Вимова слів іншомовного походження



Іншомовні слова в українській мові фонетично й гра­матично адаптуються, проте деякі з них характеризуються орфоепічними особливостями:

1. Голосні [і] та [и]слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [р], [ж], [ч], [ш] постійно вимовляється [и], а не [і] перед наступним приголосним звуком: система, дипломатичний, чипси, ци­вільний, риторика, шифр, ратифікація, режим.

Початковий [і] вимовляється чітко, а наближена до [и] вимова [і] є орфоепічною помилкою.

Правильно                       Неправильно

[ідеиалуно] — ідеально      идеально

[ідейа] — ідея                     идея

 

2. В іншомовних словах ненаголошений [о] ніколи не пе­реходить в [у] (навіть перед складом з постійно наго­лошеним \у]): корупція, документ, популяризація.

 

3. Ненаголошені [и], [є] після приголосного вимовля­ються з наближенням до [є], [и].

[теинден'ц'ійа]  -  тенденція

[ пеир'іодиезац'ійа] — періодизація

[ сеиртиеф'ікат] — сертифікат.

 

Акцентуаційні норми

З орфоепічними нормами тісно пов'язані акцентуаційні, що визначають правильне наголошування слів.

В українській мові наголос вільний, різномісцевий і ру­хомий, тобто може падати на будь-який склад слова і зміню­вати своє місце в однокореневих словах або у формах од­ного й того самого слова: збитки збитковий, при­ймальня прийми, будувати — будую, багаж багажем.

 

Дотримання норм наголошення й вимови є одним із важливих показників культури усного мовлення.

Як відомо, в українській літературній мові є чимало слів, у яких мовці порушують усталений літературний наголос, тобто акцентологічні норми.

 

Участь у дебатах

Дебати— це обговорення якого-небудь питання, по­леміка. Найголовніше у дебатах — передавати ваше пові­домлення якомога зрозуміліше, водночас апелюючи до повідомлення опонента, себто під час дебатів ваше зав­дання — переконати опонентів і слухачів у правильності ваших поглядів.

Усі промовці намагатимуться залучити на свій бік яко­мога більшу кількість людей, тому дебати завжди мають ха­рактер змагання. Оскільки у змаганнях є певні правила, по­винен бути і той, хто забезпечуватиме дотримання цих пра­вил: у дебатах це — голова засідання, який стежить за тим, щоб поведінка всіх учасників дебатів не порушувала певних регламентованих норм.

Голова під час дебатів повинен простежити, щоби ко­жен промовець ефективно використав відведений йому час, а також захистити доповідача від неправомірних атак опо­нентів.

Тому дуже важливо, щоб учасники дебатів узгодили правила й форму дебатів із головою до їх початку.

 

Зазвичай дебати складаються з таких трьох етапів:

1. Кожен промовець висловлює, обґрунтовує свій по­гляд на обговорюване питання.

2. Промовці обмінюються репліками. На цьому етапі присутні мають можливість ставити запитання.

3. Останнє слово промовців.

 

Перший етап: формулювання та обґрунтування власного бачення проблеми

На цьому етапі дуже важливо справити сильне вра­ження, адже перший удар — половина виграної битви. Ви­класти власний погляд чітко і зрозуміло упродовж об­меженого часу є справжнім мистецтвом, головними для якого є чотири чинники: увага аудиторії, актуальність пи­тання, аргументація та сприйняття присутніми.

Увага аудиторії. Привернути й утримувати увагу — де­віз першого етапу. Для цього треба вільно володіти усним мовленням: слід розповідати, а не читати з написаного. Ре­чення мають бути простими і стосуватися суті проблеми. Говорити необхідно здебільшого в теперішньому часі, нама­гаючись уникати дієслів у формі пасивного стану. Важливе значення для утримання уваги аудиторії має здоровий кон­такт — дивіться безпосередньо в очі слухачам, використо­вуючи при цьому такі запитання і ствердження: Ви розуміє­те? Ви також помітили, що... Разом ми повинні зробити вибір.

Актуальність питання. Порушуючи актуальні питан­ня, підтверджуєте, що ви — сучасний політик, який роз­мовляє мовою аудиторії. Якщо вам заздалегідь повідомили тему дебатів, насамперед необхідно переглянути останні підшивки періодики, зосередивши увагу на статтях, що сто­суються теми. Окрім газет і часописів, корисно також пере­глянути протоколи попередніх засідань, звіти і стенограми, які можуть знадобитися під час дебатів. І, звичайно ж, бажа­но (та й, власне, необхідно) поспілкуватися з людьми, добре обізнаними з темою дебатів.

Аргументація. Аргументи повинні бути переконливи­ми, стосуватися суті й передбачати активну дію, а також де­монструвати причинно-наслідковий зв'язок.

Наприклад: Наша партія виступає за посилення захо­дів, спрямованих на поліпшення громадського порядку. Свідченням цього можуть бути хоча б наші пропозиції до бюджету, де передбачено фінансування на створення муніципальної міліції, проектів підвищення рівня безпеки та протистояння вандалізмові.

