Література для обов’язкового конспектування
1. Людина як предмет виховання (Передмова).
2. Про народність у громадському вихованні.
3. Рідне слово (стаття).
4. Праця в її психічному та виховному значенні.
5. Про користь педагогічної літератури.
Робота з першоджерелами
1. Законспектуйте твір «Рідне слово» та визначте роль та місце рідної мови у житті народу. Розкрийте цілі і методи вивчення іноземної мови за К.Д. Ушинським.
2. Опрацюйте твір «Праця в її психічному та виховному значенні». Яким чином і яка праця сприяє розвитку особистості? Як К.Д. Ушинський характеризує навчання як один із видів праці?
3. Чому педагог вважав працю головним інструментом матеріальних цінностей і необхідною для фізичного та духовного удосконалення людини, запорукою «підтримки людської гідності, її свободи, її насолоди і щастя». Поясніть цю тезу.
4. Які методичні шляхи вивховання поваги і любові до праці пропонував К.Д. Ушинський?
Основна література
1. Галів М. Проблема виховання характеру людини в педагогічній спадщині К.Д. Ушинського // Рідна школа. – 2006. – № 7. – С. 66 – 67.
2. Історія української школи та педагогіки: Хрестоматія / Упорядник О.О. Любар. За ред. В.Г. Кременя. – К. : Знання, 2003. – 766 с.
3. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – Київ : Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.
4. Любар О.О., Історія української школи і педагогіки: Навч. Посібник. – К., 2003. – 450 с.
5. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. Нариси. (X – поч. ХХ ст.) / Ред. М.Д. Ярмаченка. – К., 1991. – 384 c.
|
|
|
6. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. – Суми : СумДПУ, 2000. – 208 с.
7. Устав учебных заведений, подведомых универститетам (1804 г.) // Хрестоматия по истории школы и педагогики России / Под. ред. Ш.И. Ганелина. – М., 1974. – 527 с.
8. Хрестоматія з історії педагогіки. Частина І. Вітчизняна школа і педагогіка. Упорядники та автори вступних статей Рисіна М.Ю., Сбруєва А.А. Наук. ред. та автор передмови Сбруєва А.А. – Суми : СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003. – 299 с.
Семінар 9.Радянська школа ХХ ст. Педагогічні погляди А.С. Макаренка, Г.Г. Ващенка (2 год.)
Мета. Оволодіти знаннями теорії і практики видатних педагогів ХХ ст. Проаналізувати основні положення педагогічної системи А.С. Макаренка та «Виховний ідеал» Г.Г. Ващенка. Формувати у студентів здатність аналізувати педагогічні теорії, враховуючи суспільно-політичні умови, в яких формувався світогляд А.С. Макаренка та Г.Г. Ващенка.
Базові поняття теми: педагогічний гуманізм; виховний ідеал; група; колектив, структура дитячого колективу; закони та принципи життєдіяльності колективу; колективна праця; дисципліна як результат виховання; метод вибуху.
|
|
|
Теоретичний блок
План заняття
1. Джерела формування педагогічного світогляду А.С. Макаренка, Г.Г. Ващенка.
2. Принципи виховання та проект системи освіти у поглядах Г.Г. Ващенка.
3. Педагогічна система А.С. Макаренка:
а) мета та принципи виховання;
б) сутність педагогічного гуманізму.
4. Теорія колективу А.С. Макаренка:
а) принципи життєдіяльності колективу;
б) роль традицій у житті колективу;
в) місце праці в житті колективу;
г) естетична виразність;
ґ) дисципліна як результат виховання у колективі.
5. Проблеми сімейного виховання в педагогічній спадщині А.С. Макаренка.
6. Майстерність педагога-вихователя у теорії А.С. Макаренка.
Методичні рекомендації
Підготовка до висвітлення першого питання семінарського заняття передбачає ознайомлення з біографічними даними видатних вітчизняних педагогів, змістом їх педагогічної діяльності та програмними творами (А.С. Макаренко: "Педагогічна поема", "Прапори на баштах", "Мета виховання", Г. Ващенка: «Виховний ідеал»), творами провідних макаренкознавців (див. список додаткової літератури). Необхідно враховувати суспільно-політичні умови, у яких формувався педагогічний світогляд педагогів, вплив класичної педагогічної спадщини, народної педагогіки. Зробіть порівняльну характеристику особливостей педагогічного світогляду обох педагогів, враховуючи названі джерела впливу та умови власної педагогічної діяльності кожного з педагогів.
|
|
|
В основі будь-якої виховної концепції лежить певна система принципів, що зумовлює її особливості. Виховні концепції А. Макаренка і Г. Ващенка об'єднують, на нашу думку, наявні в обох з них принципи: 1) розгляду виховного процесу як цілісного і діалектичного, 2) педагогічного гуманізму, 3) зв'язку виховання з життям суспільства, 4) трудової основи виховання, 5) естетичної виразності виховання. Методичне забезпечення окремих принципів суттєво відрізняється у кожній з педагогічних систем, оскільки змістове значення принципів не є тотожним. Необхідно дати порівняльну характеристику сутності всіх названих принципів та особливостей їх реалізації в педагогічних системах А. Макаренка та Г. Ващенка.
