Тема: Психологічні питання самоосвітньої діяльності
План
Загальна характеристика самоосвітньої діяльності та її місце в навчальній діяльності особистості
Рівні розвитку самоосвітньої діяльності
Вікові особливості самоосвіти особистості
Основні напрями педагогічного забезпечування розвитку самоосвіти
Література:
Вікова та педагогічна психологія: навчальний посібник. / В.М. Поліщук, - Вид. 3-тє, виправ. – Суми: Університетська книга, 2010. – 352 с.
Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник./ О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге видання. К.: Каравела, 2007.-400 с – 287-286 с.
Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник. / О. І. Власова.- К.: Либідь,2005.- 400с.- 202-213 с.
Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. Изд. второе, доп., испр. и перераб./И. А. Зимняя. – М.: Универстетская книга, Логос, 2007. 384 с.-245-262 с.
Лисянська Т. М. Педагогічна психологія: Навч посібник – 2-ге видання, випр. І доп. ./ – К.: Каравела, 2012. – 264 с.
Лисянська Т. М. Педагогічна психологія : Практикум: Навч. посіб. / Т. М. Лисянська. – К.: Каравела, 2009. – 224 с.
Савчин М. В. Педагогічна психологія: Навч. посібник./ М. В. Савчин. – К.: Академвидав, 2007. – 360 с.-182-183 с.
Ключові поняття: самоосвіта, самостійна робота, самоосвіта супутня шкільному навчанню, особлива самоосвітня діяльність, специфічна самоосвітня розгорнута діяльність, рівні самоосвітньої діяльності, етапи становлення самоосвітньої діяльності, самовиховання, самовдосконалення структура їх процесу та стадії, напрями самовдосконалення, педагогічні проблеми самоосвіти, основа професійної самоосвіти педагога, основні способи самоосвіти педагога, завдання самоосвіти педагога, форми професійно-педагогічної самоосвіти
|
|
|
Загальна характеристика самоосвітньої діяльності та її місце в навчальній діяльності особистості
Удосконалення методичної майстерності –
це передусім самоосвіта,особисті ваші зусилля,
спрямовані на підвищення власної культури праці
і в першу чергу культури мислення.
В.Сухомлинський
Удосконалення рівня професійної компетентності – один з основних напрямів реформування системи освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать, що педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру (Закон України “Про освіту”), а підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти (Національна доктрина розвитку освіти).
Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення особистості через навчальну діяльність.
|
|
|
У навчальній діяльності можна виділити два основних рівні:
· навчальна діяльність за участю вчителя;
· самостійна робота учнів (її задає й в кінцевих формах оцінює вчитель).
Верхівкою ж розвитку учня як суб’єкта навчально-пізнавальної діяльності є його самоосвітня діяльність, яка не є тотожною жодному з виділених рівнів.
В навчальній діяльності на початку навчання домінують зовнішні (соціальні) мотиви, оскільки така діяльність є обов’язковою, внутрішні мотиви ще перебувають у стадії становлення. Предметом навчальної діяльності є матеріали шкільної програми. В такій діяльності педагог визначає й джерело засвоювання знань, і характер та обсяг навчального матеріалу. Він також здійснює загальний контроль навчальної діяльності учнів, поступово формуючи їхні самоконтроль і самооцінку.
Рівень самоосвітньої роботи учнів характеризується тим, що все більше компонентів навчальної діяльності передається для самостійного здійснювання учневі (першими дидактично виправданими є завдання: передавати учневі для самостійного виконання самооцінку, далі – самоконтроль, потім – визначати способи й завдання навчальної роботи). Поступово, оволодіваючи такими навчальними прийомами, учень стає все більше здатним до виконання самостійної роботи. Отже, самостійна робота учня – це така робота,яку учень виконує без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням і в спеціально виділений час.
|
|
|
За психолого-педагогічною структурою самостійна робота учня складається з таких елементів:
завдання вчителя й спеціально відведений час для його виконання;
виконання цього завдання без безпосередньої участі педагога;
подолання учнем пізнавальних складностей, розумової або фізичної напруги для виконання поставленого завдання.
Самоосвітній діяльності також притаманна самостійність. Найважливіша психологічна відмінність її від самоосвітньої роботи полягає в тому, що самостійну роботу учень виконує за завданням педагога, а самоосвітою керує сам, будуючи її відповідно власним задачам.
Отже, самоосвіта – це особлива діяльність, яка має власну специфічну структуру, відмінну від структури навчальної діяльності та її самостійних форм тим, що її основні компоненти – мотиви, задачі,способи контролю учень добирає самостійно.
У самоосвітній діяльності домінують внутрішні (пізнавальні й соціальні) мотиви, оскільки така діяльність завжди є добровільною. Предметом самоосвіти стають інформаційні матеріали, які виходять за межі шкільної програми. Учень сам визначає матеріал для засвоєння: його форму, обсяг, строки та джерела (власна або публічна бібліотека, інтернет або інші засоби масової інформації). Роль педагога за таких психологічних умов зводиться до формування в учня потреб, мотивів і способів самоосвіти, показу зв’язків самоосвіти й шкільного навчання.
|
|
|
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 747; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!