ЗУСТРІЧ БУДЕ. ЗАКІНЧЕННЯ ВІД ІНШОГО АВТОРА

«Вы, например, сможете подарить свой мобильник первому встречному?»

Mr. Freeman

МІСТО І ТИ

Бубнять на вухо місто Суми,

Шепоче кольором слова

Смугастий спектр, який розклала

Глузлива шибка золота.

Веселий-світлий, дбайливий

День живіє,

Шукає броду, до тебе втекти.

Бере за руки – простягни!

2010-04-03

ЗУСТРІЧ БУДЕ. ЧАСТИНА ПОЧАТКУ: ПЕРЕХОЖІ

(Грудень, 22, вівторок 2009)

…Забув рукавиці. Опустивши руки в рукави, я вийшов з траллика і пішкаря пішов до обласного госпіталя, до себе в палату.

Мороз — -18˚.  Це мій рекорд ходьби без рукавиць. Йдучи по пустому місту, мимоволі дивився на плакати про передвиборний концерт Другої Ріки [Д.Р. – надалі] і вже забив собі сходити, бути на ньому, навіть в першому ряді…

*     *     *

«В мене мого телефона вже немає. Я віддала його вчора одній людині. Я подумала, шо він їй нужніший буде… а для чого він мені?!» — кожна Її фраза була для мене як наставництво, я її слухав так, наче народ Ісуса, підчас Нагорної проповіді.

- Я, була, посварилася з мамою і відчувала себе дуже обіженою, сиділа в своїй кімнаті…

- Давно це було?

- Позавчора.

І тут… Щось мене так… наче вразило: я почула якби якийсь шум, мені стало дуже тепло на душі, наче щось одарило мене такою любов’ю, щирістю, розумінням всього, що я втрачала в цьому житті… Мені стало наскільки жалісно за мої діла, за всі свої образи, сліпоту… Я поняла, наскільки все даремне, наскільки я була дурна раніше, що моє життя пусте і без сенсу… Я жила неправильно, без смислу, не розуміла батьків, вмирала душевно (чи духовно)… Розумієш?

Вона так широко і глибоко дивилася мені в очі, що я не смів пропускати ніяких подробиць Її слів, сумніватися, бути скептичним і тим більше – втратити з уваги ці красиві живі очі! Так раптово, так невинно зав’язалося наше знайомство і цей діалог!.. Вперше я став стримувати себе, свої надумані поради, тактовність полеміка. Тут, в Сумах, за сценою, відразу після виступу Другої Ріки!

А я знову був без рукавиць. А були такі морози! Слава Богу, драйв від концерту і ті сліпі враження світу емоцій, які я вибудував за мотивами пісень групи Д.Р., мене зігріли і, що головне — тепер, у світі моїх вражень від пісень гурту, зародився сенс життя, очима якого я бачу тільки Її, таку Неймовірну, ЧУДЕСНУ, Загадкову, дещо трагічну…

Всі охочі з’юрбилися поза сценою: чекаючі автографу Харчишина, моменту сфотографувати його, подивитися на нього зблизька і навіть взяти інтерв’ю.

«Мені не треба його автограф. Я просто хочу сказати йому, що я вчора поняла, як я змінилася…» — ділилася зі мною моя нова Знайома. Подружка Тані – Яна, яка теж попала під торнадо Її перемін, обходилася з Нею дуже тендітно і навіть дещо хвилювалася за свою подружку, хоча не до кінця усвідомлюючи – що ж сталося з дівчиною.

Ось Валера вийшов на роздачу автографів і спалахи фотиків. Дивлячися за натовпом прихильників музиканта, я помітив Яну, яка вже тут-як-тут домовлялася з охороною музикантів, щоб взяти «вдаване» інтерв’ю у вокаліста Другої Ріки. Повернувшись до нас, Яна дала мені оцтовий автограф, а Таня вже стояла біля огорожі, коло самого музиканта. Коли увага Валери звернулася до Тані, його рука вже автоматом потяглася в Її сторону розписуватися... але було наступне:

 Таня сказала: «Мені не нужен автограф. Я просто хочу сказати Вам, що вчора я поняла смисл жизні і повірила в Бога…» — Харчишин просто тепло обійняв Її і поцілував в щоку, що викликало загальне захоплення в очевидців.

