Етапи виконання курсової роботи
4.1. Вибір теми
Студенту необхідно ознайомитися з тематикою, що рекомендує кафедра, і вибрати одну з тем. Студент може запропонувати свою тему курсової роботи. Заохочується виконання курсових робіт за місцевою тематикою (місцем проживання або місцем майбутньої роботи студента). Після обрання теми студент пише заяву на ім’я завідувача кафедри з проханням затвердити обрану тему курсової роботи (додаток А).
4.2. Складання плану
План курсової роботи готується студентом. Кількість питань і порядок їх в плані визначається у кожному конкретному випадку із урахуванням специфіки теми курсової роботи. Керівник перевіряє і в разі необхідності уточнює план. Узгоджений план затверджується науковим керівником і є, з одного боку, офіційним допуском студента до виконання даної курсової роботи, з іншого, – керівництвом до її виконання (додаток В). Змінювати план в процесі виконання роботи можливо тільки за погодженням з науковим корівником. Курсові роботи, виконані без затвердженого плану, або за планом, зміненим без відома керівника, на перевірку не приймаються.
4.3. Складання списку використаних джерел за темою курсової роботи
Після вибору теми курсової роботи складається список використаних джерел. Роботу з літературними джерелами слід розпочинати з підручників, навчальних посібників, а далі використати додаткову літературу, що висвітлюють обрану тему. Як правило, різні літературні джерела подають лише окремі питання (аспекти) курсової роботи. При підборі літератури слід звернутися в бібліографічний відділ бібліотеки, читальний та електронний читальний зали університету.
|
|
|
Важливим джерелом фактичного та цифрового матеріалу є періодичні видання, статистичні щорічники України та областей, туристичні довідники, інші видання. Специфічними міжнародними джерелами інформації є сайти Всесвітньої туристичної організації (ВТО), Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) і подібні. В курсовій роботі обов’язково повинні бути посилання на використані літературні джерела.
4.4. Опрацювання літературних джерел та збір фактичного і статистичного матеріалу
Необхідною передумовою виконання курсової роботи є глибоке й детальне попереднє вивчення теми. Керуючись складеним списком літератури, треба послідовно перечитувати або переглядати літературні джерела, відбираючи потрібні положення, фактичні та цифрові дані.
У випадку, коли в курсовій роботі є питання, для висвітлення яких є потреба в місцевому матеріалі або курсова робота присвячена місцевій тематиці, необхідно звернутися до наукового керівника курсової роботи, одержати відповідний документ університету, за підписом проректора з наукової роботи, з яким слід звернутися за інформацією до відповідних установ чи організацій.
|
|
|
Важливим джерелом інформації є географічні карти. Студент повинен вміти користуватися різними видами карт. На основі карт можна встановлювати певні закономірності, обґрунтовувати зв’язки в природі, суспільстві, господарській і туристичній діяльності.
4.5. Обробка та аналіз зібраного матеріалу
Після того, як підібрано матеріал, необхідно здійснити його узагальнення, аналіз і обробку. Так, при виконанні роботи «В’їзний туризм в Україні» треба проаналізувати і розкрити:
1) рекреаційно-географічне положення;
2) природні рекреаційні ресурси;
3) культурно-історичні рекреаційні ресурси;
4) соціально-економічні передумови розвитку туризму;
5) туристичні центри і курорти;
6) особливості історії розвитку і організації туризму;
7) основні регіони, з яких прибувають до країни.
Окремі показники туристичної діяльності треба картографувати в розрізі регіонів України. Після цього, співставляючи дані останніх років, дати аналіз тенденцій у розвитку туризму в країні.
4.6. Написання тексту
|
|
|
Після опрацювання цифрового матеріалу і одержання необхідних розрахунків можна розпочинати написання чорнового варіанту роботи.
Під час написання тексту і побудови структури роботи слід керуватися такими принципами:
1. курсова робота повинна мати характер аналітичного дослідження;
2. в роботі не тільки слід викладати об’єкти і процеси туристичної діяльності,але й обґрунтовувати їх розвиток;
3. слід запобігати в роботі фрагментарності. Всі розділи роботи повинні бути логічно пов¢язані – наступне повинне витікати з попереднього;
4. при використанні літературних джерел цитати беруться в лапки і робиться посилання на джерело. Аналогічно роблять посилання на першоджерела при використанні графічних і картографічних робіт;
5. роботу необхідно будувати з широким застосуванням методу порівняння або співставлення (давати показники в динаміці).
4.7. Виконання графічних і картографічних робіт
Графічні і картографічні роботи є невід¢ємною складовою частиною курсової роботи з навчальної дисципліни «Туризмознавство». До графічних робіт відносять: таблиці, графіки, діаграми.
До картографічних робіт в міру зростання складності відносять: картосхеми, картодіаграми, картограми, комбіновані картографічні роботи.
|
|
|
Під час виконання курсової роботи можна комбінувати графічні та картографічні роботи: графік-діаграма, картодіаграма-картограма.
Графічні та картографічні роботи є одним із методів узагальнення і аналізу зібраного за вибраною темою, цифрового та фактичного матеріалу. Вони синтезують та концентрують інформацію, що дозволяє скоротити текстуальну частину роботи. Графічні та картографічні роботи повинні бути виконані виразно, точно і технічно бездоганно.
Графік - графічна робота, за допомогою якого здійснюється аналіз розвитку (зміни) явищ, процесів, території в часі. Графік повинен мати вертикальний і горизонтальний масштаб.
