Показники рентабельності такі

Лекція за

Темою 3: “Методи аудиту фінансової звітності та критерії її оцінювання”

ПЛАН

Компоненти фінансових звітів їх призначення та подання.

Методика аудиту показників фінансової звітності.

Аналіз показників фінансового стану підприємства.

 

Питання 1. «Компоненти фінансових звітів їх призначення та подання.» Бухгалтерська фінансова звітність- це система взаємо­пов'язаних і взаємозумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову діяльність підприємства, організації, установи за визначений період і є завершальним етапом бухгалтерського обліку. Бухгалтерська фінансова звітність має відображати наростаючим підсумком (за перший квартал плюс за другий, третій і четвертий - одержуємо за рік) майновий та фінансовий стан підприємства, установи, результати господарської діяльності за звітний період і ґрунтуватися на даних синтетичного та аналітичного обліків. Типові форми бухгалтерської звітності та інструкції про порядок їх заповнення розробляються і затверджуються Міністерством фінансів України за погодженням з Комітетом статистики України, які є керівними органами бухгалтерського обліку в управлінні економікою.

Для всіх підприємств звітним роком вважається періодз 1 січня по 31 грудня включно.

Для підприємств, організацій, установ, що створюються, першим звітним роком вважається період з дати набуття прав юридичної особи по 31 грудня включно,а для тих, що набули цього права після 1 жовтня, - по 31 грудня наступного року включно.

Дані наступного Балансу (форма №1) мають відповідати даним затвердженого заключного Балансу за період, що передує звітному, розбіжності мають бути пояснені. Зміни даних бухгалтерської звітності внаслідок їх перекручення, що належать як до поточного, так і до минулого років (після затвердження цієї звітності), здійснюються у тому звітному періоді, в якому були виявлені перекручення. Виправлення помилок у бухгалтерській звітності (стандарт 6) підтверджується підписом посадових осіб, які підписали її раніше, із зазначенням дати виправлення. У формах звітності з'явилися зміни, що відповідають вимогам зовнішніх користувачів (кредиторів, інвесторів, акціонерів), податкових інспекцій і міжнародній практиці.

Підприємство(за винятком спільних підприємств з іноземними інвестиціями) подає квартальну та річну бухгал­терську звітність:

- органам, у сфері управління яких перебуває підпри­ємство;

- учасникам, засновникам - відповідно до установчих документів;

- органові державної статистики.

Квартальна бухгалтерська звітність подається підприємством не пізніше 17-го числа місяця,наступного за звітним періодом, річна - не пізніше 5 лютого наступного за звітним року, а підприємствами, до складу яких входять філії, представництва, відділення, інші відособлені підрозділи, що перебувають на окремому Балансі, - відповідно 20-го числа та 10 лютого.Терміни подання бухгалтерської звітності в зазначених межах встановлюють органи, у сфері управління (віданні) яких перебувають підприємства або засновники підприємства.

Спільне підприємствоз іноземними інвестиціями подає річну бухгалтерську звітність до 15 березня наступного за звітним року:

- учасникам спільного підприємства, якщо це передбачено установчими документами;

- державній податковій інспекції;

- органові державної статистики.

Установа, що утримується за рахунок бюджету,подає місячну, квартальну і річну бухгалтерські звітності про виконання кошторисів витрат вищому органові у встановлені ним терміни.

Датою подання бухгалтерської звітності для підприємства, установи у межах одного міста вважається день фактичної передачі їїза належністю, а для іногороднього - дата його відправлення, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку.

Якщо дата подання звітності припадає на неробочий день, то термін подання звітності переноситься на перший після вихідного робочий день.

Бухгалтерські звіти підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства, установи, а за відсутності на підприємстві, в установі бухгалтерської служби - спеціалістом, який веде облік.

Баланс (форма №1) складається з двох частин: Активу, де представлені господарські засоби, і Пасиву, де згруповані їхні джерела. Основним елементом бухгалтерського Балансу (форма №1) є стаття (активна чи пасивна).

За вищезазначеним стандартом, актив Балансу (форма №1) складається з трьох розділів:

I.. Необоротні активи.

II.. Оборотні активи.

III. Витрати майбутніх періодів.

Пасив Балансу (форма №1) складається з п'яти розділів:

І. Власний капітал.

II. Забезпечення наступних витрат і платежів.

ІІІ. Довгострокові зобов'язання.

IV. Поточні зобов'язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

Розділи активу і пасиву Балансу складаються із відповідних статей.

