Організація управління водним господарством в Україні, Структура і функції органів водного господарства
Kласифікація зрошувальних систем і особливості їх експлуатації
Зрошувальні системи в загальному вигляді є комплексом інженерних пристроїв, що забезпечують забір води з джерела, транспортування її до зрошуваних масивів, розподіл між поливними ділянками і полями з мстою підтримання оптимальної вологості в кореневмісному шарі грунту. Зрошувальна мережа може бути самопливною, коли вода з Джерела подасться по каналах самопливом в напрямку ухилу місцевості. Для розподілу води площею в даному випадку використовують проточні і тупикові борозни, поливні смуги, затоплювані чеки. При більш складних рельєфних умовах влаштовують мережу з механічною подачею води за допомогою насосів на командну позначку місцевості або в напірні трубопроводи для дощування.
У залежності від обслуговуючої площі зрошувальні системи бувають міжгосподарські, які обслуговують землі двох і більше господарств, і внутрішньогосподарські, розташовані в межах землекористування одного господарства.
За конструкцією їх поділяють на три основні типи: відкриті, що складаються з відкритих каналів або лотків; закриті - з напірних або безнапірних трубопроводів; комбіновані, що включають в себе елементи першого і другого типів.
За способом водоподачі системи бувають самопливні, коли вода з джерела надходить на зрошувані поля самопливом; з механічним водопідйомом, коли зрошувана територія розташована вище рівня води в джерелі і подача води для поливу здійснюється насосною станцією; самопливно-напірні, в яких вода самопливом транспортується закритими трубопроводами за рахунок напору, що створюється природним ухилом місцевості.
|
|
|
Дощувальні зрошувальні системи поділяють на пересувні, у яких насосна станція, зрошувальна мережа (розбірна або тимчасова) і поливна техніка переміщаються по зрошувальній площі в процесі поливу; стаціонарні, у яких всі елементи знаходяться в постійному (нерухомому) стані; напівстаціонарні, коли водозабірна споруда, насосна станція і розподільна мережа стаціонарні, а поливна техніка при поливі переміщається по полю.
Осушувальна система являє собою водогосподарське соціалістичне підприємство, що складається з комплексу гидротех-нічних та інших споруд, пристроїв і спеціальних служб, призначених для регулювання водно-повітряного режиму кореневмісного шару грунтів на перезволожених землях з метою отримання на них високих і сталих врожаїв сільськогосп дарських культур. Управління системою забезпечує регулювання вання водного режиму грунтів, підтримка всіх споруд і пристроїв у постійно діючому стані, їх поліпшення та вдосконалення у відповідності е новими досягненнями науки, техніки і передового досвіду.
По приналежності осушувальні системи можуть бути внутрішньо-господарськими, обслуговуючими землі одного господарства, і між-господарськими, обслуговуючими землі кількох господарств. У свою чергу, міжгосподарські системи в адміністративній ознакою можуть бути міжрайонними, міжобласними і межрес публіканського, обслуговуючими землі відповідно двох і більше районів, областей, республік.
За способом відведення надлишкових вод системи діляться на само течні, з механічною відкачуванням води і змішані, в яких надлишкові води скидаються в водоприймач відповідно самопливом, за допомогою насосної станції або тим і іншим спо собамі.
По виду регулюючої осушувальної мережі системи бувають відкриті, регулююча мережа яких представлена відкритими каналами, і закритими, в яких регулююча мережа виконана у вигляді закритого дренажу, а провідна мережа може бути як відкритою, так і закритою.
За характером впливу на водний режим кореневого шару грунтів осушених земель системи бувають односторонньої дії або власне осушувальні, що забезпечують тільки відвід надлишкових вод, і двосторонньої дії - осушувально-зволожувальні і осушувальної-зрошувальні, що забезпечують повне регулювання водно-повітряного режиму грунтів.
Системи, що забезпечують за допомогою дамб обвалування пре-дохраненіе осушених ділянок на узбережжі моря, водохрані ліща або річки від затоплення їх морськими або паводковими водами, називаються обваловательпимі або польдерна.
