації, суб’єктом – корінні ПТК. Мета оцінювання – визначення ступеня трансформованості природних територіальних одиниць та здатності їх виконувати соціально-економічні функції. Критеріями оцінювання можуть бути як бальні .шкали, так і оціночні класифікації. В основі оцінки ПТК лежить складання і аналіз ландшафтно-оцінних карт, які створюються на базі ландшафтних карт і оціночних класифікацій.

Антропогенні модифікації ПТК, як правило, обумовлені й пов’язані з конкретними антропогенними процесами – луківництвом, осушенням, рільництвом і т.д. У зв’язку з цим виділяється п’ять основних видів модифікацій:

- мікрокліматична – вирубування лісу, заміна деревної рослинності трав’яною в процесі луківництва зумовили зміну рослинного і тваринного світу та мікроклімату;

- біоводно-мікрокліматична – луківництво, яке супроводжується осушенням чи зрошенням, приводить до значно глибших змін ПТК (біоти, мікроклімату і водного режиму);

- біогрунтово-мікрокліматична – в результаті рільництва, зміни грунтового покриву ступінь трансформації ПТК ще більше посилюється;

- біогрунтово-водно-мікрокліматична – рільництво з осушенням чи зрошенням відкритим або закритим дренажем зумовлює зміну біоти, грунту, водного режиму і мікроклімату;

- біоліто-грунтово-водно-мікрокліматична – в результаті будівництва сіл, міст, доріг антропогенні зміни охоплюють усі природні компоненти, в тому числі й літогенну основу ПТК.

Виходячи із закону нерівнозначності взаємодіючих факторів, кожну антропогенну модифікацію можна оцінити різною кількістю умовних балів, залежно від того, які компоненти геокомплексу зазнали змін. Як еталонну одиницю площі, зручну для розрахунків і порівняння, доцільно взяти один процент площі ПТК. Відповідно, один процент площі геокомплексу, представлений найслабшою біомікрокліматичною модифікацією, буде оцінюватись в І бал, сильніша біоводно-мікрокліматична модифікація – у 2 бали і т.д. Якщо одновидова, гомогенна модифікація займає всю площу ПТК, то, помноживши ціну одного процента площі на 100, можна отримати показник модифікації комплексу в цілому.

Завершальною ланкою етапу обробки й аналізу моніторингрвої інформації є прогноз можливих змін та станів ПТК Прогноз антропогенних станів ПТК слід розглядати як один з аспектів загального фізико-географічного прогнозу.

Ландшафтно-моніторингове картографування.

Важлива роль у ландшафтних дослідженнях належить картографічному методу, який забезпечує наочне відображення особливостей просторової і часової організації та стану ландшафтів. Картографічна модель конкретної території в цілісній, зручній для сприйняття формі відображає суттєві властивості її природних територіальних одиниць, створює можливості для їх порівняння і оцінювання, виступає основою прогнозу і розробки рекомендацій з раціонального використання природних систем. Тому належна організація моніторингу, в тому числі ландшафтного, неможлива без застосування карт.

Ландшафтний моніторинг передбачає створення спеціальних ландшафтно-моніторингових карт, які являють собою специфічні прикладні оцінні ландшафтні карти, що відображають стан геокомплексів, особливості процесів їх розвитку та динаміки. Залежно від цільового призначення і змісту розрізняють основні „універсальні”, допоміжні і оперативні ландшафтно-моніторингові карти. Основна моніторингова карта містить детальну інформацію про стан ПТК, кількісну та якісну його оцінку, елементи прогнозу, дані про джерела антропогенного впливу, а також розміщення стаціонарних пунктів і маршрутів спостереження та контролю. Допоміжні моніторингові карти відображають диференціацію властивостей природних компонентів, що мають важливе значення в процесі контролю (карта зміни водного режиму ПТК під впливом дренажу; карти ареалів техногенного забруднення геокомплексів у зоні впливу промислових підприємств та ін.). Важливе значення мають і оперативні карти добового, декадного, місячного і сезонного стану ПТК, що відображають зміну їх антропогенних модифікацій і динамічних станів або основних характеристик цих станів у межах річного циклу.

Повторне картографування є самостійною формою контролю стану геокомплексів, яка може застосовуватись на різних рівнях ландшафтної диференціації досліджуваної території.


Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 364; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!