Тема: Напрями розвитку сучасного навчання



План

Класифікація видів навчання

Інноваційні технології навчання

Програмоване навчання

Сугестопедичне навчання

Знаково-контекстне навчання

Модульне навчання

Література:

Вікова та педагогічна психологія: навчальний посібник/ В.М. Поліщук, - Вид. 3-тє, виправ. – Суми: Університетська книга, 2010. – 352 с.-251-263 с.

Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник./ О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге видання. К.: Каравела, 2007.-400 с – 311-340 с.

Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник. / О. І. Власова.- К.: Либідь,2005.- 400с.- 77-101 с.

Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. Изд. второе, доп., испр. и перераб./И. А. Зимняя.  – М.: Универстетская книга, Логос, 2007. 384 с.

Лисянська Т. М. Педагогічна психологія: Навч посібник – 2-ге видання, випр. І доп./ Т. М. Лисянська – К.: Каравела, 2012. – 264 с. – 81-85 с.

Лисянська Т. М. Педагогічна психологія : Практикум: Навч. посіб./ Т. М. Лисянська – К.: Каравела, 2009. – 224 с. – 47-144 с.

Савчин М. В. Педагогічна психологія: Навч. посібник./ М. В. Савчин.  – К.: Академвидав, 2007. – 30 с –202-229 с.

Ключові поняття: управління освітнім процесом, традиційне навчання, знаково-контекстне навчання, сугестопедичне навчання, інноваційні технології навчання:вільна технологія відкритої школи; діалогічна технологія; технологія збагачення; технологія навчання в співпраці; особистісно-орієнтована, або особистісна технологія; розвивальна технологія; активуюча технологія; формувальна технологія, програмоване навчання: лінійне програмоване, розгалужене програмоване навчання алгоритмізоване, індивідуальне, адаптивне, індивідуалізоване, мішаний тип, дистанційне навчання, інтерактивне навчання, модульне навчання, лекції, лабораторні роботи, контрольні роботи, консультації самостійна робота.

Класифікація видів навчання.

Для усвідомлення широкого розмаїття сучасних психолого-педагогічнихтехнологій навчання їх можна диференціювати із позицій певних загальних критеріїв. І.О. Зимня пропонує таку загальну класифікацію видів навчання:

1. За критерієм наявності управління освітнім процесом навчання поділяється на: традиційне, що не базується на управлінні;навчання, що вважає управління основним психолого-педагогічним механізмом, яке забезпечує засвоєння навчального матеріалу (теорія поетапного формування розумових дій, програмоване, алгоритмоване навчання).

2. За критерієм урахування принципу свідомості:сугестопедичний напрям (теорія сугестопедичного навчання Г.К. Лозанова, метод активізації резервих можливостей особистості О. Китайгородської); традиційний напрям (усвідомлення тільки правил і засобів дій; цілеспрямоване формування розумових дій; програмоване й алгоритмоване навчання; проблемне навчання).

3. За критерієм способу організації навчання з використанням активних форм і методів (проблемні ситуації, дискусії, ділові та імітаційні ігри).

4. За критерієм зв’язку навчання з майбутньою професійною діяльністю.

5. За критерієм безпосередності (опосередкованості) взаємодії педагога й учнівської аудиторії (контактне й дистанційне навчання).

6. За критерієм потенціалу індивідуалізації навчання (проектне, програмоване, модульне й дистанційне).

7. За критерієм взаємозв’язку освіти й культури (навчання, яке побудоване на дисциплінарно-предметному принципі; навчання,яке передбачає проекцію образу культури в освіту й формування в учнів проектного способу взаємодії зі світом).

Інноваційні технології навчання

Сучасна психолого-педагогічна наука виділяє ряд основних інноваційних технологій навчання, які співіснують у світовому дидактичному просторі поряд із усе ще домінуючою технологією організації освітнього процесу.

Вільна технологія відкритої школи,максимально враховує ініціативу дитини в навчанні, заохочує імпровізацію учнів і педагогів, створює умови для неформального ставлення до процесу навчання.

1.Ключовий елемент технології – свобода індивідуального вибору й відповідне ставлення учня до навчання.

2.Діалогічна – передбачає цілеспрямований розвиток інтелекту, заохочення вигадки, фантазії, незалежні від логіки навчального процесу.

