Тема 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ
Тема 1. ПОНЯТТЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ
Для управління природними ресурсами необхідні дані про їх кількість, обсяги використання, здатність до самовідновлення, стійкість до впливу зовнішніх чинників, тобто на всіх ієрархічних управлінських рівнях необхідна інформація щодо територіального розміщення ресурсів, сукупності показників їх кількісного і якісного стану, особливостей відтворення і стійкості, впливу якості довкілля на життєдіяльність і здоров’я населення. Формою одержання такої інформації є комплексний моніторинг. Оптимізувати будь-яку систему, явище чи процес можна лише за умови обгрунтованого управління ними; постійного стеження за тим, чи вони набувають бажаних (оптимізованих) рис. Без моніторингу управління природними ресурсами і оцінка наслідків вжитих управлінських рішень неможливі.
Моніторинг – це система повторних спостережень одного і більше елементів оточуючого природного середовища у просторі і часі з певними цілями і згідно з попередньо підготованою програмою [Израэль, 1974]. Перші пропозиції з приводу такої системи були розроблені експертами спеціальної комісії наукового комітету з проблем оточуючого середовища (СКОПЕ) у 1971р. перед проведенням конференції ООН з навколишнього середовища (Стокгольм, 1972р.).
У системі моніторингу антропогенних змін природного середовища виділяються три взаємопов’язані частини (складові): 1) контроль стану та факторів його формування (збирання, обробка, зберігання, формування бази даних і передавання інформації); 2) аналіз і оцінювання фактичного стану та його динамічних тенденцій; 3) прогнозування змін та розробка управлінських рішень. У разі екологічного (геосистемного) моніторингу об’єктом оцінювання та прогнозу є стан природного середовища.
|
|
|
Залежно від розмірів охопленої моніторингом території розрізняють три його типи:
· глобальний – спостереження проводяться в межах всієї планети;
· регіональний – спостереження проводяться в межах окремої країни, окремого регіону (Карпати, Полісся, Лісостеп) або на рівні області;
· локальний – спостереження проводяться навколо промислового об’єкта.
До типів моніторингу відносяться також екологічний моніторинг – комплексна інформаційна система, що забезпечує регулярний (із заданою періодичністю) контроль за станом і динамікою компонентів довкілля (атмосферне повітря, земля, грунти, вода, біоресурси – ліс, луки, агроценози, тваринний світ, мікроорганізми, мохи, лишайники), оцінку змін і прогнозування можливих змін, обгрунтування і прийняття управлінських рішень з метою своєчасного попередження виникнення і розвитку негативних процесів і тенденцій для збереження природно-ресурсного потенціалу, забезпечення стійкості екосистем, соціального-економічного розвитку суспільства.
|
|
|
Основними завданнями моніторингу довкілля є одержання інформації про: 1) кількість і обсяги використання природних ресурсів різними користувачами (кадастрова оцінка); 2) стан природних ресурсів, їх роль і функціональну взаємодію в ландшафтах; 3) природні і антропогенні процеси та фактори, що впливають на стан природних ресурсів; 4) об’єми викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля; 5) рівні забруднення компонентів ландшафтів і продукції.
Виділяються такі види моніторингу:
· фоновий;
· біологічний (біосферний);
· господарський.
Найбільш універсальним підходом до визначення структури системи моніторингу є його поділ на блоки “Природні ресурси та складові частини природи”, “Спостереження”, “Оцінка фактичного стану”, “Прогноз стану”, “Оцінка стану, який прогнозується”, “Управлінські рішення.
