Поняття суверенітету та його види. Суверенітет державної влади.
Поняття теорії держави і права як фундаментальної юридичної науки, навчальної дисципліни.
Поряд з іншими суспільними науками, вчення про державу і право має свій об'єкт і предмет дослідження. Ці поняття співвідносяться між собою, але повністю не збігаються. Поняття об'єкта ширше, ним охоплюються явища і процеси навколишнього світу, дійсності, на які поширюється пізнання і практичний вплив людей. Об'єкт може бути загальним для ряду наук, а предмет однієї науки не може збігатися з предметом іншої. Саме предмет визначає самостійність, своєрідність і особливості кожної науки, тобто те, чим вона відрізняється від інших наук.
Предмет і методологія теорії держави та права.
Під методом науки слід розуміти найбільш загальний підхід до дослідження тих явищ, що становлять його об’єкт і предмет. Метод теорії держави і права полягає в застосуванні для їх дослідження сукупності загальних засобів, прийомів і принципів, за допомогою яких можна досягти бажаних наукових результатів. На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на питання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких принципів відбувається це вивчення.
Функцій теорії держави і права .
Функції теорії держави і права - це основні напрями її дії щодо вирішення завдань, які стоять перед нею.
|
|
|
1.Онтологічна функція (онтологія - вчення про буття) знаходить своє відображення в пізнанні сутності державно-правових явищ, відповідаючи на такі питання, що являють собою держава і Право, як і чому вони виникли, як відбувається процес їх функціонування тощо.
2. Гносеологічна функція (гносеологія - теорія пізнання) теорії держави і права полягає в розробці наукових концепцій, правових понять та категорій способів і прийомів, які допомагають здійснювати пізнання держави і права.
3. Евристична функція (евристика - мистецтво знаходження істини) теорії держави і права полягає в тому, що з її допомогою відкриваються нові закономірності в розвитку державно-правових явищ, зокрема в умовах нових ринкових відносин.
4. Прогностична функція теорії держави і права проявляється в можливості передбачити шляхи розвитку держави і права, визначити тенденції удосконалення державно-правового життя.
5. Методологічна функція полягає в тому, що теорія держави і права створює систему понять і категорій, які використовують усі інші юридичні науки. Узагальнюючи державно-правову дійсність, теорія держави і права формулює ідеї та висновки принципово важливого значення для всієї юриспруденції.
|
|
|
6. Ідеологічна функція проявляється в тому, що теорія держави і права зводить в єдину систему ідеї про державу і право, створює наукове підґрунтя для формування правової культури індивідів та суспільства в цілому.
7. Системотворча функція полягає в тому, що теорія держави і права об'єднує всі юридичні науки в гармонійну пізнавальну систему
8. Практично-прикладна функція теорії держави і права полягає у впровадженні напрацьованих нею положень та висновків у практику державно-правового будівництва
Система юридичних наук і місце в них теорії держави і права.
Юридична наука, до системи якої входить загальна теорія держави і права, є однією з суспільних наук. Суспільні науки вивчають відносини, які складаються між людьми і їх утвореннями, безпосередньо служать людині.
Юридична наука спрямована на здобування, узагальнення, систематизацію і використання знань про державно-правову дійсність, її особливістю є спільне дослідження права і держави в їх єдності, взаємозв'язку і взаємовпливі. Спільний об'єкт дослідження — право і держава — пов'язує в рамках єдиної юридичної науки спеціалізовані науки, що входять до її складу, кожна з яких водночас має свій власний предмет дослідження. Таким чином складається система юридичних наук, кожна з яких вивчає окремі прояви права і держави.
|
|
|
Юридичні науки за певними ознаками можна поділити на кілька груп:
1. Історико-теоретичні науки (історія держави і права, історія політико-правових вчень, теорія держави і права юридична деонтологія) вивчають найбільш загальні закономірності виникнення держави і права; теоретичні уявлення про сутність цих явищ.
