Шаріат – мусульманський релігійний закон.



Характерна особливість мусульманської релігії полягає в тому, що вона енергійно втручається у всі боки життя людей. І особисте, і сімейне життя віруючих мусульман, і все суспільне життя, політика, правові відносини, суд, культурний устрій — все це повинно бути підпорядковано цілком релігійним законам. У колишні часи в мусульманських країнах мало місце повне зрощення державної і церковної влади: глава держави (халіф, падишах) вважався наступником пророка, вище духівництво складало штат його радників, суд знаходився цілком в руках духовних осіб. І кримінальне і цивільне право було побудовано цілком на релігійному законі — шаріаті. Стежили за виконанням норм шаріату і тлумачили їх мусульманські богослови.

Тому мусульманське духівництво виконувало і виконує більше світські, чим чисто релігійні функції. Мулла,що є при мечеті, - це, власне, вчитель в церковній школі. Каді— це суддя, знавець шаріату. Муфтій — вищий духовний чин — головний авторитет в питаннях шаріату. Улем — вчений богослов, викладач у вищій релігійній школі, рада улемів давала свої висновки з питань релігії і права. Во главі мусульманського духівництва в окремих країнах стояв шейх-уль-іслам — видний богослов, він же радник государя. Роз'яснення, що даються шейх-уль-ісламом, по тим або іншим спірним питанням догматизму, політики або права вважалися незаперечним законом.

Навчання молоді в мусульманських країнах раніше було теж чисто релігійним. Нижчі школи — мектеби — існували при мечетях. Вищі школи — медресе— були свого роду духовними академіями. У них студенти вивчали Коран і іншу релігійну літературу, богословські питання. Мова викладання, мова церковної літератури була арабська. До речі, арабська система письма була прийнята і в тюркських, і в іранських мовах, хоча вона для них і мало пристосована.

Мусульманська церква в країнах ісламу була звичайно і крупною економічною силою. Згідно шаріату, церква може володіти майном, і це майно вважається невідчужуваним (вакф, множина — ва-куф). Вакуфні землі складалися з тих, що подарували халіфи (у епоху завоювань), з пожертвувань і ін. Вони були дуже великі: наприклад, в країнах Середньої Азії до половини всіх оброблюваних земель належала церкві, і вони приносили величезні доходи, оскільки звичайно віддавалися в оренду на суворих умовах; за рахунок вакуфного майна і годувалося численне духівництво. Хоча правовірний іслам не йде ні на які компроміси з іншими релігіями (у відмінність, наприклад, від буддизму), але в народних масах мусульманські вірування дуже часто переплітаються із стародавніми, домусульманськими. Майже повсюдно, особливо в слаборозвинених країнах, поширений культ місцевих святих. Мусульманські святі часто виявляються не чим іншим, як стародавніми місцевими божествами-покровителями, яким дані мусульманські імена.

Цікаво відзначити, що в багатовікових зіткненнях ісламу з християнством (точно так, як і з маздеїзмом і іншими релігіями) іслам майже завжди виходив переможцем. У більшості країн Середземномор'я, де зараз панує іслам, він витіснив християнство яке переважало тут раніше (Північна Африка, Єгипет, Сирія, Мала Азія). На Кавказі більшість народів до розповсюдження ісламу дотримувалися християнства, пізніше багато з них були ісламізовані (черкеси, кабардинці, аджарці, частина осетин і абхазів). На Балканському півострові в іслам обернені були деякі групи болгар, македонців, боснійців, албанців, що були раніше християнами. Зворотних випадків масового звернення якого-небудь мусульманського народу в християнство історія не знає. Чому ж релігія Мухаммеда так часто брала верх над релігією Христа? Мабуть, унаслідок більшої простоти, доступності, зрозумілості народним масам, особливо в східних країнах, де переважав патріархально-феодальний побут.

Питання для самоконтролю

1. Які релігійні уявлення включив ранній іслам?

2. Що позначають терміни “іслам”, “мусульманин”?

3. Назвіть священну книгу мусульман.

4. Охарактеризуйте основні віросповідні принципи ісламу.

5. Що таке “хіджра”? Коли був початок хіджри і з чим воно пов'язане?

6. Шиїти і сунніти. У чому відмінності між цими направленнями в ісламі?

7. Що Ви можете розповісти про життя і учення пророка Мухаммеда.

8. Що таке шаріат?


ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамович С.Д., Тілло М., Чікарьова М. Релігієзнавство: Підручник. — К.: Да Кар, 2004.