Статті бухгалтерського Балансу- це показники, що відображають стан на відповідну дату окремих видів господарських засобів, коштів і джерел їх утворення. Кожна стаття Балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті.Загальним принципом оцінки засобів для Балансу є оцінка за їх фактичною собівартістю.

Метою складання звіту форми № 2 «Звіт про фінансові результати» є надання користувачам повної, правдивої інформації про до­ходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Він призначений для визначення чистого прибутку звітного періоду. Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути визначений за такою послідовністю:

1. Визначення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

2. Розрахунок валового прибутку.

3. Розрахунок фінансового результату.

4. Розрахунок фінансового результату прибутку.

Форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів» містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Під готівковими коштами розуміють надходження й вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Рух коштів відображається в «Звіті про рух грошових коштів» у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

У звіті «Про власний капітал» відображаються види капіталу (статутного, пайового, резервного, неоплаченого та вилученого капі­талу, а також нерозподіленого прибутку). Крім того, у даній звітній формі відображається залишок капіталу на початок року, його коригування, переоцінка активів, чистий прибуток за звітний період, розподілі прибутку, внески учасників, вилучення капіталу та залишок його на кінець звітного періоду.

Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, показують залишки на позабалансових рахунках, а також іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Примітки надаються до річної звітності в такій послідовності:

—використання підприємством основних принципів складання фінансової звітності, визначених П(С)БО;

—облікова політика та облікові оцінки окремих статей звітності;

— обов'язкова додаткова інформація, що деталізує окремі показники фінансової звітності та вказує на фактичні та потенційні наслідки операцій, визначена окремими стандартами;

—розкриття непередбачених подій та інформації про майно та борги, що обліковуються на позабалансових рахунках; розкриття подій, що відбуваються після дати балансу і не потребують коригування статей фінансової звітності;

— інформація про дивіденди, оголошені після дати балансу;

— інформація про виправлення помилок попередніх звітних періодів;

— інформація про суттєву зміну облікових оцінок; — інша додаткова інформація, яка, на думку підприємства, може вплинути на рішення користувачів інформації.

 

Питання 2. «Методика аудиту показників фінансової звітності.»

Аудиторська перевірка проводиться у відповідній послідовності. Кожен аудитор самостійно вибирає послідовність своїх дій, виходячи з особливостей діяльності клієнта й умов укладеного дого­вору. Після з'ясування установчих та інших загальних документів аудитор переходить до перевірки показників фінансової звітності підприємства.

Перевірка фінансової звітності проводиться в такій послідовності:

- формальна перевірка;

- аналітична перевірка;

- перевірка по суті та рахункова перевірка показників звітності;

- аналіз фінансового стану підприємства.

Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявності підписів.

Під час загального огляду звітних форм аудитор звертає увагу на заповнення їх адресної частини. Вид діяльності підприємства (реквізит «Галузь») повинен відповідати його видам діяльності, передбаченим у Статуті. У разі необхідності ліцензування даного виду діяльності обов'язковою є перевірка наявності у підприємства ліцензії та строку її дії. Слід пам'ятати, що запис у засновницьких доку­ментах про те, що підприємство може займатися «...іншими видами діяльності, не забороненими законодавством...» не дає підстав підприємству, створеному, наприклад, для виробництва промислових товарів, займатися операціями з цінними паперами. Визначення ви­ду діяльності підприємства є важливим критерієм для правильного розмежування доходів і витрат підприємства з основної та іншої діяльності.

Після проведення формальної перевірки за формою аудитор пе­реходить до аналітичної перевірки показників звітності — їх оцінки за допомогою вивчення вірогідних залежностей між показниками з метою виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дає змогу встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності.

При перевірці правильності відображення в балансі нематеріальних активів і основних засобів включають два основних моменти:

1) необхідність впевнення у тому, що відповідні активи підприємства, віднесені до складу нематеріальних активів і основних засобів, дійсно є в наявності;

2) впевненість доцільності вибору методології відображення госпо­дарських операцій та оцінки майна клієнта, тобто:

- поділ основних засобів та нематеріальних активів на групи, за якими ведеться бухгалтерський облік;

- вибір методу амортизації об'єктів основних засобів та нематеріальних активів.

Аудитору слід перевірити, чи не було протягом попереднього і звітного періоду змін у методології обліку основних засобів та нематеріальних активів, та правильності обліку придбання, зносу і вибуття цих об'єктів обліку.