Системи, на яких здійснюється нарощування (вище ня) поверхні заплави з метою осушення або створення плодо рідного шару за рахунок відкладення принесених водою наносів, на ни опиняються кольматажнимі.
За розміром обслуживаемой площі і складності експлуатації ції осушувальні системи діляться на п'ять груп. При цьому при нимают до уваги наведену площа системи, враховую щую, крім площі фактично використовуваних осушених земель, складність системи та особливості її експлуатації, при міняючи наступні еквіваленти: до 1 тис. га осушення прирівняний-
Подейкують кожні 500 га зрошення або осушених земель з двусто роннім регулюванням водного режиму; 5 млн. м3 ємності експлуатованих водосховищ; 2000 га площі внутріхозяй жавної мережі, прийнятої на технічне обслуговування УТОС; 12,5 км експлуатованих дамб обвалування. Для польдерних систем з механічною перекачуванням води застосовується поправочний коефіцієнт 1,6.
До першої групи відносяться системи з наведеної площею осушуваних земель понад 180 тис. га, до другої - 120 ... 180, до тре тьей-60 ... 120, до четвертої - 30 ... 60, до п'ятої - до 30 тис. га. Стосовно до цих груп встановлені штатні нормативи керівних, інженерно-технічних працівників і службовців управлінь осушувальних систем та їх посадові оклади.
Основними елементами комплексу інженерних споруд і пристроїв осушувальної системи є: регулююча здій рішучій мережа, захисна мережа, яка проводить мережа, відпр ник, джерело зволоження, гідротехнічні споруди, дорож ва мережу, засоби зв'язку, експлуатаційні та природоохоронні споруди і пристрої, виробничі та підсобно-допоміжного тільні будівлі, машини і механізми та ін
Експлуатаційні споруди та пристрої, що використовуються для контролю і нагляду за роботою всіх ланок осушувальної системи і забезпечення нормальної їх роботи, розглядаються нижче.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2.Елементи зрошувальних систем та особливості їх експлуатації
До складу елементів зрошувальної системи входять:
● джерело зрошення(водосховище, водотік, підземні води);
● головна водозабірна споруда(призначена для забору води з джерела і подачі її в головний магістральний канал або трубопровід);
●головний магістральний канал (трубопровід), який призначений для транспортування води від джерела в розподільні канали (трубопроводи);
●розподільні канали (трубопроводи), що влаштовуються для розподілу води по орошаемой території. Вони можуть бути міжгосподарськими (для подачі води в два і більше господарств) і внутрішньогосподарськими (групові, дільничні, тимчасові);
●регулююча зрошувальна мережа та пристрої, призначені для розподілу води по полю і переведення її в стан ґрунтової вологості:
●споруди та арматура на зрошувальних канапах і трубопроводах,призначені для управління рухом та обліку води в системі, для забезпечення експлуатаційних робіт (дороги, телефонна і електрична мережі, виробничі будівлі, лабораторії і т.д.);
●захисні лісосмуги,призначені для затінення каналів і запобігання грунту від вітрової ерозії;
●водовідвідна мережа, яка включає скидну (для відведення дощових і талих вод, скидання води, що залишається у каналах або трубопроводах після припинення поливів, відведення води при аваріях в системі) і дренажну (для відведення промивних вод при розсолення грунту, а також надлишкових ґрунтових вод, щоб попередити заболочування і засолення кореневмісного шару).
Зрошувальні системи повинні відповідати певним експлуатаційним вимогам. Так, головна ділянка повинна бути обладнана регулювальними спорудами,що забезпечують нормальний забір води з джерела, гідрометричних створів, експлуатаційними знаками (репери, лінії і т.д.). Магістральний і розподільні канапи в достатній мірі повинні бути оснащені регулювальними й лінійними спорудами, гідрометричними пристроями та знаками. Бажано мати один магістральний канат на всю систему, що закінчується спорудою для скидання води у випадках аварії і неточного її розподілу. Щоб ефективніше використовувати зрошувані землі, міжгосподарські канали повинні розташовуватися по межах землекористування, вздовж каналів необхідно передбачати смуги відчуження для лісонасаджень, експлуатаційних доріг, розміщення механізмів і грунту при очищенні каналів від наносів і рослинності.
