Обробка зібраної інформації та написання журналістського матеріалу



Після виконання завдання складіть звіт для того, щоб уникнути припущених помилок в майбутньому. Всі зібрані матеріали зберігайте в надійному місці. До матеріалів слід віднести: записні книжки, касети, показання свідків, копії документів, фотографії. Окрім підготовки сюжету чи статті для ЗМІ все це може знадобитися і в суді.

Під час обробки отриманої інформації стосовно певного терористичного акту, стихійного лиха чи катастрофи:

– подавайте всю важливу інформацію, яку здобули. Не варто викладати власні оцінки, краще просто озвучувати факти;

– зробіть акцент на швидкій та точній передачі основної фактичної інформації, такої як час, місце розташування, місце від’їзду, місце призначення, маршрут, номер рейсу (у разі авіакатастрофи, наприклад);

– не озвучуйте жодних припущень, не підкріплюючи їх інформацією з офіційних джерел або результатами досліджень фахівців у даній галузі. Формула Анатолія Аграновського: «Бачив сам, розповідали, припускаю» означає необхідність чіткого розмежування і позначення способів отримання інформації журналістом. Всі «розповіді» слід перевіряти додатково, як втім, припущення та чутки. У тому випадку, коли чутки стають предметом інтересу журналіста, слід все ж: спробувати відшукати джерело і опитати підтвердити інформацію; у разі відмови, – знайти інших, хто може і бажає підтвердити чутки. Ті ж самі дії можливі і тоді, коли журналіст повідомляє інформацію, передуючи її сполученнями типу «за відомостями з джерел, що заслуговують довіри», «як нам стало відомо». Один із способів перевірки чуток – офіційний запит редакції;

– у випадках засухи або циклону не називайте розмір втрат урожаю в грошовому еквіваленті, поки немає можливості отримати точні дані з надійного офіційного джерела;

– користуйтеся правом та обов'язком журналіста «перевіряти достовірність наданої йому інформації». Суть у тому, що Цивільний Кодекс України в частині 1 статті 152 «Захист честі, гідності та ділової репутації» припускає презумпцію відповідальності журналіста, як і всякого іншого громадянина, за поширені ним відомості. «Громадянин вправі вимагати по суду спростування, ганьблять його честь, гідність чи ділову репутацію відомостей, якщо хто поширив такі відомості не доведе, що вони відповідають дійсності». Журналіст апріорі, за визначенням, заздалегідь змушений готуватися забезпечити юридично належними способами захист використовуваних в публікації або передачі відомостей. Відомо, що в Законі України«Про інформацію» зафіксована одна і та ж норма в двох статтях: 47 «Права журналіста»та 49 «Обов'язки журналіста»– перевіряти достовірність наданої йому інформації. Правила для цього вельми невибагливі: передзвонити джерелу і в готовому для опублікування матеріалі ще раз перевірити ще раз цифри, точність відтворення цитат, інші дані; звернутися до існуючих документів, копії яких завжди бажано мати в архіві; зустрітися з очевидцями, свідками (не менше двох);показати матеріал досвідченим колегам, редактору;порадитися з експертами;нарешті, дати для оцінки юристу.Перевіряти достовірність відомостей вкрай важливо ще й тому, що судді, як правило, вбачають умисел у діях журналіста, знехтував вимогами перевірки інформації, а ця обставина значно ускладнює становище і редакції, і автора опублікованого матеріалу.

– не допускайте мовної, стилістичної приблизності і недбалості, не використовуйте невтішні та необачні епітети. Мова йде не про заборону використання епітетів. Більш того, без цієї частини мови газетні статті, новинні сюжети здаються прісними,однак практика підказує: значно безпечніше не використовувати стосовно людей хльосткі епітети, наприклад, називати когось«недоумкуватим», а продемонструвати набір фактів, який сам приведе аудиторію до тієї ж оцінки;

– забезпечте недоторканість вашому матеріалу. Ви повинні чітко знати рамки законності дій журналіста, перебуваючи на території іноземної держави. Якщо немає ніякої можливості забезпечити підготовлений матеріал у межах даної країни, то чи можливий варіант зберігання матеріалу про громадські заворушення за її ме­жами (наприклад, в мережі Інтернет). Для зв'язку і передачі матеріалів можна задіяти всі можливі канали, в тому числі телефони, електронну пошту, факс працюючих у зоні відрядження державних і неурядових організацій, при необхідності попросити допомогу у колег і місцевих жителів;

– під час написання матеріалу уникайте кліше. «Серце темряви» – назва книги Джозефа Конрада, написаної на початку ХХ століття і присвяченої подорожі уздовж річки Конго. Зовсім необов'язково вказувати Конго в заголовку, якщо пишете про країну;

– мисліть оригінально, дивіться на події з боку: намагайтеся знайти історії, які ще не розказані, і які виходять за рамки кліше;

– не намагайтеся докопатися до остаточної істини. Вона існує, але дістатися до неї дуже складно. Як журналіст ви змушені спиратися на ті дані, які вам вдалося зібрати, спілкуючись з людьми, крім, випадків, коли ви бачили події своїми очима;