Розгляд проблем колективного виховання вимагає вивчення праць А. Макаренка "Проблеми шкільного радянською виховання", "Методика організації виховного процесу", "Лекції про виховання дітей" тощо. Систематизуйте прочитане, дайте визначення колективу за А. Макаренком. За якими законами, принципами, організовув життя колективу видатний педагог? Якою була організаційна структура цих колективів, етапи їх розвитку, стиль, тон роботи з колективом? Чи є методики роботи з колективом, розроблені А. Макаренком, актуальними для сучасної школи?
|
|
|
Примітка: Семінарське заняття може бути проведене у формі рольової гри "Засідання дискусійного клубу прихильників гуманістичної та дисциплінуючої педагогіки". Проблеми, які повинні стати предметом дискусії, стосуються поглядів видатних вітчизняних педагогів щодо свободи особистості і дисципліни, сутності дисципліни, шляхів її досягнення.
Практичні завдання
1. Серед частини сучасних дослідників творчості А. Макаренка існує думка, що у макаренківській концепції колективного виховання нівелюються особливості індивідуального розвитку. Сформулюйте і аргументуйте свою точку зору з цього приводу.
2. Сформулюйте принципи побудови системи самоврядування у виховних закладах, якими керував А. Макаренко. Зробіть висновок, чи була ця система побудована на демократичних засадах?
3. У чому полягає діалектика інтересів колективу і особистості у теорії і практиці колективного виховання А. Макаренка? Чи є макаренківська теорія колективного виховання актуальною для сучасної школи? Обґрунтуйте свою точку зору.
4. Прокоментуйте вислів А. Макаренка: "Педагогіка наука діалектична, яка абсолютно не допускає догми" ("Проблеми радянського шкільного виховання" (Тези).
Завдання для педагогічних роздумів та дискусій
(Завдання для самоконтролю III рівня складності)
1. Чи можливе відтворення в сучасних умовах педагогічної системи А.С. Макаренка у цілісному її вигляді? Обґрунтуйте свою думку.
2. Поміркуйте над сутністю виховного ідеалу Г. Ващенка.
3. Співставте та прокоментуйте думки А.С. Макаренка та Г. Ващенка з приводу мети виховання.
4. Проаналізуйте вислови А.С. Макаренка щодо того, якими чинниками визначаються мета та завдання виховання:
"Звідки ж може випливати мета виховної роботи? Звичайно, вона випливає з наших суспільних потреб, з прагнень радянського народу, з цілей і завдань нашої революції, з цілей і завдань нашої боротьби. І тому формулювання цілей, звичайно, не може бути виведене ні з біології, ні з психології, а може бути виведене тільки з нашої суспільної історії, з нашого суспільного життя."
(Цит. за: Проблеми шкільного радянського виховання. Лекція перша. Методи виховання. В кн.: Методика виховної роботи. – К.,1990. – С. 145).
"Нема нічого вічного і абсолютного у наших завданнях. Вимоги суспільства дійсні тільки для епохи, тривалість якої є більш або менш обмеженою. Ми можемо бути цілком упевненими у тому, що до майбутнього покоління будуть поставлені дещо змінені вимоги, причому зміни ці будуть вноситись поступово, у відповідності з удосконаленням всього суспільного життя". (Цит. за: Макаренко А.С. Опыт методики работы детской трудовой колонии. Педагогические сочинения: В 8-ми т. Т1. – С. 169).
Чи повинна, на Вашу думку, держава визначати мету виховання? Яким чином, ким визначається мета виховання в сучасній Україні?
5. На основі аналізу наведеного далі уривка з праці А.С. Макаренка зробіть висновок про характер взаємозв'язку загальної програми формування людської особистості та індивідуального корективу до неї, шляхів здійснення цього індивідуального корективу у виховній системі видатного педагога:
«Я під цілями виховання розумію програму людської особи, програму людського характеру, причому в поняття характеру я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання, геть усю картину людської особи; я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особи, до якої ми повинні прагнути.
