Право інтелектуальної власності:2.5. Державне управління Інтелектуальною власністю. 26 страница

Спеціалізованих громадських чи будь-яких інших організацій для управління майновими правами винахідників та інших суб'єктів промислової власності в Україні зараз немає. Оскільки управління майновими правами суб'єктів інтелектуальної власності — це своєрідна охорона їх майнових прав і інтересів, то певною мірою ці функції виконує чи виконувала така громадська організація як Товариство винахідників і раціоналізаторів. Зазначене Товариство було створене в колишньому СРСР на рівні Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів з відповідними відділеннями в республіках, областях, містах, районах та окремих підприємствах, організаціях і установах. Це була досить потужна і розгалужена громадська організація. Вона виконувала потрібну і корисну роботу — закликала і організовувала працівників до науково-технічної творчості. Мільйони працівників входили до складу Товариства винахідників і раціоналізаторів. Зазначене Товариство діяло на підставі статуту, що визначав напрями його діяльності. Товариство сприяло розвиткові науково-технічної творчості, надавало всіляку допомогу винахідникам і раціоналізаторам. Корисність діяльності цього Товариства ні в кого не викликала сумніву. В Україні збереглися рештки організаційних правових засад діяльності цього Товариства. Безперечно, його корисна діяльність має бути відроджена. За статутом Товариства винахідників і раціоналізаторів його діяльність спрямовувалася на розвиток передусім науково-технічної творчості. Низові організації були створені на кожному підприємстві, в кожній організації і установі. Вони об'єднували у свої ряди майже всіх працівників. Основним завданням низових організацій Товариства винахідників і раціоналізаторів був розвиток масового винахідництва і раціоналізаторства. Нічого дивного немає у тому, що діяльність цих організацій у той час націлювалася на розвиток лише винахідництва та раціоналізаторства, але інші види науково-технічної творчості Ще не досягли такого рівня, щоб бути включеними в орбіту масової творчості. Організації винахідників і раціоналізаторів будь-якого рівня здійснювали громадський контроль за своєчасним розглядом заявок на будь-які технічні пропозиції, розробкою і використанням цих пропозицій у виробництві, своєчасною і правильною виплатою належної винагороди і премії особам, які тим чи іншим чином сприяли розвитку винахідництва і раціоналізаторства. До завдань організацій винахідників і раціоналізаторів входив також розвиток колективної творчості, сприяння прискоренню технічного прогресу. Вони брали участь у розробці і здійсненні планів і заходів з нової техніки і організаційно-технічних заходів щодо використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій. Організації винахідників і раціоналізаторів організовували разом з адміністрацією огляди з винахідництва і раціоналізаторства, тематичні конкурси на кращі винаходи та раціоналізаторські пропозиції. Організовували і проводили різного роду конференції, семінари, наради з проблем розвитку науково-технічної творчості. Створювали комплексні творчі бригади винахідників і раціоналізаторів, громадських конструкторських бюро, патентних груп та груп зі сприяння використанню винаходів і раціоналізаторських пропозицій. Зазначені організації брали активну участь у створенні на громадських засадах шкіл технічної творчості, технічних клубів тощо. Одним із основних напрямів роботи організацій винахідників і раціоналізаторів було надання технічної, правової та іншої необхідної допомоги винахідникам і раціоналізаторам. Вони всіляко сприяли підвищенню технічних, економічних, патентних та правових знань винахідників і раціоналізаторів. Представники організацій винахідників і раціоналізаторів брали участь у розгляді заявок на технічних радах, у розгляді конфліктів, що виникали у зв'язку з використанням винаходів та раціоналізаторських пропозицій, розрахунку та порядку виплати належної винагороди тощо. Представники низових організацій Товариства винахідників і раціоналізаторів могли виступати у суді від імені винахідників і раціоналізаторів та в інших організаціях, брали участь у розгляді скарг винахідників і раціоналізаторів у інших державних чи громадських органах, вносили свої пропозиції до тих самих органів з метою активізації винахідництва і раціоналізації та удосконалення правового захисту прав та інтересів винахідників і раціоналізаторів. Представники організацій винахідників і раціоналізаторів брали активну участь у розгляді питань преміювання активістів науково-технічної творчості, у підведенні результатів оглядів, конкурсів та змагань тощо. Одним із основних обов'язків низових організацій винахідників і раціоналізаторів був контроль за використанням коштів, передбачених на розвиток винахідництва і раціоналізаторства адміністрацією підприємств, організацій і установ. Водночас поширеною формою стимулювання було присвоєння почесного звання «Заслужений винахідник республіки» та «Заслужений раціоналізатор республіки». Представники організацій винахідників і раціоналізаторів брали активну участь у підготовці цих питань, їх голос часто був вирішальним. Низові організації винахідників і раціоналізаторів узагальнювали і поширювали кращий досвід організації винахідництва і раціоналізації. Вони виконували також багато інших функцій на громадських засадах, сприяючи розвиткові науково-технічної творчості.

