Концепція екологізації економічної діяльності та управління лісовим господарством
Екологізація економічної діяльності в лісовому господарстві розглядається як процес відпрацювання лісової політики (передусім принципів та інструментів), що забезпечує екологічну стійкість і високу продуктивність лісових екосистем, ефективне використання лісових ресурсів. Це відповідає міжнародним екологічним стандартам, принципам, критеріям й індикаторам сталого, екологічно збалансованого розвитку лісового господарства. Екологізація економічної діяльності в лісовому господарстві є об’єктивною необхідністю, оскільки ліси мають надзвичайно важливе значення для стабілізації клімату та подолання глобальних екологічних загроз.
Суть екологізації економічної діяльності, за твердженням професора І. М. Синякевича, полягає в трансформації економічних інструментів в інструменти екологічної політики [19, 21] та у творенні нових і удосконаленні чинних міжнародних, національних, регіональних та локальних інструментів екологічної політики, які б сприяли раціональному використанню природних ресурсів, оздоровленню довкілля і подоланню глобальних екологічних загроз.
Процес творення і удосконалення економічних інструментів екологічної політики повинен супроводжуватися відмиранням морально застарілих, тобто тих, які не сприяють зміцненню стійкості екологічних і економічних систем і не сприяють «озелененню» економічної діяльності.
|
|
|
Одним із таких економічних інструментів в Україні є платежі за спеціальне використання відновлюваних природних ресурсів (таких платежів немає в країнах Європейського Союзу). Варто звернути увагу на те, що фахівці Національної розвідувальної ради США в своїх прогнозах щодо глобальних змін світу до 2025 р. застерігають світову спільноту щодо того, що масштабне використання нових фінансових інструментів з метою регулювання економічної діяльності принесло на світові ринки
безпрецедентний рівень ризику та нестабільності [4].
Принципи і методи екологізації економічної сфери України розглядалися головним чином у рамках концепції щодо формування інструментів екополітики. Проблема екологізації економічної сфери розглядається дещо ширше — в межах окремих систем, зокрема: податкової, фінансово-кредитної, ціноутворення, інформаційної та політико-правової. Методи екологізації окремих систем економічної сфери характеризує табл. 1.1
Стосовно екологізації матеріального виробництва серед науковців відсутній єдиний теоретико-методологічний та методичний підхід, і це природно враховуючи комплексний і багато векторний аспект цього питання. На нашу думку, екологізацію варто розуміти як процес постійного і послідовного удосконалення та впровадження систем технологічних, організаційних, управлінських та інших рішень, які дають змогу підвищувати ефективність використання природних ресурсів, забезпечуючи при цьому високу якість навколишнього середовища на різних територіальних рівнях організації суспільного виробництва.
|
|
|
Негативні наслідки хибної стратегії природокористування у планетарному масштабі зумовили нагальну потребу екологізації суспільного виробництва як невід'ємної компоненти концепції сталого розвитку. Проблема раціонального використання лісових ресурсів здебільшого розглядали у контексті раціоналізації лісокористування: збільшення виходу промислових сортиментів під час лісозаготівель;мінімізація впливу на ґрунтовний покрив тощо.
Водночас як системний характер взаємодії людини і навколишнього середовища вимагає комплекного, надгалузевого і міжрегіонального підходу у вирішенні проблем гармонізації соціально-економічного розвитку і збереження біосферо-репродуктивної якості навколишнього природного середовища.
Таблиця 1.1
Методи екологізації економічної сфери України [21]
|
|
|
| Системи економічної сфери | Методи екологізації економічної сфери, що передбачають | ||
| введення нових економічних інструментів екополітики | екологізацію чинних економічних інструментів екополітики | заміну традиційних економічних інструментів екологічно спрямованими | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Податкова | Введення екологічних акцизів на товари, що забруднюють навколишнє природне середовище. Введення екологічного податку на продукцію. Оподаткування лісового доходу. Введення податкових пільг на інвестиції в природоохоронну сферу. Введення податку на відходи, енергоносії, шум. Введення податку на право використання природних ресурсів. | Розширення бази оподаткування за рахунок екологічних податків, що виявилися ефективними. Диференціація ставок податків на прибуток і майно з врахуванням екологічної небезпеки. Встановлення підвищених ввізних митних ставок на продукцію, яка була в споживанні або є екологічно небезпечною. Удосконалення пільгового оподаткування природоохоронної виробничо-господарської діяльності. Загальне оздоровлення системи оподаткування. | Збільшення тягаря екологічних податків за рахунок послаблення інших (в рамках концепцій про «подвійні дивіденди» та «потрійні дивіденди»). Виключення плати за спеціальне використання природно відновлювальних природних ресурсів з податкової системи. |
|
|
|
Сьогодні в основі справляння податку на прибуток лежить планововитратний метод обліку фінансових результатів, який завдяки неоднозначним тлумаченням як платниками податків, так і контролюючими органами валових доходів і валових витрат, позбавляє прозорості процесоподаткування суб'єктів господарювання.
