Питання для співбесіди та самоконтролю



1. Дайте визначення поняття «українська народна педагогіка».

2. У чому полягає відмінність народної педагогіки від наукової?

3. Охарактеризуйте основні принципи та засоби народної педагогіки.

4. Розкрийте зміст напрямів народної педагогіки:

а) моральне виховання;

б) трудове виховання;

в) розумове виховання;

г) естетичне виховання;

д) патріотичне виховання.

5. Традиції українського сімейного виховання.

6. Педагогіка народного календаря.

Методичні рекомендації

Практичні знання і досвід народу у справі виховання, що накопичені протягом багатовікової історії, становлять основу народної педагогіки. Народна виховна мудрість виробила певні принципи виховання: природовідповідність, народність, гуманне ставлення до дитини, виховання у праці, послідовність, систематичність, активність дитини, емоційна основа виховання тощо.

З розвитком суспільства розвивались і народнопедагогічні методи: від інстинктивного наслідування, застереження, заборони до пояснення, переконання, заохочення, спонукання, природовідповідного залучення до спільної діяльності у всіх сферах життя громади, особистого прикладу батьків.

До провідних засобів народної педагогіки належать: рідна мова, усна народна творчість, народні іграшки, забави, обряди, традиції, матеріальна культура народу, праця.

Умови матеріального життя праукраїнців (хліборобська культура), їх духовність (язичництво, в основі якого – культ предків, природних явищ, землі-матері) визначили сутність українського народнопедагогічного ідеалу: людина - трудівник, патріот, гуманіст.

Необхідно зосередити увагу на характеристиці змісту такої народнопедагогічної категорії як "педагогіка народного календаря", що включає в себе такі складові, як хліборобський календар, церковний календар та сімейний календар (Див. Кузь В.Г., Руденко К, Сергійчук З.О. Основи національного виховання. – Умань, 1993). Виховний потенціал педагогіки народного календаря найкращим чином інтегрує в собі найсуттєвіше, що є убагатовіковій народній мудрості.

Розвиток української народної педагогіки відбувався найбільш активно і плідно в часи підйому національного духу, утворення державності. Взявши до уваги такий взаємозв'язок, вважаємо за можливе визначити такі етапи розвитку української народної педагогіки: дохристиянський період, часи Київської Русі, часи Козацької держави (козацька педагогіка), період існування УНР та гетьманства П. Скоропадського, період утворення української незалежної держави.

Література

1. Книга вчить, як на світі жить. Книга для читання з народознавства. – Суми, 1996.– С. 5 –36.

2. Левківський М.В. Історія педагогіки: Навчальний посібник. – К., 2003. – 368 с.

3. Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник. – К. : Т-во "Знання", КОО, 2003, – 450 с.

4. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах:Навчальний посібник. – Суми : СумДПУ, 2000. – 208 с.

5. Хрестоматія з історії педагогіки. Частина 1. Вітчизняна школа і педагогіка. – Суми : СумДПУ, 2003. – 299 с.

6. Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія / Уклад. О.О. Любар; за ред. В.Г. Кременя. – К. : Знання, 2005. – 767 с.

7. Ващенко В. Виховний ідеал. / В. Ващенко. – Полтава, 1994. – 190 с.

 

Тема 2. Літературно-педагогічна спадщина видатних педагогів Сумщини (ХУІІІ – ХІХ ст.) (І.Ф. Богданович, О.О. Паліцин, «Паліцинська Академія», Б.Д. Грінченко, Т.Г. Лубенець,

П.А. Грабовський) (3 год.)

Питання для співбесіди і самоконтролю

1. З’ясуйте передумови створення «Попівської академії», назвіть ініціаторів її створення.

2. Розкрийте напрями та зміст діяльності членів Попівської академії.

3. Прочитайте твір І.Ф. Богдановича «О воспитании юношества» та визначте провідні виховні ідеї твору.

