В чотирьохбальну шкалу і стобальну шкалу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.В.І.ВЕРНАДСЬКОГО

 

Юридичний факультет

Кафедра історії і теорії держави і права

 

Питання до диференційованого заліку

з дисципліни  

Міжнародне публічне право

для студентів 2 курсу денної/заочної форми навчання

напряму підготовки 6.030401 «правознавство»

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

 

Сімферополь

Критерій оцінки знань студентів з  диференційованого заліку

Максимальна сума балів, які може набрати студент, складає 100 балів, з яких 50 балів – за поточне тестування і індивідуальну роботу і 50 балів – за результати підсумкового заліку. Індивідуальна робота складається з наступних складових:

· Добросовісна робота на лекціях.  Студент може заробити додаткові бали у випадку систематичного відвідування лекцій і написання повного конспекту лекцій - 5 балів.

· Активність і рівень знань при обговоренні питань семінарських занять.

Кожен студент повинен брати активну участь в роботі семінару, розглядати питання, винесені для обговорення. За усну роботу на семінарі студент одержує оцінку по традиційній чотирьохбальній системі. Протягом семестру повинне бути не менше шести позитивних оцінок, які підсумовуються в підсумкову оцінку по семінарських заняттях.

Критерії чотирьохбальних оцінок за роботу студента

на семінарському занятті.

«Відмінно». Вичерпні відповіді на запропоновані питання. Глибоке розуміння висловлюваного матеріалу, вільне орієнтування в ньому. Матеріал викладається гарною мовою з дотриманням логічної послідовності, використовування конспектів при відповідях допускається тільки при необхідності цитування важливого матеріалу. Активна робота протягом всього семінарського заняття.

«Добре». Правильні відповіді на запропоновані питання, але не зовсім повні. Утруднення у виявленні зв'язку висловлюваного матеріалу з іншими розділами програми. Незначні порушення логічної послідовності у викладі, використовування конспектів при відповідях допускається тільки при необхідності цитування важливого матеріалу.

«Задовільно».Неповні відповіді на запропоновані питання. Неточності у формулюваннях. Певні утруднення у виявленні внутрішньонаочних зв'язків. При відповіді студент використовує власний конспект по обговорюваній темі, що виноситься викладачем на самостійне вивчення.

«Незадовільно». Немає відповідей на поставлені питання. Незначні (неістотні) доповнення відповідей інших студентів.

· Результати виконання письмової самостійної роботи і її презентація Письмова самостійна робота виконується по вивченій темі дисципліни. Розподіл тим і варіантів для письмової самостійної роботи регулює викладач, провідний семінарські заняття. Протягом семестру студент може виконати не більш дві письмові роботи з обов'язковою їх презентацією на семінарському занятті. Результат виконання письмової самостійної роботи і її презентація оцінюється по традиційній чотирьохбальній системі. Одержані оцінки є підсумковими балами поточного контролю. При невиконанні завдань і оцінок «незадовільно», які зараховуються як 0 балів поточного контролю. Відповідно, за виконання письмової самостійної роботи за семестр студент може одержати до 10 балів поточного контролю.

· Участь в студентських наукових конференціях, кухлях, конкурсах, олімпіадах з питань даної дисципліни.

Активна робота студента впродовж семестру: участь в студентських конференціях, кухлях, конкурсах, олімпіадах з питань дисциплін кафедри історії і теорії держави і права - оцінюється викладачем по трьох рівнях:

5 балівпоточного контролю — при виступі студента на науковій конференції, участі в олімпіаді;

3 балипоточного контролю — за заняття студентом одного з перших трьох місць в конкурсі академічної групи за наслідками виконання одного з видів письмової самостійної роботи протягом семестру (конкурс структурно-логічних блок-схем, кросвордів, блоків тестів, переліку значень ключових понять і термінів, варіантів рішення проблемних ситуацій) - результати підводяться в кінці семестру на останньому семінарському занятті;

0 балівпоточного контролю — за неучасть студента в студентських конференціях, кухлях, конкурсах, олімпіадах.

  Друга складова – це підсумкова контрольна робота. Максимальна оцінка - 50 балів. Бали за поточну роботу і підсумкову контрольну роботу підсумовуються.