Наявність основних засобів перевіряється на підставі інвентаризаційних карток, інвентаризаційних описів і фактичної наявності. Правильність нарахування зносу перевіряється вибірково шля­хом складання розрахунку за квартали поточного року.

На наступному етапі перевірці підлягає правильність відображення в балансі фінансових інвестицій. У балансі їх відображають за статтями «Довгострокові фінансові інвестиції» і «Поточні фінансові інвестиції». При аудиті правильності відображення в балансі фінансових вкладень перевіряють наявність цінних паперів, їх вартості та відповідність усіх реквізитів. При перевірці балансових даних аудитор може прийняти рішення щодо більш глибокої перевірки певних питань. Перевіркою з'ясовується відповідність фактичної наявності виробничих запасів, а також запасів малоцінних і швидкозношуваних предметів і готової продукції згідно обліковим даним. При цьому аудитору потрібно звернутися до даних річної інвентаризації та вибрати групи запасів, щодо яких слід провести суцільну перевірку окремих запасів (наприклад, найбільш цінних чи дефіцитних) в місцях зберігання, та визначити групи для вибіркової перевірки.

На наступному етапі аудитору слід перевірити правильність відображення в балансі незавершеного виробництва. По статті «Незавершене виробництво» в балансі повинні відображатися залишки коштів на кінець звітного періоду на рахунку 23 «Виробництво». По незавершеному виробництву також необхідно перевірити, чи відповідають фактичні його залишки даним, вказаним у балансі. Для цього, по-перше, потрібно впевнитися, що дані обліку підтверджуються результатами інвентаризації незавершеного виробництва та що ці залишки правильно оцінені. Велике значення має аудит реальності оцінки залишків незавер­шеного виробництва на кінець кожного місяця, оскільки від обґрунтування розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом залежить достовірність облікових і звітних даних про собівартість продукції і фінансові результати. Вихідною інформацією для перевірки складу й оцінки незавершеного виробництва за калькуляційними статтями витрат служать показники зведеного рахунку собівартості виготовленої продукції. Наведені дані про собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця порівнюються з підсумковими показниками відомостей зведеного обліку виробничих витрат за окремими видами (однорідними трупами) продукції, статтями витрат і калькуляційними групами матеріалів.

Аудиторська перевірка правильності відображення в балансі го­тової продукції ведеться в такій послідовності:

- по балансу статті «Готова продукція» відображають залишки готових виробів, які знаходяться на складі та обліковуються на рахунку 26 «Готова продукція». При перевірці необхідно впевнитися, що продукція, яка обліковується на рахунку 26 «Готова продукція», повністю укомплектована, пройшла випробування та приймання, здана на склад;

- залежно від прийнятої облікової політики залишки готової продукції в обліку оцінюють за фактичною собівартістю і за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) і визначають відхилення фактичної собівартості від облікових цін на окремому аналітичному рахунку та за іншими методами оцінки;

- для доведення її оцінки в балансі до фактичної виробничої собівартості ці відхилення додаються до залишків продукції.

При аудиті правильності відображення в балансі готівкових коштів не слід обмежуватися лише порівнянням їх залишків у Головній книзі з балансовими даними. По поточних рахунках в обслуговуючому банку аудитору слід взяти підтвердження цих залишків, по касі — залишки звірити з даними інвентаризації. Необхідно провес­ти хоча б одну вибіркову перевірку правильності ведення касових операцій на поточному рахунку (не менш як 3-4 місяці) із залученням всіх необхідних облікових регістрів і первинних документів. При перевірці залишку по статті «Готівкові кошти в національній валюті» аудиторам потрібно звернути увагу на рахунок 33 «Інші кошти» та впевнитись в наявності готівкових документів, встановити, для яких потреб призначені квитки, путівки та інші документи, визначити, за рахунок яких коштів вони були оплачені.

При проведені аудиту залишків по рахунках поточних зобов'язань слід звернути увагу на заборгованість підприємств із депонованої заробітної плати, встановити терміни невиплати заробітної плати, причини несвоєчасності її отримання. По статтях зобов'язання по розрахунках із бюджетом відображається сума заборгованості перед бюджетом на звітну дату. Ці дані повинні бути підтверджені залишками у відповідних податкових до­кументах і перевірені аудитором. Аудитору необхідно перевірити результати взаємної звірки розрахунків із різними кредиторами.

