Поняття предмету та методу правового регулювання
Предмет правового регулювання— це сукупність суспільних відносин, урегульованих правом. Властивості предмета правового регулювання:
- вольовий («ідеологічний») характер суспільних відносин;
- здатність суспільних відносин бути об'єктом зовнішнього контролю;
- істотне значення суспільних відносин для функціонування і розвитку держави.
Метод правового регулювання— це специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, котрий здійснюється за допомогою юридичних засобів.
Метод правового регулювання характеризується:
- колом суб'єктів, яких держава визнає правоздатними і дієздатними;
- змістом та обсягом правового статусу суб'єктів певних відносин;
- порядком формування, встановлення юридичних прав і обов'язків суб'єктів;
- ступенем визначеності змісту юридичних прав і обов'язків;
- співвідношенням основних регулятивних засобів впливу на поведінку — повноважень (дозволів), обов'язків та заборон;
- порядком (процедурою) здійснення юридичних прав та обов'язків;
- способами примусового забезпечення прав і обов'язків.
Поняття та ознаки права
Серед усіх тлумачень терміна "право" доцільно виділити такі його значення, як: а) певні можливості, що має соціальний суб'єкт; б) сукупні системи юридичних норм, за допомогою яких здійснюється регуляція суспільних відносин; в) оцінки покажчика істинності, дійсності, достовірності певних соціальних явищ.
|
|
|
При нормативному підході право відносять до нормативних систем суспільства. У цьому випадку право розглядається як система загальнообов'язкових, формально визначених норм, що відображують по-державному організовану волю народу, гарантуються і охороняються державою, виступають регулятором суспільних відносин.
Дослідження права як феномена культури, соціальної цінності складає основу аксіологічного підходу. Правова дійсність вивчається у цьому випадку крізь призму її відповідності досягнутому суспільством рівню соціального прогресу, що дає можливість виділити питому вагу "права в праві", тобто дати оцінку прогресивності правових явищ, виявити в них те, що відображує регресивні тенденції, гальмує суспільний розвиток.
Соціологічне праворозуміння, на відміну від нормативного, як право визнає не сукупність (систему) абстрактних і формальних соціальних норм, а безпосередньо суспільне життя, певним чином упорядковану взаємодію соціальних суб'єктів, "живе" право як конкретне, динамічне, фактично ісуюче явище, що лежить в основі створення законів та прийняття інших юридичних рішень. Право як "нормальна" соціальна поведінка і право як правила цієї поведінки, що узагальнені і сформульовані в законі, співвідносяться як форма і зміст.
|
|
|
Поряд із зазначеним, в правознавстві мають місце й інші підходи до праворозуміння — аналітичний, вольовий, класовий тощо.
Право - це система загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлені або санкціоновані державою і забезпечуються всіма доступними їй примусовими заходами.
Це визначення права відображає такі його найважливіші ознаки: 1) право має загальнообов'язковий характер, тобто його вимоги розповсюджуються на все населення країни і підлягають неухильному виконанню, незалежно від бажання відповідних суб'єктів; 2) право нерозривно зв'язане з державою, яка може надавати конкретним приписам загальнообов'язковості шляхом формулювання нових, раніше невідомих правил поведінки (встановлення) або підкріплювати своїм авторитетом правила поведінки, які вже діють у суспільстві, наприклад, у вигляді звичаїв, моральних настанов тощо (санкціонування);
3) виконання вимог правових приписів у разі необхідності забезпечується застосування державними органами відповідних санкцій до суб'єктів, які їх порушують.
Сутність права полягає у тому, що воно є регулятором суспільних відносин та виступає критерієм визначення правомірності або неправомірності поведінки людей та їх об'єднань. Слід зазначити, що підходи права до врегулювання конкретних суспільних відносин грунтуються на досягненнях розвитку цивілізації. Це виявляється, наприклад, у тому, що в різні часи одні й ті самі явища оцінювалися правом по-різному. Так, ще зовсім недавно у нашій країні зайняття приватним підприємництвом розглядалось як правопорушення і тягло за собою відповідні санкції аж до позбавлення волі, а зараз право на підприємницьку діяльність гарантується Конституцією України.
|
|
|
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 705; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!