Недоцільно відразу перераховувати всі аргументи. Якщо опонент атакуватиме вас, ви матимете можливість скористатися ще не виголошеними аргументами.

 Доречни­ми будуть такі запитання, поставлені опонентові: Ви й досі не відповіли на моє запитання...; Я так розумію, що Ви й досі не визнали факту, що...; Чи не були б Ви так люб'язні відповісти...

Саме в такий спосіб ви зможете перемогти у дебатах.

Сприйняття присутніми. Під час дебатів потрібно уважно стежити за тим, як присутні сприйматимуть вас і ва­шого опонента. Підтримуйте здоровий контакт з ауди­торією, але й час від часу треба поглядати на опонента: як звучить його голос, наскільки він є переконливим.

Щоби вас сприйняли слухачі, треба:

• бути доброзичливим і відвертим;

• не применшувати своїх можливостей, але й не пере­більшувати їх;

• залишатися діловитим, не ображаючи при цьому ін­ших;

• не дозволяти собі ставитись зверхньо як до присутніх, так і до опонентів. Подібна поведінка викликає ан­типатію;

• демонструвати інтерес до свого опонента, поважати його думки, навіть якщо вони різко протилежні ва­шим.

 

Другий етап: обмін аргументами й запитання іззалу

Це етап, на якому доповідачам дозволяється перебивати один одного, а також передбачено запитання із залу.

Як правильно перебивати опонента. Якщо ви поміти­ли, що опонент у чомусь помилився, негайно реагуйте на це. Перебивати опонента треба коректно, тобто якщо ви точно визначили слабкі місця в аргументації опонента, помітили неточності і можете повідомити нові факти у потрібний мо­мент. Уміння правильно перебивати опонента — досить грізна зброя і тому є важливим чинником у дебатах.

 

Метою перебивання може бути намагання:

• примусити опонента втратити орієнтацію, особливо коли він виступає занадто добре;

• створити незручності для опонента, ставлячи каверзні питання, згадуючи попередні твердження, яким він за­раз суперечить, цитуючи поважних осіб чи його това­ришів.

Не варто перебивати часто, найкраще обмежитися лише тими випадками, котрі матимуть великий вплив. Якщо голова не дозволяє вам перебивати опонента, ви мо­жете апелювати безпосередньо до нього:

Пане голово, пан Петренко щойно висловив цікаві міркування стосовно цього питання, але, як він переконав­ся щойно, практичне втілення своїх постулатів зале­жить...

Пане голово, пан Петренко знову каже, що... але чи ус­відомлює він...

Іноді перебивати можна прямо:

Поясніть, будь ласка,...

— Наведіть, будь ласка, конкретні приклади.

— Невже це так?

Як діяти, коли вас перебивають. Є два основні підходи до цієї ситуації.

Ви знаєте,  що відповідати.   У цьому випадку залишайтеся спокійними і детально дайте вичерпну, ґрунтовну відповідь. Можна скористатися властивим вам почуттям гумору.

 

Ви не знаєте відповіді.Тоді спробуйте запитати: здивовано: Невже я недостатньо зрозуміло пояснюю?

з обуренням: Отже, Ви хочете сказати, що Вам нічого невідомо про... ?

затримувальна тактика: Можливо, Ви дасте мені закін­чити думку? Я ще повернуся до Вашого запитання.

наступальний маневр: Ви могли б точніше сформулю­вати своє запитання і сказати, що саме Вам не зрозуміло? Пане голово, я хотів би, щоб пан Головко вислухав мене до кінця, але, можливо, він має сказати щось важливе саме за­раз, тоді я зупинюсь.

Тільки ґрунтовно підготувавшися до дебатів, ви зможете уникати незручних ситуацій. І ще одна порада: ніколи не вживайте слів або тверджень, значення яких ви не зможете пояснити чи обґрунтувати.

Зустрічні методи

Дебати — це стратегічна тактична гра, одержати пере­могу в якій означає переконати присутніх.

 

 На другому етапі дебатів дуже важливо вміти використовувати зустрічні ме­тоди:

- заспокійливий протест: Ви, певно, кепсько поінфор­мовані? Ви зовсім не маєте рації;

- умовне схвалення: Певна річ, Ви маєте рацію і донедавна це справді так було, але я можу навести такі зміни...;

- тактика ігнорування. Ви нехтуєте реакцією опонента і поверхово розглядаєте його заперечення, водночас наводите переконливі аргументи «за»;

- відкладна тактика. Ви визнаєте, що є певний сенс у його аргументах, але зараз вони недоречні, можливо, вони стануть у пригоді пізніше (розуміючи, що «пізні­ше» ніколи не настане);

- повторення. Щоб переконати присутніх, ви повто­рюєте свої аргументи, послуговуючись різними мов­ними засобами; аудиторія цього не помічає;

- підміна понять. Заперечуючи опонентові, ви змінюєте його аргументи на: Так, це дуже цікаве запитання. Це, певна річ, цікаве запитання.

 


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 1051; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!