Точність аналітичної фототріангуляції.
Точність фототріангуляції залежить від багатьох факторів: параметрів аерофотозйомки, вимірювальної точності аерознімків, точності вимірювання знімків, способу фототріангуляції, кількості і розміщення опорних точок, методу усунення деформації.
При побудові фототріангуляційних мереж відбувається накопичення похибок. Для вільної мережі максимальні похибки очікують на кінці. Вважаючи, що похибки побудови мережі випадкові, для визначення середніх квадратичних похибок крайніх точок вільної мережі скористаємося формулами:
Де 
- масштаб аерознімка; 
- похибка вимірювання поперечного паралаксу; 
— кількість моделей в мережі.
Якщо фотограмметрична мережа орієнтована по опорних точках, що розташовані по краях маршруту, максимальні похибки треба очікувати в середині маршруту. Оцінку точності побудови такої мережі можна зробити за формулами:
5. ОБРОБКА АЕРОЗНІМКІВ НА ЦИФРОВІЙ ФОТОГРАММЕТРИЧНІЙ СТАНЦІЇ «ДЕЛЬТА».
Ортофотоплани можна отримати використовуючи цифрову технологію, яка основана на використанні цифрових моделей.
Цифрова фотограмметрична станція "Дельта" дозволяє створюватиортофотоплани різних масштабів.
Блок-схема одержання ортофотопланів за цією технологією включає: сканування знімків, визначення планово-висотної основи для стереопар, обробку знімків на ЦФС "Дельта", виготовлення ортофотоплану.
|
|
|
Сканування знімків виконується в форматі DІР з роздільною здатністю 28 мкр ~ 900 dрі, далі виконується запис на машинний носій і маркування машинних носіїв для ведення картограми виконаних робіт. Визначення координат і висот опорних точок виконується по растрах відповідного масштабу.
Обробка знімків на ЦФС "Дельта" включає:
- Введення даних АФА.
- Введення каталогу опорних точок.
- Внутрішнє орієнтування (по оптичних мітках).
- Взаємне орієнтування (мінімум шість точок, оптимально 12 точок).
- Зовнішнє орієнтування (мінімум 3 точки, рекомендова-но 6 точок, максимум 12 точок).
- Орієнтування планшету (завдання масштабу планшету та координат лівого нижнього кута).
- Збір чи імпорт ЦММ.
- Ортофототрансформування з роздільною здатністю 100-600 dpі.
- Конвертація у формат ТІFF або ВМР.
Виготовлення ортофотоплану складається з таких процесів:
· Прив'язка по координатах фотозображення.
· Обрізка зарамочного оформлення.
· Зшивання фотозображення.
Вихідними даними для отримання ортофотопланів є:
· Аерофотознімки (негативи чи позитиви).
· Паспортні дані аерофотознімальної апаратури.
· Відскановані (растрові) топографічні плани для визначення опорних точок на стереопару (блок) та для накладання на змонтований з ортофотознімків планшет.
|
|
|
· Дані для імпорту цифрової моделі рельєфу (ЦМР) у вигляді текстового файлу, який містить координати точок (X, У, Z), що визначені за цифровою картою.
Сканер має механічну систему і оптичну. Механічна система дозволяє закріпляти та пересувати знімки, дослідження зображення здійснює електронна система, яка має систему визначення координат кожного піксела розміром 14x14 мкм. Оптична система виконує освітлення знімка зі допомогою фотоприймальної камери, визначає оптичну густину зображення і перетворює результат в електричні сигнали.
В цифровій фотограмметрії Ортофототрансформування виконується з метою перетворення зображення в ортогональну проекцію, в результаті чого будуть усунуті спотворення через нахил знімків і рельєф місцевості.
Якщо цифрова модель вже отримана будь-яким способом, нею можна скористатись при роботі. Якщо такої моделі немає, то цифрову модель рельєфу одержують з цифрової моделі місцевості, отриманої складанням на приладі "Дельта" за спеціальною програмою. При цьому цифрове зображення автоматично по відомих елементах внутрішнього та зовнішнього орієнтування переводиться від координат точок нахиленого знімка до координат точок зображення горизонтального аерофотознімка за формулами аналітичного трансформування. Якщо елементи зовнішнього орієнтування невідомі, їх визначають по опорних точках. Отримане неспотворене зображення монтують з різних знімків до єдиного зображення по координатах спільних точок, вводять в зображення рамки листів планів і зводять до потрібного масштабу. Друк фотоплану можна виконати на високоточному принтері з напівтоновою передачею або зображення з екрана монітору перевести на фотопапір або фотоплівку.
|
|
|
Внутрішнє орієнтування.
Виконується по чотирьох координатних мітках або центральних хрестиках знімків. Робота виконується з використанням стереоскопічної насадки для монітора.
Елементами внутрішнього орієнтування аерознімка називаються величини , які визначають положення центра проекції відносно фотознімка. До них відносяться фокусна відстань 
камери АФА і координати головної точки х0 і у0.
Взаємне орієнтування.
Лінійно-кутова система елементів взаємного орієнтування
За початок координат приймається лівий центр фотографування. Система координат S1Z’1Y’1X’1 паралельна системі S2Z’2Y’2X’2 (вісь X’1 не співпадає з віссю X’2).
|
|
|
τ’ – кут на лівому знімку між віссю х знімка та головною базисною площиною S1Z’1S2Z’2
ν’ – кут нахилу базису фотографування відносно лівого знімка.
Δα’ – взаємний повздовжній кут нахилу, утворений віссю S2Z’2 и проекцією головного променя на площину S2Z’2Х’2.
Δæ’ – взаємний розворот знімків, утворений у знімка і площиною S2Z’2Y’2.
Лінійно-кутова система елементів взаємного орієнтування
Базисна система елементів взаємного орієнтування
За початок координат приймають лівий центр фотографування S1. Система координат S1Z’1Y’1X’1 паралельна системі S2Z’2Y’2X’2, вісь X’1 суміщена з віссю X’2, вісь Z’1 лежить в головній базисній площині S1О1S2.
α’1 – повздовжній кут нахилу лівого знімка, утворений головним променем лівого знімка і віссю S1Z’1(перпендикуляром до базису)
æ’1 – кут розвороту лівого знімку в своїй площині, утворений віссю у1 і площиною S1Z’1Y’1.
α’2 – повздовжній кут нахилу правого знімка, утворений віссю S2Z’2(перпендикуляром до базису) та проекцією головного променя на площину S2Z’2Х’2.
ω’2 – Взаємний поперечний кут нахилу на правому знімку, утворений головним променем і його проекцією на площину S2Z’2Х’2.
æ’2 – кут розвороту правого знімку в своїй площині, утворений віссю у2 і площиною S2Z’2У’2.
Базисна система елементів взаємного орієнтування
Зовнішнє орієнтування.
Виконується по 6 опорних точках,максимум можна 12 точок,мінімум 3 точки
Елементи зовнішнього орієнтування – це величини , що визначають положення лівого і правого центрів проекцій S1 та S2 і відповідних площин лівого Р1 та правого Р2 знімків у вибраній просторовій системі координат OXYZ. Цими елементами є: XS1 YS1 ZS1-просторові координати лівого центра проекції S1;
α1 , ω1,к1,- повздовжній поперечний кути нахилу лівого знімку Р1 та кут його розвороту ;
XS2 YS2ZS2 – просторові координати правого центра проекції S2 ;
α 2, ω2,к2 - повздовжній поперечний кути нахилу правого знімку Р2 та кут його розвороту .
Вектор В називають базисом фотографування
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 791; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!