Функція сприяння зростанню виробництва

Аудит фінансово-господарської діяльності підприємств у сфері виробництва, обігу суспільно необхідного продукту сприяє задоволенню попиту покупців на конкурентноздатні товари активним впливом на збільшення їх випуску, зростан­ню доходу підприємств і через систему податків збільшенню відрахувань до державного і місцевого бюджетів.

Таким чином, аудит реалізує свою соціальну функцію че­рез функцію сприяння зростанню виробництва.

Питання 2.2. «Предмет аудиторського контролю».Актуальність досліджень предмета аудиторського контро­лю пояснюється потребою грамотно складати договори на про­ведення аудиту, ставити завдання аудиторських перевірок, гра­мотно оформляти робочі документи аудитора, робити обґрунтування обсягів робіт тощо.

Тому узагальнено слід вважати, що на всіх стадіях розши­реного суспільного виробництва, яке охоплює виробництво продукції й доведення її до споживача, аудиторський контроль вивчає стан виробничих сил, виробничих відносин, зокрема, фінансових, з метою виявлення суперечностей і формування інформації для своєчасного регулювання їх із застосуванням економічних важелів і стимулів.

Практично у сфері виробництва продукції (як і надання послуг) аудиторський контроль визначає раціональність і про­дуктивність виробничих процесів, ефективність використання праці та засобів праці, відповідність організації й умов праці, використання коштів, виконання фінансових операцій вимогам чинного законодавства.

Перевірками охоплюють організацію й технологічну підго­товку виробництва, його хід, планування, якість праці та її оп­лату, витрачання коштів на заробітну плату, стан технологічної й трудової дисципліни, використання робочого часу праців­ників, технічних засобів і предметів праці, формування й вико­ристання фінансів у межах як підприємства, об'єднання, а для порівняння - галузі, так і народного господарства в цілому.

Контролю підлягають виробничі відносини стосовно при­своєння результатів праці, а також створення відповідно до норм або за іншими критеріями запасів виробничих ресурсів, відра­хувань коштів до державного бюджету, на соціальне страху­вання і т. ін. Отже, якщо розглядати на макроекономічному рівні, то пред­метом аудиторського контролю виробництва є вивчення стану й відповідності установленим вимогам на всіх стадіях процесів використання ресурсів і виробництва необхідного суспільству продукту та дотримання вимог нормативно-правових актів його регулювання, а також виявлення суперечностей, які зумовлені порушеннями таких актів та установлених вимог до виробниц­тва (отже, вивчення стану процесів, а не стадій, як це вважають деякі автори).

На стадії доведення до споживача необхідного суспільству створеного продукту аудиторський контроль здійснює оцінку законності його розподілу, перерозподілу й використання для задоволення різноманітних потреб суспільства, відшкодуван­ня витрат на його доведення до місця призначення, викорис­тання засобів доведення продукту до місця призначення, у тому числі й фінансових послуг, та визначає суперечності у зв'язку з порушенням нормативно-правових актів, що регулюють про­цеси доведення продукту до споживача.

Стосовно стадії розподілу суспільного продукту предмет аудиторського контролю поширюється на відповідні ланки на­родного господарства.

На стадії безпосереднього товарно-грошового обміну сус­пільно необхідного продукту предметом аудиторського конт­ролю є оцінка відповідності вимогам договірних відносин, виконання договорів постачання, збуту продукції, заготівлі сиро­вини, одночасно задоволення платоспроможного попиту на сировинні ресурси й матеріально-технічні засоби підприємств і галузей народного господарства, а населення - на товари для домашніх господарств, стан насичення ринку товарами. Отже, на стадії обміну контролюють стан усіх сфер обороту суспіль­но необхідного продукту, включаючи фінансове забезпечення його обороту.

Якщо розглядати, відповідно до положень економічної теорії, завершальну стадію процесу відтворення – споживання суспільно необхідного продукту, то тут аудиторський контроль здійснює оцінки процесів, що пов'язані в основному з виробничим споживанням, тобто відтворенням і розширенням су­спільних виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб у продукції та послугах, а також виявляє суперечності, які зу­мовлені порушеннями відповідних нормативно-правових актів.