Таблиця перекладу оцінок з шкали EСTS

в чотирьохбальну шкалу і стобальну шкалу

За шкалою ECTS По національній шкалі За шкалою модульного контролю Критерій оцінки по модульному контролю
  А   5 (відмінно)   90 - 100 1. Студент знає матеріал, правильно вирішує завдання, систематизує знання, знаходить і виправляє допущені помилки. 2. Студент вільно володіє матеріалом, правильно виконує всі завдання, здібний до самостійного мислення в рішенні завдань, в оцінці тих або інших явищ. Студент робить обґрунтовані висновки.
  B   4 (добре)   83 - 89 Студент виконує практичне (теоретичне) завдання, правильно вирішує тести, припускається незначної помилки в рішенні теоретичного (практичного) завдання
  З   4 (добре)   75 - 82 Студент виконав теоретичне (практичне) завдання, правильно вирішив тести, припускається помилки при виконанні теоретичного (практичного) завдання.
  D   3 (задовільно)   68 - 74 1. Студент орієнтується в темі, висловлює її значну частину, правильно вирішує тести. 2. Студент поверхнево володіє теоретичним матеріалом, не повністю виконує практичні завдання, вирішує тести. Студент правильно виконує теоретичне, практичне завдання, вирішує всі тести.
  E   3 (задовільно)   60 - 67 1. Студент висловлює окрему частину теоретичного або практичного матеріалу, вірно вирішує тести. 2. Правильно виконує практичні і теоретичні завдання, тести вирішує невірно.
  FX 2 (незадовільно) з можливістю повторної перездачі   35 - 59 1. Студент висловлює окрему частину теоретичного або практичного матеріалу, вірно вирішує тести. 2. Правильно виконує практичні і теоретичні завдання, тести вирішує невірно.

 

F

 

 

2 (незадовільно) з обов'язковим повторним курсом

  1 - 34 1. Студент висловлює матеріал фрагментарно, в кожному завданні допускає істотні помилки. 2. Правильно вирішує лише деякі тести завдання. 3. Студент правильно вирішує тести, висловлює фрагментарно теоретичний або практичний матеріал.
0 балів 1. Студент взагалі не володіє матеріалом 2. Порушує встановлений порядок проведення модульного контролю 3. Не з'явився на модульний контроль

Підсумковий залік вважається зарахованим, якщо студентом одержана оцінка не нижче за «Е» шкали EСTS.

Вважається, що студент брав участь в підсумковому заліку, якщо студент з'явився на контрольний захід і одержав завдання. Студент може звернутись до викладача за роз'ясненням значення завдання.

При виконанні контрольного завдання студент може користуватися тільки тими допоміжними матеріалами, які дозволені кафедрою. Під час контрольного заходу студенту заборонено в якій-небудь формі обмінюватися інформацією з іншими студентами або використовувати недозволені матеріали. Викладач зобов'язаний контролювати самостійність виконання студентами своїх завдань.

При виявленні викладачем порушення студентом встановленого порядку проведення підсумкового заліку викладач усуває цього студента від проведення контролю, не перевіряє його письмову відповідь, робить на ньому відповідний запис і оцінює контрольне завдання (0 балів).

Результати перевірки письмових контрольних завдань доводяться до зведення студентів протягом трьох днів після проведення контролю.

Результати кожного контролю викладач виставляє у відомість обліку успішності.

5.ПИТАННЯ ДО диференційованого ЗАЛІКУ.

 

1. Предмет i система курсу міжнародного права.

2. Міжнародне право як особлива система права.

3. Норми міжнародного права.

4. Виникнення міжнародного права.

5. Вестфальський мир 1648 року.

6. Міжнародне право феодальної доби.

7. Міжнародне право у XIX столітті. Перша Гаазька конференція миру 1899 року.

8. Міжнародне право початку XX століття.

9. Міжнародне право у період між двома світовими війнами

10. 10.Розвиток міжнародного права після другої світової війни.

11. Поняття суб'єкта міжнародного права.

12. Держави як головні суб'єкти міжнародного права.

13. Міжнародна правосуб’єктність нації.

14. Правосуб’єктність міжнародних органiзацiй.

15. Правосуб’єктність державоподібних утворень.

16. Поняття джерел міжнародного права.

17. Договір та звичаї у сучасному міжнародному праві.

18.  Особливості створення звичаєвих норм міжнародного права.

19.  Створення імперативних норм міжнародного права.

20.  Резолюції міжнародних організацій, що мають характер юридично обов'язкових.

21. Поняття кодификації міжнародного права. Головні напрямки кодификації міжнародного права.

22. Взаємозв'язок міжнародного i внутрішньодержавного права.

23. Вплив внутрішньодержавного права на міжнародне право.

24. Вплив міжнародного права на внутрішньодержавне право.

25.  Принципи i норми міжнародного права. Імперативні та диспозитивні норми міжнародного права.

26.  Ієрархія норм міжнародного права.

27.  Галузі та інститути сучасного міжнародного права.