 

Право інтелектуальної власності:13.4. Представники у справах інтелектуальної власності.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у п. 2 с місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих відповідно до закону. Заявники України також можуть доручати представникам у справах інтелектуальної власності або іншим довіреним особам вести справи з Установою. Різниця у тому, що іноземні особи можуть вести свої справи з Установою України лише через представників інтелектуальної власності. Особи України вести справи з Установою можуть через зазначених представників лише за своїм бажанням. Слід підкреслити й те, що ведення справ з Установою через представника у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) потребує певних витрат заявника. Разом з тим сам заявник не завжди може кваліфіковано оформити заявочні матеріали та вести інші справи. У таких випадках без кваліфікованої допомоги патентного повіреного не обійтися. Отже, патентний повірений повинен бути фахівцем високого рівня у сфері патентного законодавства. До нього пред'являються досить високі вимоги. Патентний повірений має володіти не тільки належними діловими якостями, а й керуватися моральними засадами. Тому чинне законодавство України про інтелектуальну власність встановлює досить жорсткі вимоги до особистості патентного повіреного. Приписи щодо патентних повірених містяться й в інших патентних законах України. Проте про них нічого не згадується в Законі України «Про авторське право і суміжні права». Кабінет Міністрів України постановою від 10 серпня 1994 р. затвердив спеціальне Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). До зазначеної постанови вносилися зміни і доповнення від 10 жовтня 1994 р. та 27 серпня 1997 р. У постанові Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 р. зазначається, що відповідно до чинного законодавства України пре інтелектуальну власність Положення про представників у справах інтелектуальної власності визначає правовий статус зазначених представників (патентних повірених) і регулює відносини, що складаються у зв'язку з набуттям, реалізацією і припиненням права займатися діяльністю патентного повіреного. Патентний повірений має бути громадянином України, який: — постійно проживає в Україні; — має повну вищу освіту, а також повну вищу освіту у сфері охорони інтелектуальної власності; — має не менш як п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуальної власності; — склав кваліфікаційні екзамени, пройшов атестацію та одержав свідоцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного. Патентними повіреними не можуть бути працівники Установ* та установ, що належать до сфери її управління, а також особи, яким це заборонено відповідно до законодавства. Положенням визначені основні функції патентного повіреного. Основним його завданням є надання фізичним і юридичним особам необхідної допомоги та послуг, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності. Патентний повірений представляє інтереси зазначених осіб в Установі та установах, що належать до сфери його управління, а також у суді, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними і юридичними особами. Тобто заявник вдається до допомоги патентного повіреного у тих випадках, коли він сам з тих чи інших причин не бажає вести свої справи, пов'язані з охороною прав на об'єкти промислової власності. Проте в Положенні йдеться про представників у справах інтелектуальної власності і лише в дужках згадуються патентні повірені. Зазначені представники можуть надавати ту саму правову допомогу, консультації, поради авторам творів науки, літератури і мистецтва та представляти їхні інтереси у суді та інших державних і недержавних органах. Останнім часом збільшилася кількість судових спорів, пов'язаних із захистом авторських та суміжних прав. Отже, представники у справах інтелектуальної власності ведуть справи осіб, яких вони представляють, у повному діапазоні інтелектуальної власності та інтелектуальної діяльності. При цьому така допомога зазначеним особам може надаватися ще й до виникнення суб'єктивних прав на той чи інший об'єкт інтелектуальної власності. Наприклад, ще при розробці того чи іншого об'єкта промислової власності може потребуватися консультація, як уникнути порушення патентних прав інших осіб. Надання кредитів також часто потребує кваліфікованої допомоги фахівців, без якої не