Хоча боротьба зі страхом і є досить складною, все ж можна дати кілька порад



По-перше, треба гарно підготуватися; найкраще за­писати всю доповідь на папері, виклавши її розмовною мо­вою, а потім прочитати вголос. Із часом текст виступу мож­на прочитати ще раз — перед дзеркалом (варто зробити це двічі або тричі).

 

По-друге, слід уявити себе на місці слухача, оцінити свій виступ критично. Чи хотілося б вам спостерігати за тим, як доповідач не може уникнути поразки? Ви — звичайна лю­дина, як і решта, котрі прийшли на зустріч, щоб почути щось нове, цікаве, а не для того, щоб марнувати час.

 

По-третє, переконайтеся, що в разі потреби ви зможете швидко зорієнтуватися, зазирнувши в записи. Нотатки вар­то зручно розмістити, щоб ними одразу можна було скори­статися.

 

По-четверте, варто шукати підтримки в аудиторії. Зав­жди є люди, котрі усміхнуться, кивнуть чи якось інакше схвально відреагують на ваш виступ.

Отже, щоб позбутися нерішучості, несміливості, вико­ристовуйте кожну нагоду, щоб потренуватися в мовленні.

 

Зв'язок з аудиторією

Подумки варто постійно спілкуватися з аудиторією. Доброзичливість, відвертість, продемонстровані допові­дачем, спрацьовують найефективніше лише в тому разі, якщо вони ґрунтуються на щирому непідробному інтересі. Доповідач випромінюватиме довіру, якщо сам віритиме в себе, не применшуватиме своїх можливостей, але й не пере­більшуватиме їх, залишатиметься діловитим, не ображаючи при цьому інших. У жодному разі не можна зверхньо стави­тись до слухачів і співдоповідачів, адже подібна поведінка викликає антипатію та неповагу.

Процес спілкування не вичерпується усним повідом­ленням, важливу роль при цьому відіграють невербальні за­соби інформування. Важливе значення для утримання уваги аудиторії має зоровий контакт. Варто дивитися безпосеред­ньо в очі слухачам, використовуючи питання типу: «Ви ро­зумієте...», «Ви також помітили, що...», «Як Ви знаєте...». Це подобається людям, оскільки свідчить про те, що промовець бачить їх.

 

Жести

Дієвими є також жести, які являють собою вияв люд­ських думок, емоцій. У поєднанні зі словами вони стають надзвичайно промовистими: жести посилюють емоційне звучання сказаного. Щоб оволодіти бодай азами жестику­лювання, потрібне тривале тренування, розуміння ролі кож­ного жесту. Частота жестикуляції залежить передусім від культури поведінки людини.

Практичні поради

1. Жести мають бути мимовільними. Застосовуйте жест, відчуваючи необхідність у ньому.

2. Жестикуляція не повинна бути безперервною. Не жестикулюйте руками протягом усієї доповіді.

3. Керуйте жестами — жест не повинен відставати від слова.

4. Урізноманітнюйте жестикуляцію. Не користуйтеся одним і тим самим жестом у всіх випадках, коли потрібно надати словам виразності.

5. Жести мають відповідати своєму призначенню.

 

Використання голосу

Невербальна комунікація супроводжується словами з певною інтонацією, тоном. Голос, тон, виклад, уся су­купність виразових засобів повинні свідчити про істинність думки й почуття промовця. Темп мовлення також має практичне значення.

Практичні поради

1. Постійно тренуйте свій голос; найзручніший спосіб для цього — читання вголос; контролюйте правильність ви­мови.

2. Пристосуйте свій голос до тієї обстановки, де відбу­вається спілкування.

3. Не говоріть надто голосно, бо це справляє враження агресивності.

4. Хто говорить надто тихо, справляє враження людини, яка недостатньо володіє тим матеріалом, про який гово­рить, або ж не впевнена в собі.

5. Голос підвищуйте тоді, коли ставите запитання, ви­являєте радість чи здивування.

6. Голос понижуйте тоді, коли хочете когось переконати або відповісти на запитання.

Отже, щоб не виникало непорозумінь під час спілку­вання, слід узгоджувати несловесні засоби із словесними, ос­кільки дослідження свідчать, що невербальні сигнали справляють вплив утричі більший, ніж слова.

 

 


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 292; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!