При перевірці правильності відображення в балансі власного капіталу аудитору слід знати, що власний капітал складується зі статутного капіталу (рахунок 40), пайового капіталу (рахунок 41), додатково вкладеного капіталу та іншого додаткового капіталу (рахунок 42), резервного капіталу (рахунок 43), нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) (рахунок 44), неоплаченого капіталу (рахунок 46), вилученого капіталу (рахунок 45). Статутний капітал являє собою об'єднання вкладів власників підприємств (учасників, засновників) у його майно в грошовому виразі в розмірах, визначених статутними документами. Тому передусім перевіряється аудитором відповідність розміру статутного капіталу підприємства, відображеного по статті «Статутний капітал» в пасиві балансу, даним статутних документів. Протягом звітного року розмір статутного капіталу в акціонерних товариствах має залишатися незмінним, а збільшення чи зменшення його може бути проведено лише за результатами розгляду висновків діяльності підприємства за звітний рік і після внесення відповідних змін до засновницьких документів.

Під час аудиту показників фінансової звітності для встановлення її реальності й достовірності аудитору необхідно виявляти нереальну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на аудиті позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через суд чи арбітраж адміністрацією підприємства пропущено і вона підлягає списанню на збитки. У такому випадку аудитор зобов'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце й виникнення та відповідальних осіб.

Наступним етапом аудиту є встановлення несвоєчасно погаше­ної кредиторської заборгованості (кредити і позики, не погашені в строк; за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо). При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована та підтверджена актами звірки, довідками.

Для загальної характеристики підприємства слід провести фінансовий аналіз його показників, вивчити їх у динаміці, в порівнянні з середніми показниками у галузі. Основні показники, які залежно від мети аудиту повинні перевірятися аудитором, це показники платоспроможності, фінансової стійкості, автономності, маневреності оборотних засобів, фінансування, кредитоспроможності, ліквідності й інші.

За результатами перевірки складається аудиторський висновок. Аудиторський висновок має вміщувати відомості про достовірність або недостовірність даних фінансової звітності підприємства, дотримання ним правил ведення бухгалтерського обліку, економічну оцінку його ліквідності, платоспроможності, доходності. Крім того, у висновку аудитора підкреслюється, що достовірність фінансової звітності повинна підтверджуватися документами, які стосуються первинного фінансового обліку; грошовими документами; наявності готівки; цінних паперів; товарно-матеріальних цінностей; необоротних активів (основних фондів) тощо.

Питання 3. «Аналіз показників фінансового стану підприємства.»

Здійснюючи фінансовий аналіз звітності підприємства аудитор, насамперед, досліджує показники балансу, його актив і пасив, тобто їхні статті. На підставі даних балансу і звіту про фінансові результати аудитор розраховує коефіцієнти платоспроможності (ліквідності) і рентабельності активів і пасивів.

Вивчення структури балансу допомагає встановити, як розподіляються активи підприємства, зокрема запаси і дебіторська заборгованість, з одного боку, і як розподілені джерела цих активів між довгостроковими, поточними зобов'язаннями і власним капіталом, з іншого. Для цього спочатку визначаємо динаміку оборотності запасів і дебіторської заборгованості шляхом використання даних балансу і звіту про фінансові результати та розрахування двох відносних показників: коефіцієнта оборотності запасів і коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості.

1. Коефіцієнт оборотності запасів дає можливість встановити швидкість обороту запасів для забезпечення виконання завдання з продажу (реалізації) готової продукції (товарів, робіт, послуг). Такий показник розраховується за формулою:

 

Коефіцієнт оборотності запасів = Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 040 ф. №2) / Вартіст запасів (ряд. 100 ф. № 1+ ряд. 110 ф. № 1+ ряд. 120 ф. № 1+ ряд. 130 ф. № 1+ ряд. 1400 ф. № 1)

Чим більше значення цього коефіцієнта, тим вищий рівень оборотності запасів, що позитивно відображається на забезпеченні обсягу реалізації продукції.

Приклад. Собівартість реалізованої продукції (ф. № 2, код рядка 040) - 5900,0 грн. Розмір запасів (ф. № 1) - 2100,0 грн. Коефіцієнт оборотності запасів:

5900,0 / 2100,0 = 2,8.

Розділивши кількість днів звітного періоду (року чи кварталу) на коефіцієнт оборотності запасів, одержимо кількість днів, необхідну на один оборот запасів.

За цифровими даними умовного прикладу цей показник дорівнює 130 дням (365 / 2,8). Звідси випливає, що для забезпечення поточного рівня реалізації продукції поповнення запасів слід зробити через 130 днів.