Нарешті, ми трохи відійшли від натовпу, щоби встигнути краще познайомитися один з одним…

Здійснивши задумане, подружка Таня повернулася до нас з Яною; говорила з нею дивлячись на мене. Просто не міг відвести очей від її власних — сіро-зелених. Ненавмисне, але Вона дивилася в мене, піднімаючи в моїй душі смуток та гіркоту за свою слабкість перед життям, за невтілені плани, сподівання, грубість з батьками, за своє пусте, жалісливе життя із жалюгідними планами-сподіванками. Ось Вона – така Чудесна, Нова, Інша, Відчайдушна для добра. Ця дівчина перевернула в мені все єство. Завдяки Їй я став розуміти наскільки я закритий до нового, наскільки скутий духовно і в думках.

Це був четвер, 24-те грудня 2009-го.

Це не кінець! Це точно. Так мало ЖИВОГО навкруги! Всі ходять як зомбі – що роздеруть будь-яку божу пташку, яка раптово заспіває про ЖИТТЯ; і яке воно Чудове, коли вона сяде поруч них!

Цим уривком я не роблю вам ніяких висновків, порад чи заслуг собі. Я просто почав розповідь про Ту дивну Пташку, що несе ЖИТТЯ, про те, як я Її зустрів.

2012-09-29

«…Ми повідкриваєм всі штори й небо,

І це означає що воно за нас!»

Гурт Друга Ріка, Tokio: «Догоним! Доженемо!»

СХВИЛЬОВАНИЙ

Напевно, може бути і щедрішим

твій ранок із спокоєм в душі;

супроти неба Воскресного, на фоні

вишок хімічних частот,

настав квітневий листопад.

2010-11-30

ЗУСТРІЧ БУДЕ. ЧАСТИНКА БОГА

Чи багато треба розповісти, щоб стало ясно – чому Це, Щось стається з нами? І взагалі – що станеться, якщо вашу душу розіграють в Лотереї і від Того, кому вона дістанеться залежить ваше спасіння? Багато треба для спасіння від Чогось, що не є хорошим — коли за чиюсь душу змагаються янголи і демони (в прямому і переносному розумінні)? Геній Ґьоте лише розуміюче хихикне.

І як варіант – виграш за злом. Можна з аналогічною подібністю відповісти і за Божественне, але! Як би не повернула карта чи колесо лотерейного барабану в любий розклад завжди може втрутитися Випадок.

Як все було – знає тільки той хто це влаштував, а інші, як і Об’єкт впливу – лише здогадуватися. Напевно Суми не місто Суму. Тут мої уявлення про життєву атмосферу навіть заниженні: в місті діють людські, божі сили, сили демонів різних. Тут справджуються передбачення і приходять знамення.

Містом править холод.

ПТИХА ПРО НЕБО

Де твої руки, небо?

Поховало по кишеням моє Диво, по таїнам.

А я залишився без обіймів, затрону-

тий безмежністю неба з кінофільмів.

На землі до тебе хочуть.

Над тобою – наша твердь короткого сенсу буття.

До неба…

2010-09-12

ЗУСТРІЧ БУДЕ. НОВЕ…

Я почну, а ти – закінчиш.

Я із задоволенням дав би тобі розпочати самій, але – ти вже все зробила раніше, першою запустила той дивний процес, якому немає імені, назви. Є лише пам’ять, твоя і моя, та наша взаємна довіра.

