Фізико-географічна характеристика області.
Івано-Франківська область утворена 4 грудня 1939 p. Розташована на заході України . Межує на півночі з Тернопільською та Львівською, на заході — Закарпатською, на сході — Чернівецькою областями України, на півдні — з Румунією. Територія — 13,9 тис. кв. км..
За адміністративним розподілом область має 14 районів. Центр — місто Івано-Франківськ, інші порівняно великі міста — Коломия, Калуш, Долина, Галич, Перегінське.
Область розташована на перетині Східноєвропейської рівнини та Карпат. Рельєф території області поділяється на три частини: рівнинну лісостепову — Наддністрянщина; середнє передгір'я — Передкарпаття; південно-західну гірську — Карпати (майже 50% усієї площі області). На північно-східній окраїні розташовані рівнини Опілля та Покуття.
Ландшафт у західній частині горбисто-пасмовий (висоти до 300 — 400 м. над рівнем моря), а в східній частині — рівнинно-хвилястий (висоти 200 — 300 м. над рівнем моря). Центральна частина території області — горбисто-пасмове передгір'я (Передкарпаття), що переходить у низинно-гірський пояс із висотами до 400 — 600 м. над рівнем моря [17;91].
У південно-західній частині області розташовані гори, які утворюють низку хребтів, що простягаються з північного заходу на південний схід. Вони відокремлюються один від одного поперечними та поздовжніми долинами і утворюють системи: Східний Бескид (1363 м.), Горгани (1818 м.) і Покутські гори (1491 м.). Є також відособлені масиви Чорногорів (найвища точка України — гора Говерла, 2061 м.), Чивчина і Гринявських гір. Ґрунтово-рослинне покриття залежить від різних висот.
|
|
|
На рівнинах переважають сірі лісові опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи, у передгір'ях — дерново-підзолисті ґрунти, у горах — бурі гірсько-лісові різного ступеня опідзоленості, дерново-буроземні і гірсько-лучні дернові і торфові.
Рівнини і передгір'я досить розорані. Майже 35% території області покриті лісом. На рівнинах переважають ліси дубові, дубово-букові, дубово-грабові; буково-дубові, букові і ялинові — у передгір'ях. У горах нижньої частини схилів переважають мішані ліси (бук, ялиця, ялина), у верхній частині — хвойні, переважно соснові ліси.
Найвищі вершини (1400 — 1600 м. над рівнем моря) зайняті високогірними луками-полонинами: субальпійськими (до 1850 м. над рівнем моря) і альпійськими (понад 1900 м. над рівнем моря).
Територію області пересікає 8286 річок, які належать до басейнів Дністра і Пруту. Річки в основному гірські. Озера нечисленні. Головні річки — Дністер (із притоками Гнила Липа, Лімниця, Бистриця) і Прут (з основною притокою Черемош). На річках — повінь навесні, дощові паводки — влітку. Багато річок використовують для лісосплаву [3;15].
|
|
|
Серед корисних копалин Івано-Франківщини — нафта, природний газ, калійна сіль, буре вугілля, сланці, фосфорити [8;54]. Є мінеральні джерела.
Представники тваринного світу — благородний олень, європейська козуля, дикий кабан, лисиця, вовк, борсук, кам'яна і лісова куниці, дикий кіт, рись, бурий ведмідь, білка, заєць. Із птахів — дрізд, дятел, сова, глухар, тетерук, перепілка, беркут, сапсан, тощо. У водоймах водяться форель, лящ, судак, плітка, сом, густера, тощо.
1.2. Демографічна ситуація.
Населення — 1388.9 тис. осіб, із них українців — 95,9%, росіян — 3,5%, поляків — 0,6% та ін. В гірських районах виділяються етнічні групи — гуцули і бойки. Міських жителів — 592,0 тис., сільських — 817,0 тис. Дана ситуація є нетиповою для України.
Середня щільність населення — 115 чол. на кв. км., що майже в 1,3 рази більше, ніж в середньому в Україні. Природний приріст населення є від'ємним як у сільській місцевості, так і в містах. Це одна з трьох українських областей, де цей коефіцієнт є найменшим.
Міграційні процеси в області є традиційно сильними. Більшість безробітної молоді та багато кваліфікованих працівників з інших вікових груп постійно від'їжджають за кордон у пошуках тимчасової і постійної роботи в Західній Європі та Росії, не маючи необхідних трудових віз і контрактів, поповнюючи ряди нелегальних мігрантів цих країн. Маятникові трудові поїздки населення спостерігаються в зоні впливу Івано-Франківська, Калуша, Коломиї, Долини, Надвірної.
|
|
|
Кліматичні умови.