обійтися. У відносинах з іншими фізичними і юридичними особами можуть виникати питання, для розв'язання яких теж потрібна допомога фахівця. Патентний повірений може здійснювати свої професійні функції лише при наявності у нього спеціального документа про надання йому такого права. Установою ведеться Державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Патентному повіреному, який занесений до Державного реєстру, видається реєстраційний номер. Самовільне заняття діяльністю патентного повіреного — без державної реєстрації — категорично забороняється. Відомості про зареєстрованих патентних повірених систематично публікуються в офіційному бюлетені Установи. Щодо патентного повіреного, який працює за наймом, то відомості про нього надає особа, яка уклала з ним трудовий договір. Патентний повірений повинен мати особисту печатку із зазначенням свого прізвища та реєстраційного номера. Він відкриває в установах банків на території України розрахунковий та інші рахунки. Свої ділові відносини з особами, яких патентний повірений береться представляти, він оформляє письмовим договором, довіреністю або іншим документом, що засвідчує його повноваження відповідно до чинного законодавства. Інколи повноваження патентного повіреного засвідчуються шляхом зазначення його прізвища і реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об'єкт промислової власності, але за умови, що заявка підписана самим заявником. За загальним правилом Установа не несе відповідальності за зобов'язаннями патентного повіреного. Права патентного повіреного визначаються Положенням, яким він неухильно керується під час виконання своїх професійних обов'язків. У своїх діях, пов'язаних з охороною інтелектуальних прав, патентний повірений незалежний і керується лише законом. Він веде всі справи, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, має право вступати у відносини з Установою та іншими установами, що належать до сфери її управління, судовими органами, кредитними установами та іншими фізичними і юридичними особами. Патентний повірений у межах наданих повноважень підписує заяви, клопотання, описи, формули винаходів та інші документи, пов'язані з охороною прав на зазначені об'єкти. Він має право подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів, виконувати платіжні операції від імені заявника, подавати доповнення до заявки, заперечення, скарги. Патентний повірений має право вживати заходів щодо підтримання чинності охоронних документів. Патентні повірені мають право проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні дослідження. Така необхідність виникає у разі, коли потрібно довести, наприклад, патентну чистоту заявки або, навпаки, порушення патентних прав власника об'єкта. Патентний повірений є представником особи, яку він представляє, в усіх державних і судових органах. Патентний повірений наділений широким колом прав щодо інформації про справу, яку він веде, у чому б ця інформація не полягала. Він має право визначати порядок ознайомлення з інформацією, яка є предметом його професійного, ділового та іншого інтересу, включаючи віднесення її до категорії конфіденційної. Патентний повірений має право вживати необхідних заходів для захисту цієї інформації, якщо інше не обумовлено законодавством та дорученням особи, яку він представляє. За погодженням з особою, яку представляє патентний повірений, він може передавати свої повноваження іншій особі, безперечно, патентному повіреному. Про таку передачу патентний повірений зобов'язаний сповістити Установу. Патентний повірений має право займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агентства, фірми, бюро, контори тощо з правами юридичної особи. Патентний повірений має право виконувати свої функції за договором найму. Обов'язки патентного повіреного. Патентний повірений зобов'язаний сумлінно виконувати свої обов'язки, у межах і на підставі чинного законодавства захищати інтереси особи, яку він представляє, не розголошувати відомості, що стосуються здійснюваних ним професійних функцій. Положення не обмежує коло інформації, яка не підлягає розголошенню. Це можуть бути будь-які питання, що стосуються охорони прав на об'єкти інтелектуальної діяльності, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень тощо. Це правило стосується також і питань, що ставила особа, яку він представляє. Адже інколи зміст запитання патентному повіреному може