3.Технологія збагачення– актуалізація й ускладнення власного досвіду.

4.Технологія навчання в співпраці – ключовий елемент – групова комунікація, яка визначає соціальні ролі лідера, виконавця, організатора, доповідача, експерта, дослідника.

5.Особистісно-орієнтована – ключовий елемент – саморозвиток учня, забезпечення, встановлення, його пізнавальних та емоційно-вольових, моральних,естетичних можливостей.

6.Розвиваюча технологія – спрямована на розвиток основ теоретичного мислення, та розумових операцій: аналізу, узагальнення, класифікації, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, планування, рефлексія.

Активність учнів стає дослідницькою, спілкування діалогічним.

7.Активуюча технологія – орієнтується на підвищення рівня пізнавальної активності.

8.Формуюча технологія – спрямована на здійснення цілеспрямованого управління процесом засвоювання знань, умінь і навичок.

Накопичений позитивний досвід використання зазначених технологій в умовах традиційного навчання свідчить, що впровадження їх веде до успіху лише за умов, коли сам педагог змінює традиційне ставлення до учня, усвідомлюючи, що саме той є центральною фігурою навчання. Головним є навчальне пізнавання, а не викладання, самостійне набування й використання знань, а не їх запам’ятовування і відтворювання.

Програмоване навчання

Навчання як управління передбачає педагогічне керівництво навчальною активністю учнів з метою розвитку ментальних структур, необхідних для оптимізації засвоювання науково-практичної інформації, передбаченої програмою навчання. Категорія управління виступає центральною для теорії програмованого навчання, яке включає лінійне програмоване навчання (робота над навчальним матеріалом послідовно переходить від одного кроку програми до наступного, відрізняючись тільки темпом), розгалужене програмоване навчання (диференціація темпу роботи здійснюється через алгоритмізоване навчання, індивідуальне навчання, адаптивне навчання, індивідуалізоване навчання, мішаний тип навчання). Програмоване навчання лежить і в основі організації технології дистанційного навчання, яке передбачає такі види навчання: лекції, лабораторні роботи, контрольні роботи, консультації.

Технологія програмованого навчання почала активно впроваджуватися в освітню практику з середини 60-х рр. XX століття. Основна мета програмованого навчання полягає в поліпшенні управління навчальним процесом. Біля витоків програмованого навчання стояли американські психологи і дидакти Н. Краудер, Б. Скіннер, Б. Прессі. У вітчизняній науці технологію програмованого навчання розробляли П.Я. Гальперін, Л.Н. Ланда, А.М. Матюшкін, Н.Ф. Тализіна та ін.

Технологія програмованого навчання – це технологія самостійного індивідуального навчання за заздалегідь розробленою навчальною програмою з допомогою спеціальних засобів (програмованого підручника, особливих навчальних машин, ЕОМ тощо). Вона забезпечує кожному учневі можливість здійснення навчання відповідно до його індивідуальних особливостей (темп навчання, рівень научуваності тощо).

Цілі і завдання програмованого навчання:

ефективне навчання на основі науково розробленої програми;

навчання, яке враховує індивідуальні дані дитини.

Характерні риси технології програмованого навчання:

розподіл навчального матеріалу на окремі невеликі частини, що легко засвоюються;

включення системи приписів з послідовного виконання певних дій, направлених на засвоєння кожної частини;

перевірка засвоєння кожної частини. При правильному виконанні контрольних завдань учень отримує нову порцію матеріалу і виконує наступний крок навчання; при неправильній відповіді учень отримує допомогу і додаткові роз’яснення;

фіксація результатів виконання контрольних завдань, які стають доступними як учням (внутрішній зворотний зв’язок), так і педагогові (зовнішній зворотний зв’язок).

Сугестопедичне навчання

Сугестопедія – це система навчання, яке сприяє створенню в учня внутрішнього відчуття свободи і розвитку самодисципліни.

Система сугестопедичного навчання, яку розробив Г.К.Лозанов, базується на трьох принципах: задоволення, релаксація й зосереджена релаксація; єдність свідомого і позасвідомого; забезпечення зворотного зв’язку між педагогом і учнями з метою контролю повноти їхнього засвоєння навчальної інформації.