2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки оборотів здійснено за рік коштами, вкладеними до розрахунків. Такий показник розраховується за формулою:

 

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості = Виручка (дохід) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 010 ф. № 2) / Дебіторська заборгованість (ряд. 160 ф. № 1+ ряд. 170 ф. № 1+ ряд. 180 ф. № 1+ ряд. 190 ф. № 1+ ряд. 200 ф. № 1+ ряд. 210 ф. № 1)

У даному випадку чим більша кількість оборотів, тим швидше підприємство отримує кошти від своїх боржників (дебіторів).

Приклад. Загальний обсяг реалізації продукції (ф. № 2) - 6300,0 грн, розмір дебіторської заборгованості (ф. № 1) - 1400,0 грн. Коефіцієнт оборотності дорівнюватиме:

6300,0 / 1400,0 = 4,5.

За допомогою цього показника можна розрахувати так званий період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість обернеться на грошові кошти. Для цього тривалість звітного періоду (скажімо, 1 рік) розділимо на коефіцієнт оборотності. Такий період інкасації, тобто час очікування підприємством одержання грошей від дебіторів, становитиме 81 день (365 / 4,5).

Кредиторська заборгованість показує тимчасове залучення в оборот кредитів на умовах їх повернення. Однак, якщо термін погашення кредитів перевищуватиме строк погашення дебіторської заборгованості, то зростання кредиторської заборгованості випереджатиме зростання дебіторської, що призведе до погіршення фінансового стану підприємства.

3. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується за формулою:

 

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості = Виручка (дохід) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 010 ф. № 2) / Кредиторська заборгованість (ряд. 620 ф. № 1)

 

Приклад. Загальний обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 6300, 0 грн (дані ф. № 2). Середній розмір кредиторської заборгованості - 1050,0 грн (дані ф. № 1). Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості дорівнюватиме:

6300,0 / 1050,0 = 6.

Отже, розділивши тривалість звітного періоду (року) на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, одержимо середню кількість днів для оплати рахунків кредиторів. У нашому прикладі це займе, у середньому, 61 день (365 / 6).

Платоспроможність (ліквідність) визначається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань за платежами. Для здійснення таких операцій необхідні кошти, які підприємство може отримати, перевівши у гроші найбільш ліквідну частину своїх мобільних запасів або маючи достатній запас грошей у банку й у касі.

Оцінювання платоспроможності проводиться за даними балансу на підставі характеристики ліквідності оборотних активів, тобто часу, необхідного для переведення їх у грошову масу.

Ліквідність - це здатність швидко перетворити актив на гроші без втрат його ринкової вартості. Під час оцінювання ліквідності підприємства аналізу підлягає достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань, тобто короткострокової кредиторської заборгованості.

Оцінюючи ліквідність, розраховують три коефіцієнти:

* коефіцієнт покриття;

* коефіцієнт швидкої ліквідності;

* коефіцієнт абсолютної ліквідності.

4. Коефіцієнт покриття (іноді його називають коефіцієнтом загальної ліквідності) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство може розглядатись як таке, що успішно функціонує. Такий показник розраховується за формулою:

 

Коефіцієнт покриття = Оборотні активи (ряд. 260 ф. № 1) + Витрати майбутніх періодів (ряд. 270 ф. № 1) / Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф. №1)

 

Коефіцієнт покриття, що дорівнює 2 (або 2/1), свідчить про можливість підприємства погашати поточні зобов'язання. Критичне значення коефіцієнта покриття прийняте за 1. Тому якщо коефіцієнт покриття менший 1, то підприємство має неліквідний баланс.

У науковій літературі як орієнтовне значення коефіцієнта покриття наведено його теоретичне значення, яке має бути не меншим 2,0-2,5.

5. Коефіцієнт швидкої ліквідності (іноді його називають коефіцієнтом "лакмусового папірця"). На відміну від попереднього, він враховує якість оборотних активів і є більш чітким показником ліквідності, тому що при його розрахунку беруться до уваги ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Коефіцієнт швидкої ліквідності = (Оборотні активи (ряд. 260 ф. № 1) - Запаси (ряд. 100 - ряд. 140 ф. № 1) + Витрати майбутніх періодів (ряд. 270 ф. № 1)) / Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф. № 1)

 

Орієнтовне найменше значення цього коефіцієнта дорівнює 1.

6. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, що частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно.

 

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Грошові кошти та їх еквіваленти (ряд. 230 + ряд. 240 ф. № 1) / Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф. № 1)

 

У науковій літературі як орієнтовне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності наведене його теоретичне значення, яке має бути не меншим 0,2-0,25.