Діаграми можуть бути кількох видів: порівняльні, динамічні, структурні. Порівняльні діаграми складаються для співставлення (порівняння) окремих показників туристичної діяльності підприємств, турфірм, окремих територій, країн. Для ілюстрації показників використовуються (площинні) або об’ємні геометричні фігури (прямокутник, куб, коло і т.п.).
Динамічна діаграма – це зображення одних і тих графічних знаків різних розмірів, що передають динаміку певного процесу. Наприклад, за допомогою прямокутників різної висоти можна зобразити динаміку показників в’їзного туризму і т. п.
Структурні діаграми використовуються для ілюстрації структури об’єкту, процесу, явища. Найчастіше структурна діаграма зображується у вигляді кола, поділеного на сектори, розміри яких прямо пропорційні питомій вазі частин у єдиному цілому. За допомогою цього виду діаграм можна показати, наприклад, структуру туристичних послуг, питому вагу окремих країн і т.п.
Картосхема складається для ілюстрації розміщення природних або туристично-рекреаційних об’єктів. Так, наприклад, при виконанні картосхеми «Основні туристичні центри України» умовними знаками на контурній карті України позначають центри туристичної діяльності. При цьому потрібно, щоб розмір пунсона відповідав обсягу наданих послуг у даному туристичному центрі.
Картодіаграма – складається для ілюстрації розміщення валових показників. Наприклад, для ілюстрації показників чисельності туристів по областях України можна скласти стовпчикову картодіаграму «В’їздний туризм у регіонах України». З цією метою на контурній карті України в межах кожної області будується стовпчик, висота якого у масштабі відповідає кількості туристів в конкретній області.
Картограма – найскладніша картографічна робота, за допомогою якої ілюструється інтенсивність процесів, тобто, тих показників, які отримуються шляхом ділення одного показника на інший – (інтенсивність сонячної радіації, рекреаційне навантаження на одиницю площі лісу, пляжу і т.п.).
Комбінована картографічна робота – це вид картографічної роботи, який базується на використанні кількох способів картографічного зображення. На цій картографічній основі можна за допомогою картограми показати економічну діяльність території та вклад у неї туристичної сфери і т.д.
Правила оформлення роботи
Робота оформлюється відповідно до наступних вимог:
1.Курсова робота має бути набрана на комп’ютері або надрукована машинописним способом у відповідності до стандарту на виконання документів.
2.Робота оформлюється на аркушах А 4 (210х297 мм) через 1,5 інтервалиіз розрахунку не більше 40 рядків на сторінці (з висотою знаків не менше 1.8 мм). Розміри поля: ліве, верхнє, нижнє - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм.
3.Окремі слова та формули, які вписуються до надрукованого тексту, мають бути чорного кольору та мати близьку до основного тексту густоту. Власні імена наводяться мовою оригіналу (при першому згадуванні обов’язково).
4.Заголовки структурних частин курсової роботи «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої) з абзацного відступу (5 знаків). Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовками та наступним або попереднім текстом має бути не менше двох рядків. Не можна розміщувати заголовок в нижній частині сторінки, якщо після нього залишається тільки один рядок тексту.
5.Підрозділи нумеруються арабськими цифрами. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка. Наприклад, 1.1., 1.2. і т.д.
6.Сторінки курсової роботи нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому куті сторінок із збереженням наскрізної нумерації всього тексту. Титульний аркуш теж включають до нумерації, але номер сторінки не ставлять.
7.Такі структурні елементи як вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Але всі аркуші, на яких розміщені задані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати «1.Вступ», або «5.Висновки».
8.Ілюстрації (графічні або картографічні роботи) і таблиці необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі.
9.Ілюстрації позначаються словом «Рис.» і нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
10. Номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номера ілюстрації між якими ставиться крапка, наприклад, Рис.1.2 – другий рисунок першого розділу. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
11. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із значенням її номера. Номер таблиці складається з номеру розділу і порядкового номеру таблиці, між якими ставиться крапка.(наприклад, «Таблиця 1.2» – друга таблиця першого розділу).
12. Формули та рівняння наводять безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка, з полями зверху та знизу не менше одного рядка.
13. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера, розділених крапкою. Номер проставляється в круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні на рядку.
14. Пояснення символів та числових коефіцієнтів формул слід наводити безпосередньо під формулою, в тій самій послідовності, в якій вони наведені в формулі. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Пояснення кожного символу необхідно починати з нового рядка.
15. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарата, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Такий список – одна із істотних складових курсової роботи, що демонструє рівень самостійної роботи студента і глибину проведених ним досліджень.
16. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних показників повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Літературні джерела розташовуються в алфавітному порядку прізвищ авторів або назв, якщо прізвища авторів ідуть після назви книги. Вказуються прізвище та ініціали автора, назва книги, видавництво, місто, рік видання, кількість сторінок. Окремі статті з журналів або газет також розміщують в загальному алфавітному порядку: прізвище та ініціали автора, назва статті, назва журналу (газети), номер та рік видання, сторінки на яких вміщена стаття.
17. Посилання в тексту роботи на літературні джерела роблять у відповідності з їх переліком і списку використаних джерел у квадратних дужках. Наприклад, «у працях [1-3]».
18. Додатки потрібно розміщувати у порядку появи посилань на них у тексті. Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток____» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є,І, Ї, Й, О, Ч, Ь.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 384; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!