ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ І ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
ЗМІСТ
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ І ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
1.1 Сутність поняття «рівень життя населення» та «якість життя населеня»…..8
1.2. Показники та критерії рівня і якості життя населення:……………….........12
1.3. Державне регулювання рівня і якості життя населення……………….........26
РОЗДІЛ II ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ РІВНЯ І ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
2.1 Стан рівня і якості життя населення в Україні……………………………….31
2.2 Конкурентноспособність держави України………………………………….36
2.3 Вплив інфляції та інших кризових чинників на рівень та якість життя населення………………………………………………………………………………...40
РОЗДІЛ III НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ТА ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
3.1 Формування ефективної системи захисту населення ………………………44
3.2 Підвищення рівня життя найбільш вразливих верств населення …………..47
ВИСНОВОК………………………………………………………………………...51
ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ…………..………53
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….72
ВСТУП
Актуальність теми. Стратегічний курс України на побудову високорозвиненої, демократичної і правової держави, яка прагне інтегруватися у світовий та європейський економічний простір, передбачає пріоритетність досягнення соціальних цілей, орієнтацію на людські цінності, що визначають отримання нової якості життя громадян країни, запровадження різних соціальних, економічних, демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини. На сучасному етапі для України важливою є адаптація державної політики економічного і соціального розвитку, враховуючи регіональну специфіку середовища та системи забезпечення життєдіяльності населення.
|
|
|
Економічний розвиток будь-якої країни світу, включаючи Україну, визначається досягнутим рівнем і якістю життя населення. Сьогодні, проблема рівня та якості життя населення сприймається як ключова соціальна проблема, тому що вона «зачіпає» всі сторони життя і насправді набуває глобального характеру.
Впродовж останніх десятиліть аналіз праць науковців засвідчує, що нині пріоритетним напрямом у дослідженні ефективності соціально-економічного розвитку держави є підхід, який ґрунтується на концепції рівня та якості життя населення. У свою чергу доводиться констатувати, що управління соціально-економічним розвитком як України в цілому, так і регіонів потребує значних змін в багатьох сферах суспільства. Зміни необхідно провести в системі державного регулювання соціально-економічної сфери. В Україні поглиблюється соціальне розшарування, яке призводить до розбалансування можливостей задоволення основних соціальних потреб населення. Тому зміни розвитку сучасного українського суспільства вимагають позитивних зрушень у розвитку національної економіки та пошуку ефективних методів підвищення рівня та якості життя населення. Різні аспекти рівня та якості життя населення досліджувалися вітчизняними і закордонними вченими Д. Ю. Мамотенко, Г. Т. Завіновська, О. О. Шутаєва, В. Г. Никифоренко, М.Мілік’ян, В. Н. Бобков, Гриньова В.М., Новікова М.М., Столяров В. Ф., Шинкарюк О. В. та інші.
|
|
|
Метою курсової роботи є узагальнення наукових підходів до визначення
категорії «якість життя» та «рівень життя» населення; виявлення ключових компонентів до визначення комплексної оцінки рівня та якості життя населення в регіонах і в країні в цілому; дослідження та висвітлення проблемних питань оцінювання рівня та якості життя населення України та її регіонів; дослідження місця України в світовому господарстві за допомогою індексів конкурентоспроможності та визначення положення України на економічній карті світу; визначення динаміки економічного стану країни та її регіонів; надання пропозицій з удосконалення та підвищення ефективності органів влади різного рівня з метою досягнення збалансованого сталого соціально-економічного розвитку країни та регіону.
|
|
|
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
1) розкрити поняття «рівень життя населення» та «якість життя населення»;
2) визначити показники та критерії що впливають на рівень та якість населення;
3) дослідити діяльність органів влади, що приймають участь в регулюванні рівня та якості життя населення;
4) відобразити економічний стан країни та її регіонів на підставі статистичних показників;
5) визначити місце України на економічній карті світу;
6) дослідити як інфляція та інші чинники впливають на рівень та якість життя населення;
7) надати пропозиції щодо удосконалення системи захисту населення.
Об’єктом дослідження є процес формування рівня та якості життя населення України. Предметом дослідження–комплексний аналіз рівня та якості життя населення.
При написанні курсової роботи та проведенні дослідження теми застосовувалися наступні методи:
- Метод системного аналізу (збір наукових праць та економічної літератури, аналіз та узагальнення зібраного матеріалу);
|
|
|
- Метод лексичного аналізу (тлумачення термінів).