28.  Поняття визнання. Юридичне значення визнання держави.

29. Визнання нових держав.

30.  Визнання нових урядів.

31.  Визнання національно-визвольного руху, органів опору та ви­знання статусу воюючої сторони.

32. Поняття правонаступництва у міжнародному праві.

33.  Правонаступництво стосовно міжнародних договорів.

34. Правонаступництво стосовно державної власності, архівів, боргів, активів.

35.  Переговори та консультації при вирішенні міжнародних суперечок.

36. Мета i функції міжнародно-правової вiдповiдальностi.

37. Підстави міжнародно-правової вiдповiдальностi держав, класифікація протиправних дій.

38. Обставини, що виключають вiдповiдальнiсть держав.

39. Види i форми міжнародної вiдповiдальностi держав.

40. Поняття та основні принципи міжнародного права.

41. Поняття права міжнародних договорів.

42. Укладення договорів між державами.

43. Форма, структура та дія договорів, їх тлумачення.

44. Недійсність, припинення або закінчення дії договорів.

45. Поняття i джерела права зовнішніх зносин.

46. Органи зовнішніх відносин.

47. Види, функції та персонал дипломатичних i консульських представництв.

48. Привілеї та імунітети дипломатичних i консульських представництв та їх персоналу.

49. Поняття та класифікація міжнародних організацій.

50. Мета та принципи Організацій Об'єднаних Націй (ООН).

51.  Членство та органи ООН.

52. Спецiалiзованi установи ООН.

53. Мiжнароднi регiональнi органiзацiї.

54. Рада Європи: створення та основні цiлi.

55. Види території в міжнародному правi.

56. Склад i юридична природа державної території.

57. Державний кордон.

58. Міжнародні ріки.

59. Мiжнароднi стандарти прав i свобод людини.

60. Міжнародно-правова регламентація положення населення.

61. Мiжнародно-правовi питання громадянства.

62. Режим iноземцiв i міжнародне право.

63. Мiжнароднi механізми забезпечення i захисту прав людини.

64. Дипломатичне право: поняття, джерела.

65. Міжнародно-правовий захист осіб, що користуються дипломатичним імунітетом.

66. Міжнародно-правова відповідальність: підстави для її настання.

67. Консульське право: поняття, джерела

68. Класифікація міжнародних злочинів.

69. Поняття міжнародної суперечки та зміст принципу мирного вирішення міжнародних суперечок.

70. Міжнародна безпека та міжнародне право.

71. Злочинність як міжнародне явище. Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю.

72. Політико-правові особливості регіональних систем колективної безпеки.

73. Міжнародна організація кримінальної поліції (ІНТЕРПОЛ).

74.Міжнародні стандарти поводження з правопорушниками. Екстрадиція.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Курс Международного права в 7 томах. М., 1992

2. Малов Б.Г. ООН и содействие осуществлению соглашений о правах человека. М., 1986

3. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. М., 1992

4. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. М., 1998

5. Черниченко С.В. Международное право: современные теоретические проблемы.

6. Права человека накануне ХХ1 века. М., 1994.

7. Права человека: Сборник международных документов/ составитель Г.М. Мелков. М., 1998

8. Международное право. Учебник для Вузов / под ред. Г.В. Игнатенко. М., 2002

9. Шреклер Х.А. Международные организации: Справочник. М., 1995

10. О.В. Марцеляк. Институт Омбудсмана: теория и практика. Харьков, 2004

11. Доклад Комитета по правам человека. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Сорок четвертая сессия. Дополнение № 40 СА / 44/40. 1989

12. США – Конституция и права граждан. М., 1987ю

13. ООН. Доклад Комитета по правам человека. Сорок пятая сессия. Нью-Йорк, 1990

14. Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. М., 1989

15. Себенцов А., Ковалев А., Калинин В. Свобода религии для человека // Международная жизнь, 1990. № 12.

16. Новгородцев П.И. Об общем идеале. М., 1991.

17. Поршнев Б.В. Социальная психология и история. М., 1966

18. История государства и права зарубежных стран / Под ред. О.А. Жидкова, Н.А. Крашенинниковой. Ч. 1. М., 1988

19. Права человека накануне ХХ1 века. М., 1994

20. Чичерин Б. Собственность и государство. Ч. 2. М., 1983

21. Государство и право Германии. Т. 2. М., 1994

22. Формация или цивилизация? (Материалы круглого стола) // Вопросы философии. 1989. № 10.

23. Крашенинникова Н. Индусское право: история и современность. М., 1983

24. Яковлев Е.Г. Искусство и мировые религии. М., 1985.