Продовження табл. 1.1
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Фінансово- кредитна | Утворення Державного фонду охорони і відтворення лісових ресурсів. Відшкодування населенню шкоди, що завдається екологічно шкідливими виробництвами та об’єктами. Аукціонна міжнародна торгівля дозволами на забруднення навколишнього природного середовища. Введення застави в процесі природокористування Введення екологічного страхування. | Збільшення обсягів пільгового фінансування природоохоронних заходів. Збільшення частки національного доходу на фінансування природоохоронних заходів. Ефективніше використання коштів природоохоронних фондів. Удосконалення системи економічних санкцій у природокористуванні. Удосконалення механізму прискореної амортизації основних фондів природоохоронного призначення. | Заміна прямого фінансування лісового господарства з державного бюджету на фінансування з Державного фонду охорони і відтворення лісових ресурсів. |
| Ціноутво рення | Введення цін на екологічні послуги екологічних систем | Повне відображення екологічних витрат у цінах на продукцію та послуги. Удосконалення цін на природні ресурси і навколишнє природне середовище. Удосконалення нормативів плати за екологічну шкоду. | Розширення платного користування природними ресурсами за рахунок скорочення загального. |
Недоліком застосування адвалерних ставок може бути виникнення стимулів у суб'єктів господарювання до заниження справжньої вартості реалізації. Фіксована ставка податку з обороту усуває цей недолік, оскільки базою для оподаткування є фактична кількість реалізованої продукції (товарів,робіт, послуг). Проте застосування лише фіксованої ставки може спонукати до зменшення реальних надходжень до державної скарбниці в зв'язку інфляційними процесами.
Продовження табл. 1.1
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Інформа ційна | Екологічної сертифікації лісів. Екологічної сертифікації технологічних процесів. Екологічної сертифікації менеджменту. Екологічна сертифікація довкілля. | Удосконалення інформування населення про екологічну шкоду. Удосконалення екологічного моніторингу. Удосконалення екологічної сертифікації продукції і послуг. Удосконалення планування природокористування. Оприлюднення екологічної інформації. Загальне оздоровлення інформаційної системи. | Поступове витіснення платного користування екологічною інформацією безоплатним. |
| Політико- правова | Приєднання до нових міжнародних домовленостей 3 охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. | Удосконалення національного законодавства з охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів. Удосконалення адміністративного регулювання охорони навколишнього середовища ы використання природних ресурсів. | Витіснення методів правового покарання нераціонального використання природних ресурсів і навколишнього середовища методами економічного стимулювання раціонального природокористування. |
Поданий матеріал дає підставу стверджувати про об’єктивну необхідність формування нового наукового напрямку, який би вивчав методи екологізації економічної, соціальної і духовної сфер з метою забезпечення стійкості екологічних систем і усунення глобальної екологічної загрози.
Потенціал лісів України характеризують численні наукові праці [2]. Ліси Карпат виконують провідну екологічну, економічну і соціальну роль. Вони багаті різноманітними природними ресурсами, а також лісовими екосистемами. Отже, менеджмент, пов’язаний з гірськими лісовими екосистемами, має бути екологічно орієнтованим, відповідати загальновизнаним принципам, критеріям та індикаторам сталого екологічно збалансованого лісокористування. Професор В. Кітон вважає основними критеріями сталого лісового менеджменту для Карпат: збереження біологічного різноманіття; збереження водних ресурсів; внесок до глобального циклу вуглецю [8, с. 125].
У процесі вивчення лісів і лісового господарства України він дійшов висновку: «Стратегічний курс України у сфері лісорозведення свідчить про значний потенціал щодо зв’язування вуглецю у великих обсягах. Цей потенціал може мати високу економічну вартість, оскільки міжнародні ринки вуглецю динамічно розвиваються» [8, с. 126].
Професор Д. Фарадей (Інститут екологічної економіки Університету Вермонта, США) зауважує унікальні можливості України щодо використання лісів для поглинання вуглецю і складні екологічні та економічні проблеми сучасного лісового менеджменту. Зокрема він стверджує: «Справедливим буде узагальнення, що економічна продукція, яку отримують від лісів, має кардинально відмінні від екологічних вигід фізичні характеристики, які можуть забезпечити ліси. Так, ліс та земля, на якій він зростає, можуть перебувати у виключній власності, й використання їх однією особою означатиме, що для решти користувачів цих ресурсів залишиться менше. Натомість багато послуг лісів не можуть бути власністю однієї особи. Ринкові сили відіграють значну роль у виборі методів ведення лісового господарства, і з огляду на специфіку фізичних характеристик лісових ресурсів, систематично спонукають до трансформації структури лісів в економічну продукцію внаслідок утрачених можливостей збереження послуг лісів. Ринки також дають збої й не подають сигналів щодо зростання дефіциту послуг лісів та їхньої граничної вартості» [26, с. 53].
