Структура норм права. Види структурних елементів
Структура (або внутрішня форма) правової норми — це об'єктивно зумовлена потребами правового регулювання її внутрішня організація, яка виражається в її поділі на складові елементи та у певних зв'язках між цими елемантами.
Елементами правової норми є диспозиція, гіпотеза та санкція.
Диспозиція — це частина норми, яка формулює модель самого правила поведінки.(діяння)
Гіпотеза — це частина норми, яка вказує на ті умови, за яких відбудеться норма. (умова)
Санкція — це частина норми, яка містить вказівку на несприятливі наслідки, яні можуть статися в разі порушення норми (негативні наслідки).
Назва-дипозиція
Як карається-санкція
Фізична особа досягла віку кримінальної відповідальності за цим складом злочину, тобто 16 років.-гіпотеза
Норма права: поняття, ознаки, структура. Співвідношення норм права та статті нормативно-правового акту.
Норма права — це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу. Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права.
|
|
Ознаки норми права:
1. Норма пава є результатом правотворчості державиабо санкціонування нею вже існуючих соціальних норм.
2. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель регульованих суспільних відносин.
3. Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
4. Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоніфікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування.
4. Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру — норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення.
5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку, — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності. 6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права. Структура, або внутрішня форма норми права — це внутрішня побудова норми права, яка виражається у її поділі на складові елементи, пов'язані між собою. Елементи норми права: Гіпотеза — частина норми, яка вказує, на ті обставини, при настаннв яких можуть виникати, змінюватись чи припинятись права та обов’язки суб’єктів, що передбачені правовою нормою. Диспозиція — частина норми, у якій формулюється саме правило поведінки, права і обов'язки суб’єктів що реалізується у випадку настання умов, які передбачені гіпотезою. Санкція — частина норми, яка встановлює заходи (вид та обсяг) державного примусу, застосовувані у разі її порушення.
|
|
Як правило, норма права закріплюється в тексті нормативного-правового акту і це зумовлює необхідність дослідження питання про співввідношення норми права та статті нормативного-правового акту.
|
|
Існують 2 варіанта такого співвідношення:
1) норма права та стаття нормативного-правового акту співпадають. Вказане співпадання можливе як за змістом, тобто викладу прав і обов’язків суб’єктів в повному обсязі в межах однієї статті.
2) коли норма права та стаття нормативного-правового акту не співпадають.
В даному випадку можливі 4 способи викладення норм права в статті нормативного-правового акту:
1. відсилочний спосіб – коли елементи норми не розкриваються повністю в одній статті, а дається посилання на іншу статтю цього ж нормативного акту.
2. бланкетний спосіб – коли відомості, які прямо не встановлюються статтею, додаються самостійно нормами, що вміщенні в статтях інших нормативних актів.
3. казуальний спосіб – коли виклад змісту норми здійснюється шляхом перерахування тих обставин чи дій, що регламентується відповідним актом.
4. абстрактний спосіб – коли виклад норми здійснюється шляхом узагальнення певних обставин чи дій, що встановлюють родові ознаки певного явища.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 929; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!