Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій

1. Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, — карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

1. Об'єктом злочину є порядок додержання законів та звичаїв ведення війни («Конвенція про права і обов'язки нейтральних держав і осіб у випадку сухопутної війни» від 5 (18) жовтня 1907 р., Гаазькі угоди, чотири Женевські конвенції про захист жертв війни від 12 серпня 1949 р. (у тому числі «Конвенція про захист цивільного населення під час війни»); Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), та Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів, неміжнародного характеру (Протокол II), прийняті на дипломатичній конференції в Женеві 8 червня 1977 р., тощо).

Цими міжнародно-правовими актами забороняються вбивства, пограбування населення в районі воєнних дій, знищення рухомого та нерухомого майна, що не викликається воєнною необхідністю, примусове відібрання майна у населення тощо.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у суспільне небезпечному діянні, скоєному військовослужбовцем: 1) насильство щодо населення в районі воєнних дій; 2) протизаконне знищення майна, яке належить населенню, під приводом воєнної необхідності; 3) протизаконне відібрання майна, яке належить населенню, під приводом воєнної необхідності (ч. 1 ст. 433 КК);

4) розбій щодо населення в районі воєнних дій (ч. 2 ст. 433 КК).

Обов'язковою ознакою складу злочинує місце його скоєння. Районом воєнних дій вважається частина території, на якій певні угруповання військ ведуть воєнні дії, у зв'язку з чим на цій території не діють цивільні органи державної влади, а повнота влади належить військовому командуванню.

Під населенням мають на увазі цивільних осіб, які мешкають і перебувають в районі воєнних дій, не входять до складу збройних сил і не беруть участі в масових стихійних збройних виступах, у тому числі біженці, евакуйовані, захоплені супротивником особи та інші, що з тих чи інших причин опинилися в районі воєнних дій.

Якщо такі злочинні дії скоюються проти осіб, які мешкають поза межами району воєнних дій, то зазначені дії можуть утворювати склад злочинів проти особи чи проти власності. Посягання на населення може бути спрямоване як проти громадян власної держави, так і проти громадян союзницької держави, чи держави, проти якої ведуться воєнні дії.

Насильство над населенням включає різноманітні форми посягання на життя та здоров'я, честь і гідність цивільних осіб: вбивства, завдання тілесних ушкоджень, зґвалтування, незаконне позбавлення волі тощо.

Посягання повинне здійснюватися тільки на приватне майно населення, а не на державне майно.

Про протизаконне знищення майна див. коментар до ст. 194 КК.

Протизаконним вважається таке знищення майна, яке не викликалося військовими діями чи воєнною необхідністю. Якщо ж знищення майна було викликане воєнною необхідністю, то ця обставина виключає відповідальність за ст. 433 КК.

Наявність воєнної необхідності для знищення чи відібрання майна визначається у кожній конкретній ситуації з урахуванням норм наведених міжнародно-правових документів.

Протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності —це таке посягання на майнові права населення, коли майно відкрито відбирається з володіння потерпілого всупереч його волі нібито на законних підставах для використання у зв'язку з воєнною необхідністю, проте завідомо для винного ця дія реально не викликається воєнною необхідністю та суперечить наведеним нормам міжнародного права. При цьому не має значення, на чию користь відбирається таке майно: на користь винної особи чи інших осіб — для начальника, для військового підрозділу тощо. Якщо ж відібрання майна було викликане справді воєнною необхідністю, то ця обставина виключає відповідальність за ст. 433 КК.

Про розбій див. коментар до ст. 187 КК.

 

При кваліфікації зазначених дій за ст. 433 КК не вимагається додаткової кваліфікації за статтями Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти особи та власності.

Склад злочину є формальним. Виконання зазначених у диспозиції статті дій, незалежно від наслідків, які настали, утворює закінчений склад злочину.

3. Суб'єктивна сторона злочину передбачає вину у формі прямого умислу.

4. Суб'єктом злочину може бути будь-який військовослужбовець Збройних Сил України та інших військових формувань, що перебуває в районі воєнних дій.

 

119. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки люд­ства та міжнародного правопорядку.

У Кримінальному кодексі України 2001 р. вперше злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку виділені в окремому розділі, в якому вперше у більшості статей встановлена відповідальність за суспільно небезпечні діяння. У цьому розділі КК передбачені ті злочини, які світове співтовариство визнає особливо небезпечними для всього людства, тому що вони підривають основи міжнародних відносин і здатні знищити саме людство (агресивна війна, застосування зброї масового знищення, геноцид тощо).

