Необхідність і сутність кредиту
Програмні питання:
8.1 Теорії кредиту
8.2 Необхідність та сутність кредиту
8.1
У світовій економічній науковій думці обґрунтовуються і визначаються дві концепції теорії кредиту – натуралістична і капіталоутворююча.
Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були англійські економісти А. Сміт (1723-1790) і Д.Рікардо (1772-1823).
Найважливіші положення натуралістичної теорії кредиту:
− об'єкт кредиту – натуральні блага (матеріальні цінності), а не гроші;
− кредит – спосіб перерозподілу існуючих у певному суспільстві цінностей, тому що це рух натуральних речовин;
− банки – це посередники, які не відіграють ролі у створенні кредиту;
− відсутня роль кредиту у сприянні розширеного капіталістичного відтворення;
− відсутнє з'ясування різниці між позичковим і реальним капіталом, позичковий капітал розглядається лише як відображення нагромадження реального капіталу.
Таким чином, представники натуралістичної теорії розглядали кредит як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визначаючи ролі банків у створенні кредиту. Проте слід зазначити заслугу представників натуралістичної теорії в обґрунтуванні ряду положень щодо кредиту:
ü кредит сам собою не може створювати реального капіталу, який виникає тільки у процесі виробництва;
ü кредит залежить від прибутку, не створює реального капіталу. Основоположниками капіталоутворюючої теорії кредиту були англійські економісти Дж. Ло (1671-1729), Г. Маклеод (друга половина XIX століття), австрійський економіст Й. Шумпетер та німецький економіст А. Ган (XX століття).
|
|
|
Основні положення капіталоутворюючої теорії кредиту:
− кредит може створювати багатства і капітал, з ним ототожнюються гроші;
− банки – не посередники, вони відіграють значну роль у створенні кредиту і капіталу;
− кредит і банки – вирішальні фактори розвитку виробництва, здатні запобігти економічним кризам, інфляції, забезпечити процвітання суспільства.
Проте помилковість концепції цих економістів полягала у виправданні експансії та інфляції. Раціональні положення капіталоутворюючої теорії кредиту були використані Дж. Кейнсом, який відмовився від ідеї щодо безмежних капіталотворчих можливостей кредиту та банків і вважав, що поряд з кредитними інструментами слід використовувати інші заходи для регулювання економіки.
8.2
У науковій літературі можна виділити декілька підходів до визначення поняття категорії кредиту.
Наприклад, М.П. Денисенко визначає: «кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Це форма руху позичкового капіталу».
|
|
|
М.М. Александрова, С.О. Маслова визначають кредит як об'єктивну вартісну категорію, складову частину товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин. В.Д. Лагутін дає таке визначення: «кредит – це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу».
Аналіз різних точок зору зарубіжних та вітчизняних авторів щодо визначення поняття кредиту дав можливість розкрити цю категорію через визначення, запропоноване Б.С. Івасів – «кредит – це економічні відносини, що виникають між кредиторами і позичальниками з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати».
Таким чином, кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин.
У сучасних умовах кредитні відносини набувають розвитку між:
Ø господарюючими суб'єктами;
Ø банками та населенням,
Ø підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням, з іншого;
Ø фізичними особами;
Ø державою, банками та окремими господарюючими суб'єктами.
|
|
|
У зв'язку з тим, що у позичку може надаватися вартість у грошовій та товарній формах, складовими кредитних відносин єкредитно-грошові відносини та кредитно-товарні відносини.
Позичковий капітал – це капітал, що віддається власником у позичку і забезпечує надходження прибутку у вигляді процента.
За висновками ряду науковців, позичковий капітал – це:
· капітал – власник. Особливість полягає в тому, що він передається в тимчасове користування промисловому або торговому капіталу і повертається після закінчення терміну позички;
· капітал як товар. Об'єктом купівлі-продажу є гроші не як товар, а як капітал;
· капітал з особливою формою руху. Гроші віддаються в позику для того, щоб після закінчення терміну вони були повернуті з відсотками;
· капітал, який має специфічну форму відчуженості – не продається з передаванням права власності, а надається в позику тобто відчужується від власника лише на певний термін і за умови повернення з позичковим процентом.
Прибуток, одержаний від позичкового капіталу, поділяється на:
− процент, що отримується позичковим кредитором;
− підприємницький прибуток, що привласнюється позичальником.
|
|
|
Для виникнення реальних кредитних відносин потрібні такі умови:
1) наявність об'єктів кредиту – грошових чи матеріальних цінностей, щодо яких може укладатися кредитна угода;
2) наявність суб'єктів (учасників) кредитної угоди – кредитора і позичальника;
Кредитор (лат. kreditor – позикодавець) – один з учасників стосунків, котрий надає кредит і має право вимагати від боржника сплату боргу. Кредитором може бути держава, банк, підприємство, громадянин.
Позичальник – одержувач позики; сторона в кредитній угоді, від якої інша сторона (кредитор) має право вимагати повернення грошей (майна) і сплати процента. Позичальником може бути держава, юридична особа, громадянин.
3) наявність збігу інтересів кредитора і позичальника.
Тема 9
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 291; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!