2. Абу Аля аль-Маудуді. Принципи ісламу. — Л., 1995.

3. Бабій М. Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення. - К., 1994.

4. Біблія, або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. —' Українське Біблійне Товариство, 1993.

5. Бодак В. А. Релігійна обрядовість в її соціальних реаліях. - К., 2000.

6. Буряк Г.В., Євсєєв СЛ., Петпуніна О.О. Релігієзнавство: Лекції. Контрольні завдання. Тексти: Навч.-метод, посів. / Нац. техн. ун-т "Харківський політехнічний ін-т". — X.: НТУ "ХШ", 2007.

7. Васильєв Л.С. История религий Востока. — М., 1988.

8. Введение христианства на Руси. — М., 1987.

9. Воронин О. Автокефалія Української православної церкви. — Кенсінгтон (США), 1990.

10. Гараджа В.И. Религиоведение. — М.: Аспект-Пресс, 1995. — 350 с.

11. Гараджа В. И. Протестантизм. - М., 1971.

12. Гараджа В. И. Социология религий. - М., 1996.

13. Головащенко С. Історія християнства. - К., 1999.

14. Гончар Л. П. Релігієзнавство: Навч. посібник для студ. Усіх спец. - Вінниця, 2001.

15. Горлинський В. В. Релігієзнавство: Курс лекцій. - К., 2000.

16. Гладкий ВД. Древний мир: Энциклопедический словарь: В 2 т. — Донецк: МП "Отечество", 1996.

17. Голованова Н.О. Релігієзнавство: Курс лекцій / Акад. праці і соц. відносин Федерації професійних спілок України. — К.: АПСВ, 2005.

18. Головащенко С. Історія християнства.- К, 1999.

19. Данильян О.Л, Тараненко В.М. Релігієзнавство: Підручник. — X.: Прапор, 2006.

20. Еремеев Д.Е. Іслам: образ жизни и стиль мышления. —М., 1990. Ерышев АЛ. Религиоведение: Учеб. пособие. — 3-е изд. — К.: МАУП, 2003.

21. Єришев А. О. Релігієзнавство: Навч. посібник. - К., 1999.

22. Ерышев А. О., Лукашевич НЛ. Социология религии: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999.

23. Закон України Про свободу совісті та релігійні організації // Закони України. — К., 1996. — Т. 1.

24. Історія української культури: побут, письменство, мистецтво, театр, музика. —К., 1994.

25. Історія релігії в Україні: В10 т. — К., 1996.

26. Калінін ЮЛ., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник. — 6-те вид. — К.: Наук, думка, 2002.

27. Кислюк К.В., Кучер ОМ. Релігієзнавство: Навч. посіб. длястуд. ВНЗ / Народ. укр. акад. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Кондор, 2004.

28. Кін М. Ісус. — X.: Глобус, 2004.

29. Кін М. Релігії світу. — X.: Глобус, 2003. Кін М. Світ Біблії. — X.: Глобус, 2004.

30. Колодний А.М. Основи релігієзнавства. Курс лекцій. – К., 2006. http://kolodnyj2009.wordpress.com/2009/03/16/religijeznavstvo_kurs_lekcij/#comment-60

31. Крещение Руси // Истоки. — М.: ЭКСМО: Алгоритм, 2004.

32. Культура і побут населення України. — К., 1991.

33. Лубський В.І., Козленке В., Лубська М.В., Севрюков Г. Історія релігій: Навч. посіб. — К.: Тандем, 2002.

34. Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Підручник. — К.: Центр навч. літ., 2004.

35. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підручник. — К.: Академвидав, 2006.

36. Матвеев В.О. Релігієзнавство: Навч. посіб. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2006.

37. Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. — М.: Сов. энциклопедия, 1987.

38. Моця О.П.,Ричка В.М. Київська Русь: від язичництва до християнства: Навч. посіб. — К., 1996.

39. Мюллер М.,Вунд В. От слова к вере. Миф и религия. — М.: Экс-мо; СПб.: Terra Fantаstica, 2002. — (Антология мысли).

40. Никольский Н.М. История русской церкви. — Минск: Беларусь, 1990.

41. Новый энциклопедический словарь. — М.: Большая Российская энциклопедия, 2002.

42. Навчальний посібник / О. М. Єременко, Н. С. Звонок, О. М. Литвинов та ін.; За заг. ред. О. М. Єременка; МВС України, Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – 344 с.

43. Осієнко І. Українська церква. — К., 1993.