Таким чином, на всіх стадіях процесу відтворення суспіль­ного продукту аудиторський контроль є засобом виявлення су­перечностей у задоволенні суспільних потреб з метою їх своєчасного регулювання на законодавчій основі.

Якщо більш конкретно й вузько розглядати визначення, то предметом аудиторського контролю розширеного суспільного виробництва слід вважати стан і відповідність установленим вимогам ресурсного забезпечення та здійснення фінансово-гос­подарських процесів виготовлення продукції, надання послуг чи виконання робіт із задоволення в них потреб споживачів і додержання суб'єктами підприємництва положень їх економіко-правового регулювання. Коли ж розглядати ще більш детально, на мікроекономічному рівні, то предметом аудиторських перевірок є інформація про стан конкретних об'єктів контролю та відхилення їх пара­метрів від заданих. Такими параметрами можуть бути правильна звітність, визначені суми платежів відповідно до законодавства, точність і повнота бухгалтерського обліку.

Конкретно предметами аудиту є:

• облікова інформація;

• матеріали звітності;

• дані про працю та її оплату;

• забезпеченість потреб підприємства ресурсами;

• реалізація функцій управління;

• процеси виробництва;

• реалізація готової продукції тощо.

Питання 2.3. «Об'єкти аудиторського контролю».Під поняттям об'єкта аудиторського контролю слід розумі­ти окремі або взаємопов'язані економічні, організаційні, правові, інформаційні та інші аспекти функціонування системи, що вивчається, стан якої може бути оцінено кількісними й якісними показниками. Як системи слід розглядати підприємства, об’єднання, структурні підрозділи, функціональні системи бухгалтерський облік, внутрішній контроль, служба маркетингу, сукупність ресурсів чи виробничі процеси тощо. Об'єктами аудиторського контролю можуть бути підприємницька діяльність у цілому або окремі її складові.

Отож пропонуються такі основні групи об'єктів аудиторсь­кого контролю:

1)ресурси: матеріальні, в тому числі засоби виробництва; трудові; фінансові; нематеріальні активи; природні;

2)господарські процеси: технологічні виробничі й допоміжні; упровадження нової техніки; забезпечення робочою силою; енергетичне й господарське обслуговування; збут продукції, послуг; забезпечення виробництва фінансовими ресурсами;

3)       технології: технології виробництва, що застосовуються; інформаційні; розробка нових технологій;

4)фінансово-економічні результати господарювання: обсяги й структура випуску продукції; продуктивність праці; фондовіддача; собівартість продукції; доходи, прибутки (збитки); рентабельність;

5)організація управління підприємством, його фінансово-господарською діяльністю:організаційна структура підприємства; форми управління; організаційні форми виробництва; апарат управління;

6)системи управління: системи стимулювання; системи регулювання; управління персоналом;

7) функції управління: прогнозування, планування; облік, контроль, аналіз тощо.

 

Питання 3. «Метод, методичні прийоми (способи) організації та методики аудиту».

Метод аудиторської діяльності сформувався в сис­темі прикладних економічних наук, крім того, він характеризується використанням загальнонаукових методів дослідження, що ґрунту­ються на філософських принципах.

Метод (від гр. methodos — дослідження) — це прийом дослі­дження, який визначає підхід до об'єктів, що досліджуються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Загальнонауковими методами є: аналіз і синтез, індукція і дедук­ція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, систем­ний аналіз, функціонально-вартісний аналіз тощо.

Аналіз — це метод дослідження, який стосується вивчення пред­мета шляхом розчленування його на складові, кожна з яких аналі­зується (вивчається) окремо в рамках одного цілого (аудит фінансо­во-господарської діяльності підприємства).

Синтез (від гр. sunthesis — сполучення, поєднання, складання) — метод дослідження об'єкта в його цілісності, в єдності його частин (аудит виконання договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей).