Блоки “Спостереження” та “Прогноз стану” тісно пов’язані між собою, так як прогноз стану компонентів довкілля можливий лише за наявності достатньої кількості репрезентативної інформації про їх фактичний стан (прямий зв’язок). З другого боку, направленість і достовірність прогнозу визначають структуру та склад (густоту) мережі пунктів спостереження за станом довкілля (зворотний зв’язок).
|
|
|
Одержані в результаті спостережень дані повинні оцінюватись за допомогою відповідних критеріїв і нормативів пов’язаних як із забрудненням довкілля (гранично-допустимі концентрації), так і з загрозою здоров’ю людини, загрозою стихійних явищ (повені, затоплення територій) та негативних геодинамічних процесів (зсуви, селі, ерозія, руйнування берегів рік). При проведенні оцінки стану компонентів довкілля важливе значення мають рівні допустимих навантажень (гранично-допустимі викиди і скиди забруднюючих речовин, допустимі обсяги використання природних ресурсів), перевищення яких веде до деградації природних екосистем, створює небезпеку життєдіяльності людини.
Важливою складовою частиною системи моніторингу є блок „Інформаційні системи” (геоінформаційні системи – ГІС). Інформація про існуючий стан навколишнього середовища та тенденції його змін є основою розробки заходів щодо раціонального використання, відтворення та збереження природних ресурсів і формування безпечного для проживання людини середовища, а також прийняття обгрунтованих управлінських рішень при плануванні як регіонального розвитку, так і розвитку окремих галузей економіки.
|
|
|
На основі моніторингових досліджень формується „обличчя” території проводиться її зонування, дається обгрунтування організації території, оптимальної структури угідь та їх пріоритетного використання, а також необхідних елементів грунтоводоохоронної інфраструктури.
Система спостереження за станом компонентів довкілля та змінами у біосфері, викликаних причинами антропогенного і природного характеру повинна включати:
· спостереження за джерелами антропогенного впливу та забруднення – об’єми і склад викидів і скидів із усіх джерел забруднення, кількість і розміщення відходів;
· спостереження за станом середовища – геофізичні, геохімічні дані, дані про рівні і характер забруднення компонентів довкілля;
· спостереження за реакцією біоти на різноманітні природні і антропогенні впливи (навантаження), а також за зміною стану компонентів природного середовища (ландшафтів);
· спостереження за реакцією великих систем (зміна погоди, клімату і біосфери в цілому) на комплекс впливів та зміни стану природного середовища.
Система спостережень може будуватись на основі точкових замірів на станціях (включаючи дистанційні спостереження) або на основі площадних зйомок (на пунктах постійного спостереження, спеціальних постійних геоекологічних полігонах), розміщених на території у певному порядку із врахуванням ландшафтного районування, басейнів рік, умов вологомасопереносу, інтенсивності антропогенних (техногенних) навантажень.
При аналізі одержаних результатів спостережень необхідно виділити зміни стану середовища і реакцію біоти, які відбуваються внаслідок впливу природних і антропогенних факторів. Для цього особливо важливо знати початковий стан середовища до суттєвого втручання людини.
Такий початковий стан можна частково відновити за результатами довготривалих спостережень (дані спостережень за кліматичними параметрами на метеостанціях, гідрологічних постах на річках, матеріали періодичних обстежень грунтів і лісовпорядкування, результати вивчення здоров’я населення та інші), а також за результатами аналізу хімічного складу донних відкладів, кілець деревини, лишайників. Важлива роль при організації і проведені моніторингу належить заповідним об’єктам на території яких повинен здійснюватися „фоновий” моніторинг, який є базовою основою при оцінці напрямків та глибини змін природних компонентів в умовах техногенезу.
При оцінці тенденцій змін, які відбувались і відбуваються у природних екосистемах необхідно встановити наявність ризиків (загрозливості) їх стану, виявити фактори, що обумовлюють погіршення стану, визначити заходи і обгрунтувати управлінські рішення, спрямовані на усунення загрози і нормалізування положення або на використання природних ресурсів при якому не погіршується екологічна ситуація.
Важливою умовою при прийнятті рішень є врахування принципу природності, згідно з яким технічні (“жорсткі”) системи управління природою (природно-ресурсним потенціалом) з часом вимагають все більших затрат, аж до нераціональності (недоцільності) їх, і тому „м’які” форми управління, побудовані на основі ходу природних процесів завжди ефективніші.