2. Галузеві юридичні науки (конституційне право, цивільне право, кримінальне право та ін.) вивчанні, норми окремих галузей права та суспільні відносини, які регулюються відповідними галузями.
3. Прикладні (спеціальні) юридичні науки (криміналістика, юридична психологія, судова медицина, судова статистика тощо) вивчають можливості використання досягнень. неюридичних наук в юридичній практиці.
4. Науки, які вивчають зарубіжні держану і право (конституційне право зарубіжних країн, історія держави і прана зарубіжних країн тощо).
5. Наука міжнародного права.
Поняття та ознаки держави.
Держава характеризується як особлива організація суспільства, що відрізняється від суспільства та різних форм державної організації суспільства (недержавних структур) наявністю особливих ознак. Вказані ознаки характеризують особливості держави та поділяються на дві групи:
|
|
|
Серед основних ознакдержави називають:
1. наявність політичної публічної влади. Політичний характер влади визначає рівень обов`язковості владних рішень, а публічний характер визначає рівень поширеності державних рішень на населення;
2.наявність території, 3.суверенітет, тобто політико-правова характеристика влади, що закріплюється нормативним актом та характеризує державну владу як верховну, незалежну, неподільну та єдину. Існує три різновиди суверенітету:
a). національний суверенітет, тобто реальна можливість нації створювати незалежну державу;
б).народний суверенітет, тобто реальну участь народу у здісненні влади;
в).державний суверенітет, тобто політико-правова властивість державної влади, що виражається в її незалежності від іншої влади в середині країни та в праві держави самостійно вирішувати свої проблеми на основі принципів міжнародного права
4. наявність системи органів та організацій, що створюються державою для виконання її функцій та завдань і охоплюється понаттям механізм держави. Частина органів держави, що створюється для реалізації владних повноважень охоплюється поняттям аппарат держави;
5. наявність можливості розробляти загальнообов`язкові правила поведінки, що визначаються як правові норми. За допомогою права держава визначає зміст прав та обов`язків суб`єктів суспільних відносин, а також забезпечує обов`язковість своїх рішень;
6. можливість самостійно визначати види і розміри податків. Податки–це загальнообов`язкові платежі, що стягуються у населення у сумі чи процентному відношенні на загально-соціальні проблеми (освіта, охорона здоров`я, культура, соціальні виплати тощо).
Серед факультативних ознак держави розрізняють:
наявність конституції;
наявність державних символів;
наявність громадянства
грошової одиниці;
збройних сил;
участь держави у міжнародних органах і організаціях тощо.
Поняття суверенітету та його види. Суверенітет державної влади.
Суверенітет держави — політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.
Відрізняють дві сторони державного суверенітету:
внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади відносно до усіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію усередині країни в межах усієї державної території;
зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.
Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим суверенітетом, оскільки він припускає право законодавчої влади видавати закони.
У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. зазначені такі ознаки державного суверенітетуУкраїни:
1) верховенство (інакше: прерогатива влади) -- відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: державна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який прояв усякої іншої суспільної влади;
2) самостійність — можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;
3) повнота (інакше: універсальність) — поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;
4) неподільність влади держави в межах її території — одно-особовість влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; безпосереднє здійснення владних велінь по їх каналах;
5) незалежність у зовнішніх відносинах — можливість самостійно приймати рішення ззовні країни за дотримання норм міжнародного права і поважання суверенітету інших країн;
6) рівноправність у зовнішніх відносинах — наявність у міжнародних відносинах таких прав і обов'язків, як й у інших країн.
До зазначених ознак суверенітету слід додати:
7) невідчужуваність — неможливість довільної відчуженості легітимної та легальної влади, лише наявність закріпленої законом можливості делегувати суверенні права держави органам місцевого самоврядування (в унітарній державі), суб'єктам федерації та органам місцевого самоврядування (у федеративній державі).
У Конституції України проголошується: «Суверенітет України поширюється на всю її територію» (ст. 2).
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 3876; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!