Особливістю цих злочинів також є їх зв'язок з міжнародним кримінальним правом, за яким ці діяння також визнаються злочинами. Поява у КК цієї групи злочинів безпосередньо пов'язана з багаторічними зусиллями світового співтовариства щодо виділення у міжнародному кримінальному праві групи злочинів, найбільш небезпечних для всього людства, і встановлення особливих умов відповідальності за їх вчинення (незалежно від того, чи є дії порушенням внутрішнього права країни, в якій вчинений злочин, а також від місця вчинення злочину, поширення на них юрисдикції Міжнародного кримінального суду або судів інших держав тощо). Основними джерелами норм про такі злочини у міжнародному праві є: статути Нюрнбергського (1945 р.) і Токійського (1946 р.) військових трибуналів, статути міжнародних кримінальних трибуналів по Югославії (1993 р.) і по Руанді (1994 p.). Римський Статут Міжнародного кримінального суду (1998 p.), численні конвенції і резолюції ООН. З 1947 р. Комісія міжнародного права ООН готує Кодекс про злочини проти миру та безпеки людства. При кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку у багатьох випадках слід звертатися до міжнародно-правових джерел для з'ясування змісту норм або окремих понять.

Більшість злочинів, передбачених у розділі XX КК, вважаються закінченими з моменту вчинення суспільне небезпечних дій. Суб'єктивна сторона всіх злочинів характеризується умислом. Відповідальність за посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443) настає з 14 років, а за інші злочини — з 16 років. Згідно з ч. 5 ст. 49 давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437—439 і частині 1 статті 442. •

Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку можна поділити на три групи, виходячи з їх об'єктів: 1) злочини проти миру (статті 436, 437, 438 і 447); 2) злочини проти безпеки людства (статті 439, 440, 441 і 442); 3) злочини проти міжнародного правопорядку (статті 443, 444, 445 і 446).

 

 

120. Найманство (ст. 447 КК).

Стаття 447. Найманство

1. Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав з метою одержання матеріальної винагороди — карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

1-У частинах 1 і 2 ст. 447 КК передбачені самостійні склади злочинів, причому в ч. 1 ідеться про злочинні дії щодо найманців, а в ч. 2 — про відповідальність самих найманців.

2. Безпосередній об'єкт цих злочинів — мир між державами та народами. Найманці вербуються, використовуються, фінансуються і навчаються для здійснення діяльності на порушення таких принципів міжнародного права, як суверенна рівність, політична незалежність, територіальна цілісність держав і самовизначення народів. Злочинні дії найманців завжди є втручанням у внутрішні справи іншої держави.

3. Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 447 КК, характеризують альтернативні дії: 1) вербування найманців, 2) фінансування найманців, 3) матеріальне забезпечення найманців, 4) навчання найманців, 5) використання найманців у військових конфліктах чи діях.

4. Поняття найманця визначене у ст. 47 Додаткового протоколу І 1977 р. до Женевських конвенцій про захист жертв війни, а також у «Міжнародній конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців», прийнятій Генеральною Асамблеєю 00Н 4 грудня 1989 р. Найманцем визнається за сукупністю ознак особа, яка: 1) спеціально завербована на місці або за кордоном, щоб битися у збройному конфлікті або у спільних насильницьких діях, спрямованих на повалення уряду чи інший підрив конституційного порядку держави або підрив її територіальної цілісності; 2) беручи участь у таких діях, керується головним чином бажанням одержати значну особисту вигоду і яка спонукається до цього обіцянкою виплати або виплатою матеріальної винагороди; 3) не є громадянином сторони, що перебуває в конфлікті, або держави, проти якої спрямовані спільні насильницькі дії; 4) не є постійним жителем на території, яка контролюється стороною, що перебуває в конфлікті, або держави, проти якої спрямовані спільні насильницькі дії; 5) не входить до особового складу збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті, або держави, на території якої здійснюються спільні насильницькі дії; 6) не надіслана державою для виконання офіційних обов'язків. Матеріальна винагорода найманцю, який бере участь у збройному конфлікті, характеризується тим, що вона дійсно була обіцяна стороною або за дорученням сторони, що перебуває в конфлікті, і за розміром істотно перевищує винагороду, що обіцяна чи сплачується комбатантам такого самого рангу і функцій, які входять до особового складу збройних сил даної сторони.

