Типологічна парадигма листівок. Архітектоніка листівок: художньо-естетичний та функціональний аспекти
Архітектоніка листівок: художньо-естетичний та функціональний аспекти
Методика роботи редактора над листівками різних видів
Дизайн листівок
Старинные почтовые открытки... Для одного человека это просто кусочки разноцветного картона. Для другого - фамильные реликвии, порою единственные напоминания о потерянных или разбросанных по свету друзьях и родственниках. Для третьего - любопытный коллекционный материал, удобная форма вложения денег. Однако, независимо от того, как относятся к ним люди, всякая открытка - всегда уникальный исторический документ, своеобразная визитная карточка эпохи.
Борис Земцов
Ключові питання і терміни розділу: ізовидання; зображальне видання, аркушеве видання; прикладна графіка; філокартія, делтіологія; листівка – художня, поштова, філософська, психологічна; фотолистівка, репродукційна листівка; іконічність листівки; візуалізація дійсності в листівці; функції листівки – комунікативна, інформаційна, художньо-естетична, гедоністична/рекреаційна, виховна, пізнавальна, філософська, культурологічна; типологічна парадигма листівок; дизайн і архітектоніка листівки; методика роботи редактора над листівками.
Листівка як видавничий метажанр
Листівка як особливий вид видань належить до великого видо-типологічного сегмента ізовидань.
Ізовидання –видання живописних, графічних, скульптурних творів мистецтва, спеціальних чи художніх фотографій та інших графічних робіт, креслень, діаграм, схем тощо (у виданні домінує зображення чи зображальний ряд – художній ансамбль, а текст відіграє допоміжну, пояснювальну роль, може бути відсутнім).Можемо зустріти й такі синонімічні терміни на позначення ізовидань, як зображальне, образотворче, мистецьке, художнє видання. За визначенням М. Тимошика, «зображальні видання складають ту частину друкованої продукції, де домінує зображальний матеріал у вигляді репродукцій творів мистецтва чи фото, а текст виконує лише допоміжну, пояснювальну функцію»[4]. Національний станарт України (Видання. Основні види. Терміни та визначення. ДСТУ 3017—95. К., Держстандарт України. 1995. – 47 с.) не визначає ізовидання як окрему типологічну групу, проте термінологічно коректним нам видається Міждержавний стандарт (), у якому ґрунтовно класифікуються види видань за диференційованими параметрами, тому і не залишаються повз увагою упорядників стандарту такі види видань видань, як електронні, ізовидання, епістолярні видання та багато інших, про які в українському стандарті немає навіть номенклатурної згадки.
|
|
|
Ізовидання, як стверджує М. Лавров, копіює найкращі здобутки мистецтва (живопису, архітектури)[5]. У ізовидань активніше проявляється їх матеріальне втілення, зумовлене роллю посередника між оригіналом твору мистецтва і реципієнтом.
|
|
|
Серед друкованої продукції ізовидання визначаються найбільшими тиражами, що зумовлено можливістю популяризувати найкращі здобутки мистецтва, попитом на цю продукцію (людина за традицією, власними світоглядними позиціями, за естетичними чи побутовими потребами систематично споживає цей вид видавничої продукції).
Класифікація ізовидань (на основі аналізу національного, міждержавного стандартів та фахових видань) і місце листівок у типологічний парадигмі ізовидань.