44. Основы религиоведения: Учебник / Ю.Ф. Борунков, И.Н. Яблоков и др.— М.: Высш. шк., 1994.

45. Основы религиоведения: Учебник / Ю.Ф. Борунков, И.Н. Яблоков, К.И.Никонов и др.; Под ред. И.Н. Яблокова. — 4-е изд., перераб. идол. —М.: Высш. шк., 2004.

46. Полный энциклопедический справочник. — М.: Рус. энциклоп.т-во, 2003.

47. Присухін С.І. Релігієзнавство: Навч. посіб. / Київ. нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 2005.

48. Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової термінології. —Л.: Свічадо, 2001.

49. Релігієзнавство: Навч. посіб. / За ред. С.А. Бублика. — К.: Юрінком Інтер, 2001.

50. Релігієзнавство: Навч. посіб. / А,Г. Баканурський та ін. -К.: ВД "Професіонал", 2004.

51. Релігієзнавство: Навч. посіб. / A.M. Колодний, В.М. Скиртач, Л.І. Мозговий та ін.; Слов'янський держ. пед. ун-т. — К.: Центр навч. літ., 2006.

52. Релігієзнавчий словник. — К., 1996.

53. Религиоведение: Учеб. пособие и учеб. слов.-минимум по религиоведению. — М.: Гардарики, 2002.

54. Религиоведение: Хрестоматия: Пер. с англ., нем., фр. / Сост. и общ. ред. А.Н. Красникова. — М.: Книжный дом: Университет, 2002.

55. Религиозные традиции мира. — М., 1996.

56. Савельев В.Н. Свобода совести: история и теория. — М., 1991.

57. Савичева Е.М. Арабский халифат. Возникновение и распространение ислама: Учеб. пособие. — М., 1996.

58. Словарь античности: Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1989.

59. Современный философский словарь / Под общ. ред. В.Е. Кемерова. — Лондон; Париж; М.: Панпринт, 1998.

60. Тайлор Э.Б. Первобытная культура. — М-, 1990.

61. Токарев СА. Ранние формы религии. — М., 1990.

62. Токарев С А. Религия в истории народов мира. — М., 1986.

63. Трибис Е.Е. Справочник величайших человеческих заблуждений. — М.: Рипол Классик, 2003.

64. Угринович Д.М. Психология религии. — М., 1985.

65. Философия и религия на зарубежном Востоке: XX век. — М., 1986.

66. Философский энциклопедический словарь. — М.: ИНФРА, 1997.

67. Христианство и культура сегодня. — М., 1995. ЧернійА.М. Релігієзнавство: Посібник. — К.: Академвидав, 2003.

68. Чернобров В. Тайны и парадоксы Времени. —М.: Армада-Пресс, 2001.

69. Шевченко ВМ. Словник-довідник з релігієзнавства. — К.: Наук, думка, 2004.

70. Яблоков H.H. Социология религии. — М., 1990.

71. Яроцький П.Л.Релігієзнавство: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2004.

Література додаткова

1. Буддизм и государство на Дальнем Востоке. — М., 1987.

2. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космологічні українські народні погляди та вірування. — К., 1992.

3. Горський B.C. Святі Київської Русі. — К." 1994.

4. Грушевський М.С. Духовна Україна: 36. творів. — К., 1994.

5. Іванченко МТ. Дивосвіт прадавніх слов'ян: Наук.-попул. нарис. — К., 1991.

6. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Історико-релігійна монографія. — К., 1991.

7. Попова AM. и др. Современный ислам, человек и общество. — М., 1991.

8. Кін М. Світ християнства. — X.: Глобус, 2003.

9. Книга притч Соломона. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. — (Антология мудрости).

10. Колесникова B.C. Краткая энциклопедия православия. Путь к храму. — М.: Интерполиграф, 2002.

11. Конституція України. — К., 1996. — Ст. 11,24,34,36,37.

12. Коран. — М., 1990.

13. Корнев В.И Буддизм — религия Востока. — М., 1990. Корнев В.И. Невидимые парадоксы религии и культуры. — М., 1992.

14. Костомаров M.І. Слов'янська міфологія. — К., 1994. Кузьмин А.Г.

15. Мусульманское право: структура и основные институты. — М., 1985.

16. Рамна Т. и др. Третий глаз: О религии, культуре и быте тибетцев. —Л., 1991.

17. Шри Шримад А.Ч. Бхактиведанта Свами Прахупада. Источник вечного наслаждения. — М.: Бхактиведанта Бук Траст, 1992.


Додаток 1.


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 254; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