У своїй практичній роботі я не міг без такої програми обійтися. Ніщо так людину не вчить, як досвід. Колись мені дали в тій же комуні ім. Дзержинського кілька сот чоловік, і в кожному з них я бачив глибокі й небезпечні прагнення характеру, глибокі звички, я повинен був подумати: а яким має бути їх характер, до чого я повинен прагнути, щоб із цього хлопчика, дівчинки виховати громадянина? І коли я задумався, то побачив, що на це питання не можна відповісти двома словами. Виховати хорошого радянського громадянина – це мені не вказувало способу. Я повинен був прийти до більш розгорненої програми людської особи. І підходячи до програми особи, я зіткнувся з таким питанням: що – ця програма особи повинна бути однакова для всіх? Що ж, я повинен вганяти кожну індивідуальність в єдину програму, в стандарт і цього стандарту домагатися? Тоді я повинен пожертвувати індивідуальною привабливістю, своєрідністю, особливою красою особи, а якщо не пожертвувати, то яка ж у мене може бути програма! І я не міг цього питання так просто абстрактно розв'язати, але воно в мене було розв'язане практично протягом десяти років.
Я побачив у своїй виховній роботі, що, дійсно, повинна бути й загальна програма, "стандартна", і індивідуальний коректив до неї. Для мене не виникало питання: чи повинен мій вихованець вийти сміливою людиною, чи я повинен виховати боягуза. Тут я припустив "стандарт", що кожен повинен бути сміливим, мужнім, чесним, працьовитим, патріотом. Але що робити, коли підходиш до таких ніжних особливостей людини, як талант? От інколи щодо таланту, коли стоїш перед ним, доводиться переживати надзвичайні сумніви. ...
...Я глибоко переконаний, що перед кожним педагогом таке питання поставатиме – чи має право педагог втручатися у розвиток характеру і спрямовувати його туди, куди треба, чи він мусить пасивно іти за цим характером? Я вважаю, що питання повинно бути розв'язане так: має право. Але як це зробити? У кожному окремому випадку це треба вирішувати індивідуально, тому що одна річ мати право, а інша - вміти це зробити. Це дві різні проблеми».
6. Прочитайте текст цікавого документу "Конституція" трудової комуни ім. Ф.Е. Дзержинського (Пед. соч. В 8-ми т. Т.8. – С. 145 – 151). Зверніть увагу на загальну побудову системи органів колективу, взаємозалежність та зв'язок між ними. Накресліть схему органів самоврядування колективу комуни. Висловіть свою думку щодо цього документа і дій органів самоврядування.
7. Прочитайте уривок з розділу книги В. Кочнова "Януш Корчак", в якому розповідається про почесне звання "громадянин "Будинку сиріт" (С. 93 – 95). Порівняйте особливості організації шефства у первинному колективі в колонії А.С. Макаренка та "Будинку сиріт" Я. Корчака.
8. Прочитайте уривок з твору видатного французького педагога С. Френе "Педагогічні інваріанти". У чому суть ідеї співробітництва у колективі С. Френе? Чи є розуміння діалектики інтересів колективу та особистості С. Френе близьким до поглядів А.С. Макаренка?
"Інваріант 21. Дитина не любить працювати "у стаді", де кожен індивід повинен підкорюватись "пастуху". Вона любить індивідуальну роботу або роботу у колективі, де панує дух співробітництва.
У цьому полягає сутність остаточного вироку схоластичній практиці, що примушує всіх дітей робити одне й те ж саме. Як би ви не розподіляли дітей на курси і на класи, у них ніколи не буде ні однакових потреб, ні однакових схильностей, і глибокою помилкою є примушувати їх до руху з однаковою швидкістю. ...
Ми шукали і знайшли для дітей можливість працювати в індивідуальному, спокійному для кожного ритмі в рамках діяльності колективу. Правда, у зв'язку з цим необхідно переглянути і саме поняття колективної роботи, яка зовсім не передбачає обов'язкове виконання однієї і тієї ж роботи усіма членами колективу. Кожна дитина, навпаки, повинна максимально виявляти і зберігати свою індивідуальність, не ухиляючись, однак, від спільних цілей і завдань. Ця нова форма праці має величезне значення і з педагогічної, і з чисто людської точки зору. " Цит. за: Френе С. Педагогические инварианты // Избр. пед. соч. – М., 1990. – С. 292 – 293).
9. Прочитайте уривок із статті К.Д. Ушинського "Три елементи школи", що наведений далі. Чи є поняття "дух закладу", "виховна сила закладу" спорідненими з поняттям "виховна сила колективу" А.С. Макаренка? Поясніть свою точку зору.