Естамп – оригінальний твір мистецтва, розмножений літографським чи типографським способом (зображення отримують із друкованої форми, створеної самим художником і підписаний ним, тому кожен екземпляр естампу є оригіналом): ксилографія, ліногравюра, автолітографія, офорт;
Репродукція– копії оригіналів мтсвецтва, бувають аркушеві і альбомні: портрет, листівка; художня репродукція – масове відтворення твору мистецтва поліграфічними засобами у зменшеному вигляді (матеріальні носії зображення – листівки, мініплакати; альбомні видання – зброшуровані видання книжкового або журнального типу; комплектні видання – анотовані аркушеві видання певного формату, які складають комплект); факсимільна репродукція – видання, яке найточніше передає художню і матеріальну цінність оригіналу – кольори, фактуру, матеріал, розмір (формат факсимільної репродукції зазвичай відповідає розмірам оригіналу);
|
|
|
Плакат – видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, надруковане з одного чи з обох боків аркуша, призначене для експонування; зображальний і текстовий; фольдерси (спецфотовипуски – двохсторонній плакат, сфальцьований паралельними згинами в декілька сторінок); агітаційний, політичний, соціальний, рекламний, сатиричний, дидактичний; афіша;
Листівки – художні, поштові (поштова картка – карткове видання встановленогоо формату, надруковане з одного чи з обох боків); ілюстровані, текстові; репродукційні, оригінальні (зображення розробляється спеціально для видання, не копіює вже існуючий оригінал митсецтва); вітальні, подарункові, сувенірні, рекламні, соціальні, психологічні;
Альбом – книжкове, брошуроване або журнальне видання, основний зміст якого складають зображення (репродукції, оригінальні малюнки, фотографії та ін.), об’єднані спільною темою і передмовою; репродукційні, технічні, фотоальбоми; персональні, колективні, національні, регіональні, світові; наукові, масові (науково-популірня); моновидання, серійне видання.
|
|
|
Атлас– анатомічний, ботанічний, географічний, зоологічний, мовознавчий (діалектологічний), методичний;
Етикетка – клаптик паперу чи пластику, задрукована поверхня безпосередньо на упаковках чи резервуарах, що містять необхідні відомості для ідентифікації продукту і визначення його основних характеристик (ISO 8157-84); будь-яка ілюстраційна аюо текстова характеристика продукту і його виробника, надрукована у вигляді трафарету, штампа, рельєфу на одиниці упаковки, а також листку-вкладиші, що супроводжують або прикріплені до кожної одиниці товару (ОСТ 29.1-2001).
Листівка за своєю природою визначається як метажанрове видання (як на рівні змісту, так і форми). По-перше, метажанрова природа листівки полягає у створенні її за принципами «синтезу мистецтв» (література, живопис, поліграфія, фотографія), кожне з яких додає свої особливі грані філософії та естетики у загальний образ листівки як видавничого продукту і витвору поліграфічного мистецтва.
По-друге, листівка інтегрує деякі властивості інших видань: листівка як рекламне видання може визначатися комплексом атрибутивних ознак, приманних як образотворчому виданню, так й інформаційному. Комплектне видання листівок може бути ефективним навчальним або ефектним літературно-художнім виданням. Все залежатиме від оригінальності первинного задуму проекту і його наступних етапів реалізації.
Листівку розглядають як витвір образотворчого, фотографічного, видавничого і поліграфічного мистецтва; делтіологи (науковці, які займаються комплексним вивченням феномену листівок) наголошують на особливій типологічній властивості листівок як видавничого продукту: «у ній (листівці) поєднується складність і багатообразність відтворюваного оригіналу (найчастіше об’єктом зображення стає реально існуючий предмет)»; листівка є «універсальним інструментом культури, який може бути використаним для вирішення художніх завдань»[6]. Наголосимо, що листівка може бути ефективним інструментом вирішення завдань різних регістрів: духовних і моральних, естетичних, утилітарних, соціальних. Звичайно, що вони є підзавданнями художнього метазавдання, яке покликані виконувати листівки.