Відтак В. І. Самоплавський вважає: «Ключовою ланкою раціонального лісокористування і сталого розвитку лісового господарства України є екологізація лісогосподарської діяльності. Основні напрями ведення лісового господарства мають бути орієнтовані на збільшення лісистості території до оптимальної у всіх її природних зонах; збереження біологічного різноманіття лісових екосистем; підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів виробництва» [15, с. 9].
Свою стурбованість щодо стану лісів світу висловили учасники останніх лісових форумів. Зокрема, на 7-й сесії ФЛООН, що відбулася в Нью-Йорку, були визначені такі глобальні цілі лісового господарства [25]:
— повернути назад тенденцію зменшення лісистості на планеті шляхом забезпечення невиснажливого ведення лісового господарства, у тому числі проведення заходів щодо захисту лісів, їх відновлення та активізації зусиль для попередження деградації лісів;
— збільшити отримання економічних, соціальних і екологічних благ лісів, зокрема внаслідок поліпшення умов життя залежного від лісу населення;
— значно розширити площу охоронних лісів, на яких ведеться не- виснажливе лісове господарство, а також збільшити частку лісової продукції, котру отримують під час ведення невиснажливого лісового господарства;
— повернути назад тенденцію зменшення обсягів офіційної допомоги, призначеної для ведення невиснажливого лісового господарства; мобілізувати в значно більших обсягах нові та додаткові фінансові ресурси з усіх джерел в інтересах забезпечення невиснажливого ведення лісового господарства.
Дискусії щодо творення «зеленої» економіки в лісовому секторі точилися і на Львівському форумі «Ліс у «зеленій економіці»: дії та завдання для країн Східної Європи, Північної й Центральної Азії» (відбувся з ініціативи ООН).
В оглядовому документі Львівського форуму «Ліс у «зеленій економіці»: дії та завдання для країн Східної Європи і Центральної Азії» зазначається, що в цьому регіоні спостерігається слабке втілення в практику господарської діяльності ефективної лісової політики і законодавства, слабкий інституційний потенціал, а також часті реорганізації міністерств та їх неспроможність відокремити політичні функції від управлінських.
Автори оглядового документа вважають важливими для лісового сектора (у контексті «зеленої» економіки) такі інструменти лісової політики: платежі за послуги екосистем (в тому числі послуги лісових екосистем); положення про незаконні рубання; концесійну систему лісокористування; критерії та індикатори сталого ведення лісового господарства; екологічні стандарти; моніторинг лісових екосистем.
Якщо взяти до уваги окремі постанови, що стосувалися екологічної політики України, то вони інколи були непогані за задумом. У деяких з них навіть висувалися проблеми екологізації економічного розвитку, але вони не ставали практикою економічної діяльності. Зокрема, екологізація економічного розвитку України регламентована «Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року» (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. №880-р). Ця концепція передбачає: гарантування екологічної безпеки, усунення збільшення навантаження на навколишнє природне; середовище, зумовленого економічним зростанням, завдяки:
— переходу на інтегровані дозволи, що видаються за принципом «єдиного вікна», та удосконалення порядку видачі дозволів на викиди і скиди забруднювальних речовин, розміщення відходів; удосконалення системи управління відходами згідно з міжнародними стандартами та нормативами;
— забезпечення стимулювання виробників до застосування екологічно безпечних ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення ролі еколого-економічних інструментів та більш ефективного впровадження принципу «забруднювач та користувач платить повну ціну»;
— спонукання виробників до запровадження системи екологічного менеджменту з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище;
— удосконалення системи інтегрованого екологічного управління внаслідок внесення екологічної складової до програм розвитку секторів економіки.
Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 р. передбачає екологізацію промисловості, транспорту, енергетики, сільського і лісового господарств тощо. Зауважимо, що Концепція екологічної політики України — сукупність несистемних різнорангових заходів у сфері економічної діяльності. Це зумовлює зменшення її деструктивного впливу на навколишнє природне середовище, але не вирішує проблему оздоровлення довкілля загалом. Поза увагою залишається те, що екологізація економіки України може бути успішною лише тоді, коли вона буде складовою екологізації суспільного розвитку, тобто, відбуватиметься в тісному зв’язку з екологізацією всіх сфер (економічної, екологічної, соціальної, духовної) [17. с. 70].
Екологізація лісокористування, котра є інструментом становлення «зеленої» економіки в лісовому господарстві та сталого екологічно збалансованого лісокористування, перетворилася в XXI ст. на об’єктивну необхідність. Її розвитку має сприяти міжнародна, національна, регіональна та локальна політики [17. c. 71].
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 485; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!