"Якою має бути чисельність вихованців закладу, щоб жоден з них не випав з-під особистого впливу вихователя? Це важко визначити цифрами, але ми вважаємо, що розумний вихователь, який має енергійний характер і повністю присвятив себе своїй справі, при гарній організації інтернату може здійснювати виховання ста і навіть півтораста вихованців. Але коли під цим впливом уже створився і ясно проявився дух закладу, тоді кількість вихованців може бути подвоєна та йти навіть далі. Виховна сила закладу буде зростати з кожним роком і підпорядковувати собі нові особистості. Таким закладом необхідно дорожити як особливою милістю божою, його пестити як дорогу багатоплідну рослину; і новий вихователь який змінив попереднього, повинен завжди пам'ятати, що до такого багатого соками коріння можна багато прищепити, але самого коріння торкатися не потрібно".
(Цит. за: К.Д. Ушинский. Три элемента школы. Избранные педагогические произведения. – М., 1968. – С. 266.)
10. Поміркуйте над висловлюваннями А.С. Макаренка щодо сутності та техніки застосування методу "вибуху":
"...Я ніколи не надавав особливої ваги еволюційним шляхам... У всякому разі, найважчі характери, найнеймовірніші комплекси звичок ніколи еволюційно не розв’язуються. У еволюційному порядку збираються, готуються якісь передумови, накреслюються зміни в духовній структурі, але все рівно для їх реалізації потрібні якісь більш гострі моменти, вибухи, потрясіння.
Я не мав ніколи можливості навмисно організовувати широкий дослід у цьому напрямі, я не мав права організовувати такі вибухи, але коли вони відбувалися в природному порядку, я бачив і навчився враховувати їх велике значення. ...
Вибухом я називаю доведення конфлікту до останньої межі, до такого стану, коли вже немає можливості ні для будь-якої еволюції, ні для будь-якого позову між особистістю і спільнотою, коли поставлене питання руба – або бути членом спільноти, або вийти з неї.
Остання межа, крайній конфлікт може проявитися у найрізноманітніших формах. Зовсім не обов'язково при цьому, щоб це були прояви всього колективу або загальних зборів. …
Я завжди вибирав із загального ланцюга конфліктних стосунків найяскравіші, найбільш переконливі і для всіх зрозумілі. Руйнуючи їх ущент, руйнуючи саму їх основу, колективний протест стає такою могутньою лавиною, яка все змітає на своєму шляху, що залишитися осторонь не може жодна людина. Звалюючись на голову однієї особи, ця лавина захоплює дуже багато компонентів інших дефектних стосунків. Ці компоненти в порядку детонації переживають одночасно власні місцеві вибухи, гнів колективу б'є і по ним, і перед ними постає образ повного розриву зі спільнотою, загроза відокремлення. ...
Поставлені перед необхідністю негайно щось вирішувати, вони (об'єкти впливу "вибуху" – А.С., М.Р., Н.О.) не в стані аналізувати і в сотий, можливо, раз копатися у детальних міркуваннях щодо своїх інтересів, примх, апетитів "несправедливості" інших. Підкорюючись одночасно емоційному навіюванню колективного руху, вони, нарешті, дійсно руйнують у собі дуже багато уявлень, і не встигають уламки цих уявлень злетіти у повітря, як їх місце займають нові образи, уявлення про могутню правоту та силу колективу, факти власної участі у колективі, у його русі що відчуваються дуже яскраво, перші елементи гордості і перші солодкі відчуття власної перемоги.
Той, кого особливо стосувався вибуховий момент перебуває, безумовно, у найбільш тяжкому і небезпечному становищі. Якщо більшість об'єктів вибухового впливу мчать у лавині, якщо вони мають можливість пережити катастрофу в собі самому, головний об'єкт стоїть проти лавини, його позиція дійсно знаходиться на «краю провалля», в яке він обов'язково полетить при найменшому незграбному русі. У цій обставині криється формально небезпечний момент усієї вибухової операції, який може відвернути від неї усіх прихильників еволюції. Але позиція цих прихильників не більш вдала, ніж позиція лікаря, що відмовляється від операції виразки шлунку, сподіваючись на еволюцію захворювання, коли еволюція хвороби є смерть. Необхідно прямо сказати що вибуховий маневр – справа дуже болісна і педагогічно важка…» (Цит. За: Макаренко А.С. О взрыве. – Пед. соч.: В 8т. Т.3. С. 457 – 459).
Чи вважаєте ви «вибух» необхідним компонентом системи методів виховання? Поясніть свою точку зору.
11. У чому, на вашу думку, полягає майстерність педагогічного впливу? Сформулюйте складові педагогічної техніки А.С.Макаренка? Прокоментуйте думки педагога з цього приводу.
"Що таке майстерність?...
