Японська та американська моделі менеджменту

Т2. Теорії управління

 

1. Школа наукового управління.

2. Класична теорія управління.

3. Школа людських стосунків.

4. Кількісна теорія управління.

5. Японська та американська моделі менеджменту.

 

1. Школа наукового управління.

Розвиток виробництва на межі XIX - XX ст. змусив керівників зосередитися на розробці наукових і раціональних принципів управління людьми, обладнанням, матеріалами та фінансами, Ця проблема постає у двох аспектах:

- як збільшити продуктивність (відношення об'єму виробництва до використаних ресурсів) за рахунок полегшення виконуваної роботи;

- як мотивувати працівників, щоб вони скористалися перевагами нових методів.

Вчені і практики, які вирішували згадані питання, започаткували цю школу.

Засновник - американський інженер-механік Фредерік Тейлор (1856 - 1915). Він вважав, що, використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз можна вдосконалити виробничі операції, досягти їх ефективного виконання,

Суттєвим досягненням цієї школи було систематичне використання стимулювання з метою зацікавлення працівників у збільшенні продуктивності та обсягів виробництва. Передбачалася можливість відпочинку та перерв у виробництві, а час на виконання певних завдань вважався реальним і справедливо визначеним. Це давало можливість керівництву встановлювати норми виробництва і додатково платити тим, хто перевищував заданий мінімум.

Ф. Тейлор розглядав науковий менеджмент як дієву зброю для зближення інтересів всього персоналу завдяки зростанню добробуту робітників і налагоджуванню більш тісного їх співробітництва з господарями та адміністрацією у досягненні виробничих та економічних завдань організації.

Основними завданнями адміністрації, на думку Ф. Тейлора, є:

• розробити науковими методами кожний елемент роботи замість
використання примітивних емпіричних методів;

• на науковій основі здійснювати відбір, навчання та розвиток робітників, тоді як в минулому вони самостійно обирали собі робот) і готувалися до неї, як могли;

• поєднувати робітників та науку воєдино, забезпечити дружнє співробітництво з людьми для виконання роботи відповідно до розроблених наукових принципів;

• забезпечиш більш суворий розподіл праці між робітниками та менеджерами, щоб на боці перших концентрувалася виконавча праця, а на боці других - розпорядництво та нагляд.

Завдяки цим заходам, за Ф. Тейлором, суб'єктивізм старих методів управління змінюється "науковою логікою" правил, законів та формул,завдання

 

Основні досягнення теорії Тейлора:

- аналіз виробничого процесу на основі замірів витрат часу на робочі рухи;

- розробка рекомендацій, інструкцій, що пояснювали зміст роботи і сприяли усуненню зайвих, непродуктивних рухів;

- встановлення норм виробництва (відрядної системи);

- додаткова оплата за перевиконання норм;

- розмежування управлінської діяльності і практичного виконання робіт;

- створення сприятливих ділових стосунків між працівниками і адміністрацією.

Класична (адміністративна) теорія управління.

 

З її виникненням спеціалісти почали вивчати процеси вдосконалення управління на рівні організації в цілому.

Засновник - французький адміністратор і підприємець Анрі Файоль.

Він створив "теорію адміністрації" і основні функції управління:

- розробка програми дій;

- організація роботи людей і роботи виробництва;

- розпорядження людьми (змусити людей працювати добре);

- координувати дії всіх виконавців;

- контролювати виконання.

 

З його книги "Загальне та промислове управління'' такі принципи управління, реалізація яких приведе до успіху:

    *розподіл праці;

     *влада та відповідальність;

*дисципліна;

*єдність розпорядництва;

*єдність керівництва;

*підпорядкування індивідуальних інтересів загальному;

     *винагорода персоналу;

      *централізація;

     *ієрархія;

      *порядок;

      *.стабільність персоналу;

*.ініціатива;

*єдність персоналу.

 

 

Школа людських стосунків.

