Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування
Тема 5
1. Підстави набуття права на землю
Суб'єктами права земельної власності згідно із ст. 80 Земельного кодексу, виступають фізичні та юридичні особи, територіальні громади і держава. Громадяни та недержавні юридичні особи реалізують безпосередньо своє право власності на приватизованих землях, територіальні громади реалізують право власності безпосередньо або через органи місцевого самоврядуван ня на землях комунальної власності, а держава реалізує право земельної власності через відповідні органи державної влади на землях державної власності.
Громадяни і підприємства можуть набувати земельну власність як одноосібно, так і спільно з іншими фізичними та юридичними особами. Земельний закон, як і цивільне законодавство, підрозділяв спільну земельну власність на спільну часткову та спільну сумісну. (Див. комент. до ст. 86 Земельного кодексу).
Земельні ресурси країни можуть використатись громадянами та юридичними особами не тільки на засадах права власності, а й на підставі землекористування як одного із розповсюджених видів використання природних ресурсів. Воно також має конституційні засади. Так, згідно з положенням ст. 13 Конституції, кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Джерелом набуття земельних ділянок та права власності або права користування ними є землі державної або комунальної власності та рішення уповноважених органів щодо їх надання.
|
|
|
Рішення щодо надання земельних ділянок у власність та користування приймаються органами державної виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. До таких органів державної виконавчої влади стосовно надання земельних ділянок із земель державної власності відносяться Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні і районні державні адміністрації та держадміністрації м. Києва та Севастополя. Рішення про надання земельних ділянок із земель комунальної власності приймають органи місцевого самоврядування — сільські, селищні та міські ради, у тому числі ради міст Києва і Севастополя. Повноваження цих органів щодо прийняття відповідних рішень про надання земельних ділянок, визначені у 2-ій та 3-ій главі Земельного кодексу.
Слід зазначити, що Верховна Рада України взагалі не наділена повноваженнями щодо прийняття рішень про надання земельних, ресурсів у власність або у користуваяня, а повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим в цій сфері обмежені розпорядженням землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад, а також підготовкою висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності. Аналогічними повноваженнями у межах своєї компетенції наділені обласні та районні ради, а повноваження районних рад у містах взагалі визначаються міськими радами.
|
|
|
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Передача земель державної або комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб недержавної власності змінює форму власності на землю. Надання ж земельних ділянок у постійне користування юридичних осіб державної та комунальної власності, або орендне використання зазначених земель юридичними особами іншої форми власності та громадянами не впливають на форму земельної власності.
Передача земельних ділянок у власність і надання їх у користування є складними юридичними фактами, як за своїм документальним оформленням, так і за здійсненням відповідних реальних дій. Вони потребують, по-перше, звернення громадянина чи юридичної особи із заявою або клопотанням з доданням до них відповідних документів; по-друге, розгляду заяви або клопотання уповноваженим органом та прийняття відповідного рішення, а у необхідних випадках і надання дозволу на підготовку проекту відведення земельної ділянки; по-третє, розробки проекту земельного відводу, його погодження, розгляду та затвердження; по-четверте, перенесення проекту відведення на місцевість шляхом встановлення меж земельної ділянки; по-п'яте, одержання документів, які посвідчують право на землю; по-шосте, здійснення державвої реєстрації земельної ділянки. В окремих випадках передачі земельних ділянок у власність або у користування чинне законодавство потребує додаткових вимог, зокрема: висновку конкурсної комісії при передачі зе мельної ділянки фермерському господарству, подання своїх висновків сільськими, селищними, міськими, районними, обласними радами, районними та обласними держадміністраціями за місцем розташування відповідної земельної ділянки тощо.
|
|
|
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян у випадках приватизації ними земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні, передбачена у зв'язку з тим, що раніше діюче земельне законодавство передбачало надання їм землі у постійне та тимчасове користування. Як вже зазначалося, чинний земельний закон не передбачає для громадян країни ані постійного, ані тимчасового землекористування, крім оренди землі. Тепер земельні ділянки, які були надані їм раніше у будь-який вид користування можуть бути приватизовані громадянами або переоформлені в оренду. (Див. комент. п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу).
|
|
|
2. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
1.Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
2.Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
3.Громадяни — працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
4.Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
5.Передача земельних ділянок у власність громадянам — працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
6.Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
7.Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству — також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
8.Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
9.Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
10.Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
11.У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам
1. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах;
а) для ведення фермерського господарства — в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б)для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 гектара;
в)для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара;
г)для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 гектара;
д)для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.
2. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)
1. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але ве мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
2. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам
1.Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
2.Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.
3.Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
4.До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
5.Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
6.Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміояо-гічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
7.При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
8.При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації подають свої висновки та проект відведення земельної ділянки центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає їх до Кабінету Міністрів України.
9.Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.
4. Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад 1. Землі, які належать на праві власності територіальним
громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
2. У комунальній власності перебувають усі землі в межах
населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а
також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти
комунальної власності.
3. До земель комунальної власності, які не можуть
передаватись у приватну власність, належать:
а) землі загального користування населених пунктів (майдани,
вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари,
кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);
б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами
повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду,
історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу
екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну
цінність, якщо інше не передбачено законом;
г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків,
визначених цим Кодексом;
ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим
Кодексом;
д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення
діяльності органів місцевого самоврядування;
е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної
захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського
призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у
прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних
ділянках дна водних об'єктів; { Частину третю статті 83 доповнено
пунктом "е" згідно із Законом N 1708-VI ( 1708-17 ) від
05.11.2009 }
4. Територіальні громади набувають землю у комунальну
власність у разі:
а) передачі їм земель державної власності;
б) примусового відчуження земельних ділянок у власників з
мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
в) прийняття спадщини;
г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування,
міни, іншими цивільно-правовими угодами; { Пункт "г" частини
четвертої статті 83 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
г-1) штучного створення земельної ділянки на території
населеного пункту, у тому числі з порушенням установлених правил;
{ Частину четверту статті 83 доповнено пунктом "г-1" згідно із
Законом N 1708-VI ( 1708-17 ) від 05.11.2009 }
ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.
5. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати
на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної
власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють
районні або обласні ради.{ Стаття 83 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV
( 3404-15 ) від 08.02.2006 }
Стаття 84. Право власності на землю держави
1. У державній власності перебувають усі землі України, крім
земель комунальної та приватної власності.
2. Право державної власності на землю набувається і
реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських, районних державних адміністрацій,
державних органів приватизації відповідно до закону. { Частина
друга статті 84 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006,
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008; в редакції Закону
N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }
3. До земель державної власності, які не можуть передаватись
у комунальну власність, належать:
а) землі атомної енергетики та космічної системи;
б) землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами
соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;
в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду та
історико-культурними об'єктами, що мають національне та
загальнодержавне значення;
г) землі під водними об'єктами загальнодержавного значення;
ґ) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення
діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету
Міністрів України, інших органів державної влади, Національної
академії наук України, державних галузевих академій наук;
д) земельні ділянки зон відчуження та безумовного
(обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи;
е) земельні ділянки, які закріплені за державними
професійно-технічними навчальними закладами;
є) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними
закладами державної форми власності;
ж) земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому
числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних
фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти
незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти. { Частину
третю статті 84 доповнено пунктом "ж" згідно із Законами N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005, N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006,
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008; в редакції Закону
N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008 }
4. До земель державної власності, які не можуть передаватись
у приватну власність, належать:
а) землі атомної енергетики та космічної системи;
б) землі під державними залізницями, об'єктами державної
власності повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі оборони;
г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду,
історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу
екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну
цінність, якщо інше не передбачено законом;
ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків,
визначених цим Кодексом;
д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим
Кодексом;
е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення
діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету
Міністрів України, інших органів державної влади, Національної
академії наук України, державних галузевих академій наук;
є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного
(обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ж) земельні ділянки, які закріплені за державними
професійно-технічними навчальними закладами;
з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними
закладами державної і комунальної форм власності;
и) земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної
захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського
призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у
прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних
ділянках дна водних об'єктів. { Частину четверту статті 84
доповнено пунктом "и" згідно із Законом N 1708-VI ( 1708-17 ) від
05.11.2009 }
5. Держава набуває права власності на землю у разі:
а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів
суспільної необхідності та для суспільних потреб;
б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни,
іншими цивільно-правовими угодами;
в) прийняття спадщини;
г) передачі у власність державі земельних ділянок комунальної
власності територіальними громадами;
ґ) конфіскації земельної ділянки;
д) штучного створення земельної ділянки за межами населених
пунктів, у тому числі з порушенням установлених правил. { Частину
п'яту статті 84 доповнено пунктом "д" згідно із Законом N 1708-VI
( 1708-17 ) від 05.11.2009 }{ Стаття 84 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1158-IV
( 1158-15 ) від 11.09.2003, N 2229-IV ( 2229-15 ) від 14.12.2004,
N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 }
Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або
комунальної власності у користування
1. Надання земельних ділянок державної або комунальної
власності у користування здійснюється на підставі рішень органів
виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів
землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до
закону;
надання у користування земельних ділянок, межі яких не
встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої
встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового
призначення здійснюється на підставі технічної документації із
землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право
користування земельною ділянкою.
2. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної
ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом
землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про
надання дозволу на його розробку до відповідної сільської,
селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів
України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої
державної адміністрації.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної
ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються
графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та
розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача,
засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
3. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого
самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає
клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його
наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише
невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам
законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а
також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної
документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань
використання та охорони земель адміністративно-територіальних
утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території
населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту
землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування
об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади
або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього
Кодексу.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо
відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним
замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.
Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
4. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної
ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з
погодженням документації із землеустрою.
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає
відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого
самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у
його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він
повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише
невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих
відповідно до них нормативно-правових актів.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної
ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної
документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного
органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи
відповідно до закону.
5. У разі якщо місце розташування об'єкта, розміри і межі
земельної ділянки, що пропонується до вилучення (викупу), та умови
вилучення (викупу) цієї ділянки погоджені згідно з вимогами
статті 151 цього Кодексу, які під час розроблення проекту
землеустрою щодо відведення земельної ділянки не змінилися, проект
погодженню не підлягає.
6. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого
самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту
землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі
необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи
землевпорядної документації згідно із законом - після отримання
позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання
земельної ділянки у користування.
7. Якщо земельна ділянка надається у користування Кабінетом
Міністрів України, погоджений проект землеустрою щодо відведення
земельної ділянки подається відповідно до Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, які розглядають
його і в місячний строк подають зазначений проект із своїми
пропозиціями до Кабінету Міністрів України.
8. Якщо земельна ділянка надається у користування Верховною
Радою Автономної Республіки Крим, погоджений проект землеустрою
щодо відведення земельної ділянки подається до Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, яка розглядає його і в місячний строк
подає зазначений проект із своїми пропозиціями до Верховної Ради
Автономної Республіки Крим.
9. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за
проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:
затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної
ділянки;
вилучення земельних ділянок у землекористувачів із
затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі
необхідності);
надання земельної ділянки особі у користування з визначенням
умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у
разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат
сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
10. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність
вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових
актів.
11. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого
самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або
залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
{ Стаття 123 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1119-IV
( 1119-15 ) від 11.07.2003; в редакції Законів N 509-VI ( 509-17 )
від 16.09.2008, N 1702-VI ( 1702-17 ) від 05.11.2009 }
Стаття 124. Порядок передачі земельних ділянок в оренду
1. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у
державній або комунальній власності, здійснюється на підставі
рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної
ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору
оренди земельної ділянки.
2. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у
державній або комунальній власності, здійснюється за результатами
проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами
другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
3. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у
державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам,
визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу,
здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
4. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у
власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором
оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для
укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про
відчуження права оренди.{ Стаття 124 із змінами, внесеними згідно із Законами N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від
22.05.2008, N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008; в редакції Закону
N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }
Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування
1.Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
2.Районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
3.Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а)сільськогосподарського використання;
б)ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
в)будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
4.Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
5.Київська та Севастопольська міські державні адміністрації надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
6.Рада міністрів Автономної Республіки Крим надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
7.Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.
Ця стаття встановлює розмежування повноважень органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування. З огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 92 Земельного кодексу право постійного користування земельною ділянкою із земель державної і комунальної власності можуть набувати лише підприємства, установи й організації, що відносяться до державної чи комунальної власності, Земельний кодекс при розмежуванні повноважень органів виконавчої влади і місцевого самоврядування переважно враховує територіальний фактор розташування ділянки і фактор її приналежності до державної чи комунальної власності того чи іншого суб'єкта. Зміст цієї статті варто усвідомлювати з урахуванням змісту частини 12 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу, відповідно до якої до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження з надання земельних ділянок у постійне користування в межах населених пунктів повинні здійснювати відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до частини 1 статті, що коментується, сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки в постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. До проведення розмежування земель державної і комунальної власності сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки в постійне користування в межах територій населених пунктів крім випадків, передбачених частиною 9 статті 149 і статтею 150 Земельного кодексу щодо земель, прямо зазначених у даних статтях Земельного кодексу, що визначають відповідні повноваження Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України незалежно від проведення розмежування земель державної і комунальної власності.
Умовою наявності в районних і обласних рад повноважень щодо надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам для всіх потреб є наявність спільної власності територіальних громад у межах району чи області на конкретні земельні ділянки. Юридично такі ділянки можуть здобувати відповідний статус як у силу придбання з тих чи інших підстав земельних ділянок у спільну власність територіальними громадами, що знаходяться в межах району чи області, так і в силу утворення таких ділянок в результаті розмежування земель комунальної власності між різними її суб'єктами. Потреба в юридичному оформленні прав на такі землі звичайно виникає при оо^орм-ленні права постійного користування земельною ділянкою під об'єктами нерухомості, що знаходяться в спільній власності територіальних громад району чи області, або для будівництва й експлуатації таких об'єктів.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 427; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!