Індукція (від гр. induction — наведення) — метод дослідження, за яким загальний висновок складається на підставі ознайомлення не зі всіма ознаками, а лише з частиною їх, тобто способом виведен­ня висновків від окремого до загального (аудит витрат обігу здійснюється насамперед за даними аналітичного обліку, а відтак — син­тетичного обліку).

Дедукція (від лат. deduction — виведення) — метод дослідження, за якого спочатку вивчається стан об'єкта в цілому, а потім стан його складових елементів, тобто висновки роблять від загального до окре­мого (аудит фінансових результатів спочатку проводиться за дани­ми синтетичного обліку, а потім — аналітичного обліку).

Аналогія — прийом наукових висновків, за допомогою якого досягається пізнання ознак суб'єктів на основі їх подібності з інши­ми. Метод аналогії, базуючись на подібності окремих сторін різних об'єктів, є основою моделювання.

Моделювання — спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, що вивчається, на його аналог, модель, що містить істотні прикмети оригіналу (наприклад, стандарти).

Абстрагування (від лат. abstrahere — відволікати) — прийом відволікання, способом абстракції переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (за перевіркою стану збереження матеріальних цінностей на окремих складах, абстрагуючись, роблять висновки щодо гуртовні в цілому).

Конкретизація (від лат. concretus — густий, твердий) — дослі­дження стану об'єктів за певними конкретними умовами існування їх (виявлення нестач в окремих магазинах).

Системний аналіз — вивчення об'єкта як сукупності елементів, що утворюють систему. В аудиті системний аналіз передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Він дає змогу застосувати системний підхід до оцінки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства (аналіз систем для дослідження об'єктів за умов невизначеності).

Функціонально-вартісний аналіз — це вивчення об'єктів на ста­дії підготовки виробництва, що включає проектування і синтез склад­них систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування й оцінювання економічної ефективності технологічних процесів тощо).

Існують також власні методичні прийоми аудиту, які можна об'єднати в групи: органолептичні, розрахунково-аналітичні, докумен­тальні, узагальнення і реалізації результатів аудиту.

Органолептичні методи (від гр. organon — знаряддя, інстру­мент) — це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові й суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль, екс­пертизи, службові розслідування, експеримент.

Інвентаризація — перевірка стану об'єктів органолептичним способом, тобто перевірка наявності й стану об'єкта шляхом огляду, підрахунку, зважування, обміру тощо. Практично інвентаризація — це перевірка фактичної наявності запасів, сировини, готової продукції, товарів та інших цінностей, які зіставляються з даними бухгалтер­ського фінансового обліку і встановлюється результат — нестача, над­лишок, пересортиця, природний убуток.

Контрольні замірювання робіт — прийом фактичного кон­тролю за дотриманням норм витрачання сировини та матеріалів у виробництві, на будівництві, транспорті тощо.

Найчастіше контрольне замірювання застосовується для перевірки фактично виконаних і зданих за актом здавання-приймання буді­вельно-монтажних робіт (при цьому встановлюють економію або пе­ревитрати будівельних матеріалів).

Вибіркові спостереження — прийоми статистичного спостере­ження якісних характеристик господарського процесу (при визна­ченні дефектів товарів, що надійшли в торгівлю).

Суцільні спостереження — прийоми статистичного спостережен­ня фактичного стану об'єктів (хронометраж норм виробітку, вико­ристання робочого часу за звітний період).

Технологічний контроль — контроль якості продукції, її відпо­відності технічним умовам (контрольний запуск сировини і матері­алів у виробництво, що застосовується для перевірки оптимальності технології виробництва, обґрунтованості норм витрат матеріалів і повноти виходу готової продукції).

Хімічно-технологічний контроль — контроль якості сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві продукції, а також якісних характеристик (способом лабораторного аналізу встановлю­ють і смакові якості продуктів харчування).