25. Грабарь В Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647—1917). — М: Издательство АН СССР, 1958.

26. Международное право. Библиография 1917—1972 гг. — М.: "Юридическая литература", 1976.

27. Международное право. Библиография 1973—1985 гг. — М.:"Международное отношения", 1987.

28. Международное право в документах. — М.: "Юридическая ли­тература", 1982.

29. Україна на мiжнароднiй аренi: Збiрник документiв i матерiалiв, 1986—1990 рр. / Упорядник Ю.К.Качуренко. — К.: Україна, 1993.

30. Лукашук И.И. «Международное право» - учебник, М.: 1997.

31. Международное право: Учебник / Под редакцией Г.И. Тункина. — М.: "Юридическая литература", 1994.

32. Курс международного права: В б томах. — М.: "Наука", 1967.

33. Курс международного права: В 7 томах. — М.: "Наука", 1989.

34. Ильин Ю.Д. Лекции по международному публичному праву. — Харьков: НГЖФ "Консум", 1996.

35. Международное право: Учебник для вузов /Под редакцией
Г.В. Игнатенко. — М., Высшая школа, 1995.

36. Черниченко С.В. Международное право: современнее теоре­
тические проблемы. — М.: Международные отношения, 1993.

37. Опришко В.Ф. Мiжнародне економiчне право: Пiдручник. — К.:Либiдь, 1995.

38. Международные организации системы ООН: Справочник / Со­ставитель А.А. Титаренко. — М.: Международнне отношения, 1990.

39. Броунли. Я. Международное право: В 2 книгах. — М.: "Прогресс", 1977.

40. Фердросс. А. Международное право. — М.: ИЛ, 1959.

41. Оппенгейм. Л. Международное право. — М.: ИЛ, 1949.

42. Хайд. Ч. Международное право, его понимание и применение Соединенными Штатами Америки: В 6 томах. — М.: Иностранная ли­тература, 1950.

43. Действующее международное право: В 3 томах. — М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1996.

44. Дмитриев А.И. Становление международного гуманитарного права (XIX в. - начало XX в.). — Киев; iн Юре, 1998.

45. Ідеологiя державотворення в Українi: iсторiя i сучаснiсть. Матерiали науково-практичної конференцiї 22—23 листопада 1996 р. — К.: Генеза, 1997.

46. Баймуратов М.А. Международное право – Х.: 2000.

47. Бирюков П.Н. Международное право: Учебное пособие – 2 издание, переработанное и дополненное. – М.: 1999.

48. Бирюков П.Н. Международное право: Учебное пособие. М.: 1998.

49. Блищенко И.П., Фисенко И.В. Международный уголовный суд. М.: 1998.

50. Даниленко Г.М. Международная защита прав человека. Вводный курс: учебное пособие. М.: 2000.

51. Лукашук И.И. Международное право: Особенная часть. Учебник. М.: 1998.

52. Международное право: учебник для ВУЗа /Отв. редактор профессор Игнатенко Г.В., М.: 2001.

53. Международное право: Учебник для ВУЗов /Под ред. Игнатенко Г.В., М.: 2000.

54. Тимченко Л.Д. Международное право учебник. Х.: 1999.

55. Международные акты о правах человека: сборник документов. М.: 2002.

56. Панов В.П. Международное право. М.: 1997.

57. Димтриев А.И., Муравьев В.И. Международное публичное право. К.: 2000.

58. Димтриев А.И., Муравьев В.И. Международное публичное право. Практикум. К.: 2001.

59. Европейское право / Под общ. Ред. Л.М. Энтина. М.: 2000.

60. Колосов Ю.М. Действующее международное право в 3-х томах.

61. «Международное публичное право» - учебник, 2-е издание Бекашева К.А., М.: 2000.

62. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом. Вид. 7, перероблене. Х.:2000.

63. Международное право: учебник / отв.ред. Колосов Ю.М. и Кривчикова Э.С. М.: 2000.

64. Тимченко Л.Д. Правопреемство государств: опыт конца ХХ века. Х.: 1999.

65. Аваков М.М. Правопреемство освободившихся государств. М.: 1983.

66. Анцелевич Г.А., Высоцкий А.Ф., Демиденко В.В., Щипцов А.А. Современное международное морское право и практика его применения Украиной. К.: 1995.

67. Арцибасов И.Н., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. М.:1989.

68. Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права. М.: 1990.

69. Барсегов Ю.Г. Территория в международном праве. М.: 1958.

70. Международное право: ученик / ответ.ред. В.И.Кузнецов, .Р.Тузмухамедов. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2007.

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 159;