4. Визначте причини занепаду народної школи за твором П.А. Грабовського «Про розвиток шкільної освіти в Охтирському повіті Харківської губернії»

5. Ознайомтесь з літературою, що розкриває педагогічну діяльність Т.Г. Лубенця. Прочитайте твори «Пояснювальне читання», «Про покарання в дитячому віці і шкільну дисципліну».

6. Охарактеризуйте загально педагогічні та дидактичні погляди Т.Г. Лубенця.

7. Визначте мету і завдання народної школи за Б.Д. Грінченком.

8. Розкрийте дидактичні погляди педагога.

9. . У чому полягають, за Б.Д. Грінченком, завдання дитячої літератури?

Методичні рекомендації

Опрацьовуючи дану тему, варто звернути увагу на незадовільний стан освіти в Україні та прагнення видатних діячів-просвітителів ХІХ ст. сприяти підвищенню загального культурного рівня українського населення, розвитку рідномовної освіти й мистецтва, боротьбі за розбудову народної школи та за покращення положення народного вчителя.

Поява на хуторі Попівка наприкінці XVIII ст. добровільного об’єднання ліберальних дворян з прогресивними поглядами була зумовлена тогочасним кризовим станом суспільства і палким бажання патріотів змінити її долю на краще.

За час існування гуртка (кін. XVIII – поч. XIX ст.) активну участь у його діяльності брали відомі літератори й архітектори, суспільні діячі, просвітники й письменники, поети та художники, представники духівництва, відставні офіцери й ліберальні поміщики. Серед найбільш відомих Олександр Олександрович Паліцин, Василь Назарович Каразін, Микола Федорович Алфьоров, брати Федір та Іван Богдановичи, Сергій Миколайович Глінка, Василь Васильович Капніст, Євстафій Іванович Станевич та ін.

Зверніть увагу на те, що просвітницька робота, яку проводили члени «Попівської академії» була широкою й різносторонньою і полягала, зокрема, у:сприянні знайомству українців із західноєвропейським мистецтвом, будівництві храмів і паркових ансамблів; книгозбиранні й утворенню на Слобожанщині перших публічних бібліотек; організації у власних маєтках початкових шкіл для сільських дітей; ініціюванні ідеї відкриття вищого закладуу краї - університету та матеріальної підтримки цього проекта.

 Визначте, які антропоцентричі  та соціоцентричніцінності виховання стали основою запропонованих новаторських змін.Прослідкуйте, які погляди гуртківців були співзвучні ідеям Ж.-Ж. Руссо, Й.Ф. Гербарта, Г. Сковороди та виявляли глибоку віру у внутрішню силу людини, її взаємозв’язок з природою, необхідності розвитку у дитині того, що закладено природою, тощо.

Питання розвитку української школи, питання різномовного навчання українських дітей, розгортання належної мережі навчальних закладів ставало предметом уваги багатьох видатних освітян, громадських і літературних діячів і у ХІХ ст.

Жалюгідний стан шкільної справи, недостатньо забезпечене, зубожіле життя народних учителів яскраво виявив у своєму творі поет і публіцист, уродженець Сумщини П.А. Грабовський. Зверніть увагу на непослідовність дій влади щодо розуміння й усунення перешкод щодо розвитку шкіл: будову приміщень, влаштування учнівських і вчительських бібліотек. Проаналізуйте якість забезпечення навчальною літературою, шкільним приладдям тощо.

Значну роль у становленні та розвитку народної школи наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. відіграла діяльність народного педагога й громадського діяча Т.Г. Лубенця. 40-річна педагогічна діяльність стала джерелом для написання численних посібників: книг з проблем дошкільного виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Педагогом було видано більше тридцяти підручників, значна кількість посібників для вчителів і вихователів, які містили узагальнений педагогічний досвід і поради щодо вдосконалення шкільного навчально-виховного процесу. Визначне на яких загально педагогічних принципах будував свою роботу Т.Г. Лубенець. Проаналізуйте внесок педагога у розбудову національної початкової школи.