Засновник - американський соціолог та психолог Елтон Мейо - чітко розроблені операції і добра заробітна плата не завжди підвищують продуктивність праці. Організація - соціальна система Основні тези Е. Мейо;

• люди в основному мотивуються соціальними потребами і відчувають свою індивідуальність завдяки стосункам з іншими людьми;

• в результаті промислової революції та раціоналізації процесу праці сама робота значною мірою втратила свою привабливість, тому люди шукають задоволення в соціальних взаєминах;

• люди більш чутливі до соціального впливу групи рівних їм людей, ніж до спонукань і засобів контролю, що використовуються керівниками;

• робітник виконає розпорядження керівника, якщо останній зможе задовольнити соціальні потреби своїх підлеглих і їх бажання бути зрозумілими.

Ця школа зосередилася на методах налагоджування міжособових стосунків (концепція взаємин між членами колективу). Було доведено, що за умови виявлення більшого піклування керівника про своїх підлеглих, рівень задоволення працівників повинен зростати, а це, в свою чергу, приведе до зростання продуктивності праці. Рекомендувалося використовувати прийоми управління людськими стосунками, які охоплювали більш ефективні дії безпосередніх керівників, консультації з робітниками та надання їм більш ширших можливостей для спілкування на роботі.

Принципи ефективного управління:

1. повага до працівників;

2. створення впевненості, що всі працівники – частина єдиної системи4

3. участь працівників в обговоренні планів;

4. участь підлеглих в обміні інформацією та прийнятті управлінських рішень;

5. здоровий моральний клімат.

 

Кількісна теорія управління.

Ця теорія відображає вплив прогресу інформаційних технологій. Представники теорії запропонували свою послідовність дій управлінця:

1 – визначення проблеми організації,

2 – розробка математичної моделі ситуації( математичної матриці);

3 – вирішення моделі в декількох варіантах при застосуванні різних змінних факторів.

Основним її завданням є забезпечення керівників інформаційною базою, необхідною для прийняття рішень.

Методи і засоби цієї школи мають такі характеристики:

а) головна увага зосереджується на прийнятті рішення. Процес прийняття рішення є головною складовою частиною повсякденної діяльності керівників виробництва.

б) критерієм обирається економічна ефективність. Вибір керуючого впливу повинен здійснюватися на основі порівняння величин, які характеризують стан підприємства і впливають на його процвітання в майбутньому (витрати, доходи, норма прибутку тощо),

в) використання формалізованих математичних моделей, які є, по суті, можливими варіантами вирішення проблеми.

Модель - це форма зображення реальності. Звичайно, модель спрощує реальність або зображує її абстрактно. Моделі полегшують розуміння складностей реальності. Процедури перетворення даних повинні бути досить зрозумілими і докладними, щоб будь-який аналітик міг отримати на основі однакових даних одні і ті ж результати

 г)залежність від комп'ютера. Необхідність використання комп'ютера пояснюється складністю математичних моделей, великим обсягом даних, а також значною кількістю обчислень, які виконуються при розв'язку моделей.

 

Японська та американська моделі менеджменту.

При збігу загальних напрямків боротьби за лідерство існують і особливості в підходах провідних американських і японських компаній до до забезпечення своїх переваг на ринку.

Принципова відмінність моделей менеджменту: американська модель побудована на індивідуалізмі та конкуренції між людьми, японська – на колективізмі.

 

Основні риси американської моделі менеджменту:

- індивідуальний характер прийняття рішень та індивідуальна відповідальність;

- швидка оцінка результатів діяльності та можливість швидкого просування по службі;

- контроль безпосереднього керівника над підлеглими, формалізований характер контролю

- критерії оцінки керівника – професіоналізм та ініціатива;

- оцінка працівника за досягнутими індивідуальними результатами;

- залежність кар’єри від особистих досягнень;

- вузька спеціалізація керівників4

- короткостроковий найм на контрактній основі;

- принцип управління «зверху- донизу»;

- чітко визначені повноваження.

 

Основні риси японської моделі менеджменту:

- прийняття рішень з врахуванням різних точок зору;

- колективна відповідальність;

- гнучка структура управління;

- м’який, неформалізований контроль;

- повільне просування по службі, уповільнена оцінка роботи працівника;

- основна якість керівника – вміння координувати діяльність людей;

- результат діяльності є досягненням колективу;

- просування по службі з врахуванням стажу, віку та лояльності до фірми;

- оплата праці за показниками роботи групи;

- довгострокова зайнятість (довічний найм на роботу);

- відсутність чітко визначених посад і завдань;

- орієнтація на універсальних керівників;

- управління»знизу – нагору».

 

 


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 393;