Зараз я зберу останні залишки добра, світлої пам’яті про тебе, свої сумніви, які клубком засіли між легенів, не дають дихати вільно і розкажу тому клубку про своє світле і сокровенне з усього, що залишилося між нами: десяток-другий поезій, сон, спогади; розкажу і роз’єднаю єдиний світлий міст між нами, цінна Подруго! І цей клубок, світлою сферою, як лагідне сонце на заході, полетить у невідомі нікому місця, невидимі, залишаючи за собою яскравий шельф, наче вогні нічного привітливого міста на кадрах фотографа, досягне інформаційної сфери, а там – твої помисли, думки, плани і сподівання. І може бути, що десь там, в тій сфері, витає і твій власний клубок, якого ти запустила в ту магічну ніч 2009-го, а може раніше чи пізніше.

Твій клубок світиться синім і червоним, а мій – жовтогарячим. Якщо наші спільні спогади і погляди ще живі в тобі: твій клубок впізнає його і полетить назустріч. І в момент, коли вони зустрінуться, тісно зійдуться – клубки наших сумнівів розплетуться і перевтіляться в сфери надії та розради; дилеми вирішені, компроміс знайшов місце в нашій галактиці – сфери засвітилися на всю силу, запалюючи в нас нові сни, наміри та сподівання.

Тепер, якщо ми не зустрінемося тут, на Землі – то нам знайдуть достатньо місць, планет, зірок і життів, щоби ми знову могли подивитися один одному в очі і все сказати без слів.

Життя триває, тут і зараз, там – вчора і завтра.

Тепер, коли це відбулося, нехай мої гріхи і спокуси наздоженуть мене, нехай бісами влетять в мій дім, де прибрано і чисто. Нехай руйнують його, можливо, в його завалах проросте деревце акації, яке ночами буде бачити небо, зірки і сни… з мого нового життя. А твоє життя – це місія, яку кожен загадує у вищих сферах.

Все заради вдосконалення.

2015-11-13

НІЧ В ЖОВТНІ

Я шукаю свої сни,

Що залишила пам’ять мені.

Які часи

Пройти треба, крізь які труби,

Щоб я надіятись, чекати, шанувати

Міг твій світ?

Моїм життям настала мрія: земна – бо ти,

така – твоя надія гріє.

Трива, триває цей вогонь!

Тоді, як очі оживають, я мислю в сні, вірю в сон.

Душа й душа:

Голос і слова

2012-10-23

ЗУСТРІЧ БУДЕ. ЗАКІНЧЕННЯ ВІД ІНШОГО АВТОРА

ЗМІСТ:

Частина 1

Епіграф ...………………………………………………….…...3

1. Місто і Ти ………………………………………...........4
2. Зустріч буде. Частина початку: Перехожі …………..5

Епіграф ………………………...................................................9

1. Схвильований ………………………………...………10
2. Зустріч буде. Частинка Бога …………………………11
3. 2 3птиха про небо ………………………………….....12
4. Зустріч буде. Нове ……................................................13
5. Ніч в жовтні …………………………………………...15
6. Зустріч буде. Закінчення від іншого автора …….......16

ШЕВРОН

ЯК СВЯТКОВІ ВОГНІ ЗМІНЮЮТЬ

ЧАСТИНА 2

Суми 2016
ЗМІСТ:

Частина 2

1. Понедельник
2. Mandag (nor. oversettelse)
3. Нема
4. Не тікай
5. Місто і Ти
6. Репетиція прощання
7. 2 3птиха про небо
8. Схвильований
9. В передранок грудня
10. Просто про свято
11. Мчать вогні
12. Ніч в жовтні
13. Не молитва
14. Іще багато днів
15. Мій Янголе, Зима!

ПОНЕДЕЛЬНИК

Про що не хочеш говорити,
при зустрічі цілуючи у губи,
чиєсь на пальцях тримаючи тепло,
вдивляючись в ранкове сіре тло,
коли очей моїх учуєш блиск
й неспанну ніч свою згадаєш?