Передкарпатського передгір'я характеризуються пануючими вітрами південно-західного напряму в північно-західній частині і північно-західного — в південно-східній частині. За температурними показниками територію Прикарпаття можна вважати помірно теплою. Середня температура повітря липня складає 17,2-18,7 °С, а січня — мінус 4,7-4,9 °С. Теплий період з температурою вище нуля триває в середньому 263-265 днів, період вегетації, тобто з температурою понад +5° — від 210 до 214, а періоду активної вегетації з температурою понад 10°, — 150-160 днів. Сума активних температур (понад 10°) коливається від 2200 до 2800 градусів. Теплові ресурси дають змогу вирощувати тут пшеницю, кукурудзу, цукрові буряки, жито, овес, ячмінь, соняшник, тютюн, льон, яблука, горіхи, груші, абрикоси та інші культури [8;141].
Територія Прикарпаття в межах Івано-Франківської області може бути поділена на три частини: найменш теплу (вище 350 м. над рівнем моря), помірно теплу (висоти 250-350 м.), найтеплішу (Коломийський і Заболотівський райони). Щодо зволоженості Передкарпатське передгір'я можна поділити на південно-західну частину, підвищену з надмірним зволоженням та північно-східну (річкові долини й улоговини) з достатнім зволоженням. Річні суми опадів коливаються від 650 до 780 мм, з них за теплий період — 500-600 мм. Передкарпатське передгір'я, порізане численними річками, має рівнинно-хвилястий рельєф з улоговинами, які підлягають дії періодичних весняних і літніх розливів річок. Внаслідок цього і пов'язаних з цим коливань ґрунтових вод, а також несприятливих фізичних властивостей ґрунти тут надмірно зволожені [3;15].
|
|
|
Гірські райони і полонини в Івано-Франківській області (крім передгірських частин) розташовані в Болехівському, Вигодському, Жаб'ївському, Косовському, Кутському, Надвірнянському, Перегінському, Печеніжинському, Рожнятівському, Солотвинському, Яблунівському, Яремчанському районах.
Кліматичні умови гірських лісолучних районів закономірно зміщуються із збільшенням висоти над рівнем моря, помітно скорочується тривалість теплого періоду, а також періодів повної і активної вегетації. Сума активних температур на висоті 1500 м. падає до 600 мм. На висоті 1200 м. середня річна сума опадів становить близько 1200 мм, ці території є надмірно зволоженими. Теплові ресурси дозволяють вирощувати тут жито, яру пшеницю, ранні та пізні сорти вівса, картоплі, огірків, ранніх сортів кукурудзи на силос — в зоні до 850 м., буряки, капусту, квасолю на лопатку, ранні сорти картоплі, гречку і овес на зелений корм — в зоні 850-1250 м., турнепс, ріпу, редьку, картоплю ранніх сортів, овочі та зелень і деякі кормові культури на зелений корм — від 1250 м. до 1500 м. над рівнем моря.
Альпійський пояс розташований на висоті понад 1100 і 1800 м. відповідно. До його складу входять Надвірнянський, Жаб'ївський, Рожнятівський, Солотвинський райони. Клімат формується під впливом західних повітряних течій, теплий період триває близько 180 днів, загальної вегетації — близько 90 днів, а період активної вегетації майже зовсім відсутній. Річна сума опадів наближається до 1500 мм.
1.4. Транспортні комунікації.
Географічне положення області досить вигідне: вона знаходиться на перетині транспортних шляхів із заходу на схід, з півночі на південь (залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів і електричних мереж), щільність населення висока, тому цілком природно, що Івано-Франківщина має розвинену транспортну мережу.
Транспорт є однією з провідних ланок господарського комплексу області. Так, довжина залізниць загального користування складає 479 км, середня густота їх — 34,5 км. на 1000 кв. км.. Головними трасами є Львів — Івано-Франківськ — Чернівці, Тернопіль — Рогатин — Стрий, що з'єднують область з іншими обласними центрами країни, а Україну — з державами Західної, Центральної та Південної Європи. В горах для вивезення лісу побудовані вузькоколійні залізниці [8;145].
Розвинений автомобільний транспорт. Головні автошляхи: Львів — Івано-Франківськ — Чернівці, Івано-Франківськ — Долина — Стрий, Івано-Франківськ — Надвірна — Рахів — Ужгород, Коломия — Чернівці, Надвірна — Воловець — Мукачево. Довжина автомобільних шляхів — близько 4,4 тис. км. Усі вони мають тверде покриття, що особливо важливо для гірських районів. Головні магістралі з'єднують Івано-Франківськ зі Львовом, Чернівцями, Ужгородом. В Івано-Франківську розташований аеропорт. Трубопровідний транспорт в області представлений газопроводами "Братерство", "Союз", Уренгой — Помари — Ужгород, етилено-проводом з Угорщини до Калушу. На території області проходять потужні лінії електропередач [14;239].
Історія.
Заселення території Івано-Франківської області сягає епохи пізнього палеоліту (50 — 40 тис. років тому). На території краю виявлені численні стоянки давніх жителів епохи неоліту (15 тис. років тому) і бронзи (IV — III тис. до н. е.) [6;81].
