Оскарження ухвал господарського суду при розгляді справ про банкрутство



Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 Кодексу, окремо від судових рішень в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом. Тобто оскарженню підлягають усі ухвали за виключенням тих, оскарження яких заборонено Законом та Кодексом.

Закон передбачає тільки один випадок заборони оскарження ухвали, а саме: відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство оскарженню не підлягає.

Як було встановлено Рішенням Конституційного суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина Шаповалова Олексія Леонідовича щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв’язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, Кодекс не містить заборони оскарження ухвал. А це означає, що при розгляді справ про банкрутство, оскарженню підлягають усі ухвали господарського суду, окрім ухвали про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство.

Слід також звернути увагу, що дана норма Закону побудована наступним чином: дозволено все, що не заборонено законом (можна оскаржувати всі ухвали, оскарження яких не заборонено законодавством). Дана побудова норми – відповідає тлумачення Конституційного суду України положень статті 106 Кодексу про можливість оскарження ухвал та постанов, які не передбачені даною нормою.

 

Особливої уваги в даному питанні заслуговують ухвали про визнання або відмову у визнання вимог кредитора, про затвердження плану санації, про затвердження звіту ліквідатора боржника та припинення провадження у справі. Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 № 11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України», дані ухвали вирішують питання по суті і фактично є рішеннями суду.

Керуючись даними положеннями, господарські суди застосовують щодо цих ухвал норми статтей, що застосовуються до рішень господарського суду. У зв’язку з цим виникає питання, якими нормами потрібно керуватися при оскарженні даних ухвал – нормами про оскарження ухвал, чи нормами про оскарження рішень господарського суду.

З одної сторони – даний документ є процесуальним документом «ухвалою», а отже щодо нього повинні застосовуватися норми про оскарження ухвал. Але з іншої сторони – винесення даної ухвали є вирішенням питання по суті, а отже, якщо суди застосовують щодо даних норм – норми про судові рішення, сторони теж мають право застосовувати щодо даних ухвал норми про судові рішення. Це не буде суперечити принципу справедливості.

 

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 260;