- Статистичний метод (порівняння економічних показників держави та регіонів);
- Метод індукції (формування теоретичних висновків)
- Економічне спостереження (визначення динаміки економічного стану країни та її місце серед інших країн світу)
- Побудова економічних гіпотез (обґрунтоване надання пропозицій)
РОЗДІЛ I
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ І ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
1.1 Сутність поняття «рівень життя населення» та «якість життя
населення»
В Конституції України наголошено, що найвищою цінністю держави визнається людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека [1, ст.3]. В міжнародних нормах підвищення життєвого рівня розглядається як основна мета планування економічного розвитку[2, ст.2]. При цьому зроблено наголос на те, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, включа-ючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслугову-вання, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдів-ства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалеж-ні від неї обставини [3].
Категорія «рівень життя» вперше була введена К. Марксом у праці «Заробітна плата, ціна та прибуток» і роздивлялася як соціально – економічна характеристика рівня життя та ступеню задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення, окремих територій, класів, соціальних груп, сім’ї та окремої людини [4, с. 322].Вказане визначення використовується й ниніш-німи науковцями [5, 6].
Де-які науковці [7]розглядають рівень життя - як комплекс умов фун-кціонування людини в сфері споживання, що виявляється в масштабі розвитку потреб людини і характеру її задоволення.
В економічної літератури [6] зазначається, що рівень життя - це соціаль-но-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фі-зичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб. Системоутворюючою основою при цьому виступають різноманітні людські потреби та потреби, що виникають і реалізуються в споживанні. Потреба - це необхідність в життєвих засобах, яка набуває специфічної форми відповідно до культурного рівня та особистих якостей індивіда [6].
Потреби людей різноманітні, у зв’язку з цим і різний набір потреб кож-ної людини для визначення міри задоволення потреб. Фактичне споживання то-варів і послуг співвідносять з мінімальними і раціональними стандартами їх споживання [8].
Науковці також відзначають, щорівень життя – це ще й динамічний про-цес, на який впливає безліч факторів. З одного боку, рівень життя визначається складом і обсягом потреб у різних благах, що постійно змінюються; з іншого – рівень життя обмежується можливостями задоволення потреб, виходячи з положення на ринку товарів і послуг, доходів населення, заробітної плати праців-ників. Разом з тим, і розмір заробітної плати, і рівень життя визначаються масштабами й ефективністю виробництва, станом науково-технічного прогресу, культурно-освітнім рівнем населення, національними особливостями, політич-ною владою [5].
Термін «якість життя» вперше з’явився в книзі американського економіс-та Дж.К. Гелбрейта «Суспільство достатку». Своїм введенням у політичний лексикон цей термін зобов’язаний президентові США Дж. Кеннеді, який у «До-повіді про положення нації» у 1963 р. висунув тезу про те, що «якість амеркан-ського життя повинна йти в ногу з кількістю американських товарів». Поняття «якість життя» тут виступило стимулом переходу від «суспільства споживання"» із пріоритетом матеріальних потреб до суспільства із пріоритетом духовних потреб [9].
Другу тенденцію відображає підхід американського футуролога Е. Тоффлера. Він трактує проблему визначення «якості життя» у трьох аспектах: еко-логічному, економічному й соціальному [9].
Треба звернути увагу на те, що дослідження поняття « якість життя» як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями надалі розвивається у напрямку, закладеному Е. Тофлером, тобто вивчення різними галузями науки й стосовно різних категорій населення.
Категорія «якість життя» також стала часто згадуватися в ООН при обго-воренні питань людського розвитку у боротьби із бідністю. В результаті була сформована концепція якості життя, в якій центральне місце відводиться люди-ні та ідеї формування гуманістичного суспільства [9].
Розкриваючи поняття «якість життя», науковці не мають єдиного визначення. В російській науковій літературі зустрічаються наступні визначеннчя:
1. Синтетична характеристика рівня й умов життя населення, що враховує склад родини, стан здоров'я її членів, їх соціальну задоволеність й т.п. [4, с. 65].
2. Ступінь розвитку й повнота задоволення всього комплексу потреб й інтересів людей, що проявляються як у різних формах діяльності, так й у самому життє-відчуванні [10].
3. Інтегральне поняття, що всебічно характеризує ступінь (рівень) комфортності суспільного й природного середовища для життя й діяльності (праці) людини, рівень її добробуту, соціального, духовного й фізичного здоров'я [11].
