Поняття та різновиди соціальної стратифікації
Соціальна стратифікація – нашарування соціальних груп, що мають різний доступ до соціальних благ внаслідок їх нерівного становища в соціальній ієрархії. Кожне суспільство має свої особливості соціальної стратифікації. Різновиди соціальної стратифікації: жорстка (закрита) та відкрита. Жорстка стратифікація передбачає спадковий характер належності до соціальних страт, серйозні формальні обмеження на перехід з однієї страти в іншу. Приклад – кастове суспільство в Індії. За відкритої стратифікації не існує формальних (законодавчих) обмежень для переходу з однієї страти до іншої. Стратифікація припускає, що певні соціальні відмінності між людьми набувають ієрархічного ранжування. В теорії стратифікації в центрі уваги перебуває проблема рівності та нерівності. Під рівністю розуміється правова рівність, рівність можливостей у досягнення бажаних цілей, рівність умов життя (освіта, добробут тощо), рівність досягнутих результатів. Нерівність також проявляється в цих аспектах. Особлива увага звертається на відмінності, якості та тривалості освіти, проблемі доступу різних людей до владних структур, престижність позицій, які обіймають різні члени суспільства. Другий важливий момент нерівності – майнова нерівність та нерівність розподілу прибутку. В центрі уваги – соціально-економічні відносини між окремими індивідами та групами – учасниками процесу виробництва. Власність розкривається як процес розпорядження, володіння та привласнення. Це означає, що власність включає в себе момент економічної влади.
|
|
|
Поняття та різновиди соціальної мобільності
Соціальна мобільність – перехід індивіда, соціального об»єкта або цінності від однієї позиції до іншої. Відбувається внаслідок людської діяльності. Різновиди соціальної мобільності – вертикальна та горизонтальна. Вертикальна соціальна мобільність – відносини, що виникають при переміщенні індивіда, соціального об»єкта або цінності з одного соціального прошарку до іншого. В залежності від напрямку переміщення вирізняють висхідну та низхідну вертикальну мобільність. Відношення між ними є асиметричним: якщо висхідна мобільність переважно носить добровільний характер, є бажаною для індивіда, то нисхідна є переважно небажаною, носить примусовий характер. Соціальні ліфти – це канали вертикальної соціальної мобільності. П.Сорокін вирізнив 7 інститутів, що слугують соцільними ліфтами: армія, церква, школа, сім»я, політичні, економічні та професійні організації. Горизонтальна соціальна мобільність – перехід індивіда з однієї групи до іншої, що розміщена на тому ж рівні. Приклад – географічна мобільність, що полягає не в зміні статусу чи групи, а в територіальному переміщенні із збереженням попереднього статусу. Якщо до зміни місця додається зміна статусу (наприклад, громадянства), то таке переміщення перетворюється на міграцію.
|
|
|
Поняття «людина», «індивід», особистість та їх співвідношення у соціології
З т.з. соціології людина – суспільна істота, здатна до адаптацій до змін у соціумі, має соціально-типові характеристики – особливі риси, якими наділені різні типи людей в одному і тому ж суспільстві, які впливають на їх адаптацію та поведінку. Людина виступає в даному випадку як родове поняття, яке вказує на приналежність живої істоти до до людського роду згідно з її якостями та особливостями. Індивід – конкретний одиничний представник людського роду. Особистість – людина як витвір соціуму і, водночас, cуб»єкт суспільних процесів та їх творець. Усталений комплекс якостей та властивостей людини, які набуваються під впливом відповідної культури суспільства, соціальних груп, до яких вона належить. Індивідуальність – сукупність особливих та специфічних рис людини, що вирізняє її від інших (природні та соціальні її особливості).
|
|
|
Співвідношення вищезазначених категорій у соціології:
1. Індивід – вихідний пункт формування особистості. Індивідом людина є від народження, особистістю – внаслідок впливу суспільства та власних зусиль.
2. Всяка особистість є неодмінно членом суспільства, його соціальних груп, зазнає вплив норм і правил суспільства, його культури.
3. Соціалізація особистості відбувається через включення у соціальні групи, прошарки тощо. Людина-особистість водночас сама бере участь у їх творенні, змінах їх правил, адаптується до об»єктивних змін.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 498; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!