Класифікація видів державного кредиту
| Ознака | Види державного кредиту |
| Місце одержання кредиту | · внутрішні (розміщуються на території країни); · зовнішні (надаються МВФ, МБРР та іншими); міжнародними і державними установами зарубіжних країн |
| Строк погашення кредиту | · короткострокові (до одного року); · середньострокові (від 1 до 5 років); · довгострокові (понад 5 років) |
| Вид позичальника | · централізовані (позичальником виступає уряд або вповноважене ним міністерство) · децентралізовані (позичальником виступають місцеві органи влади) |
| Порядок оформлення кредитних відносин | · облігаційні (передбачають розміщення державних облігацій) · безоблігаційні (розміщуються під скарбницькі зобов'язання або передбачають пряме кредитування центральним банком державного бюджету) |
| За видами доходності | · відсоткові позики – власники державних цінних паперів отримують доход з розрахунку фіксованих відсотків річних; · безвідсоткові (дисконтні) позики – державні цінні папери реалізуються за ціною, нижчою від їх номінальної вартості; · виграшні позики – включення даного номера облігації у виграшний тираж погашення |
Споживчий кредит– кредит, що надається банком, підприємством чи організацією фізичній особі для придбання предметів особистого споживання переважно тривалого користування (житла, транспортних засобів, меблів, теле- та радіоапаратури, іншої побутової техніки).
|
|
|
Виділяють товарні і грошові споживчі кредити. Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу).
Грошовий споживчий кредит – це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб.
Банківська кредитна картка вважається новим видом грошових банківських споживчих позик в Україні. Вони виготовляються з матеріалу, важкодоступного для підробки, мають певні види захисту. Сьогодні банківські кредитні картки замінюють готівку в грошовому обігу.
З точки зору економічних відносин використання кредитних карток виражає відносини споживчого кредитування між трьома суб'єктами: банком, власником картки, торговельною організацією.
Таблиця 9.1.3
Класифікація видів грошового споживчого кредиту.
| Вид грошового споживчого кредиту | Цільове призначення |
| Інвестиційна позика | На будівництво та реконструкцію житла, спорудження садових будинків, купівля великої рогатої худоби |
| На розвиток індивідуальних господарств | На витрати поточної виробничої діяльності, на будівництво, придбання сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, придбання худоби, будівництво житлових будинків |
| На купівлю споживчих товарів або оплату послуг | На купівлю автомобілів, побутових приладів, електротехніки, меблів, оплату медичних послуг |
| Цільові позики окремим соціальних групам населення | Видаються в рамках загальнодержавних програм соціального захисту найуразливіших верств населення (молодим сім'ям, студентам) |
Продовження табл. 9.1.3
|
|
|
| На нецільові споживчі потреби | Видаються у зв'язку з особливими обставинами непередбаченого характеру в житті громадян |
| Ломбардні кредити | Позичають гроші під заставу майна |
| Чековий кредит | Позика надається у випадку відкритті окремого чекового рахунка |
| Кредитна картка | Іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту |
Для потреб споживача кредитні картки можуть імітуватися (випускатися) не тільки банками, а і небанківськими установами – залізницями, готелями, телефонними фірмами.
Іпотечний кредит –довгострокова позика під заставу нерухомого майна – землі, виробничих або житлових будівель. її надають переважно спеціалізовані іпотечні банки.
Неповернення кредиту в термін, обумовлений у кредитному договорі, призводить до втрати позичальником заставленої нерухомості та передання її у власність банку чи іншого тримача заставного листа.
|
|
|
Іпотека (від грецького hipotheke – застава) – застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях довготермінового (іпотечного) кредиту. Характерно, що заставлене майно залишається в розпорядженні боржника. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються коштами з виторгу від реалізованого майна.
Суб'єкти іпотечного кредитування:
· універсальні комерційні банки, іпотечні банки, іпотечні спеціалізовані компанії, які виступають кредиторами;
· юридичні та фізичні особи, які мають власні об'єкти і пакети або мають поручителів - виступають позичальниками.
Об'єктом іпотечного кредитування можуть бути: земельні ділянки, житлові будинки, квартири, споруди, магазини, виробничі будинки.
Іпотечне кредитування може стати одним із найважливіших засобів забезпечення зобов'язань, які пов'язані із довгостроковими інвестиціями.
В Україні іпотечне кредитування стає вагомим чинником активізації загального інвестиційного процесу. Іпотечне кредитування має відіграти важливу стимулюючу роль у сільському господарстві, допомагаючи сільськогосподарським виробникам отримати землю, розвивати сільськогосподарські підприємства, проводити агрохімічні заходи, купувати техніку, матеріали, насіння.
|
|
|
Лізинг(від анл. leasinq, від lease – здавати в оренду, в найм; орендувати, наймати) – довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення; є способом фінансування інвестицій та активізації збуту.
Лізинговий кредит–стосунки між юридичними особами, що виникають унаслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Об'єктом (предметом) лізингу є нерухоме і рухоме майно, яке належить до основних фондів: будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка. Суб'єктом лізингу виступають три сторони:
Ø продавець або постачальник предмету лізингу – підприємства, організації та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво і реалізацію машин та обладнання;
Ø лізингодавець (орендодавець) – суб'єкт господарювання, який передає в користування об'єкти лізингу за договорами лізингу (лізингові компанії, банківські або небанківські фінансові установи);
Ø лізингоодержувач (орендар, користувач) – суб'єкт господарювання, який одержує в користування матеріальні цінності на певний час.
На підставі аналізу наукової літератури можна запропонувати таку класифікацію лізингових операцій (табл. 9.1.4).
Таблиця 9.1.4
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 310; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!