– не виривайте деталі з контексту. Це може призвести до спотворення інформації, її перекручуванні, а отже – до надання невірної інформації глядачам чи читачам;

– перед тим, як використовувати інформацію, задавайте питання. Факти та цифри ні про що не говорять без контексту. По-перше, поставте перед собою питання: що я знаю про те, як були зібрані ці дані? до якого тимчасового періоду ці дані відносяться? Не використовуйте ці цифри, якщо не знаєте даних подробиць;

– не забувайте про людське обличчя страждань. Сексуальне насильство та зґвалтування– це жахливі злочини, як і будь-які людські страждання. Коли ви готуєте репортаж, не забувайте про те, що у всіх заголовків та історій є людське обличчя;

– будьте уважні до слів, які використовуєте: юридичний термін «геноцид» має конкретне значення і визначення. Не слід застосовувати його автоматично тільки на тій підставі, що було вбито велику кількість людей. Не використовуйте такі терміни, як шахід, маючи на увазі терориста-смертника. Використання даної дефініції веде до розпалювання релігійної ворожнечі, створює у мусульман відчуття стану війни з іновірцями, оскільки шахід в ісламі зовсім не воїн-смертник.

– не йдіть на поводу у чужих інтересів. Час має дуже важливе значення: пам'ятайте, що дуже часто зацікавлені сторони повідомляють інформацію, приурочену до політичних подій. Наприклад, перед дебатами в Раді Безпеки ООН недержавні організації закликають до дій. Як журналіст ви самі встановлюєте порядок денний, не дозволяйте іншим встановлювати його для вас.

– не ігноруйте тиск, який чиниться на місцевих журналістів. Наприклад, журналісти в Конго працюють абсолютно в інших політичних умовах, які дуже відрізняються від тих умов, в яких пощастило працювати європейцям. Вони постійно стикаються з цензурою (або самоцензурою), переслідуваннями, приниженнями і погрозами фізичної розправи – ​​дуже часто вони просто не можуть висвітлювати те, що вони хотіли б висвітлити;

– під час монтажу сюжету не стикуйте двох самостійних за змістом фактів, сюжетів, фотографій. Вони можуть не тільки посилити значення одне одного, а й створити інший зміст;

– не використовуйте шокуючи відеокадри, не показуйте трупи людей, бо це може викликати у глядачів травматичні переживання, подібні до переживань у справжніх очевидців події;

– обирайте за основну мету прагнення вплинути на людей за допомогою свого сюжету, допомогти пережити травму, впоратися з ситуацією, а не шокувати, здивувати чи налякати;

– труп може бути за крайньої необхідності показаний загальним планом, але непотрібних крупних планів потрібно уникати. Великі плани осіб та серйозних травм повинні показуватися в мінімальному обсязі;

– використовуйте сцени страждання лише в разі потреби і лише для розуміння важливості інформації для публіки;

– не будуйте матеріал на особистому горі якоїсь сім’ї для сенсаційного ефекту, поважайте право на приватне життя;

– люди не повинні дізнаватися по радіо або телевізійним повідомленням про вбивство своїх родичів. Подбайте про те, щоб уточнити у найближчих родичів установчі дані людей, що померли або пропали безвісти. Не називайте прізвища, поки не переконаєтеся, що найближчі родичі вже проінформовані про це;

– вибирайте оптимальний час для показу будь-яких сцен насильства, шокуючи кадрів тощо;

– уникайте невиправданого натуралізму в описанні наслідків теракту, стихійного лиха чи катастрофи;

– замість підкреслення безглуздості того, що відбувається, безглуздості загибелі близьких, зосередьте свою увагу на співпереживанні, готовності держави допомогти та підтримати потерпілих;

– при висвітленні етнічних конфліктів не апелюйте до побутових стереотипів, не використовуйте образливу для певних національностей лексику.

При висвітленні терористичних актів журналіст має пам’ятати декілька правил та рекомендацій:

– згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» заборонено поширювати через ЗМІ опис спеціальних засобів, технічних прийомів, тактики боротьби, складу учасників контртерористичних дій. У випадку порушення норм для редакцій ЗМІ передбачені форми покарань: від офіційних попереджувальних листів до вилучення тиражу і закриття редакції;

– не розповідайте про плани учасників контртерористичного загону, бо в курсі подій можуть опинитися і терористи, що призведе до зриву операції та стане загрозою для життя заручників;

– не підіймайте статус терористів, використовуючи словосполучення типу «бригадний генерал», «польовий командир», «військовий трибунал» тощо;

–не пропагуйте та не виправдовуйте екстремістську діяльність злочинців;

– не випускайте в ефір інтерв’ю з терористами, не цитуйте їх, бо це може сприяти передачі кодових повідомлень спільникам. Прямі звернення журналістів до суспільства іноді стають причиною співчуття громади до зловмисників;

– не демонструйте у відеоряді військовополонених, а також заручників, тому що це може негативно вплинути на психологічний стан родичів потерпілих.

 


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 480; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!