Потрібно вміти читати на людському обличчі, на обличчі дитини, і це читання може бути навіть описане у спеціальному курсі. Нічого хитрого, нічого містичного немає у тому, щоб по обличчю пізнати деякі прояви душевних рухів.
Педагогічна майстерність полягає і в постановці голосу вихователя, і в управлінні ним своїм обличчям...
Педагог не може не грати. Не може бути педагога, який вмів би грати.
Не можна ж допустити, щоб наші нерви були педагогічним інструментом, не можна допустити, що ми можемо виховувати дітей з допомогою наших сердечних мук, мук нашої душі. Адже ми люди. І якщо у всякій іншій спеціальності можна обійтись без душевних страждань, то потрібно і нам це робити. Але учневі потрібно іноді продемонструвати муки душі, а для цього потрібно вміти грати.
Але не можна просто грати сценічно, зовні. Є якийсь приводний пас, що повинен об'єднувати з цією грою нашу прекрасну особистість. Це не мертва гра, техніка, а істинне відображення тих процесів, що мають місце в нашій душі. А для учня ці процеси передаються як гнів, обурення і т. ін.
Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити "іди сюди" з 15 – 20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів у поставі обличчя, фігури, голосу. І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде, або не відчує того, що потрібно.
А у вихователя така майстерність проявляється на кожному кроці. І вона проявляється зовсім не у парній позиції, коли я – вихователь, і ти – мій учень. Парна позиція не є такою важливою як те, що нас оточує.
Ваше виховне ставлення має значення навіть у тому випадку, коли на вас ніхто не дивиться. І це не містика. …
Необхідно вміти управляти своїм настроєм. Якщо ви будете у своєму кабінеті плакати та ридати, це теж буде всім відомо і складе певне враження.
Це проявляється у кожній дрібниці. Голитесь ви щодня, чи ні. Чистите ви черевики щодня, чи ні.
Вихователь, який витягає з кишені чорного зім’ятого носовичка – це вже не вихователь." …
(Цит. за: Макаренко А.С. О моем опыте. – Пед.соч.:В 8 т.1 С.260 – 262).
12. Доповніть свої уявлення про сутність педагогічної майстерності, які ви сформували на основі аналізу поглядів А.С. Макаренка, міркуваннями К.Д. Ушинського та В.О. Сухомлинського з цього ж приводу. Які нові аспекти проблеми відкривають нам ці міркування? Чи можна на основі цих суджень зробити певні висновки про специфічні особливості "авторського педагогічного почерку" кожного з педагогів?
Вихователь повинен мати "покликання, охоту і здібність до своєї діяльності".
(Ушинський К.Д. Твори : В 6т. – К., 1955. – Т. 1. – С. 248).
«Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна формувати характер» (Там же. – Т. 1. – С. 123 – 124).
"Треба стільки любові до дітей, щоб самому одному думати про них завжди..." (Там же. – Т. 1. – С. 42).
У взаєминах з дитиною "хоч би яка вона була зіпсованами повинні показати любов і довір'я" (Там же. – Т. 6. – С. 380).
"Для досягнення педагогічної майстерності необхідно черпати виховні засоби з самої "природи дитини". "Вихователь повинен прагнути пізнати людину такою, якою вона є в дійсності, з усіма її слабкостями і в усій її величі, з усіма її буденнимидрібними потребами і з усіма її великими духовнимивимогами. Вихователь повинен знати людину в сім'ї, в суспільстві, серед народу, серед людства й на самоті зі своєю совістю: у будь-якому віці, у всіх класах, у всіх становищах, в радощах і горі, в приниженні й у величі, в розквіті сил і недузі, серед необмежених надій і на смертному одрі, коли слово людської втіхи вже безсиле. Він повинен знати спонукальні причини найбрудніших і найвищих вчинків, історію народження злочинних і великих думок, історію розвитку будь-якої пристрасті й будь-якого характеру."(Там же. – Т.4. – С. 36).
«В його (досвідченого педагога) викладанні й поводженні з дітьми є щось невловимо приємне, веселе й серйозне, лагідне, але водночас таке, що підкоряє увагу й волю вихованця. Він уже досяг тієї педагогічної височини, коли будь-який метод зникає в особистості педагога й коли з цієї особистості виникає щоразу цілком самостійний той прийом, який потрібен у даному разі. Такий високий педагог творить уже метод, а не керується ним» (Там же. – Т.2. – С. 117).
«...Хочеться порадити вчителям: якщо ви прагненте, щоб ваше виховання стало мистецтвом, відточуйте слово. Шукайте в невичерпній скарбниці нашої рідної мови перлини, які запалюють вогник захоплення в дитячих очах. Знаходьте найтонші відтінки на багатобарвній палітрі народної мудрості, говоріть дітям красиво про красу навколишнього світу. Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса». (Цит за.: Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 Т. – Т.5. – С. 167).