Для обліку поданих витрат точки виділу води господарствам оснащують водомірами. На зрошуваній території встановлюють спостережувальні колодязі і свердловини з метою спостереження за рівнями ґрунтових вод. Для обслуговування системи і зрошуваних ділянок створюють розгалужену мережу доріг, будують службові та складські приміщення, організують засоби зв'язку, управління і ділянки забезпечують транспортними засобами і механізмами для робіт та ремонту мережі.
Організація управління водним господарством в Україні, Структура і функції органів водного господарства
Комітет водного господарства України (Укрводгосп) є центральним органом виконавчої влади. Укрводгосп забезпечує проведення державної політики щодо розвитку водного господарства та меліорації земель, задоволення потреб населення і галузей економіки України у водних ресурсах. Укрводгосп у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету7 Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх повноважень Укрводгосп організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Основними завданнями Укрводгоспу є:
- проведення державної політики щодо розвитку водного господарства та меліорації земель, здійснення в галузі єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій, передового досвіду роботи;
- розроблення та участь у реалізації загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
- забезпечення потреб населення і галузей економіки України у водних ресурсах та проведення їх міжбасейнового перерозподілу;
- здійснення заходів, пов'язаних з попередженням і ліквідацією наслідків шкідливої дії вод, включаючи протипаводковий захист населених пунктів та земель.
4. Пріоритетні напрямки розвитку галузі, задачі і види реконструкції зрошувальних систем згідно закону України про меліорацію.
Визначення пріоритетних напрямів у виборі та проведенні певного виду меліорації земель провадиться залежно від природно-кліматичних особливостей, екологічної ситуації відповідного регіону та наступного сільськогосподарського використання меліорованих земель.
Порядок розроблення та погодження державних цільових і місцевих програм меліорації земель визначається Кабінетом Міністрів України.
Пріоритетними завданнями згідно закону про меліорацію є:
- забезпечення сталого та надійного функціонування наявних меліоративних систем, що перебувають у задовільному технічному стані і не відпрацювали свого нормативного терміну,
- відновлення функціонування меліоративних систем, що перебувають у незадовільному технічному стані, але ще не втратили свого потенціалу,
- закінчення спорудження недобудованих меліоративних систем;
- підвищення екологічної безпеки зрошення та поліпшення еколого-меліоративного стану зрошуваних;
- організація робіт з проведення ремонту та відновлення наявної дощувальної і меліоративної техніки на основі використання власної промислово-виробничої;
- зниження енерго- та матеріалоємності меліоративних систем і споруд;
- створення на переважній площі осушувальних систем умов для здійснення двостороннього регулювання водно-повітряного режиму грунтів. При комплексній реконструкції необхідно передбачати досягнутий на даний час технічний рівень будівництва та експлуатації зрошувальних систем, широке застосування нових конструкцій та матеріалів, механізацію і автоматизацію роботи системи, підвищення надійності споруд.
При частковій реконструкції повинні вирішуватися найбільш актуальні на даний час завдання з меншими витратами і обсягами робіт при порівняно високій ефективності капітальних вкладень.
Реконструкція меліоративних систем повинна виконуватися комплексно з урахуванням економічного, соціального та природоохоронного ефекту.
У проекті реконструкції повинні бути розглянуті такі питання: причини і характер засолення фунтів під час зрошення; обгрунтування та вибір типу колекторно-дренажної мережі; обгрунтування необхідності перевлаштування міжгосподарської та внутрішньогосподарської мереж, споруд, доріг; обгрунтування вибору нових способів поливу і дощувальної техніки; водозабезпеченість, автоматизація водорозподілу та поливу; місця розміщення територій, що охороняються, і шляхів міграції диких тварин.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 388; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!