Сказати можеш, що хотіла – завтра.
Завтра – як Вівторок:
«Сегодня – Воскресенье,
Пускай и хмурый день.
Может, я услышу песню, а может и ты.
Я отдам всё. Не взыщи».

2010-01-10

MANDAG (nor. oversettelse)

Hva du ikke ønsker å snakke

på et møte i kyssing lepper

noens fingre holder varmen

peering i morgen grå bakgrunn

når mine øyne skinne uchuyesh

husker min søvnløs natt?

НЕМА

Мана твоїх надій.
Так прийшло провидіння твоє.
Впіймати подругу Таню,
щоб тільки пам’ятати свято:
коли день – це Ти.

2010-01-18

НЕ ТІКАЙ

Не тікай,

не вдивляйсь в післябитвенне поле –

розкривайся на очах,

Передвіснице славності, Доле!

Нехай про тебе скажуть у піснях,

присвятять творчість на паркані,

згадають друзі на Різдво,

пришлють листівочки цікаві!

2010-04-03

МІСТО І ТИ

Бубнять на вухо місто Суми,

Шепоче кольором слова

Смугастий спектр, який розклала

Глузлива шибка золота.

Веселий-світлий, дбайливий

День живіє,

Шукає броду, до тебе втекти.

Бере за руки – простягни!

2010-04-03

РЕПЕТИЦІЯ ПРОЩАННЯ

Ти не звила гнізда коло мене,

не слала пір’ям золотим,

не співала у згадку голосом новим

нашої дружби, Жар-Птице!

Перед дивом таким,

такої долі нелегкої –

не бачивши зроду,

підняти хреста.

Боже дитя

радіє серцю чистому,

щасливіє своєму диву,

святить тої птиці жар.

*     *     *

Доле, Доле,

перший раз ти стала променем –

настала година відпити з джерел!

Я написав тобі посвяти,

ще як дивився в твої очі.

Були ці миті так хороші!

Мене тривожило, ятрило:

а що, коли на третій раз,

тебе шукаючи, Пробудитися не трапить шанс

й дізнаюся, що Матриця повернула тебе?..

Ти розказала про диво.

Я слухав й замовчав.

Я змовк.

Настав час почути свідоцтво нове:

віра не вмерла – віра живе.

Вогонь воскрес її сили і гріє.

Коли мені щемить і я гублюся,

коли ікони гріють, наче лід,

я згадую Таню й молюся, за нас.

Мій бог – її Христос.

Я не можу спастися без тебе.

Ти залишила себе в мене.

Яке диво – бачити Боже дитя,

стояти з нею, бачити і чути,

і плакати – бо ти почутий!

Я бачив Янгола в католицьке Різдво.

Я бачив диво, відчував добро.

Я перший раз не спав.

Тепер я тільки розумію

твій вислів: «Не спала другий день».

Це Божа друга Ріка.

2010-12-25

ПТИХА ПРО НЕБО

Де твої руки, небо?

Поховало по кишеням моє Диво, по таїнам.

А я залишився без обіймів, затрону-

тий безмежністю неба з кінофільмів.

На землі до тебе хочуть.

Над тобою – наша твердь короткого сенсу буття.

До неба…

2010-12-09

СХВИЛЬОВАНИЙ

Напевно, може бути і щедрішим

твій ранок із спокоєм в душі;

супроти неба Воскресного, на фоні

вишок хімічних частот,

настав квітневий листопад.

2010-11-30

В ПЕРЕДРАНОК ГРУДНЯ

Без ілюзій, я бачу себе – втомленого,

на стільці. Північ уже.

Пробила пісня, пробила друга –

знову по списку. Друга – нема,

одна розмова і радість сумна.

Чекаю тепла.

До Різдва ще далеко.

Новий Рік як Старий.

Диво відходить

в сніг молодий.

Грудень.

2010-11-30

ПРОСТО ПРО СВЯТО

Я суну по вулиці

крізь сльози туману,

по вибоїнам в льоду,

на колесах міського транспорту.