«Тридцять років педагогічної праці переконали мене і в тому, що без сердечної чулості до особистого життя, без тонкого, тактовного і вдумливого проникнення в духовний світ учня немає справжнього виховання. Хоч би яким дружним, згуртованим, єдиним в своїх цілях і прагненнях був колектив, все-таки у кожної людини є свій глибоко індивідуальний світ, який ніхто, навіть колектив, не повинен і не має права втручатися, бо таке втручання тільки викличе біль, вивертаючи душу, займаючи те, що є недоторканим...
Вся складність мистецтва виховання, а я переконаний, що виховання – не тільки наука, а й мистецтво, полягає в тому, щоб уміти відчувати глибоко особисте в кожній людині.» (Там же. – С. 269 – 270).
"Мудра любов до дітей – вершина нашої педагогічної культури, думки й почуттів. Сердечність, теплота, доброзичливість у ставленні до дитини – те, що можна назвати загальним словом доброта, є наслідком великої тривалої роботи педагога над самовихованням почуттів.
... Стати справжнім вихователем дитинства, отроцтва і юності можна тільки тоді, коли вчителя і його вихованців об'єднують спільні думки, помисли, прагнення. Без душі і помислів високих немає шляху від серця до серця, – ці слова великого Гете змушують глибоко вдуматись у характер взаємин педагога і вихованців." (Там же. – С. 299 – 300).
13. Поміркуйте над наведеними далі висловлюваннями А.С. Макаренка щодо співвідношення педагогічного таланту і педагогічної майстерності як необхідних умов ефективної роботи педагога.
"Педагогічний талант не потрібний. Я не маю педагогічного таланту і прийшов у педагогіку випадково, без усякого покликання. Батько мій маляр. Він сказав мені: будеш учителем. Заперечувати не доводилось. І я став учителем. Тривалий час відчував, що у мене йде погано, поганенький я був учитель. І вихователь був поганенький.
Але я навчився. Я став майстром своєї справи. А стати майстром може кожний, якщо йому допомогти, та якщо він сам буде працювати. (Цит. за: Макаренко А.С. Воспитание в семье и школе. – Там же. – Т. 4. – С. 293).
"Та є одне моє застереження. Я не говорив, що у мене немає, майстерності. Я говорив, що у мене немає таланту, а майстерності я досягнув. Майстерність – це те, чого можна домогтися, і як може бути відомий майстер – токар, прекрасний лікар, так повинен і може бути прекрасним майстром педагог. ...
А що таке педагогічний талант? Чого вартий педагогічний талант, якщо нема майстерності? Нічого не вартий. Я, безумовно, говорю про виховний талант, на відміну, скажімо, від талантів викладацьких. А майстерність це річ, якої достатньо легко можна досягти". (Цит. за: Макаренко А.С. Некоторые выводыиз моего пе,дагогического опыта. – Там же. – Т. 4. – С. 243).
14. Поміркуйте над технологією виховного впливу на особистість і колектив, яку пропонує А.С. Макаренко. Про які елементи педагогічної майстерності йде мова? Як би Ви визначили стиль взаємин А.С. Макаренка з колективом вихованців, окремими його членами?
"Якщо ви впевнені, що робота у вас піде, бажаючі знайдуться, і перспектива розширення й поглиблення роботи є цілком ясною для вас, то бажано розпочинати таку роботу «з тріском», одним ударом... з місця в кар'єр починати роботу.
...Якщо перспектива є невизначеною, настрій до цієї форми роботи не ясний, то слід розпочинати за принципом науки, а не мистецтва, тобто не деталізувати від загального, а узагальнювати від часткового, конкретно ясно і в процесі самої роботи, вивчаючи її, прагнути поглиблювати та розширювати роботу, вибирати найбільш цінну та корисну мету і, на початку пропускаючи крізь пальці ряд дрібниць, на які слід було б звернути увагу, поступово підвищувати вимоги.
...Із самого початку роботи не нав'язуйте своїх переконань думок іякнайменше старайтесь лізти із вказівками, дайте певну ініціативу і рівняйтесь на думку більшості, намагайтесь бути взірцевим та авторитетним товаришем і помічником усякому...
Нехай на початку думка більшості, не кількісної, а вольової, дасть небажаний для вас напрям, нехай, не ахайте. Як тільки створиться ядро, актив, з'єднається найбільш зацікавлена купка, беріть кермо і починайте вести нещадно свою виховну лінію, діючи підчас диктаторськи у відношенні до "дурнів", які не розуміють загальної користі, яких словом переконати неможливо, або нема для цього часу.