розкрити напрям технічних та інших пошуків або хід чи зміст технічної творчості тощо. Патентний повірений не має права вести одночасно справи протилежних сторін. Він зобов'язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, в якій він уже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений. Набуття та припинення права займатися діяльністю патентного повіреного. Патентний повірений набуває права займатися своєю діяльністю лише з моменту його атестації як такого і одержання ним реєстраційного номера. Зазначені дії здійснює Установа, яка для проведення цієї роботи створює атестаційну та апеляційну комісії. Атестаційна комісія визначає і затверджує порядок проведення кваліфікаційних екзаменів, екзаменаційні завдання, призначає екзаменаторів. Комісія також вирішує питання про допуск кандидатів на патентного повіреного до кваліфікаційних екзаменів та їх атестацію. Скарги кандидатів у патентні повірені з приводу їх атестації розглядаються Апеляційною комісією, яка також здійснює контроль за додержанням патентними повіреними чинного законодавства та положення про патентних повірених. Отже, функції Апеляційної комісії значно ширші від розгляду лише скарг кандидатів. Апеляційна комісія має своїм завданням забезпечити законність у діяльності патентних повірених, вона, власне, відповідає за кваліфікаційний рівень патентних повірених. Атестація кандидатів у патентні повірені здійснюється на підставі заяви, поданої до Установи. До заяви мають бути додані копії документів про освіту, документ про стаж роботи у сфері охорони інтелектуальної власності, документ про внесення плати за атестацію, а також (на розсуд кандидата) інші документи, що характеризують рівень професійних знань кандидата у патентні повірені. У своїх заявочних матеріалах кандидат у патентні повірені має визначити спеціалізацію майбутньої діяльності, яка враховується атестаційною комісією під час проведення екзамену. Дані про спеціалізацію патентного повіреного заносяться до Державного реєстру та свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного). У разі успішного складання екзамену кандидат атестується як представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений). Рішення атестаційної комісії затверджує голова Державного департаменту інтелектуальної власності. Відмова атестаційної комісії в атестації як патентного повіреного може бути оскаржена кандидатом у патентні повірені до Апеляційної комісії Установи, яка має прийняти рішення щодо скарги протягом місяця від дати її одержання. Рішення апеляційної комісії може бути оскаржене голові Департаменту, рішення якого є остаточним. Після атестації кандидата як патентного повіреного він подає заяву до Установи з проханням зареєструвати його в Державному реєстрі та про видачу йому свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного). Заява має бути подана не пізніше року від дати прийняття рішення атестаційною комісією Установи. Якщо протягом зазначеного року заява не надійшла до Установи, заінтересована особа має пройти атестацію повторно. Право займатися діяльністю патентного повіреного виникає від дати внесення патентного повіреного до Державного реєстру. За всі дії, пов'язані з атестацією кандидата у патентні повірені, стягується встановлений збір. За порушення вимог законодавства України про інтелектуальну власність і Положення про патентних повірених рішенням Установи до патентного повіреного можуть бути вжиті такі заходи: — попередження; — зупинення дії свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) про право займатися діяльністю патентного повіреного на період одного року; — скасування свідоцтва. Свідоцтво представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) може бути скасоване у разі: — клопотання патентного повіреного; — втрати патентним повіреним громадянства України; — виїзду патентного повіреного на постійне місце проживання за межі України; — засудження патентного повіреного за вчинення злочину (після набрання вироком чинності); — обмеження судом дієздатності або визнання патентного повіреного недієздатним; — систематичного або грубого порушення патентним повіреним вимог чинного законодавства України про інтелектуальну власність. Скасування свідоцтва спричиняє припинення права займатися діяльністю патентного повіреного.

 

Право інтелектуальної власності:13.5. Державні інспектори з питань інтелектуальної власності.

