Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті



Тема 4. Страхування від нещасних випадків

Загальні відомості про страховий захист життя, здоров'я та працездатності громадян від нещасних випадків.

2. Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транс­порті.

Добровільне індивідуальне та колективне страхування від нещасних випадків.

Загальні відомості про страховий захист життя, здоров'я та працездатності громадян від нещасних випадків

 

У житті тієї чи іншої людини часто трапляються нещасні ви­падки, які, як правило, неможливо передбачити, а отже, запобігти їм. Гарантією як фінансового так і соціального захисту від збитків, завданих ними, є страхування від нещасних випадків.

Нещасний випадок - раптова, короткочасна, непередба­чена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що при­звела до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'я людини.

Страхування від нещасних випадків, на відміну від страхуван­ня життя, є ризиковим видом страхування. По-перше, це означає, що настання страхового випадку можна передбачити з певною мірою вірогідності, а, по-друге, якщо ймовірна подія настає, то застрахова­ний одержує страхову суму, якщо ні, то виплата не здійснюється.

Страхування від нещасних випадків доповнює, але не замінює соціальне страхування, основами якого є законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня та Закон України від 23 вересня 1999 р. „Про загальнообов'яз­кове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Відшкодування шкоди, медична, про­фесійна та соціальна реабілітація проводиться Фондом соціаль­ного страхування від нещасних випадків - некомерційною самоврядованою організацією, що діє на підставі статуту і має статус юридичної особи.

Страхування від нещасних випадків як послуга ко­мерційних страхових компаній за формою проведення може бути обов'язковим та добровільним. А останнє - індивідуальним та ко­лективним.

Компанії, які мають ліцензії на здійснення страхування від нещасних випадків, при укладенні договорів страхування врахо­вують ряд факторів:

1) професія та умови роботи;

2) вік та стан здоров'я;

3) заняття спортом, хобі, керування автомобілем (мотоциклом інші заняття застрахованого).

Найважливішим критерієм відбору ризику й становлення страхових тарифів є професія. Різні професії по-різному небез­печні щодо ймовірності настання нещасних випадків. Тому при укладенні договору страхувальник повинен детально описати свою професію та її особливості, оскільки професії, що мають од­накову назву, можуть мати різний ступінь ризику. Якщо особа працює за декількома спеціальностями, то ступінь їхньої ризико­ваності береться дещо вищим, ніж указано в тарифі.

У правилах страхування від нещасних випадків страхові компанії виділяють, як правило, чотири групи ризику професій:

1 група - офісні працівники та персонал, що не залучений до промислового виробництва;

2 група - особи, що зайняті в процесі виробництва (машинобудівельна, деревообробна, легка промисловість), будівельни­ки, працівників залізничного, річкового транспорту, водії;

3 група - працівники металургійної, нафтової та газової промисловості, морського та океанського транспорту, мото­циклісти;

4 група - робітники галузей з підвищеним ступенем небез­пеки (підривники, працівники хімічного виробництва, водолази, електрики високовольтних ліній, пожежники тощо).

Важливим критерієм відбору ризику є здоров'я. Попе­редній медичний огляд застосовують у спірних і неясних випад­ках. Страхова компанія бере до уваги ті захворювання та фізичні дефекти, які:

- зумовлюють настання нещасного випадку;

- подовжують період видужування;

- збільшують витрати на лікування;

- ускладнюють визначення факту настання нещасного ви­падку.

Ризик нещасного випадку збільшується разом із віком, оскільки людина поступово втрачає рухливість та окремі ре­флексні рухи, що може призвести до настання нещасного випад­ку, хоча літнім людям притаманна більша обережність і менша схильність до ризику. Крайній вік страхувальника майже всі стра­хові компанії схильні визначати не вищим ніж 65 років, пом'як­шуючи цей пункт умовами, що у випадку, коли фізична особа вже була застрахована раніше, то страхування може подовжити до 70-75 років.

Страхові компанії не схильні підписувати договори з особа­ми, які вимагають укласти їх на дуже високі страхові суми, та з та­кими, що мають несприятливе матеріальне становище або з яки­ми траплялися нещасні випадки кілька разів за невеликий період часу.

Наслідком нещасних випадків може бути:

1) тимчасова непрацездатність;                  

2) інвалідність;

3) смерть.

Під непрацездатністю розуміють неможливість продовжу­вати професійну діяльність або виконувати звичні обов'язки про­тягом певного проміжку часу. Непрацездатність має зворотний ха­рактер, тобто минає під впливом лікування. Експертиза тимчасо­вої непрацездатності здійснюється у лікувально-профілактичних установах і засвідчується лікарняним листом або відповідною довідкою. Якщо термін перебування на лікарняному за непрацез­датністю перевищує 4 місяці, постраждалий проходить медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), яка може визнати стійку втрату непрацездатності і встановити певну групу інвалідності.

Інвалідність може бути встановлена на строк від 1 до З років або безстроково. Безстрокова інвалідність означає постійну інвалідність, -під якою розуміють фізичні або функціональні втра­ти, які наносять застрахованому непоправної шкоди. Постійна інвалідність може бути двох видів: загальна або часткова.

До першої відносять невиліковну розумову непо­вноцінність, повну сліпоту, повний параліч, втрату чи немож­ливість дії обома руками, обома ногами, будь-яке інше пошкод­ження, яке зумовлює повну нездатність до будь-якого виду робіт.

Якщо інвалідність не відповідає попередньому визначенню, то вона відноситься до часткової.

Ступінь втрати здоров'я впливає на величину страхової су­ми, що виплачується застрахованій особі за наслідками нещасно­го випадку.

Максимальна страхова сума виплачується у випадку смерті страхувальника.

Обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті

Серед основних принципів страхування від нещасних ви­падків необхідно виділити економічну зацікавленість суб'єктів страхування, оскільки під час користування транспортом існує ризик виникнення нещасного випадку, наслідком якого можуть бути різноманітні втрати.

Тому з метою уникнення чи зменшення можливих ма­теріальних та інших втрат унаслідок нещасного випадку на транс­порті Постановою Кабінету Міністрів №959 від 14 серпня 1996 р. затверджене Положення „Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті".

Дія вище зазначеного Положення поширюється на:

- пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішньо-міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані.;

- працівників транспортних підприємств незалежно від
форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а са­ме: водіїв автомобільного, електротранспорту, машиністів і помічників машиністів поїздів (електровозів, тепловозів, дизель-поїздів);

- машиністів поїздів метрополітену, провідників пасажирських вагонів, начальників (бригадирів)поїздів;

- поїзних електромонтерів;

- кондукторів;

- працівників вагонів-ресторанів, водіїв дрезин та інших одиниць рухомого складу; механіків (начальників) рефрижераторних секцій (поїздів);

- працівників бригад медичної допомоги.  :

Обов'язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів:

1) морського й внутрішнього водного транспорту на прогу­лянкових лініях;

2) внутрішнього водного транспорту внутрішньо міського сполучення і переправ;

3) автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах.

Застрахованими вважаються:

- пасажири з моменту оголошення посадки на морське або річкове судно, в поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки:

- водії, тільки під час обслуговування поїздки.

Страховий платіж утримується з пасажира транспортною ор­ганізацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізнич­ного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електрот­ранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї об­ласті, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2% вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 5% вартості проїзду.

Кожному застрахованому транспортна організація, що вис­тупає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може вида­ватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. У страховому полісі зазначається:

- вид обов'язкового страхування;

- найменування, адреса, телефон страховика;

-  розміри страхового платежу та страхової суми.

При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжна­родних сполучень страховий платіж включається у вартість квит­ка й утримується з пасажира транспортною організацією у розмірі 2% вартості проїзду в національній валюті України.

У разі, коли квиток повністю реалізується за іноземну валю­ту, страховий платіж включається у вартість квитка й утри­мується з пасажира у цій же валюті.

Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов'язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу і без от­римання ними страхового поліса.

Страхові платежі, отримані від пасажирів, перераховуються транспортними організаціями страховикам, які мають відповідну ліцензію та уклали агентську угоду з цими організаціями.

У разі перевищення обсягів страхових платежів над випла­тами страхових сум страховики відраховують транспортним ор­ганізаціям до 50% зазначених сум згідно з укладеними ними дого­ворами на фінансування запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму на транспорті.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власника­ми транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страхови­ком договори страхування.

Страховий платіж по обов'язковому особистому страхуван­ню водіїв на залізничному, автомобільному та електротранспорті визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожного застрахо­ваного.

Відносини між транспортними організаціями та страхо­виками щодо страхування пасажирів та водіїв визначаються укла­деними між ними агентським угодами та договорами страхування.

Розмір страхової суми для кожного застрахованого ста­новить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Страховими випадками є:

а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку та встановлення йому інвалідності;

в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Якщо випадки, зазначені в підпунктах „а", „б" та „в" сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими, й страхова сума при цьому не випла­чується.

Страховики виплачують страхові суми:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок не­щасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спад­коємцю у розмірі 100% страхової суми;

б) у разі одержання застрахованим травми внаслідок нещас­ного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності:

I групи - 90% страхової суми;

II групи - 75% страхової суми;

III групи - 50% страхової суми;

в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.

У разі смерті або встановлення інвалідності застрахованому після тимчасової втрати працездатності та отримання ним страхо­вої суми, потерпілому або його спадкоємцям виплачується різни­ця між максимальною страховою сумою, передбаченою для дано­го випадку, та вже отриманою страховою сумою.

Транспортна організація на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинна:

- скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм (форма Н-1, передбачена Положенням про розслідування нещасних випадків, професійних захворю­вань і аварій на підприємствах, в установах ї організаціях, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 623 від 10 серпня 1993 р.);

- скласти акт про нещадний випадок із пасажирами галузе­вого зразка;

видати довідку потерпілому (що мав право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон). Виплата страхової суми застрахованому здійснюється стра­ховиком на підставі заяви застрахованого (його сім'ї або спад­коємця) про її виплату, акта про нещасний випадок, листа непра­цездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлен­ня інвалідності, а в разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку - копії свідоцтва про смерть та до­кумента про правонаступництво для спадкоємців, а також страхо­вого поліса або документа, що його замінює (для пільгових кате­горій пасажирів - документ, що підтверджує право на пільги).

Страхова сума виплачується не пізніше ніж 10 діб із дня одержання необхідних документів через касу страховика або пе­рераховується на розрахунковий рахунок, зазначений застрахова­ним у заяві, відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму до­ходів громадян на день виплати.

Страхова сума виплачується незалежно від виплат по дер­жавному соціальному страхуванню та соціальному забезпеченню.

Спори між страховиком, страхувальником та застрахованим (його спадкоємцем) щодо виплати страхової суми вирішуються в установленому законодавством порядку.

Міністерство транспорту, установи та організації, діяльність яких пов'язана з експлуатацією транспортних засобів на залізнич­ному, морському, внутрішньому водному, автомобільному та елек­тротранспорті, постійно інформують пасажирів про порядок та умови здійснення обов'язкового особистого страхування, одержан­ня страхової суми у разі нещасного випадку.

 


Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 52; Мы поможем в написании вашей работы!






Мы поможем в написании ваших работ!