...Після того, як ви дали завдання, вимагайте точного його виконання (запам'ятовуйте, що ви кому сказали), і давайте завжди завдання за здібностями (щоб виконання вимагало великого напруження), але ніколи не стримуйте своїм авторитетом ініціативу кожного, а навпаки, намагайтесь давати «туманне» завдання, пробуджуючи таким чином необхідну для розшифровки ініціативу.
Уважно прислуховуйтесь до слушних зауважень і відверто визнавайте свої помилки. (Я завжди говорю: "Ах, який я дурень", і думаю, що авторитет мій від цього не падає).
Чисельні покази і вказівки зовсім не діють, тоді як живий приклад діє ураганно.
Ставтесь до всіх з однаковою увагою, але вголос поважайте відповідно до активності, не давайте можливості «горланити» активістам...
Кожен активіст повинен бути тихим і не вередувати, у зворотному випадку його необхідно усунути, і з якомога більшим тріском, наскільки б він не був цінним ... за своїми здібностями.
Занадто тихі діти теж не є хорошими.
Язиком ляпати треба помірно і не більше, приблизно, від однієї п'ятої всього часу занять..."
(Цит. за: Макаренко А.С. Вроде методического плана клубной работы. – Пед.соч. В 8 т. – Т.1. – С. 64 – 67).
"У минулому році я читав у вашому педагогічному журналі, яким тоном треба розмовляти з вихованцями. Там говориться: педагог повинен розмовляти з вихованцями рівним голосом. З якої причини? Чому рівним голосом? Я вважаю, що це такий нудний буде педагог, якого всі зненавидять. Ні, я вважаю, що педагог має бути веселим, бадьорим, а коли щось робиться не до ладу, повинен і гримнути, щоб відчували, що якщо я сердитий, то сердитий по-справжньому, а не так: ніби сердиться, а ніби педагогічну мораль розводить.
Ця вимога стосується всіх педагогічних працівників. Я безжалісно звільняв прекрасних педагогічних працівниківі тільки тому, що вони постійно такий смуток розводили. Доросла людина у дитячому колективі повинна вміти гальмувати, ховати свої неприємності".
(Цит. за: Макаренко А.С. Проблеми школьного советского воспитания. – Пед.соч. в 8 Т. Т.4. – С. 201).
"Я під суворістю не маю на увазі який-небудь гнів, або який-небудь істеричний крик. Зовсім ні. Суворість гарна тільки тоді, коли вона не має ніяких ознак істерики.
І у своїй практиці я навчився бути суворим при ласкавому тоні. Я міг сказати дуже ввічливо, ласкаво і спокійно слова, від яких блідли люди – мої колоністи. Суворість не передбачає обов'язково крику або верещання. Це зайве. А ось ваш спокій, ваша тверда впевненість, ваше тверде рішення, якщо ви його ласкаво висловите , справить ще більше враження. "Йди геть" – це справляє враження, а сказати "будьте ласкаві вийти" – теж справляє враження, може бути, навіть більше". (Цит. за: Макаренко А.С. Семья и воспитание детей. -– Там же. – Т.4. – С. 215).
15. Сформулюйте провідні критерії правильної організації праці як виховного процесу за А.С. Макаренком. Порівняйте їх з критеріями, розробленими В.О. Сухомлинським, зокрема, в його творі "Серце віддаю дітям":
"Праця стає великим вихователем, коли вона входить у духовне життя наших вихованців, дає радість дружби й товариськості, розвиває допитливість і любов до знань, народжує хвилюючу радість подолання труднощів, відкриває все нову й нову красу в навколишньому світі, пробуджує перше громадянське почуття – почуття творця матеріальних благ, без яких неможливе життя людини.
Радість праці – могутня виховна сила. В роки дитинства кожна дитина має глибоко пережити це благородне почуття. (Цит. за. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибр. твори: В 5-ти т. – К., 1977. – Т. З. – С. 236 – 237).
Як доповнює поняття естетичної виразності праці А.С. Макаренка ідея В.О. Сухомлинського про працю як творения краси, висловлена ним, зокрема, у творі "Серце віддаю дітям":
"Праця дітей має бути творенням краси – така вимога єдності естетичного і морального виховання....
Краса виховує моральну чистоту, людяність лише тоді, коди праця, що створює красу, олюднена високими моральними спонуканнями, передусім пройнята повагою до людини. Чим глибша ця олюдненість праці, що створює красу для людей, тим більше поважає людина саму себе, тим більш стає нетерпимим для неї відступ від норм моралі". (Цит. за: Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори:В 5-ти т. – К., 1977. – Т.З. – С. 241 – 242).