Плідно працював на ниві освіти видатний громадський діяч, письменник і педагог-новатор Б.Д. Грінченко. Він є автором цілого ряду значимих для розвитку педагогічної думки творів, серед яких «Мета народної школи», «Народні вчителі і вкраїнська школа», «Рідне слово», «Українська граматика», «На беспросветном пути» та ін., в яких автор звертається до проблем розвитку української національної школи: охоплення всіх дітей навчанням та відкриття українських шкіл для українських дітей;професійного удосконалення народних учителів шляхом організації учительських курсів, з’їздів, самоосвіти; гуманізації стосунків між учителями та учнями; незадовільних умов праці народного вчителя тощо. Охарактеризуйте напрями і зміст діяльності Б.Д. Грінченка, визначте педагогічні інновації, що запроваджував педагог.

Робота з першоджерелами

Прочитайте твір Ів.Ф. Богдановича «Про виховання юнацтва», дайте відповіді на питання.

1. Назвіть причини, що спонукали Ів.Ф. Богдановича до написання твору «Про виховання юнацтва».

2. Чому, на думку автора, національний принцип виховання має важливе значення?

3. Твір Ів.Ф. Богдановича побудовано у вигляді порад щодо виховання дітей різного віку. Проявом якого загального педагогічного принципу є запропонована періодизація? Порівняйте її з періодизаціями відомих вам педагогів.

4. Знайдіть і зачитайте поради Ів.Ф. Богдановича щодо розвитку здібностей дітей. Про які педагогічні принципи йде мова?

5. Які фактори виховання виокремлював Ів.Ф. Богданович? Знайдіть цитати, що підтверджують вашу думку.

6. Систематизуйте поради Ів.Ф. Богдановича щодо виховання дівчаток. Яких напрямів виховання вони стосувалися?

 

Література

1. Антологія просвітницької думки членів Попівської академії (кінець ХУІІІ – початок ХІХ ст.) // Упорядник та автор вступних статей Скоробагатська О.І. Науковий редактор – доктор педагогічних наук, професор Сбруєва А.А. – Суми : СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2006. – 382 с.

2. Антонець Н. В. Борис Дмитривич Грінченко / Н. В. Антонець // Українська педагогіка в персоналіях : навч. посіб. : у 2 кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 1. – С. 437-449.

3. Бутенко О. Ідеї сімейного виховання в творчій спадщині просвітителів ХІІІ ст. // Рідна школа. – 2008. – № 1. – С. 74 – 75.

4. Волошина В.Я. Народний педагог Г.Г.Лубенець // Шлях освіти. – 2003. – № 3. – С. 52 – 55.

5. Грабовський П.А. Про розвиток шкільної освіти в Охтирському повіті Харківської губернії // Хрестоматія з історії педагогіки. Вітчизняна школа і педагогіка. – Суми, 2003. – С. 264 – 270.

6. Грінченко Б.Д. Народні вчителі і вкраїнська школа // Хрестоматія з історії педагогіки. Вітчизняна школа і педагогіка. – Суми, 2003. – С. 143 – 146.Книга вчить, як на світі жить. Книга для читання з народознавства. – Суми, 1996. – С. 5 – 36.

7. До 100-річчя з дня смерті Бориса Дмитровича Грінченка [Текст] // Музеї України. – 2010. - № 2 – С. 28-30.

8. Дунаєва Л. Безкомпромісний лицар національної ідеї [Текст] : до дня вшанування пам’яті Б. Д. Грінченка / Л. Дунаєва // Рідна школа. – 2011. - № 3. - С. 55-60.

9. Євтушенко С. Борис Грінченко – перекладач [Текст] / С. Євтушенко // Зарубіжна література в школах України. – 2011. – № 1. – С. 58-62.

10. Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія / Уклад.: О.О. Любар; за ред. В.Г. Кременя. – К. : Знання, 2005. – 767 с.Хрестоматія з історії педагогіки. Частина 1. Вітчизняна школа і педагогіка. – Суми : СумДПУ, 2003. – 299 с.

11. Книга вчить, як на світі жить. Книга для читання з народознавства. – Суми, 1996. – 36 с.

12. Мовчун А. «Кожна річ має в собі частинку мого Я» [Текст] : музей Бориса Грінченка в Києві / А. Мовчун // Дивослово. – 2011. – № 9. – С. 58-61

13. Неживий О.«Скільки сили я там положив!»: роки життя Бориса Грінченка на Луганщині// Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2009. - 6. - С. 117-120.

14. Рисіна М. Ю. Педагогічний доробок Т. Г. Лубенця / М. Ю. Рисіна // Матеріали сьомої Сумської наукової історико-краєзнавчої конференції, (22-23 листопада 2007 р.). – Суми : Вид-во СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2007. – С. 327-330.

15. Сбруєва А. А. Постать О. О. Паліцина в історії українського просвітництва / А. А. Сбруєва // Матеріали сьомої Сумської наукової історико-краєзнавчої конференції, (22-23 листопада 2007 р.). – Суми: Вид-во СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2007. – С. 330-335.

16. Тесля М. П. О. О. Паліцин і «Паліцинська академія». – Суми: Видавництво «МакДен», 2010. – 424 с.

17. Сігаєва Л.Є. Від Грінченка до Грінченка // Педагогіка і психологія. – 2001. –№ 1. – С. 146 – 150.

18. Хвостенко Г.З роду Богдановичів : [Про городничого Сум Івана Федоровича Богдановича]// Суми і сумчани. - 2007. - 39, 28 вересня. - С. 13-14.

Тема 3. Розвиток шкільництва України в складі Російської імперії за часів освітніх реформ ХІХ ст. (2 год.)

Питання для співбесіди та самоконтролю:

1. Проаналізуйте «Статут навчальних закладів, підвідомчих університетам» 1804 р.

2. Проаналізуйте «Статут гімназій та училищ повітових та парафіяльних» 1828 р.

3. Дайте характеристику Університетських статутів ХІХ ст.

4. Визначте сутність змін за Статутами гімназій і прогімназій 1864 та 1871 років.

5. Проаналізуйте становлення жіночої освіти в Російській імперії ХІХ ст.

6. Охарактеризуйте ґенезу реальної освіти, її значення в розповсюдженні природничо-математичних і технічних знань.

7. Дослідіть становлення в 40-60-х рр. ХІХ ст. закладів педагогічної освіти, визначте роль земств у підготовці вчителів.

 

Методичні рекомендації

При розгляді питань теми варто розуміти, що освітні реформи першої половини XIX століття були спричинені, передусім, політичними та соціально-економічними реаліями часу: усвідомленням владою необхідності змін у всіх сферах життя для успішного розвитку держави, впливом Французької буржуазної революції на російську інтелігенцію (реформа 1804 р.), політичною реакцією, зумовленою виступами проти царського самодержавства (реформи 1828 – 1835 рр.).

Необхідно звернутися до таких провідних характеристик освітньої реформи 1804 р.:

• створення єдиної системи світської освіти від початкової до вищої ланки завдяки спадкоємності навчальних програм;

• формальна доступність всіх освітніх ланок для всіх верств населення;

• заборона фізичних покарань;

• класичний характер середньої освіти;

• відсутність викладання Закону Божого у двох вищих ланках освіти;

• університетська автономія;

• підвідомчий характер діяльності всіх навчальних закладів у окрузі університету.