У І ст. до н. е. у Передкарпатті з'являються сармати, а з III ст. н. е. — землеробські племена черняхівської культури. У V — VI ст. на передгір'ї Карпат з'являються перші слов'янські племена — предки білих хорватів.
До Х ст. виникає слов'янське племінне територіальне об'єднання білих хорватів, що входить до складу Київської Русі. Починають виникати і перші передкарпатські міста, серед яких одним із головних економічних, політичних та культурних центрів Київської Русі-України був Галич [7;88].
Після розпаду єдиної давньоруської держави на окремі феодальні володіння на її південно-західних землях утворилися Перемишльське, Звенигородське і Теребовлянське князівства.
У 40-х pp. XII ст. Володимир Ростиславич об'єднав їх у Галицьке князівство з центром у Галичі. Найбільшої могутності князівство досягло за часів правління Ярослава Володимировича Осмомисла у 1153 — 1187 pp. У цей час його територія простягалася на південь — до берегів Чорного моря та гирла Дунаю.
Характерною рисою розвитку феодальних відносин на Галицькій землі у XII — XIII ст. було швидке економічне та політичне зростання боярської верхівки [6;120].
У 1188 p. угорський король Бела III захопив Галич і навколишні землі. У 1199 p. волинський князь Роман Мстиславич звільнив Галич від загарбників і приєднав ці землі до Волині, внаслідок чого виникло міцне Галицьке-Волинське князівство. Після смерті князя у 1205 р. феодальні міжусобиці загострилися. Цим скористалися феодали Угорщини і Польщі. У 1214 р. Галич був знову загарбаний угорцями. Новий князь Данило Галицький (Романович) зміг вигнати окупантів і відтворити єдине Галицьке-Волинське князівство.
У 1241 р. на землі Передкарпаття впав морок монголо-татарського нашестя. Багато міст і сіл були спалені і пограбовані, жорстоко постраждав і давній Галич. Відстоюючи незалежність свого князівства, Данило Романович у 1238 р. припинив зазіхання Тевтонського ордену і завдав поразки німецьким рицарям біля Дорогочина, а в 1245 р. під Ярославом розгромив війська польсько-угорських феодалів [6.271].
У 1349 p. польський король Казимир III після запеклого опору з боку місцевого населення захопив землі Галицько-волинського князівства. У 1370 p. цю територію зайняли угорські феодали, але вже у 1387 p. змушені були повернути її полякам.
Таким чином на землях Передкарпаття на багато століть утвердилася влада Польщі. Завойовники, облаштовуючись на нових землях, спиралися на допомогу місцевих феодалів, яких у XV ст. зрівняли у правах із польськими магнатами. Згодом галицькі бояри ставали католиками та ополячувалися.
Із початком національно-визвольної війни українського народу у 1648 р. у Передкарпатті з'явилися загони запорозьких козаків. Вони сприяли об'єднанню місцевих жителів у бойові загони, найбільшим з яких був загін С. Височана, який складався з 15 тис. осіб. Повстанці звільнили від поляків міста Рожнятин, Долину, Брошнів, Перегінське і приєдналися до армії Б. Хмельницького у поході на Львів. Однак улітку 1649 р., коли армія Б. Хмельницького полишила західноукраїнські землі, полякам вдалося ліквідувати повстанські загони [4;199].
За умовами Андрусівського перемир'я 1667 р. землі Передкарпаття залишились у складі Польщі. На цьому боротьба проти поневолення не закінчилася. Виступи гайдамаків під керівництвом легендарного О. Довбуша переросли у велике народне повстання 1738 — 1745 pp.
Унаслідок першого поділу Польщі у 1772 р. вся територія Передкарпаття потрапила під владу династії Габсбургів з Австрійської імперії.
У грудні 1918 р. після розпаду Австро-Угорської імперії територія Передкарпаття ввійшла до складу Західноукраїнської Народної Республіки зі столицею у Станіславі (тогочасному Івано-Франківську).
У травні 1919 р. республіка припинила своє існування. Край знову підпав під владу Польщі. 17 вересня 1939 р. на землі Передкарпаття вступила Червона Армія, і незабаром область ввійшла до складу Радянської України. У вересні 1939 року територія Західної України приєднана до тодішньої УРСР. 4 грудня утворена Станіславська область в сучасних її межах. 9 листопада, в дні святкування 300-ліття міста, вона була перейменована на Івано-Франківську. З липня 1941 по липень 1944 pp. Передкарпаття було окуповане німецько-фашистськими військами [4;487].
Отже, Івано-Франківська область має надзвичайно вигідне економіко-географічне положення, достатньо розвинутий виробничий сектор з домінуючою обробною промисловістю, розгалужену транспортну мережу. Не зважаючи на всі історичні перевороти, області вдалось зберегти існуючі науково-дослідні установи, і в цілому науково-освітню галузь, що дозволяє Івано-Франківщині забезпечувати себе якісними трудовими ресурсами, підготовкою яких займаються місцеві заклади вищої і середньої освіти.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 1123; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!