16. Проаналізуйте ідеї А.С. Макаренка щодо динаміки розвитку трудових процесів у колонії ім. Горького та комуні ім. Дзержинського. У чому полягала ця динаміка? Які потреби задовольняла праця вихованців: суто економічні, професійного зростання, загальнорозвиваючі тощо?
Проілюструйте свої міркування конкретними прикладами з художніх та науково-педагогічних творів видатного педагога.
Контрольні питання до теми
(Завдання для самоконтролю II рівня складності)
1. У чому полягає мета виховання за А.С. Макаренком?
2. У чому полягає мета виховання за Г. Ващенком?
3. Сформулюйте сутність принципу педагогічного гуманізму за А. Макаренком.
4. Які помилки у виборі методів педагогічного впливу визначає А. Макаренко у лекції 1Методи виховання ("Проблеми радянського шкільного виховання")?
5. Чому А. Макаренко вважає недостатньою педагогіку індивідуальної дії, чим він її доповнює?
6. Назвіть закони життєдіяльності колективу за А. Макаренком.
7. Що таке традиція, у чому полягає роль традицій в організації дитячого колективу за А. Макаренком?
8. Назвіть педагогічні умови правильної організації трудового виховання за А. Макаренком.
9. Які стимули застосовував А. Макаренко в процесі організації трудової діяльності?
10. Що означає поняття "організація завтрашньої радості" в педагогічній теорії та практиці А.С. Макаренка?
11. Розкрийте сутність принципу складних залежностей у колективі, що існував у педагогічних теоріях А. Макаренка.
12. У чому полягає сутність методу ''вибуху" в педагогічній теорії та практиці А. Макаренка?
13. Охарактеризуйте засоби формування національного ідеалу у праці Г. Ващенка «Виховний ідеал».
14. Назвіть засоби виховання свідомої дисципліни за А. Макаренком.
15. Класифікуйте методи навчання, охарактеризовані у праці Г. Ващенка «Виховний ідеал».
Тести
(Завдання для самоконтролю І рівня складності)
1. Закінчіть фразу з твору А. Макаренка, у якій визначені провідні ознаки колективу; "Колектив об'єднує людей не тільки у спільній цілі і у спільній…….., але і у спільній………….цієї……… .
2. Які типи перспектив вважав А. Макаренко за доцільне організовувати у житті дитячого колективу?
3. Вставте пропущені слова у фразах:
А.С. Макаренко стверджував: "Ніщо так не зміцнює колектив, як ..." Він називав………..клеєм колективу. Який із факторів формування колективу мається на увазі?
4. Укажіть правильну відповідь:
за А. Макаренком, головним критерієм у визначенні стадії розвитку колективує:
а) рівень участі вихованців у органах самоврядування;
б) тип стосунків між вихованцями;
в) домінування того чи іншого виду перспектив (близьких, середніх, далеких) у житті колективу.
5. Який тип зв'язків виражає сутність "педагогіки паралельної педагогічної дії":
а) вчитель-колектив-учень;
б) колектив-актив-учень;
в) вчитель-учень.
6. Укажіть правильну відповідь.
За А. Макаренком дисципліна - це:
а) засіб виховання; б) результат виховання.
7. Назвіть прізвища авторів книг, присвячених проблемам сімейного виховання:
а) "Батьківська педагогіка";
б) "Материнська школа";
в) "Книга для батьків".
8. Закінчіть фразу: У лекції "Про батьківський авторитет" А.С. Макаренко розкрив сутність "фальшивих" типів авторитетів. До них педагог відносив: авторитет придушення, авторитет ………, …….., …….., …….., ……., …….., ………, ……. .
9. Кому належать слова:
а) "Навчити виховувати можна так само легко, як навчити математики, як навчити читати, як навчити бути хорошим фрезерувальником чи токарем".
б) "Я відчував, що нема хреста тяжчого, аніж хрест виховання. О, ця тяжка праця вчителя - ні з чим її не зрівняти!"
а) Г.Г. Ващенко; б) А.С. Макаренко; в) В.О. Сухомлинський.
10. Хто з педагогів є автором слів: "Захищаючи колектив у всіх точках його стикання з егоїзмом особи, колектив тим самим захищає і кожну особу і створює для неї найсприятливіші умови розвитку. Вимоги колективу є виховними, головним чином для тих, хто бере участь у вимозі…"
а) С.Т. Шацький; б) А.С. Макаренко; в) В.О. Сухомлинський.
11. Автором твору «Виховний ідеал» є:
а) С.Т. Шацький; б) А.С. Макаренко; в) Г.Г. Ващенко
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 1346; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!