При висвітленні сутності контрреформ 1828 – 1835 рр. необхідно охарактеризувати такі їх аспекти, що знаменували собою зміни в освітній системі:

• введення остаточно станового характеру освіти;

• порушення спадкоємності навчальних програм нижчих освітніх ланок з середньою, їх значне скорочення;

• введення фізичних покарань, фіскальства у навчальних закладах;

• вихолощення глибокої наукової основи класичної освіти (заборона «роскошных» знань, звуження або заборона філософських,
суспільно-економічиих курсів, введення викладання Закону Божого в гімназіях та створення кафедр богопізнання та християнського вчення в університетах (з 1819 р.);

• скасування прав автономії університетів;

• скасування підпорядкування університетам всіх шкіл у окрузі.

Суспільно-політичні події й економічні негаразди другої половини ХІХ ст. спричини зростання інтересу значної частини населення до проблем освіти й шкільництва. Це зумовило появу громадсько-педагогічного руху, під тиском якого уряд був змушений здійснити ряд змін у освітній сфері.

Пакет шкільних реформ 60-х років містив: «Положення про жіночі училища відомства Міністерства народної освіти» (1960 р.), «Положення про початкові народні училища» й «Устав гімназій та прогімназій» (1864 р.), «Статут університетів» (1868 р.). Характер зазначених документів мав певну демократичну спрямованість і надавав формальну можливість дітям усіх станів здобувати освіту. Слід відмітити, що нові положення передбачали певну самостійність університетів; утвердження статусу не тільки класичних вищих навчальних закладів, а і технічних, сільскогосподарських закладів; визнання середніх закладів реальної освіти; надання права земствам, приватним особам і товариствам відкривати навчальні заклади тощо.

В основі проведення реформи наступних десятиліть (70-80-х рр. ХІХ ст.) основою освітньої політики став принцип «Самодержавство, православ'я, народність». Його реалізація передбачала підвищення платні за навчання в середніх закладах, посилення заходів щодо благонадійності, скорочення обсягу природничо-математичних знань, посилення класицизму, збільшення років навчання, обмеження вступу дітей недворянського походження тощо («Устав гімназій і прогімназій» (1871 р.). Ліквідовані реальні гімназії перетворювались на училища з професійною орієнтацією в старших класах («Устав реальних училищ» (1872 р.). За новим «Положенням про початкові народні училища» (1874 р. ) відбулися зміни і в системі початкової освіти: на базі повітових училищ створювалисьдвокласні народні й міські училища. Їх випускники не мали права вступати до гімназій, лише на курси та до вчительських семінарій. Найбільш поширеними залишались церковнопарафіяльні школи, зміст й методи навчання яких були обмеженими.

 Узагальнений аналіз змістових аспектів освітніх реформ ХІХ ст. в Російській імперії потребує характеристики конкретних шляхів їх реалізації в українських губерніях такими аспектами проблеми:

• нерівномірність розвитку освіти в різних губерніях;

• особливості розвитку початкової освіти, у тому числі жіночої;

• утворення перших гімназій, закритих дворянських навчальних закладів;

• навчальна та наукова діяльність Харківського, Київського та Новоросійського університетів, їх професорів;

• особливості розвитку освіти на території Сумщини в першій половині XIX століття.

Поміркуйте над проблемами розвитку народної школи у другій половині XIX століття. У чому сутність дискусії «західників» та «слов'янофілів» у питаннях розвитку освіти та культури?

Які типи початкових шкіл існували на Україні у другій половині XIX століття? Які відомства їх створювали? Чим відрізнялись між собою школи, створені різними відомствами? Яким школам надавав перевагу уряд, чому? У чому Ви бачите недоліки (або переваги) існування багатьох типів початкових шкіл у дореволюційні часи?

Назвіть типи шкіл, що склали систему світської освіти у Російській імперії відповідно до реформи 1804 року. У чому полягав внесок В.Н. Каразіна в розробку освітньої реформи 1804 року?

Які університети були створені на території України у першій половині – середині XIX ст.? Назвіть дати створення університетів, ініціаторів їх заснування? Які факультети були створені у Харківському університеті при його заснуванні, а які – у Київському? Який з факультетів, що існував у Харківському університеті, можна вважати проявом нових тенденцій у розвитку університетської освіти у порівнянні з традиціями середньовіччя?