Еволюція листівки відбувалася по висхідній лінії: первинний задум функціонального призначення листівки – засіб поштового зв’язку, який не вимагає великих затрат часу і є економічно ощадливим. З часом ілюстровані відкриті листи (так називали листівки) – явище, яке виникло на перетині поштової і видавничої справи, у синтезі графічного мистецтва і фотографії, краєзнавства, туризму, духовності і культури, починає, крім утилітарних, виконувати художні функції. Листівка – носій твору мистецтва, особлива форма для вираження й існування художнього змісту, візуалізованого через певний естетичний об’єкт – зображення. Листівка є одним із демократичних і доступних видів прикладної графіки. Хоча із цим твердженням можна посперечатися: якщо у час появи перших відкритих листів гостро поставало питання здешевити листівку як засіб комунікації, то сучасний споживач має можливість вибирати прийнятний варіант – платити за ексклюзивність листівки чи обмежитися традиційною листівкою, вартість якої не перевищуватиме 50 копійок. Асортимент листівок, представлений на українськиму ринку, достатньо різноманітний і гнучкий у плані цінової політики. Все залежить від пріоритетів, які визначає для себе покупець продукції.
Особливості формування естетичних поглядів на листівку. Категорії «оригінал», «копія», «одиничне», «множинне», «унікальне», «тиражоване», «індивідуальне», «стандартне» визначають специфіку дискусійного, дуалістично вираженого ставлення до листівки як 1) сурогату мистецтва (через так звану утилітарність листівкового засобу масової комунікації) і 2) витвору образотворчого, фотографічного, видавничого і поліграфічного мистецтва (через художню аксіологію і естетичні властивості відтворюваного зображення). Проте слід визнати, що листівка – комплексний продукт, який створює колектив людей – фахівців конкретної галузі (художники, фотографи, історики, мистецтвознавці, редактори), і, як і будь-яке інше видання, воно може не відповідати критеріям якості вираження художності, естетичної виразності, цілісності, оригінальності, поліграфічного ґатунку. Відтак в багатоманітному асортименті філокартистської продукції можна зустріти видання, які виконуватимуть суто утилітарну функцію, без яскравої претензії на змістовність образного ряду, сенсаційність фотографічного матеріалу і з очевидним фальшивим естетизмом, недосконалістю художньо-технічного опрацювання і т.п.
Функції листівок.
Гедоністична або рекреаційнафункція листівки полягає у її призначенні приносити задоволення (естетичне, емоційне – від того, що листівка є самобутнім подарунком, призначеним конкретній людині), створювати ефект емоційного піднесення, сприяти духовному очищенню, прикрашати побут. Як об’єкт матеріальної культури, листівка асоціативно прив’язується до людини, яка її подарувала, до міста, в якому було куплено, наприклад, сувенірний комплект, конкретних подій в житті, які спонукали до придбання цього видання. Листівка стає знаковою річчю для власника, тому ці функції фона виконуватиму протягом всього часу існування. Листівка синтезує іконічні знаки і символи, як національні так світові. Вона завжди пов’язується із фактами життя людини і країни, світу в цілому, тому у культурологічному дискурсі науковці аналізують філокартистські видання з метою вивчення менталітету жителів тієї чи іншої країни, стильових тенденцій у культурі певної епохи, особливостей архітектурного ареалу та ін.
Комунікативна функціяє однією із утилітарних функцій листівок, полягає у її призначенні бути засобом комунікації.
Історично-документальна функціялистівок зумовлена їх онтологічною сутністю віддзеркалювати в епоху в усьому її різноманітті.
Культурологічна функція розкривається у можливості листівок актуалізувати пізнання тієї чи іншої епохи, її культури, так чи інакше представленої у листівці, світогляду та філософії. Пізнання – процес зацікавлення певним феноменом дійсності і його осмислення в контексті історії, культури і буття того, кому належить листівка. Тому пізнавальна або гносеологічна функція листівок є важливою під час розробки концепції видання. Пізнавальна потенційність листівки залежатиме від характеру зображення.
Естетична функція листвок пов’язана із можливістю впливати на формування естетичного смаку, вподобань, вміння розрізняти прекрасне і потворне, оцінювати явища мистецтва. Для дітей розробляються листівки із зображенням різних казкових героїв, що дозволяє маленькому реципієнтові візуалізовувати улюблених героїв у певному контексті, пригадаючи текст казки.
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 882; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!