І порядок оформлення лабораторних занять

Для проведення лабораторно-практичних занять у хімічній лабораторії відводиться певне місце. Воно закріплюється за студентом на весь період проходження практикуму. Це місце укомплектовується необхідним посудом, обладнанням і реактивами, які можуть змінюватися залежно від змісту теми і дослідів. Своє робоче місце студент зобов'язаний тримати у відповідному порядку й чистоті. На робочому місці мають бути лише необхідні для проведення роботи прилади, посуд і реактиви. Після закінчення роботи студент зобов'язаний запротоколювати реактиви дослідів, привести робоче місце в належний порядок, вимити посуд, покласти прилади і обладнання у відведене для них місце в шухлядах лабораторного стола або шафи.

Перед кожним лабораторним заняттям студент повинен за підручником і навчальними посібниками вивчити відповідний теоретичний матеріал. На стенді кафедри є робочий план з курсу загальої хімії, де вказуються тема занять і рекомендована література. Насамперед студент вивчає дану тему за посібником та рекомендованою літературою, відповідає на запитання домашнього завдання в робочому зошиті і накреслює власний план проведення кожної роботи за цією темою.

Після контрольного опитування і пояснень викладача студент починає виконувати лабораторну роботу. Кожне лабораторне заняття протоколюється в робочому зошиті, студенти записують рівняння хімічних реакцій, що характеризують хімічні властивості або способи добування тієї чи іншої хімічної речовини. Результати проведення досліду мають бути прокоментовані кількома словами. Висновки також повинні бути лаконічними й зрозумілими. Бажано давати підсумковий висновок з теми в кінці протоколу виконаної роботи.. Виконані студентом лабораторні роботи з кожної теми перевіряє і візує викладач.

 

Змістова частина 1.  Неорганічна хімія

Лабораторна робота № 1

Тема: Основні класи неорганічних сполук. Амфотерність

Мета:Закріпити та поглибити знання програмного матеріалу з номенклатури та класифікації неорганічних сполук.

Знати:номенклатуру, хімічні властивості, способи добування оксидів, кислот, основ, солей, визначення поняття «амфотерність».

Вміти:записувати формули неорганічних сполук, наводити рівняння хімічних реакцій взаємодії та добування кислот, солей, основ, підтверджувати амфотерність речовин відповідними рівняннями реакцій.

Теоретичні передумови до заняття

До найважливіших класів неорганічних сполук відносяться: оксиди, основи, кислоти, амфотерні гідроксиди та солі.

Оксиди– це складні речовини, що складаються з двох елементів, один з яких Оксиген в ступені окиснення –2.

За здатністю утворювати солі розрізняють несолетворні (N₂O, NO,CO) та солетворні оксиди. Останні поділяють на кислотні (СО₂, N₂O₅), основні (СаО, Nа₂О) і амфотерні (ZnO, Al₂O₃, Cr₂O₃).

Основними оксидами називаються оксиди, які утворюють солі при взаємодії з кислотами та кислотними оксидами. Основним оксидам відповідають основи.

Кислотними оксидами називаються оксиди, які утворюють кислоти. Наприклад, оксид нітрогену (V) N₂O₅ - нітратну кислоту НNO₃.

Амфотерними оксидами називаються оксиди, які утворюють солі при взаємодії як з кислотами, так і основами.

Кислотами називаються електроліти, які при дисоціації утворюють в якості катіонів йони Гідрогену Н⁺:

НСl ↔ Н⁺ + Сl^-

НNO₃ ↔ Н⁺ + NO₃^-

Характерною властивістю кислот є їх здатність взаємодіяти з основами, основними і амфотерними оксидами з утворенням солей.

Основність кислоти визначається кількістю йонів Н⁺, які утворюються при дисоціації одної її молекули: НСl, НВr, , НNO₃ , СН₃СООН - одноосновні ; Н₂S, Н₂СО₃, Н₂SO₄ , Н₂SiO₃ – двоосновні; Н₃РО₄, Н₃АsО₄ – триосновні кислоти.

Основами називаються електроліти, які при дисоціації утворюють в якості аніонів гідроксид-йони ОН^-. Їх ще називають гідроксидами.

NаОН ↔ Nа ⁺ + ОН^-

      Са(ОН)₂ ↔ Са⁺² + 2ОН^-

Характерною властивістю основ є їх здатність взаємодіяти з кислотами, кислотними й амфотерними оксидами з утворенням солей.

Амфотерні гідроксиди – це гідрати амфотерних оксидів. В залежності від умов вони можуть відщеплювати при дисоціації йони Н⁺ чи ОН^-, взаємодіють з кислотами і лугами.

Аl³⁺ + 3ОН^- ↔ Аl(ОН)₃ ↔ Н₃АlО₃ ↔ 3Н⁺ + АlО₃^3-

Аl(ОН)₃ + 3НСl = АlСl₃ + 3Н₂О

Аl(ОН)₃ + NаОН = Nа[Аl(ОН)₄]

Солями називають електроліти, які при дисоціації утворюють катіони металів і катіон амонію та аніони кислотних залишків.

NаСl ↔ Nа⁺ + Сl^-

Розрізняють солі середні, кислі, основні, комплексні:

середні	Nа3РО4, К2SО4, СаСО3, NаСl, NН4Сl
кислі солі	Nа2НРО4, К2НРО4, NаНSО4
основні солі	МgОНNО3, СuОНСl, Аl(ОН)2NО3, АlОН(NО3)2
двійні солі	КАl(SО4)2, КСr(SО4)2,
комплексні солі	К2[РtСl4], К4[Fe(CN)6], К3[Аl(OH)6]

Експериментальна частина

---

Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 845; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!