Експертизи — експертні оцінки, що застосовуються криміналіс­тичними, судово-бухгалтерськими, товарознавчими та іншими екс­пертизами, коли у складі аудиторів немає відповідних фахівців або коли за виявленими аудитом зловживаннями порушено криміналь­ну справу.

Службове розслідування — сукупність прийомів перевірки до­тримання службовими особами і робітниками чи службовцями нор­мативно-правових актів (застосовується при вивченні порушення чинного законодавства).

Експеримент — науково поставлений дослід з метою аудиту для перевірки результатів процесів, що плануються або виконані (екс­перимент проводиться за чітко визначеними умовами, які дають змогу стежити за перебігом запланованого процесу).

Під час аудиту також використовують розрахунково-аналітичні методи (статистичні розрахунки, економіко-математичні методи, економічний аналіз тощо).

Економічний аналіз — це система прийомів для розкриття при­чинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів (середні й відносні величини, групування, індексний метод, коефіцієнти авто­номії, довготермінового залучення коштів, маневрування власними коштами підприємства, нагромадження амортизації, реальної вартості основних засобів, коефіцієнти ліквідності (платоспроможності) тощо).

Статистичні розрахунки застосовуються при потребі відтворен­ня реальних кількісних відношень (за їхньою допомогою розрахову­ються коефіцієнти трудової участі членів бригади, коефіцієнти ви­користання обладнання, ритмічність випуску продукції тощо).

Економіко-математичні методизастосовуються при визначенні впливу факторів на результати господарських процесів з метою їх оптимізації на стадії проектування (оптимізація маршрутів переве­зення вантажів автомобільним транспортом тощо).

В аудиті також використовують документальні способи пере­вірки — дослідження документів, суцільне і несуцільне (вибіркове) спостереження, групування недоліків, формальну й арифметичну пе­ревірку документів, нормативну (юридичну) оцінку документально оформлених господарських операцій, логічну перевірку, зустрічну перевірку, балансовий метод, порівняння, оцінку законності й обґрун­тованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського фінансового обліку тощо. При цьому джерелами інформації є: первинні документи, у тому числі технічні носії інфор­мації, реєстри синтетичного й аналітичного бухгалтерського фінансового обліку (книги, журнали, оборотні відомості, нагромаджувальні й розроблювальні таблиці, Головна книга, оборотна відомість за син­тетичними рахунками та ін.); фінансова, податкова, статистична й опе­ративна звітність тощо.

Дослідження документів — спосіб документальної перевірки до­стовірності й доцільності господарських операцій, відповідності їх законодавчим і нормативно-правовим актам.

При суцільному способі перевірці підлягають усі документи і записи у реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності (гро­шові документи і кошти, виписки з рахунків у банках, цінні папери і векселі, власний капітал, розрахунки за податками і платежами, доходи, товарні втрати і результати діяльності, фінансова звітність).

Несуцільне спостереження (вибіркова перевірка) характеризує всю сукупність одиниць за результатами обстеження певної її час­тини (вибіркової сукупності), відібраної випадковим чином за пра­вилами наукової теорії вибірки.

Узагальнення і реалізація результатів аудиту — сукупність прийомів синтезування результатів аудиту і прийняття відповідних рішень щодо виправлення недоліків і запобігання їх повторенню в майбутньому (групування недоліків і правопорушень, економічне обґрунтування, систематизація недоліків у висновку аудитора, рішень за результатами аудиту).

Отже, метод аудиту — це сукупність прийомів і способів аудиту за процесами розширеного відтворення національного продукту і дотримання його законодавчого та нормативно-правового регулюван­ня за умов ринкової економіки.

Питання 4. «Види аудиту та його відмінність від ревізії.»

Розрізняють аудит добровільний і обов'язковий. Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.

Обов'язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України "Про ауди­торську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності.

Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аудит — незалежна оцінка діяльності підприєм­ства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрут­ству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один із його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник та­кого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкова­ний керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування, для чого він покликаний сприяти підвищенню ефектив­ності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й зміц­ненню фінансового стану. Мета внутрішнього аудиту— удоскона­лення організації й управління виробництвом, виявлення і мобіліза­ція резервів його зростання.

Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради. Вони працюють як у державному, так і в приватному секторі.

Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її прохо­дження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтова­ну оцінку господарським операціям і процесам.

Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.

Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються опера­ційним аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або управ­лінський аудит) — це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використан­ня ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного ауди­ту — допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результа­том цього може бути збільшення рентабельності компанії.

Якщо про внутрішній аудит в Україні ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впроваджен­ня. Зовнішній аудит переважно проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяль­ності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищен­ня ефективності господарювання. Основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом показано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом

 

Елементи	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Коло питань	Визначається керівниц­твом підприємства, де пра­цює внутрішній аудитор, або відповідно до плану	Передбачено законом або на прохання підприєм­ства-замовника
Об'єкт перевірки	Визначається керівницт­вом підприємства, де пра­цює аудитор. Переважа­ють питання аудиту збе­реження майна і недопу­щення збитків	Домінує аудит стану бухгалтерського обліку і звітності
Методи	Тести перевірок майже однакові. Різниця в деталь­ності перевірок
Звітність	Перед керівництвом підприємства або перед аудиторським відділом	Перед керівництвом аудиторської фірми і підприємства-замовника

Відмінності між аудитом і ревізією.Залежно від прийомів і спо­собів контролю і системи контрольних процедур розрізняють аудит і ревізію. Вони є складовими елементами фінансово-господарського контролю.

Аудит і ревізія розглядають один предмет (фінансово-господарську діяльність підприємства чи підприємця), а також використовують спільні методичні прийоми і процедури контролю.

Їх мета — виявлення негативних явищ у виробничій і фінансово-гос­подарській діяльності суб'єктів господарювання, їх усунення і запо­бігання в майбутньому.

Об'єктами контролю для них є однакові дже­рела інформації, законодавчі та нормативно-інструктивні акти з пи­тань фінансово-господарського контролю, первинна облікова докумен­тація, реєстри бухгалтерського фінансового обліку, баланси і фінан­сова звітність суб'єктів підприємницької діяльності. Спільним для них також є те, що вони обґрунтовують свої висновки документаль­но перевіреними доказами.

Разом із тим, між аудитом і ревізією існують суттєві відмінності.

Аудит — незалежна перевірка балансів і фінансової звітності суб'єктів господарювання з метою отримання висновків. Висновки аудитора є виваженим і обґрунтованим доказом під час розв'язання майнових конфліктів у арбітражному і народному судах між влас­ником та його контрагентами. Аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати підвищення ефективності і розширення сфер впливу підприємницьких структур, розвиток мар­кетингу і комерційної діяльності як на внутрішньому, так і на міжна­родному ринках, допомагає уникнути банкрутства. Аудиторське під­твердження про стійкий фінансовий стан підприємства обґрунтовує потребу в кредитах і надає право на випуск акцій.

Під час ревізії досліджується фінансово-господарська діяльність підприємств у статиці після завершення господарських процесів (пе­реважно, не менше одного разу на два роки). Функції ревізії (порівняно з аудитом) обмежуються інтересами власника, від імені якого проводиться ревізія. Основною метою ревізії є пошук та фіксація фактів зловживань з обов'язковим повідомленням керівній органі­зації та правоохоронним органам. Як правило, ревізори здійснюють перевірки з позицій дотримання законності господарських операцій, не вникаючи у визначення перспектив діяльності. Результати ревізії повідомляють трудовому колективу для вжиття заходів щодо лікві­дації виявлених недоліків.

Ревізія призначається розпорядженням керівної організації. Ре­зультати ревізії оформляються актом ревізії.

Для проведення аудиту між власником-замовником і аудитор­ською фірмою (аудитором-підприємцем) — виконавцем укладаєть­ся договір. Результати аудиту оформляються аудиторським звітом або аудиторським висновком.

 

---

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 169; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!