У спеціальній літературі наводиться низка означень якості життя. Так, Всесвітня Організація Охорони Здоров’я визначає якість життя як сприйняття людьми свого положення в суспільстві в контексті культурних та інших цінностей цього суспільства, а також залежно від особистих цілей, очікувань, стандартів, інтересів і турбот. Як бачимо, це означення засновано на суб’єктивній само-оцінці, по суті, на рівні задоволеності людини своїм життям [12].Адже, якість життя загалом визначається за всіма сферами і аспектами існування людини: природа, сім’я, робота, громадська діяльність, навчання,в ільний час і т. д. [13, с. 68].
Крім того, тривають дослідження пов’язані із трактуванням даної катего-рії у вузькому й широкому змісті. В широкому змісті якість життя населення − це категорія, що відбиває зміст життя суспільства в цілому та включає три вза-ємозалежні системи: захищеність, гарантованість і забезпеченість. У вузькому змісті якість життя населення − це інтегральні системоутворюючі показники, що характеризують рівень задоволення потреб людини. Якість життя містить у собі й рівень життя як характеристику задоволення матеріальних і соціальних потреб, і спосіб життя як діяльність суб'єкта у відповідності (або невідповід-ності) із загальноприйнятими в конкретному суспільстві цінностями [9].
У цілому, провівши аналіз існуючих підходів варто сказати, що досить
чітко проявляється тенденція застосування суб’єктивістського, об'єктивістсько-го й комбінованого підходів до визначення сутності якості життя. Із суб'єктив-ної точки зору якість життя − це рівень задоволеності людини своїм життям за її власною суб'єктивною самооцінкою. Об'єктивістський підхід розглядає якість життя як поняття, що відбиває ступінь задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини, вимірюваний компетентними й інформованими фахівцями за набором об'єктивних показників. Комплексний підхід забезпечує раціональне поєднання суб'єктивної й об'єктивної оцінки якості життя. Тобто, якість життя − це комплексне поняття, яке у порівнянні простору й часу відоб-ражає ступінь задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини, оцінюване як за рівнем задоволеності людини своїм життям за її власною суб'єктивною самооцінкою, так і вимірюване компетентними й інформованими фахівцями за набором об'єктивних показників [9].
Узагальнюючи розглянутий матеріал, хочу погодитись з науковцями [14], які розглядають якість життя як високо інтегровану характеристику розвитку суспільства. При цьому, для кожного народу якість життя асоціюється з різним змістом і сприйняттям, тобто є поняттям індивідуальним. Якість життя населення певної країни характеризується ступенем його відповідності рекомендаціям і нормативним документам міжнародних організацій, а також соціальним нормам, обумовленим традиціями та звичаями країни [ 13, с. 27].
Хочу погодитись з дослідниками, які поділяють точку зору про те, що якість життя і рівень життя – це не тотожні поняття. Адже, поняття «якість життя» є значно ширшим і далеко виходить за рамки концепції рівня життя. Термін «рівень життя» робить акцент на матеріальній стороні життя людей, на показниках добробуту, рівня споживання населенням благ і послуг, тобто є більш вузьким. Рівень життя можна розглядати як структурну складову якості життя. Тобто, поняття «якість життя» фахівці розглядають як категорію, що ґрунтується на показнику рівня життя (тобто доходах індивідуума), але й ще враховується цілий ряд показників задоволення різного роду потреб, це — охорона здоров’я, освіта, транспорт, зв’язок, комунікації, культурні заклади та інші, тобто вплив соціальних і екологічних факторів.
Розглянувши тлумачення категорій «рівень життя населення» та «якість життя населення», хочу констатувати, що ці соціально-економічні поняття використовуються в науковій та економічній літературах, у правових і нормативних документах для характеристики ступеня задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб людей у суспільстві. А також зазначити, що стосовно згада-них понятть в науковому співтоваристві досі не існує єдиної думки. Суперечно-сті ж, що виникають, пов’язані, на мою думку, з тим фактом, що вказані поняття розглядаються з різних точок зору, в різні проміжки часу та в територіаль-ному розрізі. Але, вважаю, що кожне визначення має право на існування.
В даннїй роботі, для розкриття теми я буду використовувати категорію «рівень життя» як системну соціально-економічною категорією, що відображає сукупність відносин та умов, які визначають життєдіяльність та розвиток людей. Для розрахунків будуть використані інтегральні системоутворюючі показники якості життя.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 820; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!