5. Під вербуванням найманців слід розуміти запрошення, умовляння і набір за наймом людей для вчинення зазначених у ст. 447 КК дій за матеріальну винагороду. Запрошення і умовляння можуть вчинюватися щодо невизначеного кола осіб (наприклад, під час прилюдного виступу, повідомлення в засобах масової інформації розповсюдження плакатів чи листівок тощо) або до певної особи чи осіб. Власне набір за наймом має особистий характер і передбачає досягнення угоди з найманцем (у письмовій чи усній формі) щодо його безпосередньої участі в збройному конфлікті інших держав чи насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності. З моменту досягнення такої угоди вербування вважається закінченим. Саме запрошення чи умовляння, за наявності підстав, може кваліфікуватись як замах на цей злочин.

6. Фінансування найманців полягає у забезпеченні їх грошовими коштами, зокрема, для виплати матеріальної винагороди, закупівлі для них зброї, військової техніки чи іншого майна, використання під час учинення злочинних дій тощо.

7. Під матеріальним забезпеченням слід розуміти забезпечення їх зброєю і боєприпасами, обмундируванням, засобами зв'язку та пересування, приміщеннями чи іншими спорудами тощо.

8. Навчання найманців означає проведення з ними теоретичних або практичних занять з їх підготовки для участі у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності. Наприклад, передача знань щодо конструкції зброї, військової техніки, вибухових пристроїв, тактики ведення бою або формування відповідних навичок і вмінь.

9. Використання найманців у військових конфліктах чи діях — це залучення до безпосередньої участі у збройному конфлікті іншої держави або в насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності іншої держави.

10. Цей злочин вважається закінченим, коли вчинена будь-яка із передбачених ст. 447 КК дій.

 

 

ЗМІСТ

 

1. Поняття і система Особливої частини кримінального права.

2. Наукові основи кваліфікації злочинів.

3. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конститу­ційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК).

4. Державна зрада та шпигунство. їх відмінність (ст.ст. 111, 114 КК).

5. Посягання на життя державного чи громадського діяча та його відмежування від вбивства у зв’язку із виконанням особою її службо­вого чи громадського обов’язку (ст. 112 КК)

6. Диверсія та її відмінність від злочинів проти життя, здоров’я, власності, (ст. 113 КК).

7. Поняття та види вбивств за кримінальним правом України.

8. Просте вбивство (ст. 115 КК).

9. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилю­вання (ст. 116 КК).

10. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК).

11. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).

12. Умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК).

13. Вбивство через необережність (ст. 119 КК).

14. Доведення до самогубства (ст. 120 КК).

15. Погроза вбивством (ст. 129 КК).

16. Поняття та види тілесного ушкодження.

17. Правове регулювання та критерії визначення характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

18. Умисне тяжке тілесне ушкодження та його види (ст. 121 КК).

19. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК).

20. Умисне легке тілесне ушкодження та його види (ст. 125 КК).

21. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК).

22. Відмінність побоїв і мордування від тілесних ушкоджень (ст. 126 КК).

23. Катування (ст. 127 КК).

24. Залишення в небезпеці та ненадання допомоги особі, яка пере­буває у небезпечному для життя становищі, їх відмінність (ст.ст. 135, 136 КК).

25. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК).

26. Ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК).

27. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ст. 137 КК).

28.Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК).

29. Захоплення заручників та його відмежування від незаконного позбавлення волі або викрадення людини (ст.ст. 146, 147 КК).

30. Експлуатація дітей (ст. 150 КК).

31. Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151 КК).

32. Зґвалтування та його відмежування від статевих зносин з осо­бою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 152, 155 КК).

33. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом та його відмежування від зґвалтування (ст.ст. 152, 153 КК).

34. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок (ст. 154 КК).

35. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК).

36. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референду­му чи діяльності офіційного спостерігача (ст. 157 КК).

37. Порушення таємниці голосування (ст. 159 КК).

38. Порушення недоторканості житла (ст. 162 КК).

39.Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших уста­новлених законом виплат (ст. 175 КК).

40. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, теле­графної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (ст. 163 КК).

41. Грубе порушення законодавства про працю. Грубе порушення угоди про працю (ст.ст. 172, 173 КК).         

42. Порушення права на отримання освіти (ст. 183 КК).