Дотримання неподільної єдності трьох принципів сугестопедії як запоруки її ефективності досягається використанням трьох категорій засобів: дидактичних, психологічних та художніх (синтетичні картини, схеми, таблиці, навчальні фільми, методи розвитку мотивації навчання, психогімнастика, психотерапевтичні методи, комунікативна психотерапія, засоби мистецтва, казкотерапія, музикотерапія).

За рівнем результативності сугестопедичне навчання відносять до розряду сучасних психолого-педагогічних технологій прискореного, розвивального, або активного навчання.

Знаково-контекстне навчання

Знаково-контекстне – базується на принципі активності й системності, виконує основне призначення професійної освіти: здійснювати глибинну професійно-предметну й соціальну підготовку майбутніх спеціалістів (за А.А.Вербицьким). Інформація подається у вигляді навчальних текстів (знаково), які зконструйовані на основі такої інформації, яка задає контекст майбутній професійній діяльності.

Основною формою розв’язування таких задач виступає навчальна ділова гра, в межах якої учасники здійснюють змодельовану умовами задачі професійну діяльність, яка несе в собі риси учіння і майбутньої праці (знакова модель професійної діяльності). Психологічна структура ігрової моделі: елементи ігрової моделі; цілі гри; сценарій гри; комплект ролей і функцій гравців; правила гри; комплект ігрової документації; система оцінювання.

Отже, принцип активності й системності реалізується через інтерактивне навчання, яке побудоване на системі взаємодії і взаємостосунків педагога і учня, базується на педагогіці-співпраці, на особистісно-орієнтованому підході, розвивальних та ігрових технологіях.

Модульне навчання

Центральна категорія системи модульного навчання є поняття ”модуль”, під яким розуміється відносно самостійна частина навчального процесу (цілісний блок інформації), яка містить одне чи кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів, і принципів. Основним структурним елементом навчального процесу в цій системі навчання є модуль (від лат. modulus – «міра») – самостійний, функціонально орієнтований етап розвитку навчання, що має власне програмноцільове та методичне забезпечення.

Найбільш розвивальною, з позиції педагогічної психології, формою організації навчальної діяльності студентів є самостійна робота з навчально-методичною літературою, виконання навчальних завдань, а наступний за часовими рамками інтервал перепадає на практичні й лабораторні заняття з обов’язковим використанням активних методів навчання (проблемних ситуацій, ділових ігор, дискусій) зі здійсненням поточного контролю. Найменша частина часу – лекційні заняття, які за змістом є вступними (установчими) або оглядовими і читаються на початку і в кінці модуля. Функції викладача зміщуються в бік здійснення підготовки модульної програми й відповідних методичних матеріалів (ними в обов’язковому порядку забезпечуються всі студенти), а також управління самостійною роботою кожного студента через його індивідуальне консультування та контроль засвоєння модулів.

Стимулюючими чинниками при функціонуванні навчальних модулів є: оцінкові бали за виконання навчальних завдань на стадіях поточного (під час аудиторних занять), проміжного (у кінці кожного модуля) та підсумкового (на завершення вивчення курсу) контролю; бали, що нараховуються за своєчасне відвідання аудиторних занять і консультацій викладача; рейтинг студентів за результатом набраних балів за весь час вивчання курсу.

Модульно-розвивальна система навчання є одним із видів особистісно орієнтованого навчання та відрізняється від традиційної системи цілями й завданнями, програмно-методичним забезпеченням, організаційними формами та ін. Модульне навчання – це технологія навчання, сутність якого полягає в тому, щоб той, хто навчається, міг самостійно працювати із запропонованими йому індивідуальними програмами, що містять банк інформації та методичні рекомендації до виконання завдань. Технологія модульно-розвивального навчання в Україні застосовується як у середній школі, так і у ВНЗ. Теоретичні засади модульного навчання розроблялися цілим рядом учених – Є. Сковіним, А. Фурманом, П. Третьяковим, І. Сенновським, . ошановим, . азарєвим, А. Алексюком, К. азіною, П. Юцівицене, О. Огнев’юком та ін.