Крім поточних зобов'язань у підприємства є також довгострокові зобов'язання, термін погашення яких становить більше 12 місяців з дати балансу. Тому розглянемо такі коефіцієнти, які можна використати для аналізу довгострокової платоспроможності підприємства.

7. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (або коефіцієнт автономії чи незалежності) визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів, незалежність його функціонування від позикових коштів.

 

Коефіцієнт концентрації власного капіталу = Власний капітал (ряд. 380 ф. №1) / (Активи підприємства (ряд. 280 ф. №1)

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансово стійкіше та стабільніше і менш залежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 (тобто 100 %), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Підприємство вважається фінансово стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів підприємства становить не менше 50 %.

8. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу є доповненням до попереднього коефіцієнта - їх сума дорівнює 1 (або 100 %). Коефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства.

 

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу = Позиковий капітал (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630 ф. № 1) / Активи підприємства (ряд. 280 ф. № 1)

 

9. Співвідношення позикового капіталу і власного. Цей показник дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства.

 

Співвідношення позикового капіталу і власного = Позиковий капітал (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд 620 + ряд.630 ф. №1) / Власний капітал (ряд. 380 ф. № 1)

 

Його значення, що дорівнює, наприклад, 0,3, означає, що на кожну 1 грн власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 30 коп. позикових коштів. Підвищення рівня цього показника в динаміці означає посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто відповідне зниження фінансової стійкості, і навпаки.

10. Коефіцієнт забезпеченості за кредитами (інша назва - коефіцієнт покриття відсотка). За його допомогою оцінюється потенційна можливість підприємства погасити позику. Цей коефіцієнт показує ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів.

 

Коефіцієнт забезпеченості за кредитами = Фінансовий результат (прибуток) до оподаткування від звичайної діяльності (ряд. 170 ф. № 2) + Витрати на виплати відсотків (ряд. 140 ф. №2) / Фінансові затрати (ряд. 140 ф. № 2)

 

Зменшення значення коефіцієнта порівняно з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду показує збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит.

11. Коефіцієнт оборотності активів показує, наскільки ефективно використовуються активи з погляду обсягу реалізації, тому що показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню, вкладену в активи підприємства; іншими словами, скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції. Чим вищий оборот, тим ефективніше використовуються активи. Коефіцієнт визначається як відношення чистої реалізації до середньорічної вартості активів.

 

Коефіцієнт оборотності активів = Чистий дохід (виручка) від реалізації, продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 035 ф. №2) / Активи підприємства (ряд. 280 ф. № 1)

Розраховуючи рентабельність, слід визначити відношення прибутку до таких показників: рівня продажу, активів, власного капіталу. Для розрахунку цих показників використовують:

* чистий прибуток, який визначається як балансовий прибуток за вирахуванням платежів до бюджету (ряд. 220 ф. № 2);

* чисту реалізацію, яка визначається як виручка від реалізації без урахування ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (ряд. 035 ф. № 2).

Показники рентабельності такі.

1. Рентабельність продажу (або коефіцієнт "прибуток / продаж" (англ. profit margin) - норма чистого прибутку). Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.

 

Рентабельність продажу = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 035 ф. № 2)

Приклад. Рентабельність у 200__р. для підприємства становила:

91700 / 350000 = 0,15 (15 %).

Звідси робимо висновок, що після вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 15 копійок прибутку від кожної гривні продажу.

2. Рентабельність активів (інша назва - коефіцієнт "прибуток/актив") характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Визначається як відношення чистого прибутку до вартості активів.

Рентабельність активів = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / Активи підприємства (ряд. 280 ф. № 1)

Приклад. Рентабельність активів підприємства становила:

69 700 / 240 000 = 0,29 (29 %).

Отже, кожна гривня активів принесла підприємству прибуток 29 копійок.

3. Рентабельність капіталу (інша назва цього показника - коефіцієнт "прибуток / капітал") характеризує ефективність використання підприємством власного капіталу. Цей показник визначається як співвідношення чистого прибутку і вартості власного капіталу.

 

Рентабельність капіталу = Чистий прибуток (ряд. 220 ф. № 2) / Власний капітал (ряд. 380 № 1)

 

Наведені показники показують зниження коефіцієнта "прибуток/ актив", тобто зниження рівня рентабельності у звітному році порівняно з минулим на 11%.


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 241; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:




Мы поможем в написании ваших работ!