Встановлення ступеня антропогенних змін компонентів природного середовища та обгрунтування шляхів поліпшення екологічної ситуації неможливе без розгляду в системі моніторингу природно-територіальних комплексів (ландшафтів), оскільки надходження, перерозподіл і міграція (вертикальна, горизонтальна) речовин (у т.ч. і забруднюючих) та енергії, зміни структури і функцій відбуваються у природних тілах (об’єктах природи) ландшафтів. Саме ландшафти є середовищем проживання і господарювання, від їх стійкості і функціонування залежить безпека життєдіяльності людини.
Вирішити це питання можна лише шляхом створення системи ландшафтного і ландшафтно-геохімічного моніторингу, та забезпечення на основі результатів моніторингу оптимізації ландшафтів (геосистем).
Спільною особливістю різних видів втручання людини у структурно-функціональні особливості як природних екосистем, так і геосистем, у тому числі і при їх оптимізації, є необхідність відповіді на питання: що робити, з якою метою і як робити? У всіх випадках необхідне постійне стеження за кожним етапом втручання людини у природні процеси, оцінка ефекту втручання і коригування одержаного впливу. Тобто оптимізація ландшафту як засіб управління виходить на зв’язок з моніторингом і без нього існувати не може.
Таким чином, вихідним принципом створення системи моніторингу повинен бути принцип системності (комплексності), суть якого полягає в охопленні спостереженнями як окремих компонентів природи, так і багатокомпонентних природно-територіальних комплексів (ландшафтів, геосистем).
Тема 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ
В УКРАЇНІ
Правовою основою організації моніторингу довкілля в Україні є:
- Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 22), "Про охорону атмосферного повітря" (ст. 32), "Про тваринний світ" (ст. 55), "Про рослинний світ" (ст. 39), "Про охорону земель" (ст. 54), "Про відходи" (ст. 29 ), "Про екологічну мережу" (ст. 20), "Про питну воду та питне водопостачання" (ст.39),
- Кодекси України: Водний кодекс України (ст. 21), Лісовий кодекс України (ст. 28), Земельний кодекс України, інші законодавчі акти у сфері охорони довкілля та природокористування, Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60.
Суб'єкти державної системи моніторингу довкілля – міністерства та відомства, їх територіальні органи, на які покладається здійснення функцій з державного моніторингу довкілля.
Суб'єкти регіональної системи моніторингу довкілля – установи, організації, заклади, на які згідно з положенням про систему моніторингу довкілля покладаються функції з ведення моніторингу у межах території означеного регіону.
Об'єкти моніторингу довкілля – компоненти навколишнього природного середовища та фактори впливу на нього, щодо яких здійснюється моніторинг.
Інформаційні ресурси – документи і масиви документів, основні і допоміжні масиви даних (бази даних), що зберігаються в інформаційних системах.
Мікромоніторинг має локальну направленість і забезпечує інформаційну підтримку управлінських рішень, що приймаються на локальному рівні (підприємство, промислова зона, окрема територія, місто). На цьому рівні здійснюється збір інформації про ситуацію в регіоні (екологічної і економічної) за допомогою різноманітних засобів збору і обробки інформації.
Макромоніторинг проводиться на загальнодержавному рівні і призначений для узагальнення даних, які надходять від систем мікромоніторингу, з метою вироблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.
Відповідно до “Положення про державну систему моніторингу довкілля”, затвердженого Постановою КМУ № 391 від 30 березня 1998 р. суб’єктами моніторингу є:
· Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його територіальні органи
· Міністерство охорони здоров’я України
· Міністерство аграрної політики України
· Державний комітет земельних ресурсів України
· Державний комітет України по водному господарству
· Державний комітет лісового господарства України
· Державний комітет по геології і використанню надр
Організаційна інтеграція суб’єктів системи моніторингу здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та його територіальними органами на місцях.
