Шляхи виведення отрути з організму



Отрути чи їх метаболіти виводяться з організму головним чином нирками, легенями, через кишечник і в значно меншій мірі іншими шляхами.

Нирками виводяться всі водорозчинні і не леткі отрути.

Легенями виводяться газоподібні і леткі речовини або леткі метаболіти інших отрут (етиловий спирт, фенол, хлороформ, ефір та інші).

Через слизову оболонку шлунка виділяється більшість алкалоїдів, йод, метиловий спирт.

Через слизову оболонку кишечнику виділяються солі важких металів.

Печінкою виводяться ефірні олії, наркотичні речовини тощо.

Деяка кількість отрути виводиться слинними, сльозними, молочними, потовими залозами.Зокрема, солі важких металів, наркотичні сполуки.

Виводячись через вказані органи і системи організму, токсичні речовини спричиняють 'їх зміни, іноді - досить значні. Ці зміни тягнуть за собою тяжкі розлади здоров'я постраждалої людини.

 

28.Вторинні токсини – це токсини, які з’являються у внутрішньому і зовнішньому середовищі як продукти біологічних перетворень ряду природних та антропогенних сполук, які надійшли до організму (клітини).

Наприклад, нітроаміни, які утворюються в організмі (клітині) із присутніх у ньому попередників. До числа таких попередників відносять:

нітрозуючі агенти – нітрати, нітрити, оксиди азоту (надходять до організму ззовні із забрудненим повітрям, водою, харчовими продуктами, лікарськими препаратами);

нітровальні агенти – аміни, аміди, які утворюються в самому організмі із продуктів амінокислотного і білкового обміну так і при надходженні ззовні.

Утворенню нітросполук в організмі людини активно сприяє тіоционат, який міститься у слині (особливо – у слині курця). Здатні перетворюватися у нітрозоаміни і такі пептиди, як атразин, діамінозид, димефокс, ландрил, симазин, тирам, фенурон та ін. (всього 35 назв).

В утворенні нітрозоамінів бере участь звичайна мікрофлора кишечника і патогенні мікроорганізми (збудники шлунково-кишкових інфекцій, інфекцій сечового міхура).

Прикладом вторинних токсинів може слугувати і перехід іонів важких металів до складу токсичних органічних летких сполук (метилртуть). До вторинних токсинів відносять і пилок, і леткі фітонциди, і транспіраційну вологу, якщо вони містять іони важких металів, мінеральні солі тощо.

33. Токсична доза (токсодоза) ОР — це кількість речовини (доза), яка призводить до певного уражаючого ефекту. Ступінь небезпечності для тварин токсичних речовин природного (рослинного, тваринного, мікробного), синтетичного (лікувальні препарати, добрива, пестициди, кормові добавки) та антропогенного (важкі метали, оксиди азоту, діоксини, сполуки миш’яку, складні органічні сполуки тощо) походження визначається їх дозою, вираженою в міліграмах на 1кг маси тіла. При цьому розрізняють дози порогові, токсичні і смертельні (летальні).

Порогова доза — це найменша кількість токсинів яка при надходженні в організм може викликати патологічні явища, що реєструються сучасними методами досліджень.

Токсична доза викликає отруєння тварин, яке, якщо її не лікувати закінчується смертю. Причому мінімальна доза токсинів викликає лише перші ознаки отруєння, а максимальна, яку ще називають максимально стерпною (ЛДо),зумовлює тяжке отруєння.

Смертельна (летальна) доза, якщо тварину не лікувати викликає її смерть. При цьому розрізняють такі поняття, як “напівсмертельна доза” (ЛД50), що викликає загибель 50% отруєних тварин відповідного виду, та абсолютно смертельна (ЛД100), яка призводить до загибелі усіх отруєних тварин.

Відомо, що токсичні речовини мають здатність викликати гострі та хронічні отруєння. Це залежить від величини одноразової дози і часу їх дії на організм. Як правило, гостру та хронічну токсичність вивчають на лабораторних тваринах (мишах, щурах), а в останні роки, згідно з вимогами міжнародних організацій (ВООЗ, ЄС та ін.), — на живих прест-об’єктах (рибах гуппі, дафніях, інфузоріях, сперміях бугая, водоростях, мікроорганізмах, культурах клітин тощо).

Крім гострої та хронічної токсичності, при тривалому перебуванні в організмі навіть надзвичайно малі дози багато сполук можуть викликати віддалену негативну побічну дію — канцерогенну, мутагенну, тератогенну, аллергогенну, ембріотоксичну, гонадотоксичну. Тому всі наявні та потенційні токсиканти мають піддаватися ретельній токсикологічній оцінці за різними показниками.


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 318; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