Невтомно назустріч махає двірник,

із зусиллям розриваючи рукави світла фар.

Гарячий лід вже не слизький.

Дує вітер сирий.

Я в кафе.

Надворі – дощ.

Зі мною поруч – лише радість;

поруч – фікус, розмови про алоє;

нам чай розливає

офіціантка; дивлюся в вікно.

В моєї подружки м’який смак.

Я розказую про блюз.

За вікном – зима.

Температура – плюсова.

Настрій в стилі «Соул».

Подруга радіє:

сьогодні Різдво –

це тепле свято.

2010-12-26

МЧАТЬ ВОГНІ

Об пороги заметілі,

через лід

і вітру рев,

на емоціях,

на хвилі

поетичної межі,

мчать до спокою вогні

дивовижних очей

Щасливої.

В силу ніжності десертів,

теплих рук і маяків –

тиша в серці,

музика раптова його слів.

За вікном, вона шукає янголів.

В приміщенні кафе,

минаючи «Лате»,

добираючи напій в меню,

дивились вдвох на авеню,

під звуки дощепаду

сподівались про життя,

з’їдачи шматок десерту-паруса.

Маленька зустріч;

довга ніч,

зимовий блюз дощу.

Минаючи автомобілі,

забувши про миттєвість,

водій, забравши гривні два,

повезе додому янгола.

2010-12-30

НІЧ В ЖОВТНІ

Я шукаю свої сни,

Що залишила пам’ять мені.

Які часи

Пройти треба, крізь які труби,

Щоб я надіятись, чекати, шанувати

Міг твій світ?

Моїм життям настала мрія: земна – бо ти,

така – твоя надія гріє.

Трива, триває цей вогонь!

Тоді, як очі оживають, я мислю в сні, вірю в сон.

Душа й душа:

Голос і слова

2012-10-23

НЕ МОЛИТВА

Привіт!

Я знов не на колінах

і дивлюся, навіть, не в обличчя твоє.

Звертання моє

до тебе написане мною.

Мої псалми стануть тобі одою.

І де тут «Села»,

янгольський спів,

пощо розмови про свята?

Ти ж бо – лиш смілива і проста.

А я складаю про тебе,

Поплавок закоханий в рибу.

Давай згадаєм,

давай відповіси

мовчанням?!

Сіріють сніги.

Давай з тобою зайдемо в он-лайн –

Там, в тебе, янгол на сторінці, ти казала!?

2011-01-20

О’Після

ІЩЕ БАГАТО ДНІВ

Іще багато днів.

А кожна ніч неспанна – власне свято.

Землі віддавши співчуття,

МИ жити входимо в Буття.

Безсмертна слава не стліває.

Наступить тиждень.

Проходить місяць,

Минає знову рік,

А нас все гріють вірші старих рік.

Я пізнав твоє ім’я.

Я хочу сподіватися.

Знайти тебе, повірити у все:

свої казки, твої історії, в те Диво.

Я хочу вірити у тебе – красиво.

Не осоромитися.

Звичайні очі:

глибокі,

в них довіра,

віра.

А моя душа - вразлива.

Залишимо на завтра.

Залишуся з тобою ще на вірші,

а може, й на безсонні ночі.

Ходитиму на концерти Другої Ріки,

яка про тебе влучно так співає, грає.

2014-10-03

МІЙ ЯНГОЛЕ, ЗИМА!

Немає спогадів чесних.

Всю правду – я вже розказав.

Лиш, може те, що по Воскресенській

Вулиці гуляв, не казав.

Нехай пилом лягають слова

На бруківку, на площі сумських вулиць,

Мої слова,

Про тебе.

Мій Янголе, зима!

У маминій спальні Депеш Мод вже скоро заграє.

В місяць грудневий,

Коли тебе зустрів,

Шукаю спогадів в піснях

Другої Ріки,

Які приходять туди ж, як тоді,

Біля сцени: зустрілись я і ти.

2013-11-26

Мы поможем в написании ваших работ!