Модульне навчання зародилося як альтернативний напрям навчання, що базується на позиціях інноваційно-творчого (дійового, активного, гнучкого) погляду на педагогічний процес у противагу традиційному (інформаційно-авторському) навчанню, в процесі якого переважають негнучкі стандарти змісту навчання, дріб’язково регламентується поведінка тих, хто навчається, пасивно сприймаються знання, які їм пропонуються педагогом, внаслідок чого утруднюється використання таких знань на практиці.

Спочатку модульне навчання було представлене як пакет навчальних програм для індивідуального опрацювання. Сьогодні програмно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу включає граф-схеми (графіки) навчальних курсів, наукові проекти навчальних модулів, сценарії модульних занять, міні-підручники та посібники, індивідуальні освітні програми самореалізації особистості. Усі ці компоненти взаємопов’язані.

Основними підходами до організації навчального процесу є:

завдання з випереджальним вивченням теорії;

вивчення матеріалу за допомогою дидактично виважених, змістовно пов’язаних і закінчених блоків-модулів;

проблемний підхід до навчання;

індивідуально-диференційований підхід;

організація активної науково-пошукової діяльності учнів;

програмованість навчання;

технологізація навчального процесу та ін.

До переваг модульно-розвивального навчання можна віднести таке:

системність, логічність і комплектність підходу до побудови курсу;

диференційованість;

посилення мотивації;

розвиток саморегуляції та самооцінювання учнів;

зміна ролі педагога з інформаційно-контрольної на консультаційно-координаційну;

гнучкість та варіативність;

гарантованість запланованих результатів та ін.

Основним структурним елементом навчального процесу в цій системі навчання є модуль (від лат. modulus – «міра») – самостійний, функціонально орієнтований етап розвитку навчання, що має власне програмноцільове та методичне забезпечення.

Модульна технологія навчання характеризується 30-хвилинним відрізком організації навчально-виховного процесу (модульний урок), що відповідає психофізіологічним закономірностям продуктивної розумової праці. При цьому в основній школі (5–7 кл.) застосовується блочний модуль 2 . 30. Навчальний матеріал ділиться на логічно завершені частини, відповідно до яких розробляється пакет дидактичних прийомів, необхідних для оволодіння учнями змісту і одночасного контролю.

Модуль. Він інтегрує різні форми і види взаємозалежної діяльності вчителя та учня і є підсистемою навчального курсу в цілому.

Дидактичний модуль – це модуль програмування етапів та елементів навчально-виховного процесу як сукупностей модульних уроків, коли задовільняються такі вимоги:

актуалізація знань і умінь, тобто направляється їх певна пошуково-дослідницька діяльність;

фіксується готовність кожного до засвоєння даного виду дидактичного модуля;

організується пізнання нового шляхом самостійної роботи школярів з навчально-інформаційними блоками;

фіксуються досягнення засвоєння базового рівня навчального матеріалу;

створюється можливість поглиблення й розширення навчального матеріалу;

креслиться індивідуальна траєкторія оволодіння кожним учнем програмних знань.

Склад модуля:

цільовий план дій;

банк інформації;

методичний посібник досягнення дидактичних цілей.

Принципова відмінність модульного навчання від інших систем навчання:

1. Зміст навчання подається в закінчених, самостійних комплексах – модулях, які одночасно є банком інформації і методичними вказівками для його засвоєння.

2. Взаємодія педагога і того, хто навчається, здійснюється на принципово іншій основі – з допомогою модулів забезпечується усвідомлене самостійне досягнення тим, хто навчається, певного рівня попередньої підготовленості до кожної педагогічної зустрічі.

3. Сама сутність модульного навчання вимагає неминучого дотримання паритетних суб’єкт–суб’єктних взаємин між педагогом і тим, хто навчається.

Запитання та завдання для самостійної роботи

1. Систематизуйте власні уявлення про теорії сучасного навчання відповідно до критеріїв їхньої класифікації, що виділяються психолого-педагогічною наукою сьогодні.

2. Опишіть різновиди програмованого навчання.

3. Що таке дистанційне навчання?

4. Розкрийте принципи організації сугестопедичного навчання.

5. Обґрунтуйте перспективність застосування знаково-контекстного навчання в умовах вищих навчальних закладів.

6. Який дидактичний потенціал модульної організації навчання у сучасній освіті?

7. Які чинники сприяють впровадженню новітніх навчальних технологій у навчально-виховний процес?

 

 

           

 

 

Лекція 6


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 1947; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!