Розділ 2. Просторове документування земельної ділянки
Вступ
Державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах Державного кордону України, їхнє цільове призначення , обмеження у їхньому використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їхню оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. А також Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.
Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб при регулюванні земельних відносин; ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі;та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; плати за землю.
Ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом:
- створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону;
|
|
|
- внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру;
- внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру;
- оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.
Кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Відомості кадастру є офіційними. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
|
|
|
Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:
а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;
б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;
в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.
Державний земельний кадастр включає: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічну оцінку земель; грошову оцінку земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель.
До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народно-господарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах
Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.
|
|
|
Розділ 1. Загальні відомості про земельну ділянку 
Земельна ділянка– це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Невід'ємним атрибутом земельної ділянки, який відокремлює її від інших частин земної поверхні, є її межа .
Межа– це умовна лінія, яка відокремлює територію земельної ділянки від іншої частини земної поверхні. Межа може проходити у створі спеціально встановлених межових знаків або через природні лінії і предмети місцевості. Оскільки право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і глибину, необхідну для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд, під межею слід розуміти прямовисну площину, яка проходить через розмежувальні знаки двох суміжних ділянок. Така межа встановлює однорідне правове поле для реалізації прав і обов'язків власника чи користувача певної земельної ділянки.
Встановлення меж земельної ділянки забезпечується проведенням комплексу польових і камеральних робіт кадастрових зйомок, у процесі яких здійснюється:
|
|
|
· вимірювання лінійних розмірів меж;
· обчислення координат межових точок;
· погодження межі із суміжними власниками землі і землекористувачами; складання проекту зовнішніх меж земельної ділянки та перенесення їх в натуру.
Параметри земельної ділянки:
· геометричні (фізичні);
· ідентифікація у просторі;
· правовий характер використання.
Земля – матеріальна основа добробуту, яка виконує такі функції:
ü як головний засіб виробництва в сільському та лісовому господарствах;
ü як просторовий базис для розміщення виробничих сил і розселення людей;
ü є основою для відновлення трудових, матеріально-технічних і природних властивостей.
Найменшою частиною земельного кадастру є окрема земельна ділянка, яка розглядається не тільки як об’єкт користування, а в першу чергу як об’єкт права власності. Земельний кадастр дає всі відомості про земельну ділянку.
У процесі здійснення земельного кадастру проводиться процедура визнання факту виникнення або припинення права користування земельною ділянкою, збираються і систематизуються відомості про місце розташування земельних ділянок, їх оцінку.
На показники внутрігосподарської оцінки земель впливає цілий ряд просторових та інших характеристик, які мають індивідуальні значення для кожної робочої ділянки і не могли бути враховані при міжгосподарській оцінці земель. Умовно їх можна розділити на чотири групи, виходячи із методики їх отримання:
- технологічні коефіцієнти;
- питомий опір ґрунту;
- віддаленість від виробничого центру;
- зміна врожайності.
Всі ці показники враховані в агровиробничих групах, проте кожна робоча ділянка має свої особливості, які необхідно відобразити через відповідний коефіцієнт, який розраховується як відношення конкретного значення по земельно-оціночному району.
Яготин — Район на сході Київської області. Межує на північному сході з прилуцьким районом Чернігівської області, на сході – з Пирятинським і Гребінківським Полтавської області, на південному сході – з Драбівським Черкаської області, на заході – з Переяслав-Хмельницьким та Баришівськими районами, на півночі – Згурівським районом Київської області.місто районного підпорядкування, однойменна залізнична станція.
Розташований на лівому березі річки Супою та вздовж автомагістралі Київ— Харків. Відстань до Києва 104 км. Яготин — центр однойменного району, площа якого 79325 га.Населення складає станом на 2013 рік-33981 особа.
Яготинрозташований в середніх широтах північної півкулі. Займаючи східну частину (окраїну) Київської області, він, як і вся область, розміщений у центрі північної частини України. На півночі район межує із Згурівським районом Київської області, на північному сході - з Прилуцьким районом Чернігівської області, на сході - з Пирятинським районом Полтавської області, на південному сході - з Драбівським районом Черкаської області, на півдні і південному заході з Переяслав-Хмельницьким районом Київської області і на заході з Баришівським районом Київської області..
Характерною рисою географічного положення єте, що на схід від хутора Лукомщина знаходиться крайня східна точка Київської області з координатами 29° 30' сх. д. і те, що район розміщений на Лівобережжі Дніпра, по обидві сторони від залізниці та шосейної дороги Київ-Харків.
Таке географічне положення визначає особливості природи і вплинуло на розвиток господарства району. Яготин розташований в північному помірному тепловому поясі.
Клімат формується під впливом теплих повітряних мас, що надходять з Атлантичного океану і зумовлюють виникнення циклонів, які супроводжуються опадами. Наслідком чого є зменшення спеки в населеному пункті влітку, та підвищення температури взимку. На формування клімату також впливає характер підстилаючої поверхні: височини затримують вітри, впливають на розподіл опадів, ліси сповільнюють рух повітря в нижніх шарах атмосфери.
Середня річна температура становить 6,6° С, середня температура липня - + 18,6 °С, січня - – 6,8°. Тривалість безморозного періоду – 160 – 170 днів. Абсолютна вологість: влітку – 55 %, взимку – 85 %. Протягом року випадає – 500 – 600 мм опадів, значна кількість яких припадає на літні та осінні. Середня швидкість вітрів взимку – 4 – 5 м/с, влітку 3 м/с. Значна частина території належить Придніпровській низовині, південно-східна частина відноситься до краю Полтавської рівнини. На півночі області переважають змішані ліси (68% території області), і лише на півдні зустрічаються ділянки лісостепу.
Розділ 2. Просторове документування земельної ділянки
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 479; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!