Феноменологічна соціологія. А.Шюц
Феноменологічна соціологія – напрям соціології, що виник у 1960-х рр. та розглядає суспільство як явище, створене та постійно відтворюване у духовній взаємодії індивідів. Соціальний світ формується через взаємодію повсякденних життєсвітів індивідів як людей з власними переживаннями, цілями, ідеалами. Сформувалася під впливом М.Вебера, Дж.Г.Міда, Е.Гуссерля, У.Джеймса, М.Мерло-Понті. Ставить передовсім за мету розуміння вчинків індивідів. Основні принципи феноменологічного підходу:
· Соціальна реальність – існуючий до нас та творений нами інтерсуб»єктивний світ.
· Люди прилучаються до соціального світу шляхом власного досвіду та взаємодії з оточуючими людьми. Основна виховна роль належить родині та школі.
· Прилучення до соціального світу дозволяє ставити перед собою реальні цілі та досягати їх.
· Соціальна дія – продумана, осмислена, спланована поведінка людини у духовній взаємодії з іншими людьми.
А.Шюц (1899-1959), автор праці«Проблема соціальної реальності». Життєсвіт – внутрішній світ людини, включає ми- та вони-відносини. Соціальний світ є створеним людьми сенсом. Люди осмислювали світ, надавали сенсу соціальним явищам, аби визначитися у ньому. Соціальний світ – повсякденний світ, який переживається і тлумачиться діючими в ньому людьми як світ сенсів. Сенси (смисли) – типові уявлення людей про об»єкти цього світу. На основі сенсів людина формує свій шлях поведінки та очікування стосовно поведінки інших. Так формується система міжлюдських взаємодій.
|
|
|
Феноменологічний підхід А.Шюца:
Суспільство
↑
Інші → Духовна взаємодія ← Інші
↑
Індивід
Соціологічна концепція П.Сорокіна
П.Сорокін (1889-1968) – російсько-американський культуролог та соціолог, розробив поняття соціальної стратифікації та соціальної мобільності, що стали класичними в соціології. Праці: «Система соціології», «Соціальна та культурна динаміка», «Соціальна мобільність», «Людина. Цивілізація. Суспільство». Соціологія, за П.Сорокіним, включає соціальну аналітику (вчення про будову суспільства), соціальну механіку (вчення про соціальні процеси), соцільну генетику (дослідження еволюції суспільного життя). Суспільство – сукупність людей, що перебувають у реальному спілкуванні, взаємодіють в єдиному соціокультурному просторі. Елементи взаємодії – індивіди, акти, символи інтеракції – мова, писемність, музика, гроші. Суспільне життя – наслідок взаємодії 2 та більше індивідів. Суспільний процес (від моди, масового захоплення до соціальної революції) – складна комбінація різноманітних взаємодій. Погляд на суспільство П.Сорокіна:
|
|
|
Культура
↕ ↕ ↕
Суспільство Суспільство Суспільство
↕ ↕ ↕ ↕ ↕ ↕
Група Група Група Група Група Група
↕ ↕ ↕ ↕ ↕ ↕ ↕
Особа Особа Особа Особа Особа Особа Особа
Теорія соціокультурної динаміки: соціокультурна реальність охоплює всі види соціальної взаємодії, є багаторівневою. Найвищий рівень – соціокультурна суперсистема. Нижчий рівень – мова, етика, релігія, наука тощо. Історія – процес закономірних змін всередині соціокультурних систем, заміна однієї суперсистеми іншою. Супроводжуються докорінною трансформацією соціальних інститутів, норм, цінностей через кризи, революції, війни. Всі цивілізації переживають зародження, розквіт та руйнацію. Згодом відбудеться зближення різних традицій та культур, поєднання кращих їх елементів – конвергенція.
Поняття суспільства та соціальної системи
Суспільство – сукупність всіх способів взаємодії та форм об»єднання людей, в яких знаходить прояв їх взаємозалежність один від одного і які склалися історично.
|
|
|
Ознаки суспільства:
· Спільність території проживання та постійної взаємодії людей.
· Цілість і сталість як цілого – передача способу спілкування, норм та зразків поведінки від покоління до покоління.
· Автономність та самодостатність відносно інших суспільств, саморегуляція.
· Здатність підтримувати високу інтенсивність внутрішніх зв»язків.
· Усталена система норм та цінностей, що лежать у основі соціальних зв»язків між людьми.
Суспільство включає в себе політичну, економічну, соціальну та культурну підсистеми, що взаємно пов»язані, взаємно доповнюють та взаємно впливають одна на одну.
Соціальна система суспільства – цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв»язки та взаємовідносини. Складається з, макро-, мезо- та та мікрорівнів. Макрорівень включає людство в цілому. Мезорівень – соціальні спільноти та утворені ними соціальні інститути. Мікрорівень – індивіди.
28.Поняття соціальної структури суспільства та значення соціальних груп у ній
Cоціальна структура суспільства – засіб організації та зв»язку окремих елементів соціальної системи в єдине ціле. Її характер визначається властивостями елементів та системоутворюючим фактором, який впорядковує елементи. Як велика організація суспільство включає в себе менші організації, що виступають посередником між ним та окремими індивідами, – соціальні групи. Соціальна група – відносно стала спільність людей, що історично склалася та різняться роллю і місцем у системі соціальних зв»язків певного історичного суспільства (родина, професійна група, суспільний клас). Типи суспільних груп:
|
|
|
· За ознакою належності: інгрупа (індивід до неї належить та ідентифікує себе з її членами, розуміє себе та їх як «ми»); аутгрупа (індивід до неї не належить, не ідентифікує себе з нею, вважає її членів «іншими»). Референтна група – реальна або умовна соціальна спільнота, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном, орієнтується у своїй поведінці та самооцінці на норми, цінності, зразки поведінки цієї групи.
· За характером відносин між членами: первинні – індивід розглядає членів групи як особистостей, індивідуальностей, неформальний характер соціальних відносин; вторинний – відносини з іншими членами групи мають утилітарний характер, усі контакти є функціональними, залежать від ролей в колективі.
· За кількістю людей в колективі: малі – відносини між членами ґрунтуються на особистому знайомстві та контактах; великі – відсутнє безпосереднє спілкування між всіма членами групи.
Соціальні групи як опосередковуюча ланка між індивідом та суспільством в цілому відіграють основне значення у соціалізації людини – процесі інтеграції індивіда в суспільство, в різні типи соціальних спільностей (професійна, громадська, релігійна організація тощо) через опанування ним елементів культури, норм, цінностей, на засадах яких формуються соціально значущі риси особистості.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 591; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!