43. Порушення права на безоплатну медичну допомогу, (ст. 184)

44. Крадіжка. Основні форми таємного способу вилучення чужого майна (ст. 185 КК).

45. Поняття грабежу та його види (ст. 186 КК).

46. Відмежування грабежу від розбою (ст.ст. 186, 187 КК).

47. Розбій (ст. 187 КК).

48. Вимагання (ст. 189 КК).

49. Відмежування вимагання від грабежу та розбою (ст.ст. 186, 187, 189 КК).

50. Відмежування шахрайства від вимагання (ст.ст. 189, 190 КК).

51. Шахрайство (ст. 190 КК).

52. Шахрайство та заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, їх розмежування (ст.ст. 190, 192 КК).

53. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК).

54. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що ви­падково опинилося у неї (ст. 193 КК).

55. Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК).

56. Необережне знищення чи пошкодження майна (ст. 196 КК).

57. Погроза знищення майна та її відмежування від суміжних зло­чинів (ст. 195 КК).

58. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК).

59. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилан­ня, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК).

60. Контрабанда (ст. 201 КК).

61. Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. Зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст.ст. 202, 203 КК).

62. Протидія законній господарській діяльності і його відмежуван­ня від вимагання (ст.ст. 206, 189 КК).

63. Фіктивне підприємництво (ст. 205 КК).

64. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових пла­тежів (ст. 212 КК).

65. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК).

66. Обман покупців та замовників (ст. 225 КК).

67.Розголошення комерційної та банківської таємниці (ст. 232 КК).

68. Загальна характеристика злочинів проти довкілля.

69. Незаконна порубка лісу (ст. 246 КК).

70. Незаконне полювання і незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом та їх відмінність від злочинів проти власності (ст.ст. 248, 249 КК).

71.Створення злочинної організації (ст. 255 КК).

72.Бандитизм (ст. 257 КК).

73. Кримінально-правове регулювання відповідальності за теро­ристичний акт (ст.ст. 258-2584 КК).

74.Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці грома­дян, знищення чи пошкодження об'єктів власності (ст. 259 КК).

75. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бо­йових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК).

76.Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або ви­буховими речовинами (ст. 263 КК)

77. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК).

78. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК).

79. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК).

80.Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК).

81.Групове порушення масового порядку та масові заворушення, їх розмежування (ст.ст. 293, 294 КК).

82.Хуліганство (ст. 296 КК).

83.Наруга над могилою (ст. 297 КК).

84. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК).

85.Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК).

86.Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних ре­човин або їх аналогів без мети збуту (ст. 309 КК).

87.Посів або вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 310 КК).

88. Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психо­тропних речовин або їх аналогів (ст. 314 КК).

89.Розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).

90.Незаконне переправлення осіб через державний кордон Украї­ни (ст. 332 КК).

91. Ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК).

92.Наруга над державними символами (ст. 338 КК).

93.Опір представникові влади, працівникові правоохоронного ор­гану, члену громадського формування з охорони громадського поряд­ку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 КК).

94. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК).

95. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного ор­гану (ст. 345 КК).

96. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань та його відмежування від вимагання (ст.ст. 355, 189 КК).

97.Самоправство (ст. 356 КК).

98. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК).

99. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК) та одержання ха­бара (ст. 368 КК).

100.Загальна характеристика злочинів у сфері використан­ня ЕОМ (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.

101.Суб’єкт злочинів у сфері службової діяльності.

102. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК).

103.Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК).

104.Службове підроблення (ст. 366 КК).

105.Службова недбалість (ст. 367 КК).

106.Одержання хабара (ст. 368 КК).

107.Дача хабара (ст. 369 КК).

108.Провокація хабара (ст. 370 КК).

109. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 КК).

110.Примушування давати показання (ст. 373 КК).

111.Порушення права на захист (ст. 374 КК).

112.Ухилення від відбування покарань (ст.ст. 389, 390 КК).

113.Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391 КК).

114.Порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК).

115.Приховування злочину (ст. 396 КК).

116.Поняття військового злочину (ст. 401 КК).

117. Самовільне залишення військової частини або місця служби та дезертирство - порівняльна характеристика злочинів (ст. ст. 407, 408 КК).

118. Мародерство та насильство над населенням у районі воєнних дій (ст.ст. 432,433 КК).

119. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки люд­ства та міжнародного правопорядку.

120.Найманство (ст. 447 КК).

 

 

---

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 443; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!