Хто був першим ректором Київського університету? Назвіть провідні сфери його наукових інтересів.

Що являв собою ліцей як навчальний заклад у першій половині ХІХ ст.? Назвіть приклади найбільш відомих ліцеїв на території України.

У чому полягала відмінність у підпорядкуванні освітньої системи у навчальних округах за статутами 1804 та 1833 рр.? У чому принципове значення цієї відмінності?

 Хто з слобожанських просвітителів мав безпосереднє відношення до створення Міністерства народної освіти в Росії?

Поміркуйте про недоліки та переваги існування у XIX столітті двох типів середньої освіти: класичної та реальної. Який тип навчального закладу працював згідно з концепцією формальної мети освіти, а який – матеріальної? Які предмети складали основу змісту класичної освіти, а які – реальної? Які типи середніх навчальних закладів класичного та реального спрямування  існували на території України в кінці XIX століття?

Хто з педагогів, суспільних діячів XIX століття віддавав перевагу класичній, реальній або єдиній школі, чому? Чи доцільним, на Вашу думку, є існування єдиної загальноосвітньої середньої школи сьогодні?

Поміркуйте і висловіть свою точку зору щодо переваг та недоліків існування окремої системи жіночої освіти. Чи є, на вашу думку, доцільним започаткування в сучасних умовах жіночих гімназій?

У чому полягала просвітницька діяльність земств? Як змінювалась вона протягом часу? Поміркуйте, чи можна співставити просвітницьку діяльність органів місцевого самоврядування початку та кінця XX століття?

 

Література

1. Ананьян Е. Полікультурне виховання учнів вітчизняної гімназії через вивчення іноземних мов (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) // Рідна школа. – 2009. – № 10. – С. 45 – 50.

2. Антонець Н. Сторінка з історії гімназійної освіти в Києві // Педагогічна газета.– 2008. – 2, лютий. – С. 6.

3. Бощаренко Г. Реальні училища Київського навчального округу // Рідна школа. – 2006. – № 11. – С. 29 – 30.

4. Дем’яненко Н.М. Педагогічна освіта в Україні в першій половині ХІХ ст. // Педагогіка і психологія. – 2001. – № 3 – 4. – С. 201 – 212.

5. Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія / Уклад.: О.О. Любар; за ред. В.Г. Кременя. – К. : Знання, 2005. – 767 с.

6. Кислашко О. Духовно-моральне виховання в Україні в складі царської Росії кінця ХVІІ ст.. до революції 17 року Шлях освіти. – 2010. - № 2. – С. 38-40.

7.Левківський М.В. Історія педагогіки: Навчальний посібник. – Харків : Основа, 2005.

8. Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: Навч. посібник. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2003, – 450 с.

9. Медвідь Л.А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні: Навчальний посібник. –К. : Вікар, 2003. – 335 с.

10. Міхно О.Діяльність Миколи Пирогова на посаді попечителя Київського навчального округу : до 200-річчя від дня народження// Шлях освіти. - 2010. - 4. - С. 32-37.

11. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. Нариси. (X – поч. ХХ ст.) / Ред. М.Д. Ярмаченка. – К., 1991. – 384 с.

12. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах:Навчальний посібник. – Суми : СумДПУ, 2000. – 208 с.

13. Українська педагогіка в персоналіях: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів: У 2-х кн. Кн. 1: Х – ХІХ століття / О.В. Сухомлинська, Н.Б. Антонець, Л.Д. Березовська, Л.С. Бондар; За ред. О.В. Сухомлинської. – К. : Либідь, 2005. – 622 с.

14. Хрестоматія з історії педагогіки. Частина 1. Вітчизняна школа і педагогіка. – Суми : СумДПУ, 2003. – 299 с.

 

Тема 4. Педагогічні погляди українських освітніх діячів ХІХ століття (4 год.)

 


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 603; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!