Система моніторингу довкілля повинна базуватись на існуючій структурі суб’єктів моніторингу на основі єдиного нормативного, організаційного, методологічного і метрологічного забезпечення, об’єднання складових частин та уніфікованих компонентів цієї системи. Для організаційної інтеграції суб’єктів системи моніторингу необхідно створити регіональні центри управління природними ресурсами і моніторингу.
Стандартний моніторинг в Україні має 3 етапи:
1. Ретроспективниймоніторинг – вивчення та аналіз екологічного стану компонентів навколишнього середовища протягом минулих років та десятиліть. Такі дані необхідні для вивчення динаміки змін в природних компонентах та прогнозування їх змін в досліджуваному об'єкті.
2. Інвентаризаційниймоніторинг (статична модель моніторингу) – грунтується на разовому вивченні об'єкта досліджень за відповідною методикою на момент організації екології моніторингу. Інформація як в фактографічному, так і в картографічному вигляді вміщує опис об'єкта досліджень з природними та техногенними умовами його розвитку. Також проводять разові заміри екологічного стану геосфери (чи певного об'єкта дослідження) і основних інгредієнтів – забруднювачів. Вся зібрана інформація концентрується в базах (банках) екологічної інформації. Це база для проведення екологічного моніторингу (постійних чи режимних спостережень).
3. Динамічниймоніторинг, при якому компоненти навколишнього середовища та забруднення їх техногенними джерелами відображають динаміку змін під впливом антропогенної діяльності. Кожний компонент навколишнього середовища повинен мати максимальну характеристику в просторі і в часі, яка здійснюється за допомогою відбору проб. Наступний етап – аналіз проб на природні компоненти і забруднювачі (важкі метали, пестициди, радіонукліди), розрахунки забруднення по відношенню до ГДК і природного фону рівня забруднення. Результатом цього аналізу є побудова екологічних карт, які повинні відображати екологічний стан в його динаміці. Ці карти складають синтетичну комп'ютерну еколого-ландшафтну карту природно-антропогенної геосистеми. Остання є основою прогнозних карт її подальшого розвитку під впливом взаємодії природних і антропогенних факторів (система оперативного і довгострокового прогнозування).
На основі вищенаведеної інформації проводиться комп'ютерне управління екологічним станом міста, району, області. Через екологічні паспорти у системі задіяні всі промислові підприємства і тому можна визначити хто конкретно (чи приблизно) є винуватцем в погіршенні екологічної ситуації і який режим потрібно задати тому чи іншому підприємству, щоб покращити загальний екологічний стан досліджуваного об'єкта.
Організація екологічного моніторингу в Україні проводиться на базі ландшафтного районування території або адміністративного районування. Тому одиницею може бути або ПТК різного масштабу або адміністративна одиниця.
Найвищий рівень екологічного моніторингу в Україні забезпечується системою національного моніторингу з мережею екологічних станцій спостережень через 10 км в масштабі 1:1 000 000.
Регіональний рівень моніторингу (масштабі 1: 500000 пункти спостереження через 2 км) для природних регіонів України чи групи областей (Карпат, Придніпров'я, Полісся).
Моніторинг в масштабі 1:200000 (пункти спостереження через 2 км) охоплює ландшафтні райони і проводиться у кожній адміністративній області.
Більш детальні дослідження проводять на локальному або спеціальному рівні екомоніторингу, об’єкти якого відповідають окремим ландшафтам або урочищам чи збігаються з адміністративними районами (масштаб 1:50000 і 1:10000, спостережні пункти через 500 і 100 м).
Об'єктний рівень екомоніторингу проводиться у межах окремих підприємств під час екологічної паспортизації (масштаб 1:5000 – 1:1000, спостережні пункти через 50-10 м).
Усі ці різномасштабні складові екомоніторингу повинні бути поєднані в єдину систему, яка забезпечить повну екологічну інформацію про ПАГС, зметою управління нею і оптимізації на відповідному рівні.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 438; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!