У розвиток Указу Президента України «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» від 27 квітня 2001 р. Кабінет Міністрів України затвердив Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності від 17 травня 2002 р.1 Це Положення регламентує діяльність державних інспекторів з питань інтелектуальної власності, їх права та обов'язки під час виконання функцій державного контролю до покладених завдань. Основним завданням державного інспектора є здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання незалежно від форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності, а також у сфері виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування. Державні інспектори є посадовими особами Державного департаменту інтелектуальної власності і ним призначаються та звільняються. Державний інспектор здійснює систематичний державний контроль за виконанням вимог чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності. З метою недопущення порушення прав інтелектуальної власності здійснює постійний контроль (функції постійних контрольних постів) на підприємствах суб'єктів господарювання, що виробляють диски, де за рішенням Департаменту створено постійний контрольний пост, а також контроль за укладенням угод на виробництво дисків з дотриманням прав інтелектуальної власності. Таким чином державні інспектори водночас здійснюють захист прав інтелектуальної власності. Згадане Положення чітко визначає права й обов'язки державних інспекторів. Вони наділені досить широким колом прав: перевіряти у суб'єктів господарювання дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності та інших документів щодо їх підприємницької діяльності у сфері інтелектуальної власності. Державні інспектори мають право перевіряти не тільки всю документацію, пов'язану з діяльністю суб'єктів господарювання у сфері інтелектуальної власності, а й всю підприємницьку діяльність, пов'язану з випуском, виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерного зчитування. Державний інспектор здійснює контроль за укладенням відповідних угод надвиробництво дисків з дотриманням прав інтелектуальної власності, з нанесенням спеціального ідентифікаційного коду на всі диски, що випускаються, перевірку та реєстрацію обсягів виробництва у спеціальному журналі тощо. Одним з основних завдань державного інспектора є перевірка дотримання виробниками, експортерами та імпортерами дисків авторського права і суміжних прав, застосування спеціального ідентифікаційного коду, інших вимог законодавства. При встановленні певних порушень державний інспектор подає суб'єкту господарювання своє рішення про усунення виявлених порушень, що є обов'язковими для суб'єктів господарювання. Він має право застосовувати спеціальні заходи (у межах наданих повноважень) щодо суб'єктів господарювання у разі порушення ними законодавства про виробництво дисків. З метою виконання покладених завдань державний інспектор має право: 1) перевіряти у суб'єктів господарювання наявність дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності на будь-якій стадії їх виробництва, розповсюдження чи використання; 2) вимагати від суб'єктів господарювання надання будь-якого реєстраційного документа про створення підприємства або ліцензії щодо експлуатації ліцензованих приміщень; 3) вимагати від суб'єктів господарювання пред'явлення будь-якого диску, матриці або документів звітності (у тому числі всієї звітності), зберігання і ведення яких передбачається законодавством, у будь-якому форматі або іншій формі, у тому числі будь-якої ліцензії або іншого документа, що підтверджує право суб'єкта господарювання на відтворення на диску або матриці будь-якого матеріалу, захищеного правами інтелектуальної власності; 4) оглядати та вилучати з метою вивчення на необхідний термін, а також досліджувати і копіювати будь-які ліцензії, диски, матриці, книги, документи звітності та інші необхідні документи; 5) вилучати і затримувати на необхідний термін будь-які диски або матриці, знайдені в ліцензійних приміщеннях, які, на думку державного інспектора, могли бути вироблені або відтворені з порушенням вимог законодавства, якщо державний інспектор має обґрунтовані підстави підозрювати вчинення правопорушення, пов'язаного з порушенням прав на торговельну марку, авторського права або суміжних прав; 6) перевіряти носії об'єктів інтелектуальної власності, технологічні процеси, господарські операції, пов'язані з їх виготовленням та використанням. Державні інспектори наділені низкою інших прав для здійснення належного контролю підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерного зчитування. Рішення державного інспектора про усунення виявлених порушень права інтелектуальної власності можуть бути оскаржені до Державного департаменту або до суду в порядку, визначеному законодавством. Отже, однією з основних функцій державних інспекторів є захист права інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерного зчитування. Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 442; Мы поможем в написании вашей работы! Поделиться с друзьями: ⇐ Предыдущая20212223242526272829Следующая ⇒ Мы поможем в написании ваших работ! . . © 2014-2024 — Студопедия.Нет — Информационный студенческий ресурс. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав (0.007)